Рак шкіри – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань. Кількість випадків раку шкіри, включаючи меланому, подвоїлася за останнє десятиліття. Середньорічний темп приросту захворюваності на меланому у світі становить близько 5% і може вважатися одним з найвищих серед усіх злоякісних пухлин. Незважаючи на візуальну доступність, питома вага запущених форм раку шкіри залишається високою.
Так, якщо в США у 1984 р. меланома шкіри була виявлена у 18 000 пацієнтів, то в 1996 р. ця цифра досягла 38 300 осіб. У 2007 р. серед громадян США зазначене захворювання діагностували вже у 59 940 осіб – це шосте місце серед усіх вперше виявлених випадків онкологічної патології в країні. Лідером за рівнем захворюваності нині залишається Австралія – 78,4 випадку на 100 тис. жителів (дані за 2008 р.). На тлі такої статистики у південних країнах, існують серйозні проблеми і в жителів північних регіонів. Щорічний приріст захворюваності на меланому шкіри серед жінок Ісландії з 1992 по 2001 р. становив 11,8%.
За уточненими даними Національного канцер реєстру України, у 2012 – 2013 рр. велику питому вагу у структурі захворюваності населення України (від 10, 4% – у чоловіків до 13,4% – жінок) мав немеланомний рак шкіри, у вікових групах старше 30 років він становив 7,8 – 16,2% і 6,7 – 23,6% у чоловіків та жінок відповідно. Рівень захворюваності на немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома, плоско клітинна карцинома) у 2012 р. досяг 45,5 на 100 тис. населення (світовий показник – 23,4), а смертності з цієї причини – 1,5 на с100 тис. населення (світовий показник – 0,7). При профілактичних медичних оглядах було виявлено лише 44,8% випадків.
Прийнято виділяти такі групи осіб із високим ризиком розвитку раку шкіри:
- Особи, які мають родичів з раком шкіри;
- Володарі світлого фенотипу: блондини або руді з блакитними очима, яким важко засмагнути і легко отримати сонячні опіки;
- Особи, які часто перебувають на сонці;
- Особи, які мають шкірні дисплазії та вроджені родимі плями;
- Пацієнти з перенесеним раніше раком шкіри;
- Особи, що контактують з хімічними канцерогенами;
- Пацієнти з хронічними виразками, які довго не епітелізуються;
- Пацієнти з рубцями, викликаними опіками і механічними ушкодженнями;
- Особи після променевої терапії;
- Особи, які щодня тривалий час перебувають на сонці або піддаються періодичному, але інтенсивному впливу сонячного випромінювання, входять до групи високого ризику розвитку немеланомного раку шкіри.
Профілактика раку шкіри полягає в своєчасній діагностиці та активному лікуванні передракових дерматозів, ознайомленні населення з небезпечними наслідками інсоляції та способами захисту від шкідливої дії сонячного випромінювання, а також ранніми клінічними ознаками хвороби. Консультації лікарів мають першочергове значення.
Слід також інформувати пацієнтів про шкоду інсоляції та ефективні заходи щодо захисту шкіри від ультрафіолетового випромінювання, які включають:
- носіння захисного одягу. Використовують спеціальний захисний одяг, у тому числі головні убори, широкополі капелюхи, а також сонячні окуляри, які захищають від ультрафіолетового випромінювання. Проте ефективність носіння одягу для попередження раку шкіри досі статистично не доведена;
- перебування в тіні або приміщенні – ефективний метод. Рекомендують проводити час з 11 – ї до 15 – ї години дня, уникаючи сонячних променів, особливо в тропічних і субтропічних зонах;
- застосування сонцезахисних кремів. Немає достовірних статистичних даних про попередження раку шкіри, у тому числі меланоми. Щоденне використання сонцезахисного крему на руках та обличчі знижує частоту захворювання на плоско клітинний рак, але не впливає на частоту базальноклітинного раку. У дітей з високою ймовірністю розвитку раку шкіри застосування сонцезахисних засобів сприяє зниженню інтенсивності появи родимих плям, ніж у дітей з контрольної групи.
До інших методів профілактики відносять:
- зменшення впливу канцерогенних речовин. Необхідно дотримуватися техніки безпеки на виробництві, пов’яаному з такими речовинами;
- захист від променевих ушкоджень. Захисні заходи (екранування) при застосуванні променевої терапії дозволяють знизити ризик розвитку раку шкіри.
Проблема раку шкіри залишається актуальною в Україні і вимагає підвищення рівня раннього виявлення, а також створення комплексної програми діагностики, лікування та профілактики цієї групи злоякісних новоутворень і розробки освітніх програм для населення країни.
Список рекомендованої літератури:
- Доброякісна лімфоцитома шкіри: клінічний випадок / Я. Ф. Кутасевич та ін. // Дерматологія та венерологія. – 2021. – №3. – С. 32 – 34.
- Климишина С. Старінню шкіри можна запобігти / С. Климишина // Фармацевт практик. – 2019. – №6. – С. 18 – 20.
- Клінічний випадок тривалої локо регіональної прогресії злоякісної меланоми шкіри / В. В. Остафійчук та ін. // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, №4. – С. 244 – 245.
- Меланома шкіри: від майже невидимої до візуально незаперечної. Окремі принципи керівництва та огляд клінічних випадків / М. С. Волошинович та ін. // Український медичний часопис. – 2020. – Т.2, №3. – С. 15 – 19.
- Намлі І. Є. Останні тенденції та темпи поширення меланоми шкіри в Україні / І. Є. Намлі, В. М. Волкославська // Дерматологія та венерологія. – 2020. – №3. – С. 54.
Залишити відповідь