Автор: Васюха Людмила Page 1 of 46

🎉 80 років на службі медичній науці та практиці: ювілей Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки

16 липня 2025 року Рівненська обласна наукова медична бібліотека відзначає 80 років від дня заснування — віху, що є свідченням багаторічної фахової роботи, відданості справі та важливої ролі бібліотеки в системі охорони здоров’я області.

📖 Історія бібліотеки розпочалася в післявоєнному 1945 році. Відповідно до наказу Рівненського обласного відділу охорони здоров’я від 16 липня 1945 року, заклад було офіційно створено, а першим директором призначено Антона Васильовича Ярошевського — завідуючого адміністративно-господарським відділом облздороввідділу. Першим бібліотекарем стала Олександра Юхимівна Фоміна — медична сестра, яка працювала на цій посаді 24 дні.

📚 Створення бібліотеки фактично розпочалося з нуля — перші книги були подаровані медичними працівниками Рівного та області. Завдяки ентузіазму перших співробітників, вже у перші роки було налагоджено професійні зв’язки з Республіканською науковою медичною бібліотекою та іншими закладами України.

🧑‍⚕️ У 1957 році після виходу на пенсію Ярошевського А. В. керівництво перейшло до Івана Гавриловича Луценка, який очолював бібліотеку протягом 34 років. Саме під його керівництвом була сформована мережа медичних бібліотек Рівненщини, зміцнена матеріально-технічна база та запроваджено інноваційні форми бібліотечно-інформаційної діяльності.

📌 Незважаючи на спроби ліквідації закладу у 1963 році, бібліотека була збережена завдяки принциповій позиції обласного керівництва. У подальші десятиліття РОНМБ стала зразковою моделлю організації медичної бібліотечної справи на регіональному рівні.

🔍 У складні 1990-ті роки бібліотека зіткнулася з фінансовими труднощами, однак змогла зберегти функціональність, організувати нову структуру та впровадити сучасні інформаційні технології. З 1999 року значно покращилося комплектування фондів, а з 2000-х бібліотека почала надавати послуги через Інтернет.

💾 Сьогодні Рівненська обласна наукова медична бібліотека — це:

• понад 184 000 примірників медичної та біологічної літератури;

• інформаційно-бібліографічний та методичний центр для всієї області;

• доступ до міжнародних медичних баз даних;

• активна участь у конференціях, «круглих столах», курсах підвищення кваліфікації медичних працівників;

• понад 10 000 описів авторських свідоцтв у фонді;

• електронна система ІРБІС для обслуговування читачів;

• понад 30 тематичних виставок на рік та виїзні демонстрації літератури.

🔬 Своїми інформаційними ресурсами та просвітницькою діяльністю бібліотека активно сприяє підвищенню рівня медичної освіти, кваліфікації спеціалістів і в результаті — якості медичної допомоги населенню області.

💬 Щиро дякуємо всім працівникам бібліотеки різних поколінь за віддану працю, читачам — за довіру, а партнерам — за підтримку. Разом ми створюємо майбутнє медичної науки та практики Рівненщини!

Бібліотека — дітям: пізнавальний візит до ДНЗ №46 «Лелека»

Працівники Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки завітали з візитом до вихованців закладу дошкільної освіти №46 «Лелека» м. Рівне. У заході взяли участь діти 11-ї групи віком 4–6 років.

Метою зустрічі було ознайомлення дошкільнят з корисними властивостями овочів і грибів, а також формування уявлення про здорове харчування як складову збереження здоров’я. У доступній формі малечі було подано інформацію про те, як овочі впливають на самопочуття, і чому варто додавати їх до щоденного раціону.

У рамках заходу проведено інтерактивну гру, під час якої діти мали завдання — серед запропонованих макетів овочів та грибів обрати «їстівні та корисні» і відокремити їх від «неїстівних». Це дало змогу у легкій та ігровій формі засвоїти нові знання.

Бібліотекарі також представили добірку яскравих і пізнавальних книг, які містять інформацію про властивості овочів, фруктів та інших рослин. Діти із захопленням розглядали ілюстрації, цікавилися темою та охоче брали участь у бесіді.

Захід пройшов у теплій, дружній атмосфері. Малюки проявили допитливість, активно йшли на контакт і з задоволенням взаємодіяли з гостями.

Такі зустрічі сприяють розвитку пізнавального інтересу у дітей, формуванню навичок здорового способу життя та популяризують читання змалку.

Ярослав Піц — найстарший лікар-уролог Рівненщини: шлях життя, відданий медицині

Бібліографічна стаття до фонду Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки

Піц Ярослав — лікар-уролог, чия біографія є не просто віддзеркаленням особистої долі, а й фрагментом історії медицини Рівненщини другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Його життєвий шлях — це приклад стійкості, професіоналізму та відданості справі, який вартий шани та збереження у пам’яті наступних поколінь.

Початок: вибір і перші кроки в медицині

Ярослав Севастянович Піц народився в наприкіці війни на Буковині 1944. Далі – служба в армії. Доля закинула  в Остріг. Змалечку був не байдужий до спорту. Займався боротьбою не заради спортивних результатів, але виключно для себе. Мав спортивну статуру, тому в Острозі запропонували продовжувати заняття спортом, утім умови, де проходила підготовка спортсменів не сподобалися, клуб не відвідував. Згодом  служба  у військовій частині, яка дислокувалася в Прибалтиці. У війску товаришував з солдатом, який щодня вчив по десять іноземних слів і таким чином готувався до подальшого всупу до ВИШу на ін’яз. Для Ярослава він став прикладом для наслудування. Мама прислала книги з фізики та хімії для підготовки до вступних  екзаменів. Через рік Ярослав Піц був демобілізований за станом здоров’я, однак бажання здобути медичну освіту спонукало до пошуку різних шляхів. У Вільнюсі приятелював з доктором медичних наук на прізвище Зак, який викладав дисципліну інфекційні хвороби на вечірньому факультеті у медичному інституті. Ярослав Піц мав намір стати його студентом. Однак це бажання реалізувати не вдалося, через юридичні перепони, оскільки загальнообов’язковий термін служби в армії на той час становив три роки. Тому довелося повернутися    додому. Зібраність, дисципліна та самонавчання у непростих умовах армії стали фундаментом його подальшого професійного становлення.

Формування фаху: перші роки урологічної практики

Після завершення навчання та інтернатури у Рівному перед Ярославом Піц постало питання вибору місця роботи. Першим місцем його діяльності як уролога стало селище Острожець у Млинівському районі. Умови праці були складними, інфраструктура — сільська, проте він не лише почав практикувати за фахом, а й відразу взявся до виконання складних урологічних операцій, зокрема з видалення аденоми передміхурової залози. Головний лікар в Острожці на прізвище Харчук був гарним організатором у системі охорони здоров’я. У нього в лікарні були усі спеціалісти: уролог, травматолог, ендокринолог. Коли з посади його зняли, то  відразу скоротили штатний розпис закладу. Знову довелося обирати, де продовжити працювати.

Своїм професіоналізмом і незалежністю Ярослав Піц зарекомендував себе на рівні області, що сприяло його переведенню в Рівненську центральну міську лікарню.

Побував у більше,  ніж 30 країнах світу. Історичні місця, спочатку читав про ту чи іншу країну. А потім відвідував історичні місця.  Остання подорож була до Стамбулу Турція у 2021 році.

Довгі роки служіння в Рівному

Із кінця жовтня 1973 року і до 1995 року Ярослав Піц працює в ЦМЛ м. Рівного. За роки роботи він став не лише висококваліфікованим фахівцем-урологом, а й активним учасником професійного середовища. Його знали як ініціативного лікаря, який не уникав конфліктних питань і прагнув справедливості. Вперше в області зробив пластичну операцію при нетримання сечі у жінок. Це було у 1987 році. Саме через професійні непорозуміння з колегами у 1995 році він змінює місце роботи.

Після короткої каденції в обласній лікарні, куди його запрошували на посаду заступника головного лікаря з ЛКК, Ярослав Піц знову обрав шлях уролога-практика у Залізничній лікарні м. Рівне, де пропрацював до 2019 року.

Тут він продовжує свою хірургічну діяльність, виконуючи складні операції на нирках, сечовому міхурі, видаляючи камені та патології сечостатевої системи. Працюючи в умовах протистояння з адміністрацією та окремими працівниками, він зберігав гідність лікаря, а інколи — навіть наражався на професійну підривну діяльність.

Визнання та спадщина

Станом на 2025 рік Ярослав Піц — найстарший лікар-уролог Рівненської області, який має за плечима понад 58 років і 6 місяців загального стажу та понад 45 років медичної практики. Він відомий у професійних колах не лише як фахівець, що майстерно володіє технікою урологічних втручань, а й як людина, яка змогла витримати численні виклики часу, політики та системи охорони здоров’я.

Його життєвий і професійний шлях — це приклад сили духу, вірності клятві Гіппократа та незламного прагнення працювати на благо людей. Досвід Ярослава Піца — це неоціненний пласт історії медицини Рівненщини, який заслуговує бути збереженим у наукових бібліотеках, музейних збірках та серцях вдячних пацієнтів.

Матеріал підготовлено на основі біографічного інтерв’ю з лікарем Ярославом Піцом.
Рівненська обласна наукова медична бібліотека, 2025.

📢 Гостьова онлайн-лекція про авторське право в медицині та науці!

Адміністрація комунального закладу «Рівненська обласна наукова медична бібліотека» запрошує медичних працівників, науковців, викладачів і всіх зацікавлених взяти участь у гостьовій онлайн-лекції, присвяченій актуальним питанням авторського права та етики в медичній сфері.

🗓 27 червня 2025 року
🕚 11:00
📍 Платформа Google Meet
🔗 https://meet.google.com/jen-ssvk-qjc

👨‍⚖️ Спікер — Павло Ковальчук, юрист у галузі інтелектуальної власності, технологій, медіа та комунікацій, керівник юридичного департаменту ІТ-компанії «Сквот Україна».

🔍 У програмі:
▪ авторське право на наукові публікації
▪ право власності на результати досліджень
▪ конфлікти інтересів із фармкомпаніями
▪ патентування медичних розробок
▪ законність використання зображень і фото пацієнтів
▪ роль штучного інтелекту в медичній практиці

🗣 Після виступу — живе обговорення та можливість поставити запитання спікеру.

📩 Поширте цю інформацію серед колег!
Запрошуємо до участі!

#медичнабібліотека #РОНМБ #лекціяонлайн #авторськеправо #медичнеправо #інтелектуальнавласність #етикавмедицині #штучнийінтелект #медичнанаука #науковапублікація #медичнівикладачі #фармацевтика #юридичнапідтримка #інноваціївмедицині

📖 До 80-річчя РОНМБ: історії наших читачів

Ярослав Піц: моє захоплення читанням і бібліотекою

Анотація до розповіді:У спогадах лікаря-уролога Ярослава Піца оживає глибока любов до книги, яка супроводжує його змалку й донині. Через сторінки медичних і художніх видань він не лише збагачував знання, а й формував світогляд, професійну майстерність і життєві принципи. Його історія — це щира подяка бібліотеці та книзі як джерелу сили, мудрості й натхнення.

Моє знайомство з Рівненською обласною науковою медичною бібліотекою розпочалося ще у 1974 році. З того часу вона стала для мене не просто місцем, де можна взяти книгу, а справжньою територією знань, натхнення і професійного зростання. Я завжди багато читав — як медичну, так і художню літературу. У бібліотеці працював із фаховими виданнями, а художні книги купував повсюди, де бував. Пам’ятаю, як одного разу, перебуваючи в Одесі, зайшов до книгарні «Медкнига» й одразу придбав понад десяток видань, бо знав, що в нас таких не знайду. Любов до книги перетворилася у справжню пристрасть — сьогодні моя особиста бібліотека налічує понад 1200 томів. Я добре знаю, де яка книга стоїть, і часто перечитую улюблене.

З дитинства книга була моїм супутником — уже в 3–4 роки я ходив із нею скрізь, декламував вірші перед гостями. З роками ця прив’язаність тільки зміцніла. Я завжди краще засвоював інформацію через читання, ніж на слух, тож до книжки повертався знову і знову. Навіть у професійному становленні читання відіграло велику роль. Завдяки глибоким знанням, отриманим із літератури та на курсах, я першим в області провів пластичну операцію при нетриманні сечі в жінок.

У бібліотеці мене добре знали. Щороку під час перереєстрації мені присвоювали номер 2 — за часті візити й активність. Медична література залишалася моїм пріоритетом. Я приходив не просто по книгу — я приходив по знання. Зараз читаю твори Тацита, повертаюся до історій про видатних людей — Рузвельта, Черчилля, Мао Цзедуна. Особливу любов маю до Моріса Дрюона. Електронні книги мене не приваблюють — люблю тримати паперове видання в руках, гортати сторінки, зупинитися й замислитися над прочитаним.

Щороку у червні світ відзначає Всесвітній день прогулянки (World Walking Day) — ініціативу, що покликана нагадати про важливість регулярної фізичної активності для підтримки здоров’я. Прогулянка — це найдоступніший вид рухової активності, який не потребує спеціального спорядження, а лише бажання рухатись, дихати свіжим повітрям і відновлювати внутрішню рівновагу.

🚶‍♀️ У рамках цього дня працівники Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки підготували бібліографічний огляд з добіркою джерел про користь пішої ходи, роль помірних фізичних навантажень у профілактиці хронічних захворювань та позитивний вплив природи та екології на самопочуття.

📚 До огляду увійшли такі джерела: за цим посиланням ви можете ознайомитися з джерелами інформаціїhttps://www.calameo.com/read/007874684e6ec0229c00d

🌿 Прогулянки в парках, набережних чи просто вулицями міста — це не лише користь для тіла, а й відпочинок для душі. Запрошуємо ознайомитися з матеріалами бібліографічного огляду на абонементі нашої бібліотеки!

#ВсесвітнійДеньПрогулянки #РОНМБ #ЗдороваХода #ФізичнаАктивність #Екомислення #БібліотекаРівне #ЗдоровийСпосібЖиття #ПрогулянкаЦеЗдорово

Продовжувач справи батька. Микола Прохоров молодший
Про сина Миколи Прохорова — також Миколу і відповідно Миколайовича — в основному відомо зі спогадів Бориса Костянтиновича Квашенка, якому випало певний час працювати разом із ним.

За інформацією Бориса Квашенка (“Микола Прохоров – перший головний лікар першого у Рівному пологового будинку”. Б. Квашенко. “Медичний вісник”, 19 листопада 2004 року), Микола Прохоров (молодший) народився 10 лютого 1901 року в Новгороді, де тоді мешкала родина Прохорових. Родина переїхала до Рівного, і коли хлопець став дорослим, вирішив піти батьковим шляхом — вступив до одного з кращих у тодішній Польщі медичних вишів — Познанського медінституту. Повернувшись до Рівного, Микола Прохоров обійняв посаду головного лікаря в пологовому будинку на тодішній вулиці Бандурського (тепер Драгоманова; у цьому будинку нині розміщується апеляційний суд; звели будинок для потреб повітової каси хворих у 1929 році).

Молодший Прохоров був фаховим акушером-гінекологом, але вів також і загальнолікарську практику. Як і його батько, залишив по собі добру славу в місті. За радянської влади, в 1940 році, його було призначено головним лікарем першого пологового будинку в Рівному, відкритого на базі лікарні Червоного Хреста на теперішній вулиці 16 Липня. Про це, зокрема, у своїх спогадах розповідав Борис Квашенко. Про подальшу долю молодшого Прохорова відомо, що під час Другої світової війни його було мобілізовано до армії, а згодом він потрапив до Війська Польського під командуванням генерала Владислава Андерса (як відомо, військо воювало на боці СРСР і було власне створено під керівництвом і кураторством СРСР), де став головним військовим лікарем.

https://retrorivne.com.ua/operaciju-na-serci-v-rivnomu-robili-vzhe-sto-rokiv-tomu-likari-prohorovi

Земський лікар і благодійник Микола Прохоров

У книзі “Вулицями Рівного” історик Олена Прищепа зазначає, що Микола Прохоров (старший) приїхав до Рівного в 1900 році. За спогадами іншого шанованого рівненського лікаря Бориса Квашенка, родина Прохорових з’явилася в Рівному напередодні Першої світової. Лікар Прохоров старший мав дуже добру фахову освіту—закінчив університет у Санкт-Петербурзі. Будинок на теперішній Словацького, а тоді ще в провулку Гоголівському, зводив з метою не лише поселити там родину, а й приймати хворих. Його лікарська спеціалізація була доволі широкою—терапевт, хірург, акушер-гінеколог. Його невелика приватна лікарня на 15 ліжок на цій же вулиці була дуже затребуваною в місті через авторитет лікаря. До Миколи Миколайовича Прохорова зверталися колеги по допомогу у важких лікарських випадках.

Про один такий, який стався у середині 20-х років ХХ століття з одним із пацієнтів єврейського шпиталю у Рівному, писала місцева преса і професійні медичні видання тих часів, зокрема “Лікарський вісник”. Згадувала про цей випадок Наталія Переходько у своєму дослідженні “Єврейська інтелігенція у розвитку медицини м. Рівного (1921-1939 рр.)” (“Наукові записки”, Луцьк, 2011 р. Вип. 9. ч. 2). Як відомо, єврейський шпиталь знаходився на теперішній вулиці Дворецькій (у 20-30-і роки — Шпитальна, за СРСР — Димитрова; тепер на тому місті височіє багатоповерхівка).

Одного разу до лікарні привезли самогубця, який завдав собі удару ріжучим предметом у ділянку серця. При загрозі неминучої смерті пораненого тодішній лікар шпиталю Йозеф Швидкий і запрошений на допомогу головний лікар земської лікарні Микола Прохоров провели ризиковану й надскладну для того часу хірургічну операцію на серці. Життя нещасному вдалося врятувати.

За 30 років перебування в Рівному Прохоров старший завоював авторитет не лише як лікар, а й активний громадський діяч, благодійник. Його неодноразово обирали повітовим гласним, а за часів Польщі — депутатом до Рівненського магістрату.

У будинку Прохорових на Словацького збиралася місцева інтелігенція. Зокрема члени Російського православного благочинного товариства (РПБТ), створеного в 1923 році, метою якого було об’єднання православної місцевої інтелігенції для надання допомоги нужденним у Рівному. У благочинних справах Миколу Прохорова підтримувала його дружина Інна (Інесса) Гаврилівна, яка до 1928 року була головою товариства. А Микола Миколайович Прохоров очолював опікунську раду організації.

До товариства в різні часи входили і відомий меценат барон Штейнгель, і художник Косміаді, і педагог та літератор Іван Куліш. За часів Миколи Прохорова (старшого) до товариства входили відомі адвокати Панченко і Сеницький, директор російської гімназії Юшкевич, предводитель дворянства Рівненського повіту Дмитро Андро. Товариство влаштовувало платні виставки, костюмовані бали, літературні й музичні вечори, кошти від яких передавали на благодійні цілі. Інесса Прохорова щороку особливо переймалася організацією ялинки для дітей бідноти в Рівному. Одинадцятого березня 1930 року серце 57-річного Миколи Миколайовича Прохорова перестало битися. За спогадами старожилів, провести шанованого лікаря в останню путь зібралося мало не все Рівне. Поховали Миколу Прохорова на старовинному цвинтарі Грабник. Його могилу цікаві відвідувачі найстарішого рівненського пантеону можуть віднайти й нині.

17 червня – день народження Єнікеєвої Вікторії Миколаївни, директора  КП «Обласний перинатальний центр» РОР, заслуженого лікаря України;

18 червня – ювілей 60 років Обуховському Григорію Олександровичу, завідувач  Центру мікрохірургії ока і екстреної офтальмологічної допомоги КЗ «РОКЛ» РОР, висококваліфікова- ний офтальмолог з багаторічним досвідом, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні захворювань органів зору. Його медичні інтереси включають глаукому, катаракту, макулодистрофію, ретинопатію та рефракційні розлади. Григорій Олександрович активно використовує сучасні методи діагностики та лікування, такі як оптична когерентна томографія, ультразвукові дослідження очей та лазерна хірургія. Він завжди дбає про комфорт та безпеку своїх пацієнтів, забезпечуючи індивідуальний підхід до кожного випадку та високий рівень медичної допомоги.

18 червня – день народження Лебедя Сергія Олександровича, начальник Державної служби з лікарських засобів  та контролю за наркотиками у Рівненській області, доктора філософії, зі спеціальності «Фармація, промислова фармація», Заслужений працівник фармації України;

19 червня – Всесвітній день обізнаності про серповидноклітинну анемію; Всесвітній день прогулянки;

21червня – Міжнародний день йоги ; Міжнародний день неквапливості ; Всесвітній день боротьби з бічним аміотрофічним склерозом ;

23 червня – Міжнародний день інформування про синдром Драве ;

Read More

📚 Рівненський літературний форум на Лебединці — свято слова і творчості!

Сьогодні працівники Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки мали приємність відвідати Рівненський літературний форум, який відбувається у мальовничій локації на Лебединці. Цей захід об’єднав авторів, бібліотекарів, читачів і всіх, хто цінує силу слова та книжкову культуру.

Ми ознайомилися з цікавою програмою форуму, відвідали майстер-класи від бібліотекарів, які ділилися досвідом і креативними ідеями щодо промоції читання. Особливо вразила організація виставкових столів:
🔸 Один — для ознайомлення з книжковими новинками;
🔸 Інший — із виданнями місцевих авторів, які можна придбати на місці.

Також організатори подбали про зручність гостей: на одному з банерів розміщено QR-код, який веде до повної програми заходу — легко, сучасно й доступно!

Такі події вкотре доводять, що Рівне — місто з багатим культурним потенціалом, а читання — не лише корисне, а й надзвичайно захопливе!

#ЛітературнийФорумРівне #Лебединка2025 #КнигаОб’єднує #БібліотекаНаФорумі #МісцевіАвтори

#ЧитаємоРазом #РОНМБ #БібліотекаріРівного #КультураРівного #ПодіїРівне2025 #ЛюблюЧитати

📚 Книжкова виставка до Дня донора крові у Рівненській обласній науковій медичній бібліотеці

До Всесвітнього дня донора крові у Рівненській обласній науковій медичній бібліотеці відкрито тематичну книжкову виставку, присвячену важливості донорства як акту милосердя, гуманізму та відповідальності.

У експозиції представлено понад десяток видань – монографії, науково-популярні книги, методичні рекомендації та статті з фахових періодичних видань. Тематика охоплює медичні, етичні та соціальні аспекти донорства, а також питання організації служби крові та безпеки її компонентів.

Виставка покликана підвищити обізнаність про роль донорів у збереженні життя та здоров’я пацієнтів, а також стимулювати професійний інтерес до цієї теми серед медичних працівників і студентів.

Усі охочі можуть ознайомитися з матеріалами виставки на абонементі бібліотеки. Запрошуємо до перегляду!

Всесвітній день боротьби з хворобою Вернейля

Хвороба Вернейля (або гідраденіт ) – гнійне запалення апокринових
потових залоз, що здебільшого набуває хронічного характеру. Нерідко
хвороба може загострюватися 4-5 разів на рік: щойно почали загоюватися
перші ранки, як вже з’являються нові висипання.
Гідраденіт діагностують у 1% жінок та чоловіків від всього населення
планети.
Хвороба не є смертельною, але вважається більш неприємною за акне,
екзему чи псоріаз, бо доставляє чималий дискомфорт хворому й значні
больові відчуття, а також порушує соціальну активність хворого.
Хвороба зазвичай не притаманна дітям до підліткового віку та людям
похилого віку, що пов’язано з пасивністю потових залоз у цих вікових груп.
Захворювання проявляється появою на тілі болючих підшкірних
“вузликів” та абсцесів на шкірі, що виникають через запалення потових залоз.
Поступово вони збільшуються у розмірі / кількості та стають болючими, часто
нагноюються.
Найчастіше такі “висипи” з’являються на ділянках локалізації потових
залоз: пахвові западини, складки на животі ( у людей з надлишковою вагою),
біля пупка, під грудьми, на внутрішній поверхні стегон.
Часто разом із появою запальних елементів погіршується і загальний
стан людини: може підвищуватися температура тіла, з’явитися нудота,
загальне нездужання.

Read More