Автор: Васюха Людмила Page 2 of 49

Щиро дякуємо Рівненському обласному центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України за подарований перший примірник журналу «Акценти громадського здоров’я».

Це публіцистичне видання створено за підтримки американського народу через USAID у межах проєкту «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я». Його мета — розвиток профілактичної медицини, впровадження інноваційних освітніх програм та зміцнення міжнародних партнерств.

У передмові до журналу Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко наголосив:

“МОЗ підтримує ваші зусилля у розбудові сфери громадського здоров’я. Ми розраховуємо на вашу активність і ініціативність у впровадженні змін, які матимуть позитивний вплив на сферу громадського здоров’я”.

📖 Для нашої бібліотеки цей журнал — не просто новинка, а важливий крок до поширення знань та підтримки фахівців, які працюють задля здорового майбутнього України.

Рівненська обласна наукова медична бібліотека розпочинає реалізацію нового інформаційно-просвітницького проєкту «Біоетика та деонтологія для медичних працівників».

Метою проєкту є висвітлення важливих аспектів професійної етики та культури взаємодії у медичній сфері. У межах проєкту розглядатимуться такі теми:

• взаємовідносини між лікарем та пацієнтом;

• етичні принципи співпраці лікаря з лікарем;

• особливості комунікації лікаря та медичної сестри;

• правила взаємодії медичної сестри з родичами пацієнта;

• етичні аспекти діалогу родичів пацієнта з лікарем.

Біоетика та деонтологія у медицині охоплюють не лише професійні знання та навички, а й морально-етичні стандарти, що визначають якість медичної допомоги. Вони формують атмосферу довіри, взаємоповаги та відповідальності між усіма учасниками медичного процесу.

Проєкт покликаний стати майданчиком для обговорення актуальних питань медичної етики, обміну досвідом і пошуку оптимальних рішень. Запрошуємо медичних фахівців та зацікавлених читачів слідкувати за публікаціями та долучатися до дискусій.

Міжнародний день молоді щорічно відзначається 12 серпня у всьому світі. Це свято, започатковане Організацією Об’єднаних Націй у 1999 році, привертає увагу до важливості участі молоді в розвитку суспільства, обговорює актуальні проблеми та підтримує ініціативи, спрямовані на позитивні зміни.

Історія виникнення

Ідея проведення Дня молоді була запропонована під час Світової конференції молоді в Лісабоні у 1998 році. Її учасники наголосили на необхідності створення міжнародної платформи для діалогу та вирішення питань, які стосуються молодого покоління.

В Україні з 29 липня 2021 року (Указ Президента №333/2021) святкування Дня молоді перенесено на 12 серпня, щоб об’єднати українську молодь із глобальною спільнотою та посилити інтеграцію в європейський простір.

Мета святкування Міжнародного дня молоді

• Підвищення обізнаності про виклики та можливості, що стоять перед молоддю — від освіти та працевлаштування до громадської активності.

• Залучення молоді до процесів ухвалення рішень на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

• Підтримка молодіжних ініціатив, які сприяють сталому розвитку та зміцненню громад.

Як святкують у світі та в Україні

Традиційно цього дня проводяться:

• міжнародні форуми та конференції;

• презентації молодіжних проєктів;

• культурні та мистецькі події;

• волонтерські акції та соціальні ініціативи.

В Україні Міжнародний день молоді має ще глибший сенс. Молоді українці не лише творять своє майбутнє, а й активно захищають незалежність та свободу країни. Їхня енергія, креативність та патріотизм — запорука розвитку держави.

Значення для суспільства

Інвестиції у розвиток молоді — це інвестиції у майбутнє. Підтримка освітніх, культурних, наукових та соціальних ініціатив молодих людей допомагає створити сильне, справедливе та процвітаюче суспільство.

💙💛 Молодь України — це серце змін, рушійна сила прогресу та надія на мирне і процвітаюче майбутнє.

Щороку 30 липня у світі відзначається Міжнародний день дружби — подія, яка акцентує увагу на важливості дружніх відносин як між окремими людьми, так і між народами та культурами.

Ідея започаткування цього свята виникла ще у 1958 році в Парагваї, де вперше запропонували створити «Всесвітній день дружби» як відповідь на глобальні виклики ХХ століття — наслідки світових воєн та зростаючу потребу у мирному співіснуванні. Ініціативу згодом підтримали країни Латинської Америки та Азії.

Офіційно Міжнародний день дружби був проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 2011 році. У своїй резолюції ООН закликала держави, міжнародні організації та громадянське суспільство в цілому сприяти діалогу, солідарності та взаєморозумінню між різними культурами.

Наукові дослідження підтверджують: дружба є важливим чинником психічного здоров’я. Теплі соціальні зв’язки допомагають знижувати рівень стресу, запобігають тривожним розладам, сприяють емоційній стабільності та позитивному настрою. Наявність близьких друзів асоціюється з вищим рівнем задоволеності життям, а у старшому віці — із кращим когнітивним функціонуванням.

У контексті глобальних викликів сучасності, таких як війна, пандемії, зміни клімату та інформаційна перенасиченість, дружба залишається універсальною цінністю, що об’єднує та підтримує.

🟦 У цей день важливо не лише привітати друзів, а й згадати, наскільки вагомим є людське тепло, довіра й підтримка в щоденному житті кожного з нас.

Матеріал підготовлено Рівненською обласною науковою медичною бібліотекою.

Історія та значення

Всесвітній день боротьби із вірусним гепатитом відзначається щорічно 28 липня. Цей день був запроваджений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) з метою підвищення обізнаності про вірусні гепатити та заохочення заходів, спрямованих на їх профілактику, діагностику та лікування. Дата обрана на честь дня народження Баруха Самуеля Блумберга, лауреата Нобелівської премії, який відкрив вірус гепатиту B.

Що таке вірусний гепатит?

Вірусний гепатит — це запалення печінки, викликане вірусами. Існує кілька типів вірусного гепатиту, найпоширеніші з яких — це гепатит A, B, C, D та E. Вони відрізняються шляхами передачі, тривалістю захворювання та можливими ускладненнями.

Типи гепатиту

• Гепатит A: Поширюється через забруднену їжу та воду. Зазвичай не переходить у хронічну форму.
• Гепатит B: Передається через кров та інші біологічні рідини. Може стати хронічним і призвести до серйозних ускладнень.
• Гепатит C: Переважно поширюється через контакт з інфікованою кров’ю. Часто переходить у хронічну форму.
• Гепатит D: Виникає лише у тих, хто вже інфікований гепатитом B.
• Гепатит E: Поширюється аналогічно до гепатиту A, частіше зустрічається в країнах з низькою якістю водопостачання.

Read More

Щирі вітання з Днем медичного працівника!

Дорогі лікарі, медичні сестри, фельдшери, санітари, фармацевти та всі, хто щодня стоїть на варті нашого здоров’я!

Прийміть найтепліші слова вдячності за вашу нелегку, благородну працю. Ви — опора суспільства, люди, які рятують життя, повертають надію й дарують віру в краще. Ваші знання, чуйність і витримка — безцінні.

Бажаємо вам міцного здоров’я, професійних звершень, поваги від пацієнтів і колег, родинного тепла й життєвої гармонії. Нехай кожен день приносить задоволення від обраного шляху, а добро, яке ви даруєте іншим, повертається сторицею.

Зі святом!

Інтерв’ю з Юзефом Мойсейовичем Нікольченком: бібліотека як серце медичної інтелігенції Рівненщини

У рамках відзначення 80-річчя Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки ми продовжуємо публікувати серію журналістських матеріалів про розвиток медичної справи на Рівненщині та роль бібліотеки у підвищенні професійного, культурного та освітнього рівня медичних працівників. Сьогодні ми пропонуємо інтерв’ю з Юзефом Мойсейовичем Нікольченком — науковцем,  істориком, громадським діячем і свідком цілої епохи становлення медицини краю.

— Юзефе Мойсейовичу, розкажіть про ваш зв’язок із медичною бібліотекою — не як читача, а свідка частини родинної історії.

Так, я народився в родині медиків. Моя мама — Нікольченко Олександра Митрофанівна — заслужений лікар України, з 1953 по 1977 рік працювала головним дитячим лікарем Рівненської області. Її щоденна праця була тісно пов’язана з бібліотекою, яка тоді йшла попереду всіх у розвитку наукової медичної думки. Ми вдома розуміли: без доступу до нової інформації через бібліотечні фонди не можна було говорити про прогрес у медицині.

— Яку роль у цьому процесі відіграли бібліотекарі?

У 70-х роках, коли я вже навчався на історичному факультеті Харківського університету, в нашому домі частим гостем був Іван Гаврилович Луценко — директор Рівненської обласної, нині наукової бібліотеки. Він був одним із організаторів не лише медичної, а й загальної бібліотечної справи. Саме завдяки йому бібліотека отримала науковий статус. Його професійний рівень, інтелігентність і здатність працювати з провідними медиками — як от педіатрами, терапевтами, першими докторами медичних наук Рівненщини — були унікальними.

— А як розвивалася співпраця у 90-х роках?

У ті роки я вже очолював Рівненське обласне управління культури. Тоді довелося працювати із Петром Романовичем Горуном — наступником Івана Гавриловича. Дві бібліотеки — обласна універсальна та медична — досягли рівня інформаційної бази, яка дозволяла вирішувати важливі питання на регіональному рівні. Я з великою повагою згадую Петра Романовича як фахівця, що розумів цінність синтезу медицини та бібліотечної науки.

— Ваша діяльність у музеї теж перетиналася з бібліотекою?

Так, працюючи заступником директора з наукової роботи Рівненського обласного краєзнавчого музею, ми досліджували медичну історію 70–80-х років. Обласна медична бібліотека була нашим постійним партнером. У музеї зберігаються численні фотографії, документи, що підтверджують цю співпрацю.

— Сьогодні Ви знову долучаєтесь до бібліотечної ініціативи.

Так, зараз я внутрішньо переміщена особа, працюю доцентом Маріупольського державного університету в Києві. Маю честь знову співпрацювати з бібліотекою — зокрема з Людмилою Іванівною Васюхою. Плануємо продовжити серію інтерв’ю про розвиток медицини та бібліотечної справи на Рівненщині. Згадуючи тих, з ким довелося працювати — Євгена Борового, Бориса Квашенка, Ірину Андєєву — можу з упевненістю сказати: таких фахівців і такого фонду, як у нашій медичній бібліотеці, не було навіть у  більших від Рівного містах.

— Що Ви пам’ятаєте про Івана Гавриловича?

Іван Гаврилович — запам’ятався як розумний, здібний, далекозорий, культурний, етичний чоловік. Стрункий, у сірому костюмі, справжній інтелігент. Працював із серцем і розумом, і саме він сформував науковий напрям діяльності медичної бібліотеки. Його постать — це приклад служіння культурі, знанню, медицині.

Це інтерв’ю — не лише спогад, а ще й свідчення того, як бібліотека стала платформою професійного росту, джерелом знань і осередком для спілкування медичної інтелігенції Рівненщини.

Мордко Табачнік — видатний організатор охорони здоров’я єврейської громади Рівного

Мордко Табачнік (1879 р. н.) — одна з ключових постатей у розвитку медичних закладів єврейської громади Рівного у міжвоєнний період.

Народився у 1879 році в місті Рівне. Середню освіту здобув екстерном у Полтаві, а вищу — на медичному факультеті Київського університету. З 1918 року постійно проживав у Рівному.

М. Табачнік був ініціатором і засновником амбулаторії товариства «ТОЗЄН» та протягом багатьох років її очолював. Обіймав посаду голови окружного комітету товариства «ТОЗЄН», активно долучався до організації медичної допомоги для населення. Свої обов’язки при товаристві він склав у зв’язку з призначенням на посаду головного лікаря єврейського госпіталю в Рівному.

Важливою сферою його діяльності було й функціонування Рівненської «Каси хворих», де він самовіддано працював від часу її заснування. Його внесок у розвиток цієї установи було відзначено орденом з нагоди десятиріччя її діяльності.

Мордко Табачнік неодноразово нагороджувався за тривалу й сумлінну працю: у 1932 році отримав почесну відзнаку Головного статистичного управління, а в 1938 році — бронзову медаль. Завдяки його зусиллям єврейський госпіталь у Рівному отримав пам’ятний диплом за взірцеве управління та належний санітарний стан.

Діяльність М. Табачніка є яскравим прикладом поєднання професіоналізму, організаторських здібностей та громадської активності у сфері охорони здоров’я.

Джерело:
Переходько Н. Функціонування єврейських медичних осередків у Рівному в міжвоєнний період (1921–1939 рр.). Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: наук. вісн. Рівнен. держ. гуманітар. ун-ту. Рівне, 2011. Вип. 22.

📞 Увага! Важлива інформація!

У частини закладів охорони здоров’я Рівненської міської ради змінилися контактні номери телефонів.

Будьте уважні при зверненні — оновлену інформацію про телефони ви можете дізнатися безпосередньо в закладі або на офіційних ресурсах.

✅ Дякуємо за розуміння та бажаємо здоров’я!

У нашій традиційній краєзнавчій рубриці “Цифрова пам’ять Рівного” пропонуємо вам нове знайомство, нове ім’я, тісно пов’язане зі станновленнм та розвитком медицини регіону.

Йозеф Швидкий. Народився 1889 року у Київської губернії. У 1911 році закінчив гімназію у м. Гомель. Навчався на медичному факультеті Вроцлавського університету, де одночасно вивчав і філософію. Диплом лікаря отримав в університеті м. Дорпац. У 1918 році оселився в Рівному. Протягом багатьох років був ординатором єврейського госпіталю. Неодноразово проводив складні хірургічні операції, навіть у безвихідних випадках. Одного разу до лікарні привезли самогубця, який завдав собі удару ріжучим предметом у ділянку серця. При загрозі неминучої смерті пораненого тодішній лікар шпиталю Йозеф Швидкий і запрошений на допомогу головний лікар земської лікарні Микола Прохоров провели ризиковану й надскладну для того часу хірургічну операцію на серці. Життя нещасному вдалося врятувати.

Й. Швидкий був засновником гімназії «Тарбут» у Рівному, та першим директором цієї освітньої установи. За його ініціативи було створено низку культурно-освітніх товариств. Був одним із засновників єврейського товариства «ТОЗЄН».

Переходько Н. Функціонування єврейських медичних осередків у Рівному в міжвоєнний період (1921–1939 рр.). Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: наук. вісн. Рівнен. держ. гуманітар. ун-ту. Рівне, 2011. Вип. 22.