Автор: Васюха Людмила Page 14 of 38

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, яке спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій.
Першою згадкою про інсульт служать описи, зроблені Гіппократом в 460 – х роках до н. е., в яких йдеться про випадок втрати свідомості в результаті захворювання головного мозку.
Надалі Клавдій Гален описав перебіг розвитку інсульту. Починається все з раптової непритомності і надалі глибшої втрати свідомості. Вільям Гарвей, англійський лікар, вивчивши в 1628 році, як рухається кров в організмі, визначив функцію серця як насоса, описавши процес циркуляції крові. Ці знання заклали основу вивчення  причин виникнення інсульту і ролі кровоносних судин у цьому процесі.
Розрізняють наступні види інсультів:
– Інфаркт мозку (ішемічний інсульт) – розвивається при закупоренні магістральних судин шиї або головного мозку тромбом, емболом, чи при недостатньому припливі крові через звужену атеросклеротичним процесом чи спазмом кровоносну судину.
– Крововилив у мозок (геморагічній інсульт) – трапляється як наслідок крововиливу в мозок. Кров, що вилилась у головний мозок, руйнує, частково здавлює нервову тканину, спричинює
набряк мозку, при якому спостерігаються зміщення мозкових структур, здавлення стовбура мозку.
– Субарахноїдальний крововилив. Найбільш часто крововилив відбувається у віці 30 – 60 років. Він може статися спонтанно, звичайно внаслідок розриву артеріальної аневризми або в
результаті черепно – мозкової травми. Всі ці види інсультів мають етіопатогенетичні та клінічні відмінності.
Причини інсульту:
 Гіпертонія. Це найбільш часта причина інсульту.
 Захворювання серця. Наприклад, серцева недостатність або аритмія.
 Цукровий діабет.
 Зайва вага.
 Певні групи препаратів.
 Малорухливий спосіб життя.
 Високий рівень холестерину в крові.
 Паління.
Спричиняють інсульти порушення кровообігу, коагуляційні властивості крові, спазми, дистонія судин, коливання артеріального тиску, психотравми, фізичні навантаження тощо. Перші симптоми інсульту:
На тлі низького або, навпаки, підвищеного артеріального тиску спостерігається:
– раптова слабкість або оніміння руки і / або ноги, половини особи з помітним «перекосом» (людина не може посміхнутися);
– різке порушення мови і / або її розуміння (людина не може вимовити навіть просте речення);
– запаморочення, дезорієнтація, втрата рівноваги, порушення координації (людина не може одночасно підняти обидві руки);
– втрата свідомості;
– сильний головний біль без видимої причини.

Як попередити інсульт:

1). Перевіряйте рівень холестерину. Контролювати цей показник важливо 1 раз на 5 років. Якщо у вас високий рівень холестерину – зміна способу життя та консультація з лікарем
допоможе зменшити ризик інсульту.
2). Контролюйте артеріальний тиск. Деколи важко розпізнати симптоми гіпертонії. Порадьтеся з вашим лікарем про те, як часто вам потрібно перевіряти артеріальний тиск. Ви
можете це робити вдома, у лікаря, а також в деяких аптеках.
3). Лікуйте діабет. Якщо лікар вважає, що у вас є симптоми діабету, то треба пройти обстеження. Регулярно перевіряйте рівень цукру в крові.
4). Лікуйте серцеві захворювання. Вчасно обстежуйтеся та дотримуйтеся призначеного лікування.
5). Обирайте здорову їжу. Щоденний раціон обов’язково має містити свіжі овочі та фрукти. Вживайте їжу з низьким вмістом насичених жирів, транс жирів і холестерину. Обмежте споживання солі. Це допоможе знизити артеріальний тиск.
6). Будьте фізично активними. Це допоможе зберегти здорову вагу та знизити рівень холестерину. Декілька разів на тиждень займайтеся швидкою ходьбою. 30 – 40 хв. аеробних вправ – найкращий спосіб підтримати форму та здоров’я.
7). Відмовтеся від куріння. Зверніться до свого лікаря з проханням допомогти вам кинути палити.
8). Відмовтесь від алкоголю. Надмірне споживання алкоголю може підвищити кров’яний тиск. Правильно організуйте режим праці та відпочинку. Нормально харчуйтесь. Запобігайте нервово – психічним перенапруженням. Слідкуйте та за потреби лікуйте судинні захворювання. Вживайте фрукти і овочі, хліб, пшеницю та інші крупи, оливкову олію, рибу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Артеріальна гіпертензія та інсульт у хворого з вродженою аномалією судин головного мозку / Я. І. Ломей та ін. // Український медичний вісник . – 2018. – №1. – С. 25 – 28.
2). Всесвітній день боротьби з інсультом // НейроNEWS. – 2019. – №9. – С. 6 – 8.
3). Галушко О. А. Гострий інсульт у жінок: особливості виявлення та корекції вуглеводних порушень / О. А. Галушко, М. А. Тріщинська // Медицина невідкладних станів. – 2019. – №6. – С. 88 – 92.
4). Галушко О. А. Дискусійні питання застосування манітолу у хворих на гострий інсульт (огляд літератури та власний досвід) // Медицина неотложных состояний. – 2018. – №2. – С. 34 – 39.
5). Галушко О. А. Результати застосування удосконаленого алгоритму інтенсивної терапії хворих на гострий інсульт при супутньому цукровому діабеті / О. А. Галушко, С. І. Бабак //
Медицина неотложных состояний. – 2018. – №3. – С. 49 – 52.
6). Гостєва Г. В. Медична допомога хворим на ішемічний інсульт у перші години розвитку захворювання / Г. В. Гостєва, О. Є. Коваленко // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – №5. – С. 43 – 46.
7). Гузій О. Академія інсульту: сучасні методи боротьби з інсультом в Україні та світі / О. Гузій // Український медичний часопис. – 2019. – №6. – С. 15 – 17.
8). Інсульт – проблема сучасності // Фармацевт практик. – 2019. – №10. – С. 32.
9). Пашковська Н. В. Цукровий діабет і мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему / Н. В. Пашковська, В. М. Пашковський // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2018. – №4. – С. 11 – 22.
10). Рекомендації Австрійської асоціації боротьби з інсультом (ASS, 2018) щодо нейрореабілітації пацієнтів після інсульту / підгот. О. Коробка // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – №7. – С. 56 – 61.
11). Стасенко Т. Інсульт. Нечесні перегони: біжимо від нього щосили, а він у лідерах / Т. Стасенко // Український медичний часопис. – 2018. – №6. – С. 35 – 38.
12). Тріщинська М. А. Гострий ішемічний інсульт у жінок: деякі особливості інтенсивної терапії / М. А. Тріщинська, О. А. Галушко // Медицина невідкладних станів. – 2019. – №8. – С. 155 – 156.
13). Турчина Н. С. Клініко – неврологічні кореляції у хворих на ішемічний інсульт із різними видами маніфестної вірусної інфекції в анамнезі // Журнал неврології ім. Б. М. Маньковського. – 2018. – №2. – С. 14 – 21.
14). Фломін Ю. В. Інсульт загрожує кожному. Час діяти! / Ю. В. Фломін // Судинні захворювання головного мозку. – 2020. – №1-2. – С. 2.
15). Чернецька В. І. Інсульт як причина смерті та інвалідизації населення / В. І. Чернецька, О. М. Ясковець // Магістр медсестринства. – 2020. – №1. – С. 80 – 86.

Колись, в давнину, Король Великобританії, який страждав на заїкання, визнав важливість мовної терапії для лікування заїкання ще на початку ХХ століття.
Кожного року, 22 жовтня, за ініціативою фахівців з дослідження патології мови з Канади (Canadian Association of Speech – Language Pathologists and Audiologists – CASLPA ) почали проводити Всесвітній день людей з вадами мовлення.
Швидше за все, заїкання з’явилось майже одночасно з мовою. Про цю проблему згадують з найдавніших часів. З стародавніх джерел відомо, що проблеми з мовою мали єгипетські фараони, перський цар Бат, та, можливо, пророк Мойсей, римський поет Вергілій та багато інших. Тепер розглянемо цю проблему детальніше.
Заїкання – це порушення мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Під час цього людина може робити неприродні рухи, гримаси або тики. Завдяки цим діям вона намагається подолати заїкання. Проблеми з мовою мають близько 2,5% дошкільнят. В дитинстві заїкалися приблизно 1%. Дорослі дуже рідко мають вади мовлення. 80% з них – це чоловіки і 20% – жінки.
Які ж причини цього захворювання?
Причини виникнення заїкання точно не встановлені. Загально відомо, що заїкання з’являється як в наслідок генетичних відхилень, та і через неврологічні чинники. Заїкання спричинюють судоми м’язів мовного апарату: язика,піднебіння, губ або ж гортані. Якщо заїкання зумовлено нервами, то воно з’являється і посилюється коли людина починає нервувати. А ще у людини може з’являтися заїкання при сильних емоціях.
Як же лікувати цю непросту недугу?
Є багато методів, як лікувати проблеми з мовленням. Але жодний з багатьох способів не дає 100% гарантії, що хворобу буде вилікувано. Всі методи діляться на два типи: ті, що розглядають заїкання як дефект мови, й ті, що розглядають його як логоневроз. Одні кажуть, що треба говорити повільно.
Інші сходяться на думці, що треба лікувати нервову систему, оскільки вважають, що заїкання – це прояв неврозу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Бєлова О. Б. Особливості розвитку мовлення у дітей з інтелектуальними порушеннями / О. Б. Бєлова // Медична освіта. – 2021. – No1. – С. 5 – 10.
2). Бруннер Р. Й. Лінгвістичні внески в міждисциплінарне дослідження афазії:Посібник / Пер. з нім. І. Д. Бідюк; Загальна редакція І. Д. Герич. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2003. – Випуск 3. – 32 С. (Сер. “Нова медична бібліотека”).
3). Черненко О. Який документ щодо забезпечення перекладу жестовою мовою надати НСЗУ / О. Черненко, Г. Гусева // Управління закладом охорони здоров’я. – 2022. – No1. – С. 10.
4). Шидловська Т. А. Функціональні порушення голосу Т.А.Шидловська — К.: Логос 2011. – 523 С.: іл.

Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на рак молочної залози відзначається 20 жовтня.
Рак молочної залози (РМЗ) – одна із найпоширеніших злоякісних захворювань у жінок. Захворюваність на РМЗ в Україні за останні 20 років зросла на 19,8 % при зниженні смертності на 12 %, проте в Івано- Франківській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій та Чернігівській областях зареєстровано зростання цього
показника на 16, 6 – 34, 7 %. За прогнозними оцінками розвитку онкоепідеміологічного процесу, ці тенденції зберігатимуться у наступні 10 років і захворюваність зросте на 2,8
%, кількість хворих на РМЗ може щорічно сягати 17, 3 тис. нових випадків, смертність знизиться на 17,3%, кількість померлих не перевищуватиме 4,7 тис. осіб.
Частота РМЗ зростає із збільшенням віку жінок, а пік захворювання припадає на вікову групу від 50 до 70 років. Удвічі збільшилась за останнє десятиліття захворюваність жінок молодого віку ( до 40 років ). Слід зазначити, що у переважній більшості хворих РМЗ діагностують у
пізніх стадіях, а 15-20% пацієнток з 1-11 стадіями хвороби після лікування гинуть у подальшому від віддалених метастазів.
До факторів, які можуть сприяти виникненню раку молочної залози, належать: раннє настання менструацій і пізнє їх припинення, відсутність статевого життя і вагітностей, штучне переривання вагітності, короткочасні лактації або відмова від грудного годування, застосування гормональних і хімічних контрацептивів, генетичні фактори.
Також до факторів, що збільшують ризик захворіти на рак молочної залози, належать: дисфункція щитоподібної залози, гіпофіз, наднирникових залоз, яєчників; значне збільшення маси тіла ( понад 90 кг) у жінок менопаузального віку; нестача вітамінів А, С, Е, селену; вживання алкоголю, куріння; запальні процеси статевих органів, цукровий діабет, гіпертонічна
хвороба; травмування залози, перенесений мастит ( рубці ).
Діагностика раку молочної залози базується на клінічних даних ( огляд, пальпація ) і даних додаткових методів обстеження: рентгенологічного; морфологічного; ультразвукового; радіонуклідного; нових методів ( цифрова мамографія, ком’ютерна томографія, ядерно-магнітно-резонансна
томографія, позитронно-емісійна томографія ). Скринінг належить до методів діагностики, які спрямовані на активне
виявлення безсимптомного перебігу хвороби на початкових стадіях. Існує три методи скринінгу для виявлення онкопатології молочної залози: самообстеження молочних залоз; клінічне обстеження молочних залоз; мамографія.
Лікування хворих на ранніх стадіях раку, виявлених при скринінгу, набагато ефективніше і може привести до видужання. Оскільки більшість хворих виявляють у поширеній стадії хвороби, то лікування частіше носить комбінований або комплексний характер. Для лікування раку молочної залози використовують хірургічний, променевий, медикаментозний ( хіміо- та гормонотерапія ), імунний методи.
Все актуальнішою стає проблема реабілітації. Відновлення функції після лікування, повернення до звичайної праці і сімейного життя, необхідність низки обмежень і дотримання певного режиму протягом кількох років – всі ці питання входять у поняття медичної, психологічної і трудової реабілітації
хворих. Дослідження, проведені в різних онкологічних закладах, показують, що близько 2/3 хворих після радикального лікування повертаються до суспільнокорисної праці, виконуючи попередню або полегшену роботу.
Незважаючи на значні успіхи сучасної медичної техніки, будуть довго залишатись актуальними проблеми профілактики, ранньої діагностики раку молочної залози, а також лікування і реабілітації жінок.

Список рекомендованої літератури:

Винник Ю. А. Биологические особенности распространенного рака молочной железы в первичной опухоли и метастазах [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю.
Белевцова // Харківська хірургічна школа. – 2018. – No 5/6. – С. 56-59

Винник Ю. А. Клинико-морфологические факторы риска развития местно- регионарных рецидивов рака молочной железы [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю.

Белевцова, Н. Г. Романюк // Харківська хірургічна школа. – 2019. – N 1. – С. 190-196
Винник Ю. А. Морфологические особенности первичного очага и регионарного метастатического компонента рака молочной железы [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю. Белевцова // Харківська хірургічна школа. – 2018. – No 3/4. – С. 96-101
Вінник Ю. О. Профілактика ускладнень після радикальних операцій у хворих з раком молочної залози [Текст] / Ю. О. Вінник, В. Г. Власенко, А. В. Баранова // Клінічна хірургія. – 2019. – Том 86, N 11/12. – С. 46-50
Вторинно-набряковий рак грудної залози: коли оперувати на тлі неоад’ювантної хіміотерапії [Текст] / О. М. Білий [та ін.] // Міжнародний медичний журнал. – 2019. – Т. 25, No 4. – С. 50-53
Захворюваність на рак молочної залози і роль хімічних забруднювачів довкілля (аналіз даних літератури) / І. О. Черниченко [та ін.] // Довкілля та здоров’я. – 2019. – N 3. – С. 52-60
Кучер Е. Наследственный рак молочной железы и яичников: молекулярная диагностика [Текст] / Е. Кучер // З турботою про жінку. – 2019. – No 1. – С. 46-50
Лаговська Г. І. Рак молочної залози [Текст] / Г. І. Лаговська, І. М. Скиба, Н. С.
Кравчук // Магістр медсестринства. – 2020. – N 1. – С. 24-33
Лептин и рак грудной железы [Текст] / И. С. Громакова [и др.] // Український радіологічний журнал. – 2019. – No 1. – С. 43-48

Лялькин С. А. Оценка прогностического значения субпопуляций опухоль- инфильтрирующих лимфоцитов у пациенток с метастатическим тройным негативным раком молочной железы [Текст] / С. А. Лялькин // Репродуктивное
здоровье. Восточная Европа. – 2019. – Том 9, No 2. – С. 210-218
Маркер проліферації PCNA як прогностичний показник ефективності неоад’ювантної поліхіміотерапії у жінок з місцево-поширеним раком молочної залози [Текст] / Ю. В. Думанський [та ін.] // Травма. – 2019. – Том 20, N 5. – С.
85-90

Можливість застосування детекціїї сторожових лімфатичних вузлів у хворих на рак грудної залози після неоад’ювантної поліхіміотерапії [Текст] / І. І. Смоланка [та ін.] // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 2. – С. 103-105
Новые возможности в лечении метастатического РГЖ в постменопаузе: клинический обзор ключевых исследований [Текст] / подгот. Е. Гончарук // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 2. – С. 68-73
Особливості експресії ЕрСАМ у клітинах пухлин молочної залози та їх зв’язок із клініко-патологічними показниками і молекулярним підтипом раку / Л. М. Ковалевська [та ін.] // Онкология = Oncology. – 2019. – Том 21, N 4. – С. 294-298
Особливості прогресії раку грудної залози після лікування [Текст] / Ю. Я. Чупровська [та ін.] // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 1. – С. 46-49
Павлюченко Ю. Скільки жінок втратить груди цього року? [Текст] / Ю. Павлюченко // Приватний лікар. – 2018. – N 1. – С. 36-38
Показники редокс-стану крові у хворих на рак молочної залози: потенційні маркери прогнозу перебігу захворювання [Текст] / А. П. Бурлака [та ін.] //
Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 3. – С. 154-158
Рідкісне онкологічне захворювання у чоловіків – рак груді. Важливість тривалого моніторингу стану лікарем первинної ланки (за результатами власних спостережень) [Текст] / В. М. Рудіченко [та ін.] // Ліки України. – 2020. – No 1. – С. 61-66.
Шумицький А. В. Загальні принципи і рекомендації з визначення пухлинних маркерів у клінічній практиці гінеколога [Текст] / А. В. Шумицький, О. А. Бурка, Т. М. Тутченко // Здоров’я жінки. – 2019. – No 7. – С. 31-38

Гінекологія – галузь медицини, що вивчає захворювання, характерні лише для жіночого організму, i насамперед, захворювання жіночої репродуктивної системи.
Найтіснішим чином гінекологія пов’язана з акушерством, що вивчають явища в жіночому організмі, пов’язані з вагітністю та пологами, від моменту зачаття до кінця післяпологового періоду. Тісно гінекологія пов’язана з хірургією та іншими галузями практичної медицини.
Основна мета міжнародного дня гінекологічного здоров’я – нагадати, що здоров’я є однією з найважливіших цінностей. В цей день медики всього світу прагнуть звернути увагу жінок на збереження власного здоров’я та профілактику гінекологічних захворювань.

Як зберегти жіноче здоров’я та на що потрібно звертати увагу для цього?

• Звертайте особливу увагу на виділення

Дуже важливо регулярно відстежувати, як змінюється кількість й консистенція виділень протягом менструального циклу. Це дозволить вчасно помітити ті чи інші відхилення. Їх незвичайні властивості є ознакою інфекції, тим більше, якщо є і інші супутні симптоми.

• Не ігноруйте симптоми, що регулярно повторюються.

Болі, порушення циклу — це важливі симптоми, які сигналізують, що час звернути увагу на своє здоров’я.

• Пам’ятайте про фактори, що сприяють розвитку інфекції.

Збільшує ризик захворювань все, від чого залежить рівень гормонів і кислотно-лужний баланс піхви: діабет, вагітність, антибіотики, контрацептиви. Спровокувати інфекцію можуть і інші чинники. Наприклад, гель для душа або парфумовані засоби для інтимної гігієни можуть порушити природну захисну флору піхви та викликати алергічну реакцію.

• Ніколи не нехтуйте безпечним сексом

Не варто втрачати пильність, навіть якщо ви абсолютно впевнені у своєму партнері. Пам’ятайте, що найкращий засіб захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, — це презерватив. Правда, 100%-ї гарантії він теж вам не дасть. Тому, якщо ви помітили у себе будь-які підозрілі симптоми, відразу ж звертайтеся до лікаря.

• Регулярно проходьте медичне обстеження

Навіть якщо вас нічого не турбує, необхідно відвідувати гінеколога 1, а краще 2 рази на рік, та робити аналізи. Особливо, коли з’являється новий сексуальний партнер — адже це збільшує ризик бактеріальних захворювань. Такі захворювання проходять без виражених симптомів, і в запущеному стані можуть привести до безпліддя, позаматкової вагітності або передчасних пологів. Крім того, вони збільшують ймовірність зараження вірусом імунодефіциту: адже якщо у вас є хоча б одна гінекологічна інфекція, захисні функції організму знижені, і ви уразливі до ВІЛ.
Приходьте вчасно на профілактичні огляди і будьте здорові.

22 серпня проводиться Всесвітній день мозку, проголошений в 2014 році Всесвітньою федерацією неврології. Заходи дня спрямовані на підвищення обізнаності громадян про важливість здоров’я мозку. Ці серпневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер. Мозок – центральний відділ нервової системи людини, розташований в
головному відділі тіла. Це компактне скупчення нейронів і дендритів. Оточений оболонкою з сполучної тканини. У хребетних тварин (в тому числі людини) розрізняють головний мозок, розміщений в порожнині черепа, і спинний, що
знаходиться в хребетному каналі. Спинний мозок – відділ центральної нервової системи, що розміщений у
хребтовому каналі, та виконує рефлекторну й провідникову функції. Головний мозок – головний мозок центральної нервової системи (ЦНС), він міститься в черепній коробці. Структури мозку відповідають за виконання різноманітніших задач: від контролю вітальних (життєвих) функцій до вищої
психічної діяльності.

Головний мозок має такі відділи та виконує різні функції: 1. Довгастий мозок – це нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок людини. Довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об’єму головного мозку. В цій ділянці головного мозку знаходиться дихальний і серцево-судинний нервові
центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.
2. Мозочок – відділ головного мозку хребетних, що відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м’язового тонусу.
3. Задній мозок – вторинний мозковий міхур, разом із мозочком складає задній мозок, розташований у стовбурі між довгастим та середнім мозком, центральніше мозочка. Таку назву він отримав, через те, що структура складається переважно зі провідних шляхів. Також у цій структурі мозку розташовуються ядра, що разом із ядрами довгастого мозку беруть участь у регулюванні частоти дихальних рухів. 4.Таламус – ділянка сірої речовини у верхній частині проміжного мозку. Він
розміщений між структурами великого мозку, зокрема корою, та структурами середнього мозку. Таламус відповідає за передання сенсорної та рухової інформації від органів чуття (за винятком інформації від органів нюху) до відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку. Також впливає на
регуляцію рівня свідомості, процесів сну та неспання, концентрації уваги. 5. Гіпоталамус – невелика ділянка в проміжному мозку, що містить у собі велику
кількість груп клітин, які регулюють нейроендокринну діяльність мозку й гомеостаз організму. Контролює відчуття голоду й спраги, терморегуляцію організму, статеву поведінку. Грає важливу роль в регуляції вищих функцій, таких як пам’ять і емоційний стан, і тим самим бере участь у формуванні різних
аспектів поведінки.
Цікаві факти про мозок:
1). Якщо мозку недостатньо кисню, то в ньому починаються незворотні пошкодження вже через 5 – 10 хвилин.
2). До речі, наш мозок використовує приблизно 20% кисню, який надходить ворганізм людини.
3). Коли ми дізнаємось якусь нову цікаву інформацію, структура нашого мозку змінюється, тому що щоразу, коли формується пам’ять з’являються нові нервові зв’язки.
4). Ви, можливо, будете здивовані, але близько 60% головного мозкускладаються з жиру.
5). Навіть коли ми спокійні, наш мозок використовує одну п’яту частину калорії в хвилину.
6). Наш мозок дуже швидко піддається впливу шкідливих факторів, вже через шість хвилин після вживання алкоголю клітини мозку реагують на його згубний вплив.
7). Під впливом алкоголю наш мозок частково втрачає можливість створювати нові спогади.
8). У жінок в середньому мозок становить близько 2,5% від маси тіла, а учоловіків 2%.

9). Відсутність сну дуже негативно впливає на мозок людини. Перші прояви шкідливого впливу проявляються у сповільненні реакції, а в крайніх випадках з’являється помутніння свідомості та галюцинації.

Через те, що мозок є головним органом центральної нервової системи, необхідно піклуватися про нього, дотримуючись здорового способу життя:
відмовитися від шкідливих звичок, пам’ятати про фізичні вправи, гуляти на вулиці, добре спати та відпочивати і збалансувати своє харчування. Для покращення розумової активності їжте рибу. Вона містить велику кількість
поліненасичених жирних кислот омега-3, які виробляють речовину мієлін – ізоляційний матеріал нервових клітин.
Волоські горіхи- вони підвищують рівень серотиніну (гормону щастя). Це чудовий антидепресант. Чорниця – джерело антиоксидантів, які забезпечують правильну роботу мозку,
покращують пізнавальні функції і пам’ять. Какао – покращує кровообіг мозку, а також захищає його від окислювальних
процесів, що призводять до різних нейродегенеративних захворювань (наприклад, хвороби Альцгеймера). Яйця – поліпшують працездатність нервових клітин, дозволяють вам тримати мозок у тонусі.
Броколі – це одне з головних джерел вітаміну K, який підтримує нормальну діяльність мозку.
Яблука – містять практично всі мінеральні речовиниі вітаміни, оздоровлюють судини мозку, перешкоджаючи їх закупорці, знижують небезпеку крововиливів.
Сочевиця – джерело заліза і амінокислот, необхідних для швидкого перебігу біохімічних процесів в мозкових клітинах. Так забезпечується ясність розуму і підвищується швидкість мислення. Але крім гарного харчування для ефективного тренування мозку бажано вивчати іноземні мови та грати на музичних інструментах, читати, менше нервувати, тренувати мозок різними інтелектуальними задачами та ще краще –
подорожувати та спілкуватись.

Міжнародний день йоги відзначається 21 червня.
Слово “йога” походить від санскритського кореня “юг”, що означає об’єднувати, скріплювати. Також воно означає союз або спілкування.
Йога – одна з шести ортодоксальних систем індійської філософії. Вона буласистематизована Патанджалі в його праці “Йога-сутра”, що складається зі 185 стислих афоризмів.
Індійська система йогів просякнута думкою, що людина стає людиною, коли прагне до високої досконалості свого організму, свого тіла і свого духу. При цьому вважають, що фізична і духовна досконалість доступна кожному, хто систематично і наполегливо тренується.
За допомогою системи йогів можна досягти вдосконалення не лише рухового апарата, але й усього організму: нервової системи, серця, легенів, кровоносних судин, шлунку, печінки.
Особливість вправ йогів полягає в тому, що вони мають переважно статичний характер. Майже відсутні вправи динамічного циклічного характеру, коли м’язи скорочуються ізотонічно і певний руховий цикл повторюється, як наприклад, під час бігу, багаторазового присідання. Система йогів максимально використовує формувальну дію на організм
таких фізичних вправ, які вимагають невеликої витрати енергії і, отже, порівняно незначного збільшення харчування. Взагалі йогам властиве кількісно обмежене харчування. Це в свою чергу сприяє зміцненню здоров’я, не обтяжує органи, які здійснюють обмін речовин: серце і судини, травну систему і печінку, залози внутрішньої секреції. Це дуже важливо, бо дає можливість уникнути ожиріння й порушення обміну речовин.
Особливістю фізичних вправ йогів є використання кисневої недостатності (гіпоксії). За допомогою правильної затримки дихання йоги досягають значного кисневого голодування. Організм привчається витримувати стан гіпоксії, що благотворно впливає на ферментні системи, на кров і постачання нею серця і мозку, бо спричиняє розширення артеріальної судинної системи, а також капілярної сітки.
В самій Індії йогів розділяють на дві групи: йоги-філософи і йоги-практики. Йоги-практики приділяють увагу в основному одному із аспектів вчення йоги, а саме хатха-йозі.
Хатха-йога або фізіологічна йога – це очищувальний процес, здійснюваний засобами фізичної культури. Фізичне загартування сприяє зміцненню психічної стійкості. Цей принцип безперечної відповідності фізичного і психічного станів стисло характеризує відома давньоримська формула: в здоровому тілі – здоровий дух.
Для вправ хатха-йоги характерно, що їхнє виконання впливає на всі внутрішні органи.Тіло завдяки цьому стає гнучке й молоде. Йоги вважають, що їхню систему можна застосовувати не лише для загартування організму і збереження здоров’я, а й для лікування хвороб.
Складовими частинами виховання йогів є асани (пози) і пранаями (дихальні вправи), які дають змогу здійснювати контроль над функціями внутрішніх органів.
Пранаяма – це сукупність дихальних вправ, які виконують свідомо і навчають контролювати весь дихальний процес. Щоб правильно виконувати дихальні вправи, треба знати будову органів дихання. Протягом усього свого життя людина вдихає і видихає повітря. Дихання забезпечує природжений рефлекс. Йоги вважають, що тривалість життя людини великою мірою залежить від того, як вона дихає. Чим повніші і глибші
вдихи і видихи, чим спокійніше і повільніше людина дихає, тим довше вона живе. Частота дихання пересічно становить 10 вдихів і видихів за хвилину в спокійному стані і 40 під час напруженої роботи. Під час виконання кожної пози треба стежити за диханням. Воно повинно відповідати окремим моментам пози. Набагато легше виконувати всі пози, якщо перед цим прочистити носові канали, втягуючи підсолену воду через ніс і випускаючи через рот. До виконання асан треба приступати після випорожнення кишок. Вправи повинні
приносити людині задоволення, а не бути тягарем.

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

1. Безверхняя Л. Йога: необъятный океан // Фармацевт-практик. – 2013. – № 11. – С. 58-59.
2. Всупереч тяжінню [йога] // Health. MEDIX. – 2013. – № 5/6. – С. 58-60.
3. Дедишина Л. Дітки-«йожки» // Фармацевт- практик. – 2017. – № 6. – С. 24-25.
4. До здорового хребта через йогу // Фармцевт-практик. – 2019. – № 6. – с.44-46.
5. Ломоносова Т. Йога – путь к самопознанию // Фармацевт-практик. – 2014. – N7/8. – С. 78-80.
6. Ніканоров О.К. Застосування нетрадиційних методів фізичної реабілітації у хворих з переломами довгих трубчатих кісток нижніх кінцівок [йога,масаж, гімнастика] // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия : науч.-практ. журн. – 2008. – № 1. – С. 53-54.
7. Переваги йоги для пацієнтів із захворюваннями серця // Артеріальна гіпертензія. – 2017. – № 1. – С. 94-95.
8. Сур’ я Намаскар — назустріч сон [йога] // Фармацевт-практик. – 2012. – № 4. – С. 65. Тиск нормалізує йога // Фармацевт-практик. – 2012. – № 3. – С. 70.
9. Шейко Н.І. Сучасні уявлення про вплив йоги на організм людини / Н.І. Шейко, К.Б.Ківеджі // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України.- 2019. – №2. – с. 100-106.