Рівненська обласна наукова медична бібліотека

Шкіра виконує ряд різних функцій, які мають неоціненне значення для всього організму: вона захищає тіло від впливу зовнішнього середовища, виділяє різноманітні речовини, бере участь у терморегуляції організму. Шкіра також реагує на зміни, що виникають у внутрішніх органах людини, сигналізує про патологічні процеси, які розвиваються в організмі. Шкіра є дзеркалом внутрішніх органів.

Новоутвореннями шкіри є невуси (родимки). Вони можуть бути вродженими або виникати у будь-якому віці. Невуси бувають пігментні, волосаті, бородавчасті, судинні, фіброматозні. Лікують поверхневі невуси кріотерапією, електрокоагуляцією, глибокі видаляють з обов’язковим гістологічним дослідженням з метою виявлення злоякісних пухлин.

Розрізняють доброякісні та злоякісні новоутворення шкіри.

До доброякісних пухлин шкіри відносять:

• аденоми – невеликі пухлини червонуватого кольору з перламутровим відтінком, чітко відмежовані від шкіри; розвиваються із сальних та потових залоз, ростуть повільно;
• фіброми – тверді вузлики, розташовані в товщі шкіри, розвиваються із сполучної тканини;
• ліпоми ( жировики ) – м’які  безболісні утвори, розвиваються із підшкірної жирової клітковини.

Такі пухлини дуже рідко перероджуються в злоякісні. Діагноз  встановлюють за допомогою гістологічного дослідження. Лікують хірургічним шляхом або за допомогою електрокоагуляції.

Передракові хвороби – це такі зміни на шкірі, які за певних умов можуть перероджуватися в рак. Це обмежений меланоз (пігментні плями на обличчі), хвороба Боуена (бородавчасті, екземоподібні, ущільнені невеликі вогнища з лущенням і кірочками  на поверхні), хвороба Педжета (червоні вогнища з вологою зернистою поверхнею, вкритою кірочками, які повільно збільшуються). Діагноз підтверджують тільки шляхом гістологічного дослідження в онкодиспансері.

До злоякісних пухлин шкіри належать  рак і меланома.

Рак шкіри – це злоякісне утворення, що характеризується невпинним ростом, руйнуванням тканин і призводить до розвитку метастазів і смерті. Хвороба не заразна.

За формою росту  пухлини розрізняють поверхневий, глибоко проникаючий та папілярний рак шкіри.

Поверхневий рак розвивається повільно. Першою ознакою є поява на шкірі твердуватих білястих вузликів, жовтих або сірувато-білих плям. Вони містяться в товщі шкіри або дещо виступають над її поверхнею, іноді сверблять. Поступово пухлина збільшується, проростає в навколишні здорові  тканини і руйнує їх, хоча особливих турбот хворому не завдає.

Глибоко проникаючий рак починає  розвиватись глибоко в шкірі з волосяних мішечків, потових або сальних залоз. Такі пухлини швидко виразкуються, утворюючи кратероподібну рану. При цій формі раку більшою мірою руйнуються навколишні тканини і швидше клітини поширюються в інші органи.

Папілярний (сосочковий) рак швидко росте як в глибину, так і вгору у вигляді горбків, які складаються із сосочків.

Меланома – це пігментна (коричнева або чорна), найзлоякісніша пухлина шкіри, яка швидко дає метастази у внутрішні органи.

На шкірі виникає темно-бура пляма з неправильними контурами, збільшується, перетворюється в горбисту пухлину, надалі – розпад, утворення кровоточивої виразки, метастази у регіонарні лімфовузли, внутрішні органи.

У меланоми виділяють поверхневі, вузлуваті, піднігтьові (чорні плями під нігтем), амеланотичні (незабарвлені) форми. Меланома може розвиватися з пігментних родимок внаслідок їх постійного травмування (механічного або хімічного). Ознаки  переродження пігментних родимок у меланому проявляються в появі свербежу, нерівномірності поверхні, зміні пігментації, збільшенні розмірів, утворенні виразки, кровоточивості.

Діагноз раку і меланоми підтвержують за допомогою гістологічного дослідження в онкодиспансері.

Головним методом запобігання злоякісних  пухлин шкіри є своєчасне виявлення і лікування передпухлинних утворів.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

1. Галайчук І.Й. Канцерогенний вплив ультрафіолетового опромінення на шкіру людини за умов мобільності населення / І.Й. Галайчук // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – Тернопіль, 2021. – №3. – С.18-24
2. Грузєва Т.С.  Особливості та  тенденції захворюваності населення на злоякісні новоутворення шкіри / Т.С. Грузєва, Н.М. Калашникова // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – Тернопіль, 2020. – №4. –  С. 5-12
3. Досвід використання дерматоскопії для обстеження пацієнтів з новоутвореннями шкіри /В.Є. Ткач (та ін.) // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2016. – №1. – С.113.
4. Макуріна Г.І. Клінічна картина і діагностична тактика ведення пацієнтів із меланоакантомою / Г.І. Макуріна // Дерматологія та венерологія. – Харків, 2021. – №1. – С.58-62.
5. Онкохірургічний і дерматологічний підходи до діагностики та лікувальної тактики у хворих на меланому шкіри / І.Й.Галайчук (та ін.) // Клінічна онкологія.  – 2019. – №3. – С.41-44.

Малярія – гостра інфекційна хвороба людини,  що спричинюється малярійними плазмодіями і характеризується періодичними нападами гарячки, збільшенням печінки та селезінки і розвитком анемії.

Хворобу спричиняють 4 види малярійного плазмодія: збудник триденної малярії, чотириденної, збудник малярії овале ( особливого різновиду триденної малярії ), збудник тропічної малярії. Поширена здебільшого триденна і тропічна малярія.

Зараження відбувається під час укусу лише самкою малярійного комара з роду анофелес.

Активність комарів припадає на теплу пору року:  у районах з субтропічним кліматом – це літньо-осінні місяці, у тропічній зоні – майже цілорічно.

Зрідка трапляється зараження при переливанні інфікованої донорської крові, оперативних втручаннях, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію. Наркомани можуть інфікуватись при застосуванні нестерильних шприців. Можливе внутрішньоутробне зараження плода.

Ситуація щодо малярії у світі залишається напруженою. Зараз хвороба реєструється майже в 100 країнах, здебільшого в Азії, Африці, Латинській Америці. На малярію щороку хворіє 300-500 млн людей.

На території України малярія практично не виявлялась. Проте, внаслідок збільшення кількості подорожуючих, нехтування ними хіміопрофілактикою, щороку  частішають випадки завозу малярії в нашу країну.

Захворювання проявляється тріадою синдромів: типовими нападами пропасниці з чіткою періодичністю, збільшенням печінки та селезінки, розвитком анемії.

Протягом 2-3 днів можуть відзначатись загальна слабкість, розбитість, погіршення сну та апетиту, болю голови, болю в суглобах, м’язах.  Напади лихоманки починаються з трясучого ознобу. Стан хворого швидко погіршується. З’являються  задишка, нерідко біль у попереку. Далі температура тіла швидко досягає 40-41С. Відзначаються симптоми ураження ценральної нервової системи, блювання, зниження артеріального тиску. Нерідко з’являються кропивниця, герпетичні висипання на губах. При тропічній малярії часто виникає біль у животі, пронос.

Уже після 2-3 нападу збільшуються печінка і селезінка.

Без лікування буває 10-12 нападів, при чотириденній малярії –  більше.

Ускладнення зустрічаються здебільшого при тропічній малярії, тяжко перебігають і часто призводять до смерті хворого.

Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів.

Важливе місце в комплексі терапевтичних заходів відіграє догляд за  хворим.  На початку нападу лихоманки хворого необхідно добре вкрити, при потінні – замінити вогку білизну.

Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов’язкову реєстрацію.

Заходи боротьби з малярією полягають у  знищенні переносників хвороби -комарів анофелес, систематичному виявленні хворих на малярію, раціональному лікуванні, а також у проведенні протирецидивних курсів терапії.

Для боротьби з переносниками малярії проводять осушення заболочених місцевостей, очищення водоймищ, знищують личинки комара анофелес на поверхні озер, боліт і ставків.

З метою захисту людей від укусів комарів застосовують накомарники, сітки на вікнах, запони на дверях. Рекомендується обробка транспортних засобів, що прибули з ендемічного осередку малярії.

Суттєве значення має хіміопрофілактика для осіб, які їдуть в ендемічну зону.

Нині розробляють різного типу вакцини, які будуть доповнювати існуючі протималярійні заходи.

Список рекомендованої літератури:

1. Аналіз завезених випадків малярії за даними КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1. –  С. 121-122
2. Городецька Г. Складнощі діагностики тропічної малярії / Г. Городецька // Лабораторна справа. – 2021. – №5. – С. 22-28
3. Ніколаєнко С.М. Стан захворюваності на лямбліоз, малярію в Україні /С.М. Ніколаєнко // Актуальна інфектологія. – 2021. – №1. – С.81-82
4. Сучасні аспекти поширення малярії в Європейському регіоні  // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1. – С.119-120
5. Трихліб В.І. Деякі питання стосовно малярії / В.І Трихліб, С.М. Ніколаєнко, О.С. Сагач // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1 – С.114-115

Щорічно в Україні та й в усьому світі відзначають дні, присвячені різним спеціальностям. Не є винятком і професія психолога.

День психолога – свято молоде. В Україні своє професійне свято  психологи і люди, які причетні до цієї професії, відзначають щорічно 23 квітня. Саме ця дата обрана для свята Всеукраїнського дня психолога.

Така наука, як психологія, сформувалася наприкінці ХІХ ст. У 1879 році німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт відкрив у Лейпцигу першу у сіті психологічну лабораторію, в якій проходили дослідження феноменів свідомості. Пізніше відкриваються аналогічні лабораторії і школи в інших країнах, розвиваються різні напрямки психології: арттерапія, гіпноз, гештальтпсихологія, клієнт центрована терапія, коучінг, біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія і т. д.  Цей рік вважається роком народження психології як науки.

Психологія – це прикладна й академічна наука, що вивчає поведінку, психіку і психічні процеси людини. Наукова психологія постійно розвивається і є система теоретичних, експериментальних і методичних властивостей пізнання. Дослідження психічних явищ є фундаментальною основою сучасної психології.

Іноді говорять, що психологія – це наука про душу, але в матеріалістичному розумінні з неї виключно дослідження самої душі, так як це поняття ніяк не вкладається в чіткі прагматичні рамки матеріалістичного світогляду. Однак психологія, як наука і не прагне зайняти духовну нішу людської культури. Її ціль – це пошук закономірностей і особливостей виникнення, формування і розвитку психічних процесів і психологічних станів людини, властивостей її психіки та характеру поведінки. Прагнення людини підмінити властиву йому духовність психологічними доктринами, як правило, може завести її у глухий кут, проте якщо не змішувати ці два поняття, то наука психологія може виявитися вельми корисна. На практиці в багатьох областях людської життєдіяльності вже давно застосовуються численні напрацювання і спостереження, які стали доступні завдяки науці під назвою психологія. Психологія вносить значний внесок у розвиток і життя сучасного суспільства.

Нині психологи широко затребувані в суспільстві: вони працюють і в сфері освіти, і в медицині, і в рекламі. Психологи допомагають людям у кризових ситуаціях, розібратися в їхніх проблемах, показують шлях й відкривають  невідомі до того ресурси свого організму і психіки.

Психологію можна віднести до однієї з найцікавіших наук. Ось деякі цікаві факти про психологію людини:

• Якщо в юності людина вміла відмовлятися від того, чого сильно бажала, їй даються життєві випробування простіше та з мінімальними втратами.
• Для того, щоб до чогось звикнути, необхідно трохи більше 2 – х місяців, а точніше – 66 днів. Саме такий період знадобиться людині для того, щоб сформувати та довести до автоматизму будь – яку дію. Наприклад, якщо ви хочете перейти на правильне харчування, то вам може знадобитися трохи менше – приблизно 55 днів. А ось до спорту доведеться звикати довше – до 75 днів.
• Читання є одним із найкращих способів боротьби з тривогою і стресом.
• Пам’ять людини здатна зберегти 90% з того, що вона робить, 50% з того, що вона бачить, і 10% з того, що вона чує.
• Більшість людей в незнайомому місці тримається праворуч. Якщо ви не хочете бути в натовпі або простояти довго в черзі, то знаючи цей факт, сміливо йдіть ліворуч або займайте чергу, яка лівіше.
• У вдячних людей легше виходить бути щасливими.

Основними видами діяльності психолога є:

• консультування;
• психологічна діагностика
• психологічний тренінг.

Деякі психологи поєднують всі ці види діяльності, але найчастіше спеціалізуються в чомусь одному. Багато психологів займаються викладанням психології або науковими дослідженнями. Психолог дає можливість людині поглянути на життя в цілому і на його проблему трохи під іншим кутом. Все, що з нами відбувається – це робимо ми самі, це справа наших з вами рук. Звідси висновок – щоб змінити світ, треба змінитися самому.

Потрібно відзначити, що психолог повинен володіти певними як душевними, так і професійними якостями. Безумовно, він повинен бути добрим і небайдужим до інших людей, вміти уважно слухати і чути співрозмовника. Йому просто необхідні такі якості як кмітливість, логіка, уміння аналізувати і робити висновки. Але перш за все, він повинен володіти стресостійкістю. Під час роботи з пацієнтами, психолог повинен вміти відгороджуватися від чужих проблем, не приймати все близько до серця і не плутати професійне співчуття з співчуттям людським.

Основна мета психолога – знайти підхід до клієнта, тому не можна чітко описати консультацію спеціаліста, адже кожен візит надзвичайно індивідуальний. Та в будь – якому випадку психотерапія проходить в декілька етапів, а її ефективність залежить від професіоналізму фахівця.

Список рекомендованої літератури:

1). Герасимчук В. А. Роль і місце стрес – волаючої поведінки в формуванні психологічної дезадаптації у дружин, чоловіки яких страждають на шизофренію / В. А. Герасимчук, Н. К. Агішева // Експериментальна і клінічна медицина. – 2019. – №4. – С. 14 – 24.

2). Значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ – інфікованих хворих / К. В. Юрко та ін. // Інфекційні хвороби. – 2021. – №2. – С. 38 – 43.

3). Марценковський Д. І. Депресії у дітей та підлітків унаслідок психологічної травматизації / Д. І. Марценковський, І. А. Марценковський // Міжнародний неврологічний журнал. – 2021. – №4. – С. 45 – 53.

4). Подолян В. М. Підліткова наркоманія в Україні: соціальний та психологічний аспекти / В. М. Подолян // Сімейна медицина. – 2021. – №2-3. – С. 20 – 23.

5). Психологічні особливості підлітків із псоріазом / Е. О. Мурзіна та ін. // Український медичний часопис. – 2021. – №4. – С. 81 – 84.

6). Чабан О. С. Психічне здоров’я в період пандемії COVID – 19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів): реалії та перспективи / О. С. Чабан, О. О. Хаустова // НейроNEWS. – 2020. – №3. – С. 26 – 36.

Саме поняття «стрес» виникло у 1936 році  за результатами експериментальних досліджень на щурах вченого лауреата Нобелівської премії Ганса Сельє. Сельє обрав та застосував до стану людини технічний термін «стрес», що означає «напруга», «натиск», «тиск» з науки про спротив матеріалів.

Стрес (від англ. Stress)  – неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. Термін «стрес» у фізіологію та психологію вперше ввів у 1932 році Волтер Бредфорд Кенон у своїх класичних роботах з універсальної реакції «боротись чи втікати» (англ. Fight – or – flight response). Досить часто авторство терміна приписують відомому канадському фізіологу Гансу Сельє, проте використовувати саме поняття стрес він почав лише у 1946 році для пояснення загального адаптаційного напруження. У всьому світі 77% людей регулярно відчувають фізіологічні та психологічні симптоми, пов’язані зі стресом. Аж 54% людей зізнаються, що ця хвороба є основною причиною постійних конфліктів із близькими людьми. Кожен з нас із власного досвіду знає, як згубно може впливати стрес не тільки на наше здоров’я, працездатність, але й на стосунки з рідними та близькими. Для початку слід зазначити: незважаючи на те, що поняття «стрес» викликає в більшості людей негативні асоціації, він  може бути нешкідливим для нашого організму. До того ж – корисним! Стрес необхідний нам для виживання, для адаптації. Саме механізми реакції на стрес, які закладені в нашому організмі, і допомагають нам знаходити вихід зі складних ситуацій, придумувати вирішення проблем, пристосуватися до нових змін. А от як саме стрес впливає на імунітет, залежить, передусім, від його інтенсивності та тривалості.

Існує два види стресу: еустрес та дистрес.

Еустрес – це «позитивний» стрес, який мобілізує сили організму та допомагає адаптуватись до життєвих змін. Еустрес покращує увагу та пам’ять, прискорює реакцію.

Дистрес – це «негативний» стрес, який викликає несприятливі наслідки: дезорганізує поведінку, погіршує пам’ять та увагу, порушує сон, затримує адаптацію до змін у житті. Дистрес може спровокувати або ускладнити протікання невротичних та психосоматичних захворювань.

Який із різновидів стресу виникне у людини, спрогнозувати важко. Це залежить від багатьох факторів: особливостей особистості, виховання, навичок стресостійкості та стрес – менеджменту, фізичного здоров’я, набутих механізмів психологічного захисту та наявності близьких людей, які можуть підтримати у важкій ситуації.

У ході розвитку стресу спостерігається три стадії:

1). Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини зростає частота дихання, незначною мірою зростає тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання  вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів затухають на цій стадії.

2). Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес –  фактор, що його викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний» запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3). Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес «захоплює» людину і може привести її до хвороби. При впливі дратівного фактора у людини формується оцінка ситуації як загрозлива. Ступінь загрози в кожного своя, але в будь – якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення загрози і наявність негативних емоцій «штовхають» людину на подолання шкідливих впливів: вона прагне боротися з фактором, що заважає, знищити його або «піти» від нього убік. На це організм направляє усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяє, а сили для боротьби закінчуються, можливі невроз і ряд незворотніх порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої загрози – це основний стресовий фактор людини.

Симптоми стресу можна розподілити по групам на соматичні та психічні.

Деякі симптоми залежать від стадії розвитку стресу, яких є три:

1). Стадія тривоги або мобілізації (коли вмикаються адаптаційні механізми).

2). Стадія резистентності (коли відновилась робота органів та систем).

3). Стадія виснаження (якщо енергія витрачається швидше, ніж вона поповнюється). Психологи поділяють людей на стресостійких та стресодоступних.

Стресостійкі – це фізично здорові та емоційно стабільні люди, в яких є активна життєва позицій, низька тривожність та адекватна самооцінка. У стресостійких осіб зрілі механізми психологічного захисту та підтримка від близьких людей.

Стресодоступні – це пасивні люди з високим рівнем тривожності, які схильні до депресії та іпохондрії (надмірного занепокоєння власним здоров’ям). Стресодоступність підвищується при дефіциту сну, голодуванні, під час хвороби та надмірного нервово – психічного навантаження. Але в будь – якому випадку перевага у розвитку стресу надається силі стресора – навіть найбільш стійку людину може збити з ніг смерть близької людини, з якою пов’язували міцні стосунки.

Способи боротьби зі стресом.

Важливо знати які події і у яких випадках є стресогенними саме для вас – це допоможе пом’якшити негативні наслідки. Також важливо навчитися виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан.

Ознаки стресової напруги:

– неможливість зосередитись на будь – чому;

– занадто часті помилки в роботі;

– погіршення пам’яті;

– постійне відчуття втоми;

– дуже швидке мовлення;

– думки зникають;

– безпричинні болі у голові, спині, шлунку;

– робота не дає колишнього задоволення;

– втрата почуття гумору;

– різко зростає кількість викурених цигарок;

– пристрасть до алкогольних напоїв;

– постійне відчуття голоду або навпаки втрата апетиту.

Якщо у вас присутні деякі з вищеперерахованих основних ознак стресу, спробуйте знайти його причину.

Причини стресового напруження:

– набагато частіше вам доводиться робити не те, щоб хотілося;

– вам постійно бракує часу – не встигаєте нічого зробити;

– ви постійно хочете спати;

– ви бачите надто багато кольорових снів, особливо коли дуже втомилися за день;

– ви дуже багато палите та/або споживаєте більш ніж звичайно алкогольних напоїв;

– вам майже нічого не подобається;

– у вас постійні конфлікти, як дома, так і на роботі;

– відчуваєте незадоволеність життям і жити взагалі не хочеться;

– з’являється комплекс неповноцінності;

– вам немає з ким поговорити про свою проблему, ніхто вас не розуміє;

– ви не відчуваєте поваги до себе;

– у вас є якесь хронічне захворювання або постійно турбує біль;

– ви не задоволені своїм особистим життям.

Методи профілактики стресу.

Спосіб життя – це повсякденне життя людини з раннього ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксаційного способу життя є і початок трудового дня, і режим харчування, і рухова активність, і якість відпочинку, і взаємовідносини з навколишнім середовищем та людьми, що оточують, і реакція на стрес. Саме від людини залежить яким буде її спосіб життя – активним, продуктивним, здоровим або пасивним і безглуздим. Взагалі можна виділити декілька основних методів профілактики стресу. Це релаксація та аутогенне тренування, надання першої допомоги при гострому стресі, аутоаналіз особистого стресу та протистресовий стиль життя, який має у собі:

• Відстоювання власних прав і потреб; встановлення низькостресових відносин взаємної поваги; ретельне відбирання друзів і зав’язування відносин, які є підбадьорливими і спокійними.
• Участь у цікавій, вдячній роботі, яка приречена на справжню винагороду. Збереження стимулюючого робочого навантаження, де періоди перевантаження і криз врівноважуються періодами перепочинку.
• Врівноваження небезпечних подій корисними цілями і позитивними подіями, до яких варто прагнути.
• Збереження гарної фізичної форми, добре харчування, рідке вживання алкоголю і тютюну.
• Витрачання енергії на види діяльності, які в цілому приносять почуття задоволення (робота, громадська діяльність, відпочинок, культурні заходи, сім’я, близькі друзі, при потребі, перебування на самоті).
• Знаходження задоволення в простій діяльності – споглядання сходу сонця, розквітлих квітів, поверхні моря, приготування смачної страви, гра з дитиною.
• Насолода життя у цілому; можливість глузувати з себе; мати добре розвинуте почуття гумору.
• Здатність виражати природні потреби, бажання і почуття без виправдання.
• Ефективний розподіл часу, уникнення напружених ситуацій.

Так що боріться зі стресом, його перемагайте, використовуйте для свого самоудосконалення і будьте здорові!!!

Список рекомендованої літератури:

1). Горовий В. І. Анатомія стресового нетримання сечі у жінок / В. І. Горовий, О. І. Яцина // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – №6. – С. 47 – 62.

2). Ільницька Т. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії / Т. Ільницька // НейроNEWS. – 2020. – №3. – С. 6.

3). Напрєєнко О. К. Депресії при посттравматичному стресовому розладі у дітей та підлітків / О. К. Напрєєнко, Д. І. Марценковский // НейроNEWS. – 2019. – №2. – С. 20 – 28.

4). Орос М. М. Стрес, дистрес, його види та корекція / М. М. Орос, А. В. Гал // Ліки України. – 2021. – №7. – С. 32 – 35.

5). Підвищення адаптаційних властивостей організму студентів методами народної медицини. Методичні рекомендації. – Київ, 2009. – 26 С.

6). Стрес як фактор соматичної патології і комор бідності (сучасні аспекти діагностики, профілактики і лікування). (Методичні рекомендації). – Харків, 2016. – 39 С.

7).  Сучасний погляд на проблему стресового нетримання сечі у жінок / А. С. Шатковська та ін. // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2018. – №3. – С. 50 – 53.

Щороку 24 березня, в день, коли у 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу, за що був у 1905 році відзначений Нобелівською премією, відзначається Всеукраїнський та Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз.

Туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних інфекційних вбивць у світі. За даними ВООЗ щодня близько 4 000 людей втрачають життя від туберкульозу і 28 000 людей хворіють на ТБ.

У світі не вистачає часу, щоб діяти згідно з зобов’язаннями щодо подолання туберкульозу, взятими світовими лідерами. Це особливо критично в контексті пандемії COVID – 19, яка піддає ризику прогрес боротьби з туберкульозом та забезпечення  рівного доступу до профілактики та догляду.

За оцінками, чверть світового населення заражена туберкульозними паличками, більшість з цих людей не є хворими або заразними, але вони мають ризик розвитку захворювання у майбутньому. Це залежить, передусім, від кількох факторів, найважливішим з яких є імунологічний статус людини.

Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз, щороку реєструється близько 30 000 нових випадків захворювання на туберкульоз. Кожен шостий хворий помирає, хоча сьогодні це захворювання цілком виліковне. За даними ВООЗ, в нашій країні щороку не виявляється близько 24% нових випадків захворювання на туберкульоз.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинено  мікобактерією туберкульозу (бацила Коха), передається переважно повітряно – крапельним шляхом від хворої людини до здорової, у більшості випадків вражає легені, але захворювання може виникнути у будь – якому органі, наприклад, нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишечнику, шкірі, статевих органах тощо.

Перші ознаки туберкульозу: підвищена стомлюваність, слабкість, схуднення, втрата апетиту, субфебрильна температура (37 – 37,5°C ) пітливість (особливо вночі). В активній стадії з’являються характерні для туберкульозу симптоми: кашель, що не припиняється понад 2 тижні з виділенням мокротиння, яке може бути з домішкою крові; біль у грудній клітині; задишка, брак повітря; лихоманка з ознобом, високою температурою (до 39°C); сильна слабкість; збільшення лімфатичних вузлів.

Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний «брак часу», а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування – це все стресові аспекти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. Разом з тим, туберкульоз – безумовно, соціальна хвороба, адже безпосередньо залежить від способу життя населення, якості харчування та інших факторів.

Ризик появи туберкульозу підвищують злоякісні новоутворення, цукровий діабет, аутоімунні захворювання, ВІЛ – інфекція, трансплантація органів або кісткового мозку та інші складні хвороби, які знижують імунітет.

Біля однієї чверті населення світу мають латентний туберкульоз, при якому люди інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки що) не захворіли цією хворобою і не можуть її передавати.  Ризик того, що люди, інфіковані  туберкульозними бактеріями, протягом свого життя  захворіють на туберкульоз, становить 5 – 15%.  Однак люди з ослабленою імунною системою, наприклад з ВІЛ – інфекцією, недостатністю харчування, діабетом і деякими хронічними захворюваннями та люди, що мають шкідливі звички більш схильні до захворювання. Вживання тютюну значно підвищує ризик захворювання на туберкульоз та смерть від нього (7,9% випадків захворювання на туберкульоз у світі пов’язане з курінням).

Коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, хвороба тривалий час може мати прихований перебіг, в наслідок чого захворівший не звертається своєчасно за медичною допомогою та передає бактерії іншим людям (за рік, людина хвора на туберкульоз, може інфікувати до 10 – 15 інших людей, з якими контактує).  У цей період мікобактерія туберкульозу , яка потрапила в організм людини, починає розмножуватися в легенях або інших органах – нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах. Через деякий час захворівший починає відчувати нездужання – кашель, лихоманку, слабкість, рясне потовиділення вночі, безпричинну втрату ваги тощо. Кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці – більш пізні симптоми. Поява двох або більше ознак – привід звернутися до лікаря.

Діагностика туберкульозу легень грунтується на інструментальних (флюорографія; рентгенографія грудної клітки; комп’ютерна та/або магнітно – резонансна томографія грудної клітки; бронхоскопія) і лабораторних методах дослідження (аналіз харкотиння протягом з днів поспіль на виявлення мікобактерій туберкульозу; бактеріальний посів мокротиння (або інших біологічних матеріалів) на спеціальні середовища (результат потрібно чекати протягом 2 – 6 тижнів); в якості швидкого і точного методу використовується ПЛР – діагностика туберкульозу.  Також використовуються надшкірні проби Манту і Діаскін – тест.

Лікування туберкульозу: прийом протитуберкульозних  препаратів. При наявності показань проводиться хірургічне лікування. Велике значення має підтримуюча терапія. Треба пам’ятати – дієвих народних методів лікування туберкульозу не існує!

Туберкульоз можна лікувати та виліковувати. Ефективне лікування призводить до припинення подальшого поширення випадків захворювання та попередження інфікування здорового населення мультирезистентним туберкульозом.

При своєчасному виявленні захворювання , належному забезпеченні та відповідальному  прийомі ліків переважна більшість випадків туберкульозу завершується одужанням. При лікуванні туберкульозу, найважливіше, щоб людина приймала ліки строго за суворою схемою, призначеною лікарем.

Профілактика туберкульозу. До первинної профілактики відноситься вакцинація. Перше щеплення (БЦЖ) відповідно до календаря щеплень проводиться на 3 – 5 день в пологовому будинку. Вторинна профілактика туберкульозу включає в себе ранню діагностику захворювання. З цією метою застосовують профілактичні огляди, флюорографію легенів, туберкулінодіагностику.

Успішність боротьби з епідемією, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу залежить від особистої позиції окремої людини. Кожен повинен розпочинати з себе, зі свого способу життя, щорічно проходити флюорографічне обстеження, намагатися вживати корисну та збалансовану їжу, займатися фізичною культурою та спортом, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися правил особистої гігієни тощо. І найважливіше: при перших же ознаках захворювання негайно звертатися за допомогою до медиків, щоб своєчасно розпочати лікування та не допустити подальшого поширення небезпечної недуги.

Тому у Всесвітній день боротьби з туберкульозом увагу світової спільноти привертають до критичних завдань для досягнення глобальних цілей Стратегії боротьби з туберкульозом. Експерти впевнені у тому, що програмний та комплексний підхід до реалізації цієї мети забезпечить виявлення осіб з найвищим ризиком захворювання, тестування на інфекцію та ефективність профілактичних заходів.

Список рекомендованої літератури:

1). 24 березня 2008 р. – Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз / Ю. І. Фещенко, В. М. Мельник, В. Г. Матусевич, Л. В. Ареф’єва // Український пульмонологічний журнал. – 2008. – №1. – С. 7 – 8.

2). Зупинимо туберкульоз разом! // Нова медицина: Всеукраїнський медичний журнал для лікарів та для громадськості. – 2006. – №1. – С. 4 – 5.

3). Попередимо туберкульоз // Медична сестра: Професійне видання для мед. сестри, акушерки та фельдшера. – 2007. – №6. – С. 20.

4). Тарасюк О. Зупинити туберкульоз можна тільки разом / О. Тарасюк // СЕС. Профілактична медицина. – 2008. – №5. – С. 64 – 67.

5). Тимощук Т. Я. Дієтичне харчування при туберкульозі / Т. Я. Тимощук, Л. А. Грищук // Медсестринство. – 2014. – №1. – С. 13.

6). Туберкульоз наступає // Медична сестра: Професійне видання для мед. сестри, акушерки та фельдшера. – 2007. – №2. – С. 21 – 23.

7). Туберкульоз: як запобігти епідемії (Пам’ятка пацієнту) // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2009. – №4. – С. 23 – 24.

Підлітковий вік – це період важливих фізичних та психологічних змін.

Поняття фізичне виховання підлітка включає такі компоненти: правильний режим життя – нормальний сон, відпочинок та ігри після навчання в школі і приготування домашніх завдань; раціональне харчування; різні вправи – ранкову гімнастику, уроки фізичної культури, заняття в спортивних секціях.

При цьому слід мати на увазі, що всі вищенаведені заходи впливають на організм підлітка ефективно, але поступово і лише в разі їх правильного застосування й систематичного додержання.

Організмові підлітка властиві дві основні закономірності: ріст і розвиток. Під ростом розуміють збільшення в процесі розвитку розмірів організму, приріст маси. Ріст закінчується у жінок у 20-22 роки, у чоловіків – у 23-25 років.

Говорячи про розвиток, вчені мають на увазі вдосконалення клітин людського організму, його тканин, органів і систем. Цей процес відбувається протягом всього життя людини.

Ріст і розвиток тим інтенсивніші, чим молодша дитина. Збільшення довжини тулуба поступово уповільнюється в юнацькому віці і ще більше –в період закінчення росту.

У рості й розвитку дітей та підлітків спостерігаються також статеві відмінності. Приблизно до 10 років хлопчики й дівчата ростуть майже однаково. З 11-12 років дівчата ростуть швидше. У хлопчиків у період статевого дозрівання ( з 13-14 років ) темп росту прискорюється. У 14-15 років він майже однаковий у хлопчиків і дівчат, а з15 років хлопчики ростуть швидше, і ця перевага зросту в чоловіків зберігається протягом усього життя.

В період статевого дозрівання посилено росте тіло, довжина м’язів збільшується  значніше, ніж їх товщина, через що приріст їхньої сили відстає. Підлітки іноді намагаються виконати фізичну роботу, непосильну для них унаслідок недосконалості функцій нервової системи в період статевого дозрівання. Тому в цьому віці треба уникати швидкісних і силових рухів, що перенапружують м’язову систему.

Настання розумової і фізичної втоми уповільнюється завдяки переключенню з одного виду розумової діяльності на інший, особливо в разі періодичної її заміни фізичними вправами або фізичною роботою. Навпаки, втома розвивається швидко при одноманітній, монотонній розумовій роботі, що збуджує ті самі клітини головного мозку, або при роботі тих самих м’язів. Через те переключання з розумової роботи на фізичну знімає втому. І навпаки, в разі фізичної втоми корисно переключатися на розумову діяльність.

Загальний розвиток підлітків, які систематично займаються фізичними вправами та фізичною працею, вищий, ніж їх однолітків, що не тренують скелетних м’язів.

Духовне обличчя підлітка великою мірою залежить від того, яких результатів досяг він у своєму розвитку за попередній період життя.

У цей час значне зростання м’язової сили і працездатності, загальне зміцнення організму створюють сприятливі умови для деяких нових видів діяльності ( у побуті, в праці, фізичних вправах ), що були недоступними учням молодшого шкільного віку.

У діяльності підлітка значне місце посідає гра. У рухливих іграх його насамперед захоплює спортивний інтерес. Він хоче не просто грати, а оволодіти майстерністю, тобто з допомогою гри розвинути певні особисті якості: кмітливість, винахідливість, наполегливість, витримку, сміливість. Нерідко підлітки організовуються в більш-менш постійні ігрові колективи, намагаючись створити в них традиції, відстоювати спортивну честь своєї команди. У цьому віці досить виразно виділяються любителі рухливих або, навпаки, кімнатних ігор.

Істотне значення мають режим харчування, калорійність їжі, її якісний склад. Їжа повинна бути різноманітною.

У юних спортсменів обмін речовин вищий,ніж у дорослих. Тому харчовий раціон для них має бути близький до раціону дорослих.

Загальні гігієнічні вимоги до харчування полягають у тому, що їжа повинна споживатись у кількості, достатній для відновлення енергетичних витрат організму; бути різноманітною, складатися з різних продуктів тваринного й рослинного походження.

Правильний режим харчування передбачає й певний розпорядок приймання їжі протягом дня, відповідність віковим особливостям, навчальній і спортивній діяльності, кліматичним умовам і деякою мірою побутовим звичкам.

Список рекомендованої літератури:

1. Збереження здоров’я як фундамент успішності професійного самовизначення підлітків / / Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. – 2017. – №4. – С.8-12
2. Інформаційна значущість медико-соціальних факторів, які впливають на здоров’яорієнтовану поведінку школярів // Здоровье ребенка. – 2019. – №3. – С.30-35
3. Мокия-Сербина С.А. Медико-социальная помощь детям и подросткам: состояние, проблемы и перспективы / С.А. Мокия-Сербина //Педиатрия. Восточная Европа.. – 2020. –  №1. – С. 131-137
4. Ніколаєнко В. Охорона здоров’я дітей та підлітків в Україні – проблеми, досягнення, перспективи / В. Ніколаєнко // Український медичний часопис. – 2018 – №5 – С. 4-11
5. Меркулова Т.В. Родинна детермінація фомування здоров’язберігаючої поведінки підлітків у процесі їх професійного самовизначення / Т.В. Меркулова // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. – 2021. – №1 – С.49-53

Сон нам життєво необхідний. Під час нормального і здорового сну в нашому організмі відбуваються унікальні відновні процеси, без яких нам ніяк не можна відчути бадьорість і компенсувати повноту наших сил. Ідея відзначати «День сну» існує давно. Європейські країни давно оцінили важливість і користь заходів, присвячених «Міжнародному дню сну», який проводиться інколи у третю п’ятницю березня, а точніше – в п’ятницю другого повного тижня березня. За даними медичної статистики в світі від тих чи інших порушень сну страждає вже більше 50% всього населення, за останні 100 років загальний час нічного сну зменшився на 20%.

У середньому кожна людина проводить уві сні третину свого життя. На думку вчених, ідеальна тривалість сну дорослої людини становить 7 – 8 годин на добу. Деякі фахівці вважають, що жінкам потрібно додаткова година сну, тому що вони більш емоційні. Дітям для нормальної роботи організму необхідно спати не менше 10 годин на добу.

Доведено, що тривалі періоди «недосипу» негативно позначаються на якості життя: призводять до зниження продуктивності праці, сповільнюють та ускладнюють процес прийняття рішень, з’являється дратівливість, замкнутість, зацикленість на одних і тих же проблемах. Втрата всього лише 4 годин сну знижує реакцію на 45%. Погіршується пам’ять, можливе загострення різних захворювань. Недостатня кількість сну в дитячому віці може спричинити за собою відставання в рості і уповільнення фізичного розвитку.

Медики називають поганий сон щаблем до майбутніх інсультів, інфарктів, гіпертонії та інших серйозних захворювань. У той же час нормальний сон – один з дієвих способів профілактики серцево – судинних захворювань, ожиріння і багатьох інших захворювань. Фахівці стверджують, що недосипання не тільки знижує працездатність, а й призводить до нервових розладів. Сон допомагає мозку позбавитися від всього зайвого, «зчищаючи» з нейронних сполук непотрібні білки. Саме тому здорова людина прокидається з відчуттям свіжості і припливу сил.

Найбільш поширені захворювання сну – безсоння, більш коректна і наукова назва інсомнія. Цією хворобою страждають від 11 – 35% дорослого населення різних країн світу. Серед основних причин безсоння відзначаються миттєвий або перманентний  стрес і неврози, якими наповнені наші будні. Частіше від безсоння страждають люди після 50 років і жінки. Юристи та працівники сфери освіти, культури і мистецтва – потенційно перебувають у групі ризику до прояву цього захворювання. Найчастіше безсоння підстерігає своїх жертв восени, це пов’язано зі зменшенням світлового дня, і навесні, коли загострюються різні розлади нервової системи і настрої. За статистикою безсонням частіше страждають люди з низькими споживчими можливостями. Інсомнія тягне за собою зниження концентрації уваги, дратівливість і зниження настрою, впливає на зниження імунітету в цілому.

Стара істина  говорить, «сон – найкращі ліки», і результати дослідження, проведеного групою американських вчених з Стенфордського Університету, ще раз підтвердили справедливість цієї народної істини, спокійний нічний сон є необхідною умовою для того, щоб імунний захист організму проявляв свої здібності самим найкращим чином.

Щоб уникнути проблем зі сном, лікарі радять завершувати до вечора всі важливі справи, не класти поруч з подушкою мобільні телефони, а також не грати в комп’ютерні ігри в ліжку.

Що ж стосується міцного сну, йому сприяє дотримання режиму неспання і відпочинку. Також перед сном не варто здійснювати активну фізичну і розумову діяльність, хоча б за годину до сну, щоб організм міг розслабитися.

9 основних правил здорового сну:

1). Прагніть до якості сну, а не до того, щоб довше поспати. Кожній людині необхідна різна кількість сну. Дехто спить по 5 годин і їм цього достатньо, а дехто почувається відпочилим лише після 10 годин здорового повноцінного сну. Тому не прагніть поспати довше, якщо ваш організм цього не вимагає. У середньому дорослій людині для сну досить 7 – 9 годин в день.

2). Намагайтеся лягати спати в один і той самий  час. У будні дні це зробити легше, оскільки на роботу більшість із нас встає теж приблизно в один і той самий час. Постарайтеся лягати протягом усього тижня в один і той самий час, навіть у вихідні, через пару тижнів організм звикне.

3). Перед тим, як лягати спати якісно провітріть кімнату. Свіже повітря розслаблююче впливає на організм і робить процес відходу до сну легким і приємним. Також необхідно подбати і про температуру повітря – в кімнаті має бути прохолодно (оптимальна температура для сну повинна складати +20 – 22 градуси).

4). Подбайте про ліжко. Необхідно підібрати матрац, який забезпечить підтримку хребта протягом усього часу сну. До вибору подушки також поставтеся відповідально. Якщо ви спите на подушці, яка вам не підходить, то під час сну шийні хребці знаходяться в неприродному для них положенні, м’язи верхньої частини спини і шиї напружені, кровопостачання мозку стає уповільненим і неповноцінним, звідси і виникають проблеми з головними болями і з хронічною втомою.

5). Підберіть комфортну піжаму. Одяг не має облягати, не повинен заважати рухам. Оптимальний варіант – якщо одяг зроблено з натуральної тканини – бавовни або льону. Періть його не рідше, ніж двічі на тиждень. Взимку можна вдягати шкарпетки, але стежте, щоб вони не перетягували ноги.

6). Не їжте на ніч і не пийте алкоголь. З приводу правильного харчування перед сном існує безліч думок, але майже всі сходяться на тому, що за 2 – 3 години до відходу до сну краще взагалі нічого не їсти і не пити. Що стосується алкоголю – він змушує ваш організм працювати на повну котушку.  Заснете ви швидко, але ось чи прокинетеся в гарному настрої – велике питання.

7). Спіть на боці. І найкраще – в позі «зародка». Таке положення корисно і для спини, і для здорового сну, а також зменшує на третину ймовірність виникнення хропіння.

8). Регулярно займайтеся спортом. Не обов’язково піддавати своє тіло важким фізичним навантаженням. Якщо хочете почуватися бадьоро, робіть хоча б гімнастику. Якщо ви робите її безпосередньо перед сном, не перенапружуйтеся, просто потягніть м’язи.

9). Налаштуйтеся на правильну «хвилю». Концентруючись на своїх думках, ви все довше «відкладаєте» момент засинання, а під час сну продовжуєте підсвідомо роздумувати. Ця ідея не дозволяє організму розслабитись і перейти у фазу глибокого сну. Краще постарайтесь розслабитися і помріяти про щось дуже приємне.

Памятайте! Збалансоване харчування, правильна організація режиму дня, достатній час для сну – необхідні умови для збереження фізичного та психічного здоров’я на довгі роки

Список рекомендованої літератури:

1). Візір В. А. Тривалість сну як фактор ризику серцево – судинних захворювань / В. А. Візір, А. С. Садомов, О. В. Демиденко // Артеріальна гіпертензія. – 2013. – №1. – С. 20 – 27.

2). Ковтюк Н. І. Сон як фізіологічна складова показника якості життя у дітей / Н. І. Ковтюк // Лікарська справа. – 2013. – №5. – С. 50 – 54.

3). Павлов І. П. «Внутрішнє гальмування» умовних рефлексів і сон – один і той самий процес / І. П. Павлов // Журнал неврології ім. Б. М. Маньковського. – 2017. – №2. – С. 74 – 83.

4). Павлов І. П. Проблема сну / І. П. Павлов // Журнал неврології ім. Б. М. Маньковського. – 2017. – №2. – С. 64 – 73.

5). Ходить сон біля вікон // Фармацевт практик. – 2013. – №3. – С. 62 – 63.

6). Юрочко Ф. Чотири крики до глибокого сну / Ф. Юрочко // Медицина світу. – 2008. – №6. – С. 382 – 383.