КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Категорія: Page 21 of 22

У Рівному відкрили Тренінговий центр професійного розвитку лікарів

26 березня, на базі Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру РОР відбулося відкриття “Тренінгового центру професійного розвитку лікарів”.

May be an image of одна або кілька осіб, люди стоять та у приміщенні

Як розповів директор медичного центру Федір Аврука, – головне завдання, яке вони поставили в рамках даного проєкту — це організаційний супровід безперервного навчання фтизіатрів, лікарів загальної практики — сімейних лікарів та лікарів. Медики матимуть можливість не покидаючи межі області взяти участь у тренінгах, курсах, науково-практичних конференціях і т.д. Учасники занять отримуватимуть сертифікати затвердженого зразка.

У відкритті “Тренінгового центру професійного розвитку лікарів” взяли участь керівники та спеціалісти Центрів первинної медико-санітарної допомоги та закладів охорони здоров’я м. Рівне. Бібліотекарі Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки також були присутні та надали учасникам інформаційні матеріали та видання для фтизіатрів.

May be an image of одна або кілька осіб, people sitting, люди стоять та у приміщенні

Після офіційного відкриття у Тренінговому центрі відбувся семінар «Діагностика туберкульозу в сучасних умовах. Лікування та супровід хворих на туберкульоз на амбулаторному етапі лікування». Спікери розповідали слухачам про етіологію та епідеміологію туберкульозу, його діагностику, методи обстеження, класифікацію, принципи лікування, профілактику та вакцинацію.

May be an image of у приміщенні

За словами  Федора Авруки, – у Рівненській області лише 170 ліжкомісць готових до прийому хворих на туберкульоз. Всього за один рік (березень 2020-2021) кількість виявлених хворих збільшилася з 65 до 149 чоловік. За 2020 рік смертність від туберкульозу в області склала: 27 випадків.

До групи ризику зараження туберкульозом входять: люди, які знаходяться в тісному контакті з хворим на туберкульоз (члени однієї сім’ї, студенти гуртожитків і т.д.); особи, які вживають наркотики, зловживають алкоголем та нікотином (коли людина викурює понад 1 пачки цигарок на добу); люди з супутніми захворюваннями (цукровий діабет, психічні захворювання, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічні запальні захворювання легень); хворі на ВІЛ/СНІД; ув’язнені або працівники пенітенціарних установ; люди без постійного місця проживання; медичні працівники.

May be an image of одна або кілька осіб та люди стоять

Інкубаційний (від моменту потрапляння палички Коха до появи перших ознак захворювання) період туберкульозу, становить в середньому – 6-8 тижнів, іноді рік і більше.

Нерідко туберкульоз деякий час протікає безсимптомно або «ховається» під маскою інших захворювань (наприклад, ГРВІ) – перші симптоми захворювання часто нагадують гостру респіраторну інфекцію або хронічну втому. Початок туберкульозу може супроводжуватися одним із симптомів або відразу декількома ознаками. Все залежить від локалізації патологічного процесу, віку хворого, стану загального здоров’я і ряду інших особливостей.

Туберкульоз виліковний, якщо виявлений своєчасно! Необхідно серйозно поставитися до перших ознак хвороби, щоб своєчасно почати лікування на ранніх стадіях, та домогтися максимально позитивних результатів в плані одужання!

26 березня – День підтримки хворих на епілепсію

На епілепсію страждає 1% людства. Проте, за словами експертів, не набагато більше відсотків знає, як себе поводити, коли вони бачать напад у людини. А от усі жахливі розповіді про піну з рота, конвульсії, крики – це більше стереотип та картинка з кіно, ніж реальність.

Коротенька історія цього дня.

Одного разу дев’ятирічна дівчинка Кессіді Меган (Cassidy Megan), яка страждає від епілепсії, вирішила показати іншим людям, що вона нічим не відрізняється від них. За свої дев’ять років дитина вже встигла відчути на собі певне нехтування з боку дорослих і однолітків, які сприймали її захворювання не зовсім адекватно, вважаючи його чимось на зразок легкої форми божевілля. Щоб розвіяти міфи про хвороби, Кессіді в 2008 році придумала «Фіолетовий день» (Purple Day). У цей день, 26 березня, всі охочі можуть висловити підтримку людям, які живуть з діагнозом «епілепсія».

Ініціативу дівчинки підтримала спочатку Асоціація епілепсії Нової Шотландії, а потім й інші організації світу. Вже в 2009 році до Фіолетового дня приєдналися 100 тисяч студентів, близько 100 громадських об’єднань і понад 100 відомих політиків, а телевізійна вежа в Торонто на один вечір забарвилася у фіолетовий колір.

Що треба знати про епілепсію

Епілепсія вважається одним із найпоширеніших хронічних неврологічних захворювань людини. Епілепсія – це хронічний розлад мозкової діяльності, для якого характерні напади, що повторюються.

Ці напади проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом у якійсь із частин тіла або ж по всьому тілу. Іноді людина може зомліти чи втратити контроль за функціями кишечника або сечового міхура.

Напади спричинені надлишком електричних імпульсів у групах клітин різних ділянок мозку. Епілептичні напади можуть мати форму як незначних провалів у пам’яті, так і важких тривалих конвульсій, а також різнитись за частотою, трапляючись як менше разу на рік, так і до декількох випадків у день.

Один-єдиний напад іще не свідчить про епілепсію, 5-10% людей мали протягом життя один напад.

Ознаки нападів мінливі та залежать від того, в якій ділянці мозку починаються порушення. Можуть виникати тимчасові симптоми, наприклад, втрата орієнтації або свідомості, порушення рухових функцій, органів відчуття (зір, слух та смак), зміни настрою та інші.

Люди з епілепсією, як правило, частіше мають інші проблеми фізичного характеру – переломи та забої, а також такі психологічні стани як тривожні розлади та депресія.

У 60% випадків епілепсії неможливо встановити причину виникнення, це так звана – первинна або ідіопатична епілепсія.

Причинами вторинної епілепсії (40% випадків) найчастіше є:

  • пошкодження мозку у передпологовий та післяпологовий періоди внаслідок травми, гіпоксії (нестачі кисню);
  • вроджені відхилення від норми або генетичні стани при наявності вад розвитку головного мозку, які зумовлені цими факторами;
  • важка травма голови;
  • інсульт, в результаті якого до мозку не надходить достатньо кисню;
  • інфекції мозку та мозкових оболонок (менінгіт, енцефаліт, нейроцистицеркоз);
  • деякі генетичні синдроми;
  • пухлини.

Як надати допомогу людині з епілепсією під час нападу

Правильна перша допомога – це дві прості дії: достатньо перевернути людину на бік та покласти щось м’яке під голову, щоб уникнути травми.

При цьому НЕ варто:

  • класти що-небудь у рот: тверді предмети можуть травмувати, пошкодити зуби та ясна, а інколи навіть існує ризик зламати щелепу; під час нападу в людини НЕ може запасти язик;
  • намагатися зупинити напад – напад повинен пройти сам, але обов’язково телефонуйте 103, якщо:

напад триває п’ять хвилин або довше;

  • напади повторюється настільки часто, що у проміжках між ними у людини не відновлюється свідомість (на відміну від серії нападів);
  • коли у людини стається перший напад;
  • коли людина отримує травму під час нападу (наприклад, внаслідок падіння);
  • напад стається, коли людина перебуває у воді;
  • людина вагітна або хвора на діабет.

Список використаної літератури:

Гузева В. И. Эпилепсия и неэпилептические пароксизмальные состояния у детей : руководство / В. И. Гузева. – Москва : Медицинское информационное агенство, 2007. – 568 с. (Шифр 616.853-053.2 Г 93)

Неврология. Стандарты медицинской помощи / сост. А. С. Дементьев [и др.]. – Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2016. – 784 с. (Шифр 616.8(035) Н 40)

Дзяк Л. А. Эпилепсия (руководство для врачей) / Л. А. Дзяк, Л. Р. Зенков, А. Г. Кириченко. – К. : Книга-плюс, 2001. – 168 с.

Диагностика и лечение эпилепсии, отягощенной органической энцефалопатией (биопсихосоциальная модель) : пособие для врачей / С. А. Громов, С. К. Хоршев, О. Н. Якунина [и др.]. – СПб. : Изд-во СПб. НИПНИ им. В. М. Бехтерева, 2008. – 19 с

Дубенко А. Е. Варианты трансформации эпилептических приступов / А. Е. Дубенко, О. А. Васильева, Д. П. Коваленко // Укр. вісник психоневрології. – 2011. – Т. 19, вип. 4. – С. 17–21

Дубенко А. Е. Мигрень и эпилепсия: дифференциальная диагностика, коморбидность и сочетанная терапия / А. Е. Дубенко, И. В. Реминяк // НейроNews. – 2009. – № 7. – С. 49–56.

20 березня – Всесвітній день обізнаності про травми голови

Щорічно в усьому світі більше 5% людей отримують серйозні травми головного мозку в результаті аварій або випадкового удару. Саме тому, щоб привернути уваги до даної проблеми було запроваджено день Всесвітньої обізнаності про травми голови.

Черепно-мозкова травма — стан, що виникає внаслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболонки, судин, кісток черепа і зовнішніх покривів голови. До тяжкої черепно-мозкової травми відносять забиття та стиснення головного мозку, внутрішньочерепні крововиливи.

Перш за все необхідно знати, що робити, як надати першу допомогу потерпілому.

1. Якщо потерпілий лежить обличчям донизу, покладіть його на спину; для цього верхні кінцівки вкладіть над його головою, станьте на коліна біля потерпілого, підкладіть свою руку (ближчу до голови потерпілого) під його ближче плече, охоплюючи долонею потилицю, так щоб забезпечити шийний відділ хребта, а другу руку підкладіть під ближче стегно, охоплюючи долонею друге стегно, після чого оберніть пацієнта.

2. Відновіть прохідність дихальних шляхів без відгинання голови (щоб забезпечити нерухомим шийний відділ хребта) — станьте на колінах за хворим, стабілізуйте його голову та шию (напр., між своїми колінами) та висуньте щелепу вперед або потягніть щелепу за зуби вперед, піднімаючи її ; при необхідності розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

3. Викличте допомогу (тел. 103 або 112).

4. Захистіть шийний відділ хребта від рухів, стабілізуючи весь час голову між своїми колінами або тримаючи її руками. Ручна стабілізація може бути припинена тільки після повної фіксації постраждалого на дошці за допомогою лямок і блоків та жорсткого шийного комірця.

5. Зупиніть кровотечу.

Список літератури:

  1. Агаджанян В.В. Политравма: неотложная помощь и транспортировка Polytrauma. Emergengy aid and transportation // – Новосибирск : Наука, 2008. – 320 с.
  2. Епифанов В.А. Реабилитация в травматологии / – М. : ГЭОТАРМедиа, 2010. – 336 с.
  3. Котельников Г.П. Травматология и ортопедия. Национальное руководство // Учебное пособие – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 820 с.
  4. Корнилов Н.В. Травматология и ортопедия: рук. В 4 т. Т. 4: Травмы и заболевания таза, груди, позвоночника, головы. Кровопотеря в ортопедической хирургии. ДТК в травматологии и ортопедии. Принципы экспериментальных исследований. / – СПб. : Гиппократ, 2008. – 624 с.
  5. Корнилов Н.В. Травматология и ортопедия : рук. В 4 т. Т. 3: Травмы и заболевания нижней конечности / – СПб. : Гиппократ, 2008. – 1056 с.
  6. Котельников Г.П. Травматология: нац. рук. Рос. ассоц. ортопедов и травматологов, АСМОК. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2011. – 1104 с.

Втрата нюху і COVID–19: до Дня обізнаності про аносмію

«Три найсмачніших запахів?

Запах гарячої кави, свіжої випічки і сторінок нової книги»

Надія Ясмінска.

«Дивно, як легко забувається все, крім запахів»

Еріх Марія Ремарк.

 

Нюх являється почуттям, що збагачує наші емоції і здатний міцно зафіксувати запах у нашій пам’яті. У щоденному житті ми не згадуємо про нього й приймаємо нюх як даність.

Ще недавно відсутність нюху зустрічалася у практиці оториноларингологів нечасто. Це були рідкісні пацієнти – в основному з черепно–мозковими травмами або з поліпами носової порожнини, рідше при сильній застуді.

Найчастіше відсутність нюху зустрічається у неврологічній практиці, наприклад, зниження нюху або його порушення можуть виникнути за 4–6 років до виникнення хвороби Альцгеймера, Паркінсона, Гетінгтона тощо. Також деякі види епілепсії супроводжуються до початку нападу порушенням або загостренням нюху.

У загальній популяції пацієнтів скарги на різку втрату нюху були рідкими. Проте з 2020 року ситуація радикально змінилась. Причиною стала нова коронавірусна інфекція COVID–19.

Більшість коронавірусних пацієнтів, близько 80%, відмічають повну втрату нюху – аносмію, або нюху і смаку – агевзію. Інколи це яскравий, єдиний і тривалий симптом COVID–19. Частота аносмії при коронавірусу настільки висока, що лікарі вважають його індикатором коронавірусу на рівні ПЛР–тесту. У лікарській практиці навіть зустрічаються випадки депресії серед пацієнтів, через тривалу аносмію і неможливість відчути вранці аромат кави.

Проте більшість пацієнтів, що втратили нюх на тлі COVID–19, одужують протягом першого місяця. Вся справа в особливості ураження нюхових рецепторів, які підтримують клітини нюху. Отже, вірус зачіпає не самий рецептор і нюховий нерв, а клітини, з яких утворюються нові клітини–рецептори на заміну старим. Таким чином, нервові закінчення не оновлюються. Нейрогенез – це взагалі тривалий процес.

Чи існує лікування втрати нюху на тлі COVID–19?

Ні, наразі такого лікування не існує. Проте лікарі використовують деякі інструменти, які можуть пацієнтам допомогти відновити свої нюхові здібності.

Це нюхова гімнастика або нюховий тренінг. Нюховий тренінг складається із серії вправ, метою яких є навчити пацієнта знову розпізнавати запахи. За допомогою набору відомих запахів, пов’язаних з прямими образами, пацієнт тренує свій нюх і нюхову пам’ять. Функціонування засноване на здатності мозку розпізнавати, зберігати і запам’ятовувати запахи, співвідносячи їх з побаченим і почутим. Наприклад, парфумер, винороб або дегустатор володіють здатністю розпізнавати і запам’ятовувати запахи, яка набагато перевершує середній рівень тієї ж здатності населення. Це відбувається через те, що в них добре розвинений нюх.

Тренування нюху повинно здійснюватись щонайменше два рази на день, вранці і ввечері, протягом трьох місяців. Якщо у пацієнта не відновлюється нюх, тренування можна продовжити.

Зазвичай лікарі радять тренувати нюх різкими запахами: наприклад, ефірними оліями, парфумами, спиртом, або запахами їжі. Інші методи лікування повинні забезпечити хороший нейрогенез – вітаміни групи B і D. А також використовувати фізіотерапію, що буде стимулювати нервову передачу.

Швидкість відновлення нюху після перенесеного COVID–19 у кожної людини індивідуальна. Все залежить від його фізіологічних особливостей і темпів відновлення нервової тканини. Доки людина не втратила нюх і смак, складно усвідомити, як це важливо для якісного та повноцінного життя.

Список рекомендованої літератури:

Гущук І. COVID–19: що відомо про вірус та як ВООЗ радить протидіяти хворобі // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 4. – С. 12–14.

Задорожна В. І. Коронавірус 2019–№COV: нові виклики охороні здоров’я та людству // Інфекційні хвороби. – 2020. – № 1. – С. 5–15.

Нарушения обоняния и вкусовой чувствительности, ассоциированные с COVID–19 / Е. Л. Малец [и др.] // Оториноларингология. Восточная Европа. – 2020. – Том 10, № 4. – С. 360–370.

Павельчик А. Чи можна відчути запах хвороби? // Фармацевт практик. – 2020. – № 7/9. – С. 12–14.

Протокол “Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID–19)” // Український медичний часопис. – 2020. – Т. 1, № 2. – С. 4–7.

Раптова втрата нюху може свідчити про коронавірусну хворобу // Фармацевт практик. – 2020. – № 4. – С. 25.

Телець Ю. Міф чи правда: 15 фактів про COVID–19 // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 5. – С. 58–60.

Шушляпина Н. О. Оценка характеристик носового дыхания на микроуровне при диагностике респираторно–обонятельных нарушений // Експерим. і клініч. медицина. – 2018. – № 4. – С. 17–24.

Як довго коронавірус зберігає активність у різних умовах // Фармацевт практик. – 2020. – № 4. – С. 37.

Chen Yu. Новий коронавірус: структура геному, реплікація та патогенез // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2020. – № 1. – С. 19–21.

Ковід і медики

Білий спецодяг, недоспані ночі,
Погляд уважний, спітніле чоло…
В кожну палату заглянуть ці очі
І подарують надію й тепло.
Знов поспішають, щоб зміну прийняти,
Сніг, чи дощить – вони вже на посту.
Медики – медички в білих халатах
Знають роботу свою непросту.
Де ви берете таку диво силу?
З вигляду – кремінь, а в серці добро.
Медики – медички: горді і милі
Вправно працюють всім бідам назло!
Запобігають, рятують, лікують,
Трудяться всі від зорі до зорі.
Повна віддача, і втоми не чують.
Ковід відступить, VIVAT лікарі!
(с) Ганна Грицак-Кот,
сестра господиня відділення денного стаціонару
соматичного профілю КНП “ЦМЛ” РМР
May be an image of одна або кілька осіб та текст «#MEDLIBRIVNE ковід I медики поезия ганни грицак-кот, сестри господин выддлення денного стацонару соматичного профлю кнп цмл" PMP #бблотекар_радить _радить»

15 лютого – Всесвітній день онкохворої дитини

Щороку, 15 лютого відзначають Всесвітній день онкохворої дитини.
В цей день, в усьому світі, за допомогою різних акцій і заходів, небайдужі люди намагаються привернути нашу увагу до проблем дитячої онкології.
Це не день відчаю, а свято перемоги дітей, лікарів, родичів хворих і всіх, хто не байдужий до чужого горя. Основна мета цього дня – покращити інформування суспільства про проблеми дитячих онкологічних хвороб. Також укотре нагадати, що дитячий рак може бути виліковний, і що кожен маленький пацієнт має право на найкраще та своєчасне лікування і догляд. Це день суспільної підтримки та допомоги тим, хто цього потребує.
Боротьба за життя онкохворої дитини – це війна, війна жорстока і нещадна, перемога в цій війні – врятоване життя.
Ми дякуємо всім хто активно допомагає маленьким пацієнтам боротися з цим захворюванням та покращує їх стан щодня. Дякуємо за їх посмішки та веселий сміх.
May be an image of одна або кілька осіб та текст

Page 21 of 22

© «Рівненська обласна наукова медична бібліотека»

Rivne Design. 2020.