Випуск №18 — Світло: Мова, що веде навіть у темряві
Світло — це не просто фізика. Це жест. Це дотик. Це вибір бути.
Воно приходить не завжди яскраво — іноді як тремтіння, як проблиск, як відлуння на стіні.
Світло — це не лише фізичне явище. Це символ надії, знання, присутності.
У найтемніші моменти — слово світло стає орієнтиром.
Етимологія
Слово світло походить від праслов’янського světъ, споріднене з світ, свят.
У латині — lux, у грецькій — φως (phōs).
У санскриті — prakāśa — прояв, ясність.
Медичний ракурс
Світло як інструмент бачення невидимого.
Рентген, лампа хірурга, просвітлення тканин — це світло, що дозволяє побачити те, що приховане.
Це не просто технологія — це акт довіри: «Я дозволяю тобі побачити мене зсередини».
- Світло — як діагностика: лампа, екран, просвічування.
- Світло — як метафора: «побачити вихід», «просвітлення».
- У паліативній допомозі — світло як тепло, присутність, людяність.
Пам’ятний ракурс
Світло як свічка, як вогник пам’яті, як тиха присутність.
Світло горить не для себе — воно свідчить.
Про тих, кого вже нема. Про те, що було важливим.
Це світло, яке не згасає, навіть коли ми йдемо.
Емоційний ракурс
Світло як тепло, як погляд, як підтримка.
Іноді світло — це людина, яка просто поруч.
Це слово, яке зігріває. Це тиша, яка не лякає.
Світло — як доказ, що тебе бачать і приймають.
Символічний ракурс
Світло як вікно, як вибір, як напрямок.
Це момент, коли ти вирішуєш: не ховатися.
Світло — як жест відкритості.
Як крок назустріч. Як «я є».
У літературі та культурі
У поезії — світло як образ душі.
У прозі — як напрямок, надія, вихід.
У релігії — світло як божественна присутність.

Поташнюк Раїса Захарівна



















