26 жовтня проводиться День інтерсекс-людей. Ці жовтневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Intersex Awareness Day відзначається, починаючи з 2003 року. Ідея створення належить Бетсі Драйвер і Емі Кояма. Це заходи для залучення уваги до проблем порушення прав інтерсекс-людей. Дата Дня – день першої публічної демонстрації інтерсекс-людей, що пройшла в Бостоні 26 жовтня 1996 року.
Інтерсексуальність  — загальний термін для позначення групи станів, при яких роздільностатевий організм має статеві ознаки, що не можуть бути чітко визначені як чоловічі або жіночі.
Інтерсекс-особи — люди, що народилися з такими варіантами статевих ознак (хромосоминий набір, внутрішні та зовнішні статеві органи, статеві гормони тощо), які, відповідно до Управління Верховного комісара ООН з прав людини, не підходять під типові визначення для чоловіків або жінок.
Інтерсексуальність може бути очевидною при народженні (статеві органи можуть бути неоднозначними і виглядати як проміжний варіант між чоловічими та жіночими).
 З 2015 року Всесвітня організація охорони здоров’я та ООН почали виводити інтерсексуальність з площини патології статевого розвитку та представляти це як варіацію статевого розвитку, нині наявність інтерсексуальних рис не вважається хворобою. Інтерсексуальність не варто плутати з гінандроморфізмом, який виражено спостерігається переважно у членистоногих і також зустрічається у птахів. При гінадроморфізмі одні частини тіла мають чоловічі риси, а інші — жіночі, можливий навіть варіант білатеральної асиметрії, коли одна половина тіла має чоловічу будову, а інша — жіночу.
На думку експертів, приблизно від 0,05 до 1,7% населення народжується з інтерсексними ознаками.
Деякі люди з інтерсексними рисами самоідентифікуються як інтерсекс-особи, а деякі – ні. Австралійське соціологічне дослідження, опубліковане 2016 року, показало, що 60% респондентів використовували термін “інтерсекс”, щоб описати свої статеві характеристики. Більшість також описують себе як чоловік або жінка.
Хоча ми говоримо про інтерсекс як вроджений стан, інтерсекс-анатомія не завжди проявляється при народженні. Іноді інтерсексність може бути виявлена лише при досягненні статевого дозрівання або навіть у дорослої людини, можливе й виявлення вже після смерті людини за допомогою аутопсії. У деяких людей інтерсексність не виявляють узагалі. Прояви інтерсексності залежать від її причини. Іноді зовнішні статеві органи можуть виглядати як типові чоловічі або жіночі.
Медичні втручання проводяться для покращення фізичного здоров’я та зменшення психосоціальних ризиків, але обидві ці причини є предметом дискусій, особливо враховуючи те, що наслідки хірургічних та деяких гормональних втручань є незворотніми, тоді як їх доцільність далеко не завжди є очевидною. Не існує клінічного консенсусу щодо того, в яких випадках хірургічне втручання є необхідними, яким воно має бути і коли повинне проводитися. Такі операції є предметом суттєвих суперечок через свої наслідки, такі як травми, вплив на статеві функції, порушення прав на фізичну та психічну цілісність.
Медичні втручання без згоди на зміну статевих характеристик інтерсекс-людей проводяться у всіх країнах, де досліджувались права інтерсексних людей. Такі заходи критикуються Всесвітньою організацією охорони здоров’я та іншими органами ООН, такими як Управління Верховного комісара з прав людини, та дедалі більшою кількістю регіональних та національних установ. У країнах з низьким та середнім рівнем доходу вартість медичного обслуговування може обмежувати доступ до необхідного медичного лікування одночасно з тим, що інші особи отримують примусові медичні втручання.

Зазначено, що можуть порушуватися такі права неповнолітніх інтерсекс-осіб:

  • право на життя;
  • право на приватне життя, включаючи право на особисту автономію чи самовизначення щодо лікування;
  • заборони катуваньта іншого жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження;
  • право на фізичну недоторканність та / або тілесну автономію.

Список використаної літератури:

  • Брейтман М. Я., Клінічна семіотика і диференціальна діагностика ендокринних захворювань, [Л.], 1949
  • Голубєва І. В. Гермафродитизм (клініка, діагностика, лікування)
  • Мясоєдов С. В., Явища розмноження і статі в органічному світі, Томськ, 1935
  • Рижков В. Л., Генетика статі, Хар., 1936
  • Ліберман Л. Л., Природжені порушення статевого розвитку, Л., 1966
  • Ліберман Л. Л., Природжені порушення статевого диференціювання, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, під ред. Є. М. Тареева. т. 7, М., 1966, с. 642-55.