20-22 травня в Каїрі (Єгипет) відбулася 17-а щорічна Pan Arab Continence Society конференції. Україну та Рівненську область, зокрема, на міжнародному науковому заході успішно представила лікар вищої категорії, уролог обласного центру урології та дистанційної літотрипсії Рівненської обласної клінічної лікарні Лілія Трифонюк, яка отримала почесне перше місце.
Це не перше високе визнання нашого спеціаліста. Лілія Трофинюк – одна з небагатьох, хто отримав науковий ступінь за кордоном, нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Повідомляє пресслужба Рівненської обласної ради.
Джерело: https://bit.ly/3p5D6Zd
Від сьогодні у Рівному працюватиме центр Домедичної допомоги.
Його мета навчити людей як діяти до приїзду медичної допомоги. Центр створено коштом Громадського бюджету міста Рівне.
Шість інструкторів, які є кваліфікованими лікарями служби екстреної медичної допомоги навчатимуть всіх охочих за двома програмами:
Навчальний курс розрахований на 6 годин.
Центр буде розташований у приміщенні ЦПМСД “Центральний”. Ініціювали створення центру активісти Го Центр порятунку життя.
Джерело: https://bit.ly/3bZsaXT
Міжнародний день розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією розсіяного склерозу.
Серед хвороб нервової системи розсіяний склероз (РС) з його мінливим перебігом займає четверте місце за поширеністю після гострих порушень мозкового кровообігу, епілепсії та паркінсонізму, а в молодому віці – друге місце після епілепсії. В усьому світі налічується близько 3 млн хворих на РС. Спостерігається тенденція до подальшого зростання поширеності захворювання на РС у різних країнах Європи та Північної Америки. До того ж вона неоднакова в різних регіонах земної кулі: найнижча в зоні екватора і збільшується з віддаленням від нього на північ. Усю територію України слід віднести до зони середнього ризику поширення РС.
Розсіяний склероз – прогресуюче захворювання, пов’язане з дегенерацією мієліну. Воно вражає зоровий нерв, а також головний і спинний мозок. Організм виробляє антитіла на власну нервову систему, що порушує та руйнує мієлін (захисну плівку нерва, його ізоляцію, яка не дозволяє губитися сигналу). Цей процес порушує взаємозв’язок між мозком та іншими частинами тіла. Зрештою пошкоджуються самі нерви, а це незворотний процес, що призводить до порушення основних функцій людини – пересування, координації, чутливості, зору.
У багатьох країнах РС є основною причиною інвалідності в осіб молодого віку. Понад 60% пацієнтів із РС протягом 20 років стають недієздатними внаслідок цього захворювання. РС накладає значний відбиток на якість життя пацієнтів, їхньої родини, а також призводить до значних економічних витрат. РС уражає людей молодого віку, негативно впливаючи на кар’єру, пошук партнера, народження дітей.
Діагностика РС дуже складна, бо немає специфічних ознак, які б дали змогу розпізнати його в початковій стадії. У ранній стадії демієлінізуючим процесом уражаються нервові волокна зорового аналізатора, пірамідних шляхів, задніх канатиків спинного мозку. Щоб уточнити інтенсивність демієлінізуючого процесу, у початковій стадії захворювання проводять клінічні спостереження, повторні огляди хворих, застосовують нейрофізіологічні методи дослідження зорових, рухових і чутливих функцій. Для пізньої стадії хвороби характерні три симптоми: ритмічне скорочення очних яблук при відведенні їх у сторону, особливе тремтіння рук та зміна вимови.
Фундаментальні дослідження в галузі імунології, біохімії, генетики зробили вагомий внесок в розуміння патологічної фізіології РС, визначення основних джерел і етапів ушкодження тканини мозку, уточнення механізмів розвитку демієлінізуючого процесу. Це сприяло розробці нових терапевтичних підходів, здатних впливати на розвиток патологічного процесу в разі РС, що дало можливість реально підвищити якість життя пацієнтів, збільшити терміни збереження ними працездатності.
Хворі на РС потребують постійного медичного нагляду, періодичних обстежень і проведення комплексних терапевтичних заходів.
Лікування хворих на РС проводять так, щоб можна було впливати на різні ланки ушкоджених центральних рухових систем.
Важливе значення має правильне і раціональне харчування хворих, яке повинне компенсувати нестачу речовин, потрібних для синтезу мієліну. Воно повинно бути різноманітним, вітамінізованим, з широким набором продуктів як тваринного, так і рослинного походження. Переважати має білкова дієта, в основному м’ясо-молочні продукти, а також овочі та фрукти.
Цілеспрямована реабілітація є частиною медичного лікування і розкриває широкі можливості для організації допомоги хворим на розсіяний склероз.
Список рекомендованої літератури:
COVID 19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль? // НейроNEWS. – 2020. – № 5. – С. 13.
Бараненко О. М. Розсіяний склероз і вагітність // Український медичний часопис. – 2020. – № 4. – С. 33–37.
Боженко М. І. Больові синдроми як важливий елемент у формуванні структури якості життя пацієнтів із розсіяним склерозом // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2020. – Т. 8, № 1/2. – С. 98.
Гичка К. М. Зміна глікозильних детермінант імуноглобулінів у хворих на розсіяний склероз як діагностичний маркер захворювання // Міжнародний неврологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 1. – С. 43–50.
Западнюк Б. В. Чи можна вилікувати розсіяний склероз? // Практикуючий лікар. – 2019. – № 1. – С. 62–63.
Колпаков Є. Розсіяний склероз – вирок для українців? // Практика управління медичним закладом. – 2018. – № 5. – С. 64–65.
Копчак О. О. Особливості когнітивних порушень у хворих на розсіяний склероз // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 1. – С. 93–101.
Кривецька І. І. Стан когнітивних функцій у хворих на розсіяний склероз із супутньою патологією щитоподібної залози: тези доповідей науково–практичної конференції з міжнародною участю “Ендокринні та неврологічні захворювання: проблеми коморбідності” (13–14 вересня 2018 року, м. Чернівці) // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2018. – Т. 14, № 4. – С. 145.
Негрич Н. О. Алгоритм використання комплексу лабораторних біомаркерів у хворих на розсіяний склероз із діагностичною та прогностичною метою // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – № 3. – С. 32–40.
Негрич Т. Больові та вертеброгенні синдроми у хворих на розсіяний склероз (огляд літератури) // Медичні науки : праці наукового товариства ім. Т. Шевченка. – 2018. – Т. 52, № 1. – С. 46–56.
Особенности поражения зрительного нерва и сетчатки у пациентов с рассеянным склерозом / Т. В. Качан [и др.] // Офтальмология. Восточная Европа. – 2020. – Том 10, № 3. – С. 328–335.
Пирогова В. І. Медико–соціальний портрет жінок репродуктивного віку, хворих на розсіяний склероз // Здоровье женщины. – 2019. – № 10. – С. 16–21.
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування // НейроNEWS. – 2020. – № 5. – С. 54–57.
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання. За матеріалами 3–го Форуму груп захисту інтересів пацієнтів (11 вересня 2019 р., Стокгольм, Швеція) // НейроNEWS. – 2019. – № 9. – С. 20–22.
Розсіяний склероз: не будь за бортом життя // Фармацевт практик. – 2019. – № 5. – С. 21.
Рудковська О. Д. Розсіяний склероз: новий погляд на етіопатогенез та лікування // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 6. – С. 69–72.
Соколова Л. І. Взаємозв’язок між рівнем спастичності та втомою у хворих на розсіяний склероз // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2020. – Т. 8, № 1/2. – С. 85.
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо–ремітуючим розсіяним склерозом // НейроNEWS. – 2020. – № 5. – С. 49–53.
Хіміон Л. В. Системний червоний вовчак та розсіяний склероз: два захворювання чи одне? // Сімейна медицина. – 2018. – № 4. – С. 32–39.
Шульга О. Д. Структурні зміни головного мозку на етапі клінічно ізольованого розсіяного склерозу // Український неврологічний журнал = Ukrainian neurological journal. – 2019. – № 1. – С. 26–30.
Всесвітній день щитовидної залози був заснований в 2008 році в рамках кампанії, що проводиться Європейською Асоціацією Щитовидної Залози (European Thyroid Association) і Американською Асоціацією Щитовидної Залози (American Thyroid Association), з метою підкреслити поширеність захворювань щитовидної залози, зосередити увагу на нагальну необхідність в освітніх і профілактичних програмах, а також підвищити обізнаність про нові методи лікування.
Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин та трийодтиронін, які беруть участь у регуляції низки біохімічних процесів, у тому числі — адаптації інтенсивності обміну речовин до потреб тіла в даний момент.
Гормони щитоподібної залози діють на всі клітини тіла, і впливають на такі процеси:
Тироксин та трийодтиронін містять йод, тому ми маємо достатньо споживати його з їжею. Якщо йоду бракує, щитоподібна залоза збільшується, але не може виробити достатню кількість гормонів.
Нестача тиреоїдних гормонів (гіпотиреоз) призводить до низки симптомів:
Водночас, в організмі може бути і надлишок йоду та тиреоїдних гормонів. Надлишок тироксину може виникати внаслідок запалення залози, або якщо з’являються власні антитіла до рецептору тиреотропного гормону (ТТГ). ТТГ — це гормон гіпофізу, і саме його рівень визначає, скільки тироксину слід виділити щитоподібній залозі. Антитіла імітують дію гормону, тож залоза утворює зайве
Прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу. У щитоподібній залозі може запасатися до 16 мг йоду
Симптоми гіпертиреозу такі:
В Україні брак гормонів щитоподібної залози трапляється частіше за надлишок. До прикладу, денна норма йоду становить 150-300 мкг. Водночас, більшість мешканців України споживають лише 40-80 мкг.
Є аутоімунні хвороби щитоподібної залози: хвороба Грейвса, хвороба Хашимото, вузловий зоб. Їх можуть спричиняти надлишок йоду, вірусні інфекції (ВІЛ, герпес, краснуха, епідемічний паротит), радіація та куріння.
Яка патологія щитоподібної залози найбільше поширена в Україні?
За кількістю захворювань, особливостями етіології, патогенезу та підходами до лікування – вузловий зоб. Поширеність цієї патології серед населення України суттєво зростає з кожним роком, частіше хворіють жінки. Кількість хворих на цю патологію збільшувалася щорічно майже на 10 % і за останніх 10 років зросла удвічі. Причиною зростання частоти випадків вузлового зоба в Україні є наслідки аварії на ЧАЕС, а також негативний стан довкілля у зв’язку з природним дефіцитом йоду, селену та інших мікроелементів. Діагностика вузлового зоба суттєво покращилась за останні роки завдяки сучасним ультразвуковим дослідженням, що і обумовлює частково загальне зростання захворюваності. Порівняно з іншою патологією, тиреотоксикоз спостерігають значно рідше, але кількість випадків також вимірюють десятками тисяч хворих. За 5 років приріст захворювання становив близько 8 %. Зокрема стрімко зростає поширеність тиреоїдитів на території України. Цей діагноз об’єднує гострі, підгострі, хронічні тиреоїдити, автоімунний тиреоїдит. Поширеність аутоімунного тиреоїдиту в Україні за 5 років зросла на 12,7 %, спостерігається тенденція до зростання аутоімунних тиреоїдитів у молодших вікових групах на територіях, що постраждали від аварії на ЧАЕС.
Що робити, аби уникнути захворювань щитоподібної залози?
Список використаної літератури:
1. Бессесен Д.Г. Избыточный вес и ожирение. Профилактика, диагностика и лечение. М.: ООО Издательство БИНОМ, 2006.- 240 с.
2. Боднар П.М. (ред.) Ендокринология. Вінниця, Нова Книга, 2016 – 344 с.
3. Браверман Л.И. (ред.) Болезни щитовидной железы. Перевод с англ. – М.: Медицина, 2000.- 418 с.
4. Дедов И.И. Болезни органов эндокринной системы: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 2000.- 568 с.
5. Гарднер Д. (ред.) Базисная и клиническая эндокринология. Кн.1 Пер. с англ. (Greenspan’s Basic and Clinical Endocrinology, eigth edition). М.: Издательство БИНОМ, 2010.- кн.1 – 464 с.
6. Гарднер Д., Шобек Д. (ред.) Базисная и клиническая эндокринология. Кн. 2 Пер. с англ. (Greenspan’s Basic and Clinical Endocrinology, eigth edition). М.: Издательство БИНОМ, 2011.- 696 с.
7. Єфімов А.С. (ред.) Ендокринологія. – Київ, «Вища школа», 2004.- 495 с.
8. Ефимов А.С. Малая энциклопедия врача-эндокринолога. – К: Медкнига, 2007. – 360 с.
9. Караченцев Ю.И. Очерки клинической эндокринологии, Харьков, 2011. с.
10. Кеннеди Л. Диагностика и лечение в эндокринологии. Проблемный подход. Пер.с англ. – М. : ГЭОТАР – Медиа, 2010. – 304 с.
11. Лавин Н. (ред.) Эндокринология (перевод с англ.). – М.: «Практика», 1999.- 1128 с.
12. Лейкок Дж.Ф. Основы эндокринологии. М.: Медицина, 2000 – 504 с.
13. Теппермен Дж. Физиология обмена веществ и эндокринной системы (перевод с англ.) М.: Мир, 1989.- 654 с.
14. Тронько Н.Д. Механізми регуляції стероїдогенезу в корі надниркових залоз// К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 304 с.
15. Тронько Н.Д. Диагностика, профилактика и лечение заболеваний щитовидной железы у лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на ЧАЭС (метод. реком.) Киев, 1991.- 21 с.
16. Тронько М.Д. (ред.). Стандарти діагностики та лікування ендокринних захворювань// Довідник «VADEMEKUM Доктор Ендокринолог».- 2-е видання, перероблене й доповнене.-К.: ТОВ «Доктор-Медіа», 2007.- 352 с.
17. Тронько М.Д. (ред.) Довідник лікаря-ендокринолога. – К. – «Доктор-Медіа», 2010. – 460 с.
18. Эпштейн Е.В. Ультразвуковое исследование щитовидной железы. Атлас – руководство// Киев, 2004.- 381 с.
19. Wilson J. Williams Textbook of Endocrinology. 11-th Edition// W.B.Saunders Company, 2008.- 1872 pp.
20. Шустов С.Б. Функциональная и топическая диагностика в эндокринологии// Санкт-Петербург. ЭЛБИ-СПб.-2010.-295 с.
21. Дедов И.И. Эндокринология. Национальное руководство// М.: ГЭОТАР медиа.- 2008.-
22. Кеннеди Л. Диагностика и лечение в эндокринологии. Проблемный подход. /Пер. с англ. В.В.Фадеева. М.: ГЭОТАР медиа.- 2010.-304 с.
23. Кеттайл В.М. Патофизиология эндокринной системы. Пер. с англ. – М.: «Издательство БИНОМ», 2009. – 336 с.
Перше глобальне дослідження на цю тему показало, що у 2016 році 745 тис. людей померли від інсульту та серцевих захворювань через довгі робочі дні.
ВООЗ також заявила, що ця тенденція може погіршитися через пандемію коронавірусу.
Дослідження показало, що робота тривалістю 55 годин на тиждень і більше збільшує ризик інсульту на 35%, а смерті від серцевих захворювань – на 17% у порівнянні з робочим тижнем тривалістю від 35 до 40 годин.
Дослідження, проведене разом з Міжнародною організацією праці (МОП), показало, що майже три чверті померлих внаслідок тривалої роботи були чоловіками середнього та старшого віку.
Часто смерть наставала значно пізніше – іноді через десятки років після такої довготривалої роботи.
Хоча дослідження не охоплювало період пандемії, представники ВООЗ заявили, що нещодавнє зростання віддаленої роботи та економічне уповільнення могли збільшити ризики, пов’язані з тривалим робочим часом.
“Ми маємо певні докази, які показують, що коли країни йдуть на національний карантин, кількість робочих годин збільшується приблизно на 10%”, – каже представник ВООЗ Френк Пега.
У звіті зазначається, що тривалий робочий час спричиняє приблизно третину всіх захворювань, пов’язаних з роботою.
ВООЗ пропонує роботодавцям враховувати ці дані, оцінюючи ризики для здоров’я своїх працівників.
Обмеження робочих годин принесе користь також роботодавцям, оскільки це, як виявилося, збільшує продуктивність праці, каже Пега.
“Це дійсно розумний вибір – не збільшувати тривалість робочого часу в умовах економічної кризи”, – переконують у ВООЗ.
З незапам’ятних часів людство намагалося знайти кошти і способи збереження молодості, краси, сили, попередження старіння, продовження життя, безсмертя. Чаклуни, шамани, знахарі і лікарі пропонували разноманітні засоби, вдавалися до різних обрядів, намагаючись вирішити цю задачу. Збереглися легенди, що з цією метою в далекій давнині воїни зїдали печінку і серце вбитих ворогів. Численні казки про “живу воду”, “молодильні яблучка” відображали бажання людей.
Збереглися жахливі відомості про те, що деякі представники знаті, зокрема французький король Людовик ХІ, для збереження молодості пили кров немовлят, спеціально зарізаних для цієї мети.
І навіть в прогресивних ХІХ-ХХ ст. деякі вчені намагалися реалізувати подібні ідеї, підбиваючи під них наукову основу, наприклад, І.І. Мечников, А.А. Богомолець, К. Пархон. Згідно з легендою відомості про дослідження в цьому напрямку академіка А.А. Богомольця дійшли до “вождя всіх народів” І.В. Сталіна, який дуже боявся старості і мав намір жити вічно. Він наказав виділити великі суми коштів, організувати спеціальний інститут і доручити академіку А.А. Богомольцю впритул зайнятися цією проблемою. На жаль, А.А. Богомолець помер, не доживши до 65 років так і не вирішивши це завдання, що викликало велике невдоволення вождя, який звинуватив його в хитрості та шахрайстві.
Крім згаданих, в рядах борців зі старістю, за вічне життя і молодість було чимало видатних вчених, які пропонували різні способи, засоби і прийоми для вирішення цих завдань. Слід зазначити, що серед них трудилася чимало шарлатанів, які пропонували сумнівні методи.
Одним з основоположників наукового напрямку, що займався вивченням процесів старіння та продовження життя, є видатний, талановитий, енциклопедично освічений учений англо-французького походження, людина з яскравою мінливої долею і важким характером – Чарльз Едуард Броун-Секар, який по праву вважається одним із засновників ендокринології і клінічної неврології.
Про бурхливе життя і велику плідну наукову діяльність такої значної фігурі в історії медицини, як Чарльз Едуард Броун-Секар, читайте у статті:
Рыбаков С.И. Charles Edouard Brown-Sequard: жизнь и попытки вернуть ушедшую молодость (историческая миниатюра) / С.И. Рыбаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2020. – №2. – С. 92-99.
Замовити електронну копію статті можна безкоштовно за тел.: (063)3809527 або email: nmi.ronmb@gmail.com
Щороку 18 травня відзначається Всесвітній день вакцини проти ВІЛ. Мета проведення цього дня – привернення уваги громадськості до важливості проблеми розробки вакцини проти ВІЛ/СНІДу.
Поняття «ВІЛ» та «СНІД» взаємопов’язані та взаємозумовлені. Захворювання первинно спричинюється проникненням в організм вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується ураженням основних клітин імунної системи з поступовим кінцевим виснаженням імунологічних механізмів захисту та розвиток проявів синдрому набутого імунодефіциту (СНІД).
Збудник ВІЛ-інфекції був відкритий у 1983 році. З того часу постійно ведеться пошук вакцини від захворювання. Але цей пошук ускладнюється деякими факторами. Як відомо, переважна більшість вакцин спрямовані на вироблення антитіл, які нейтралізують інфекційний агент, коли той потрапляє в організм. Але така концепція не працює у випадку ВІЛ: специфічні антитіла не здатні його нейтралізувати. У процесі життєвого циклу ВІЛ відбувається величезна кількість мутацій, тож вироблені антитіла швидко стають неефективними проти нових вірусів. Щодня продукуються мільйони нових вірусів, і кожен з них дещо відрізняється від попередньої генерації. Тому перспективним є винайдення вакцини, яка буде спрямована на вироблення антитіл до найбільш стабільної структурної частини ВІЛ, яка не змінюється в ході реплікації.
Ще одним фактором є існування різних субтипів ВІЛу, як поширені у різних регіонах світу. Наприклад, субтип В поширений у Північній Америці та Європі, субтип С — у Південній та Східній Африці, тож вакцина повинна бути ефективною проти всіх субтипів вірусу.
Отож, у сучасному світі кожен може зробити так, щоб ВІЛ не став його особистою проблемою та проблемою її близьких людей. Для цього необхідно слідувати ряду правил, які можна віднести до профілактичних заходів, а саме: дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої поведінки (зокрема вживання ін’єкційних наркотиків), уникання незахищеного статевого акту, а також свідоме ставлення до свого здоров’я.
Для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ, Центр громадського здоров’я МОЗ України спільно з партнерськими організаціями реалізує Національну програму доконтактної профілактики. Доконтактна профілактика (pre-exposure prophylaxis, PrEP) — це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. Доконтактна профілактика (ДКП, PrEP) ефективна за умови щоденного прийому, але не забезпечує 100% захисту від ВІЛ-інфекції.
Існує безліч міфів про ВІЛ/СНІД. Які з них є правдивими?
Ні, ВІЛ не передається через обійми, поцілунки або доторки, столові прибори, питний фонтанчик, особисті предмети і т.д. ВІЛ передається через статевий акт, кров та може передаватись від матері до дитини.
Незважаючи на те, що цей вірус передається через кров, в ході декількох досліджень вчені встановили, що ви не можете його отримати через укус комах з двох причин:
3. Нема симптомів – нема ВІЛ-інфекції
Людина може жити 10-15 років без прояву будь-яких симптомів.
4. Люди з ВІЛ помирають рано
Дедалі більше людей, які знають, що у них є ВІЛ, і дотримуються призначеного ним лікування, живуть нормальним повноцінним життям.
За даними Об’єднаної програми ООН по ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), 47% всіх ВІЛ-інфікованих живуть з пригніченим вірусом, а це означає, що кількість вірусу імунодефіциту людини у них в крові настільки мізерна, що він не проявляється в аналізі крові.
До того ж ВІЛ-позитивні люди з пригніченим вірусом не можуть передавати його здоровим, навіть через статевий акт.
5. ВІЛ-позитивні матері завжди передають вірус своїм дітям
Не обов’язково. У жінки з пригніченим вірусом імунодефіциту можуть народитися здорові діти.
На даний момент немає таких ліків, які б могли вилікувати ВІЛ-інфекцію, але існує певна терапія, що дозволяє стримувати активність вірусу і підтримувати імунну систему.
Список використаної літератури
© «Рівненська обласна наукова медична бібліотека»
Rivne Design. 2020.