Автор: Васюха Людмила Page 21 of 38

За даними ВООЗ, рак молочної залози є найпоширенішим раковим захворюванням серед жінок як в розвинених, так і в країнах, що розвиваються.

Рак молочної залози – злоякісна епітеліальна пухлина. Розрізняють декілька клінічних форм раку молочної залози:

• Початкову(непальпабельну)
• Вузлувату
• Дифузну
• Рак Педжета

Початкова форма раку молочної залози є до клінічною стадією розвитку пухлини, і її діагностика базується на застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження – мамографії, УЗД, біопсії. Більше половини часу розвиток раку відбувається приховано, формування пухлини величиною в 3 см. проходить декілька років. Реальною можливістю, що забезпечує збільшення частоти раннього розпізнавання пухлин, є систематичне профілактичне обстеження жінок, які входять до групи підвищеного ризику.

Вузлувата форма раку клінічно проявляється наявністю щільного вузла в тій чи іншій ділянці молочної залози. Часто спостерігаються ураження шкіри:зморшкуватість, втягнення шкіри над пухлиною, симптом «лимонної кірки», деформація соска та самої молочної залози, а також збільшення лімфатичних вузлів у паховій та надключичній ділянках.

Дифузний рак включає набряково-інфільтративну, панцирну, маститоподібну і бешихоподібну форму. Всі ці форми характеризуються деформацією молочної залози та шкірного покриву, множинними пухлинними вузлами та швидким перебігом процесу з несприятливими прогнозами.

Рак Педжета супроводжується ураженням соска та ареоли. Нерідко його приймають за екзему соска. Початок ракового процесу може тривати від декількох місяців до 3 років і більше. У паховій ділянці можуть пальпуватись метастатичні лімфатичні вузли.

До факторів, які сприяють виникненню раку молочної залози, належать:

• Раннє настання менструацій та пізнє їх припинення
• Відсутність статевого життя і вагітностей, або ж пізня вагітність(після 35 років)
• Штучне переривання вагітності
• Короткочасні лактації або відмова від грудного вигодовування
• Застосування гормональних та хімічних контрацептивів, особливо довготривале, а також у віці 13-19 років та до перших пологів
• Генетичні фактори –  у 5—10% рак є спадковим.

До факторів, що збільшують ризик захворіти, належать:

• Дисфункція щитоподібної залози, гіпофізу, надниркових залоз, яєчників
• Значне збільшення маси тіла (понад 90 кг) у жінок менопаузального віку
• Нестача вітамінів А, С, Е, селену
• Вживання алкоголю,куріння
• Запальні процеси статевих органів, пухлини яєчників і матки
• Травмування залози, перенесений мастит (рубці).

Діагностика раку молочної залози базується на клінічних даних (огляд,пальпація), скринінгу і даних додаткових методів обстеження:

• Рентгенологічного
• Морфологічного
• Ультразвукового
• Термографічного
• Радіонуклідного
• Нових методів( цифрова мамографія, комп’ютерна томографія, ядерно-магнітно-резонансна томографія, позитронно-емісійна томографія)

Існує три методи скринінгу:

• Самообстеження молочних залоз
• Клінічне обстеження молочних залоз
• Мамографія

Варто  наголосити, що саме самообстеження має величезне значення у діагностиці захворювання. Якщо в жінки збережена менструальна функція, то самообстеження необхідно проводити раз на місяць через 7-10 днів після закінчення менструації. Якщо вже встановилась менопауза або менструальні цикли стали нерегулярними, проводити це необхідно раз у місяць у фіксований день.

Рак молочної залози у чоловіків зустрічається приблизно у 100 разів рідше, ніж у жінок. У патогенезі певну роль відіграють спадковість, повторні травми, порушення обміну речовин. Підвищений ризик захворіти мають чоловіки, які тривалий час приймали естрогенні препарати, а також при хронічних гепотопатіях і порушенні процесів інактивації гормонів, наприклад, при цирозі печінки. Прогноз захворювання у чоловіків гірший, ніж у жінок. Рецидиви і віддалені метастази виникають значно частіше, незважаючи на більший об’єм оперативного втручання.

Список використаної літератури

1. Бондар Г. В. Первинно-неоперабельний рак молочної залози / Г. В. Бондар, І. Є. Сєдаков, В. Г. Шлопов. – Донецьк: Каштан, 2005. – 348 с.
2. Дрижак В. І. Гормони і рак молочної залози / В. І. Дрижак. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 172 с.
3. Дрижак В. І. Рак молочної залози / В. І. Дрижак, М. І. Домбрович. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – 152 с.
4. Летягин. В. П. Первичные опухоли молочной железы. Практическое руководство по лечению / В. П. Летягин.. – Москва: Миклош, 2004. – 332 с.
5. Маммология: национальное руководство/под ред. В.П. Харченко, Н. И. Рожковой. – Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 328 с.
6. Семиглазов В. Ф. Неоадьювантное и адьювантное лечение рака молочной железы / В. Ф. Семиглазов, В. В. Семиглазов, А. Е. Клетсель. – Москва: Медицинское информационное агенство, 2008. – 288 с.

11 жовтня світ відзначає Всесвітній день боротьби з ожирінням, що визнано найсерйознішим хронічним захворюванням.  Щороку внаслідок надмірної ваги помирають щонайменше 2,8 млн людей.

Ожиріння – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі.

У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров’я вперше використала термін “епідемія” для характеристики ситуації з ожирінням – вона визнала, що число повних людей збільшується колосальними темпами.

Ожиріння визначається ВООЗ як «ненормальне або надмірне накопичення жиру, яке становить небезпеку для здоров’я». Основною причиною ожиріння та зайвої ваги вважають енергетичний дисбаланс між споживаними та витраченими калоріями.

Існують різні засоби, за допомогою яких можна виміряти ожиріння, але найбільш широко використовуваним методом вимірювання та виявлення ожиріння є індекс маси тіла  – показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах.  На думку вчених ІМТ здорової людини повинен знаходитися у межах 18,5-24,99 кг/м² (оптимальний діапазон – 21-23 кг/м²).

Все більш урбанізований та оцифрований світ пропонує менше можливостей для фізичної активності дітей завдяки здоровій грі. Зайва вага, що розвивається у дитини внаслідок малорухливого способу життя, ще більше знижує її можливості брати участь у групових фізичних заняттях, що призводить з часом до ожиріння. Так, за минулі 40 років кількість дітей та підлітків шкільного віку з ожирінням зросла більш ніж у 10 разів (з 11 млн до 124 млн).

Основною причиною ожиріння та зайвої ваги вчені вважають енергетичний дисбаланс між споживаними та витраченими калоріями.

На думку експертів ВООЗ для профілактики розвитку зайвої ваги кожна людина може:

• обмежити споживання жирної та солодкої їжі (у т.ч. для дітей);
• збільшити споживання фруктів та овочів, а також бобових, цільнозернових та горіхів;
• знизити вміст жиру, цукру та солі в приготовлених продуктах (у т.ч. для дітей);
• займайтеся регулярними фізичними навантаженнями (діти – 60 хв на день; дорослі – 150 хв на тиждень).

Важливою складовою алгоритму зниження маси тіла є фізична активність. Особам з ожирінням рекомендуються фізичні навантаження – біг, плавання, їзда на велосипеді. Найбільш прийнятним видом фізичного навантаження слід вважати ходьбу, яка повинна бути регулярною, помірної інтенсивності, щоденною, починаючи з 10 хвилин на день, з поступовим збільшенням тривалості до 30-40 хвилин, з включенням коротких (10-15 хвилин) епізодів швидкої ходьби. Рекомендується щодня приділяти фізичним навантаженням приблизно 30 хвилин.

Ожиріння – головний фактор ризику провідних світових причин поганого самопочуття та ранньої смерті, розвитку серцево-судинних захворювань (особливо гіпертонії, хвороб серця, інсульту), порушень опорно-рухового апарату (особливо остеоартриту), астми, цукрового діабету II типу, синдрому обструктивного апное сну, порушень метаболізму, гормональних розладів, а також підвищує ризик виникнення деяких видів раку (у т.ч. ендометрію, молочної залози, яєчників, простати, печінки, жовчного міхура, нирок, товстої кишки).

Щороку внаслідок надмірної ваги або ожиріння помирають щонайменше 2,8 млн людей. За оцінками ВООЗ, якщо нічого не міняти, до 2025 р. зайву вагу або ожиріння матимуть вже 2,7 млрд дорослих та 268 млн дітей шкільного віку.

ожиріння – це проблема, з якою можна і потрібно боротися. Для цього необхідно, в першу чергу, бажання самих людей змінити свої звички і спосіб життя.

Список використаної літератури:

1. Распространенность метаболического синдрома среди детей и подростков с ожирением / Э. Ш. Алымбаев, Б. А. Онгоева, Ф. Б. Исакова, Н. Н. Кушубекова // Весник КРСУ. – 2014. – № 5. – С. 15–17.
2. Ожиріння в практиці кардіолога та ендокринолога / О. М. Біловол, О. М. Ковальова, С. С. Попова, О. Б. Тверетінов. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2009. – 620 с.
3. Бутрова С. А. Висцеральное ожирение – ключевое звено метаболического синдрома / С. А. Бутрова // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2009. – № 2 (20). – С. 82–84.
4. Власенко М. В. Цукровий діабет і ожиріння – епідемія ХХІ століття : сучасний підхід до проблеми / М. В. Власенко, І. В. Семенюк, Г. Г. Слободянюк // Український терапевтичний журнал. – 2011. – № 2. – С. 50–55.
5. Гирин С. В. Индекс массы тела – важный показатель состояния здоровья / С. В. Гирин // Биологическая терапия. – 2010. – № 2. – С. 6–8.
6. Голод Н. Р. Хронічні неінфекційні захворювання як визначний фактор зниження рівня захворювання української нації / Н. Р. Голод // Вісник. – № 139, т. ІІ. – С. 35–38.
7. Заяць М. М. Клініко-економічний аналіз як складова оптимізації фармакотерапії метаболічного синдрому / М. М. Заяць, А. Б. Зіменковський // Запорожский медицинский журнал. – 2013. – № 4 (79). – С. 10–12.
8. Зелінська Н. Б. Ожиріння та метаболічний синдром у дітей / Н. Б. Зелінська // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2013. – № 4 (45). – С. 62–72.
9. Зуєв К. О. Особливості баріатричного впливу стифімолу в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією / К. О. Зуєв // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2017. – № 8 (13). – С. 19–26.
10. Колопкова Т. А. Метаболический синдром Х – пандемия ХХІ века / Т. А. Колопкова, В. В. Блинова, Ю. И. Скворцова // Саратовский научно-медицинский журнал. – 2008. – № 3. – С. 130–134.
11. Корильчук Н. І. Вивчення типологічних порушень харчової поведінки у пацієнтів з ознаками надмірної маси та ожиріння / Н. І. Корильчук // Вісник наукових досліджень. – 2009. – № 4 (57). – С. 42–44.
12. Метаболический синдром в общеврачебной практике / Е. Б. Кравец, Ю. Г. Самойлова, Н. Б. Матюшева [та ін.] // Бюллетень сибирской медицины. – 2008. – № 1. – С. 80–86.
13. Красюк О. А. Метаболічний синдром в практиці клініциста / О. А. Красюк // Військова медицина України. – 2008. – Т. 8, № 4. – С. 105–110.

У першій половині жовтня Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) відзначається міжнародною громадськістю під загальним гаслом Всесвітнього дня запобігання самогубствам (World Suicide Prevention Day).

В Україні Всесвітній день психічного здоров’я відзначають з
1992 року.

Цей день створений, щоб привернути увагу до проблеми та скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості.

Психічне здоров’я – стан душевного благополуччя, що
характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів та
забезпечує адекватну до умов дійсності регуляцію поведінки та
діяльності. Зміст поняття не вичерпується медичними та
психологічними критеріями, у ньому завжди віддзеркалюються
суспільні та групові норми і цінності, які регламентують духовне
життя людини.

Міністерство охорони здоров’я України підготувало проект Концепції Державної цільової програми охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1018-р. Метою Програми визначено створення цілісної, ефективної системи охорони психічного здоров’я, яка функціонує в єдиному міжвідомчому просторі, забезпечує покращення якості життя та дотримання прав і свобод людини.

Позитиний настрій – найголовніше в житті. Саме оптимізм не дозволяє впасти в депресію, нервувати через дрібниці, які руйнують імунітет, впливають на внутрішні відчуття, від яких залежить здоров’я.

Негативний психо-емоційний стан викликає:

• зниження працездатності;
• погіршення стосунків та взаєморозуміння із оточуючими людьми;
• погане самопочуття (фізичне та психічне) погане самопочуття (фізичне та психічне).

Критеріями психічного здоров´я людини є: зрілість пізнавальної, емоційно та вольової сфер особистості; здатність керувати своєю поведінкою; здатність вибирати життєві цілі та розумно планувати їхнє досягнення; позитивний настрій; задоволення від діяльності, життя, спілкування; розуміння прекрасного, комічного й трагічного; відчуття щастя, тощо відчуття щастя, тощо.

Психічні розлади можуть виникнути у будь-якому віці у людей.  Тому будьмо уважними один до одного, оберігаймо своє психічне здоров’я та пам’ятаймо про людей з психічними розладами, які поруч. Перед душевною недугою усі – рівні.

Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх.

В даний час ще одним негативним фактором для психічного здоров’я населення стала пандемія Covid-19, що порушила звичне життя людей.

• Психічне здоров’я дітей під час пандемії COVID-19

Дійсно, пандемія взяла своє. Відповідно до попередніх висновків міжнародного опитування дітей та дорослих, проведеного ЮНІСЕФ та Міжнародною асоціацією Геллап у 21 країні, яке було розглянуто у Щорічній доповіді про становище дітей у світі в 2021 році, в середньому кожна п’ята опитана молода людина у ​​віці 15-24 років зазначила, що часто почувається пригнічено та не має інтересу до того, щоб робити повсякденні речі в житті.

Для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і правильнее харчування. Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин. Сон сприяє швидкому відновленню організму, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом. Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми. Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Стресові ситуації  можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

Отримати консультацію і кваліфіковану медичну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна в Рівненському обласному центрі  психічного здоров’я населення за адресою: вул. Дубенська, 64, м.Рівне, Рівненська область (контактний телефон (0362) 632-609.

Щороку 29 вересня відзначається Всесвітній день серця (World Heart Day). Ініціаторами його запровадження є Всесвітня федерація серця, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) і ЮНЕСКО, оскільки саме серцево-судинні захворювання є найбільш поширеною причиною смерті у світі.

29 вересня проходить в усьому світі під девізом «Серце – для життя!» Це день, коли лікарі-кардіологи, медичні та громадські асоціації прагнуть привернути увагу до проблем захворювання серця, проводять заходи, спрямовані на підвищення рівня обізнаності населення у питаннях профілактики серцево-судинних хвороб.

Для України – це надзвичайно актуальна тема, бо сьогодні хвороби серця є вагомою причиною смертності наших співвітчизників. Щороку в Україні через серцево-судинні хвороби гине півмільйона людей.

У 21-му столітті неінфекційні захворювання, включаючи хвороби серця та інсульт, є однією з основних причин передчасної смертності. За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, від серцево-судинних захворювань та інсультів у світі щорічно помирає 17,9 млн людей, що є третиною від усіх летальних випадків. За прогнозами до 2030 року смертність від цих захворювань досягне 23 млн осіб щорічно. 80% передчасних смертей від серцево-судинних захворювань можна було б уникнути, якби контролювалися чотири основні чинники ризику – вживання тютюну, неправильне харчування, відсутність фізичної активності та надмірне споживання алкоголю.

Серцево-судинні захворювання є групою хвороб серця та кровоносних судин, в яку входять: ішемічна хвороба серця, хвороба судин головного мозку, хвороба периферичних артерій, ревмокардит, вроджений порок серця, тромбоз глибоких вен та емболія легень.

Інфаркти та інсульти зазвичай є гострими захворюваннями і відбуваються, головним чином, в результаті закупорювання судин, яке перешкоджає току крові до серця або мозку. Найпоширенішою причиною цього є утворення жирових відкладень на внутрішніх стінках кровоносних судин, що постачають кров до серця або мозку. Кровотечі з кровоносної судини в мозку або згустки крові можуть також бути причиною інсульту. Причиною інфаркту міокарда та інсульту зазвичай є наявність поєднання таких факторів ризику, як вживання тютюну, нездорове харчування  та ожиріння, відсутність фізичної активності і надмірне вживання алкоголю, підвищений кров’яний тиск, діабет та гіперліпідемія.

Існує багато чинників ризику, пов’язаних з ішемічною хворобою серця та інсультом. Деякі фактори ризику, такі як сімейний анамнез, не можуть бути змінені, в той час як інші фактори ризику, такі як високий кров’яний тиск можуть бути змінені за допомогою лікування.

Якщо у вас є один з факторів ризику, це не означає, що обов’язково буде розвиватися серцево-судинне захворювання. Але чим більше у вас факторів ризику, тим вище ймовірність того, що захворювання розвинеться, якщо тільки ви не приймете заходів, щоб зменшити або виключити фактори ризику і попрацюєте над тим, щоб вони не підірвали здоров’я вашого серця.

Поведінкові фактори ризику:

• вживання тютюну;
• відсутність фізичної активності;
• нездорове харчування (багато солі, жирів та калорій).
• надмірне вживання алкоголю.

Метаболічні фактори ризику:

• підвищений артеріальний тиск (гіпертензія);
• підвищений рівень цукру в крові (діабет);
• підвищений рівень ліпідів в крові (наприклад, холестерину);
• надмірна вага та ожиріння.

Інші фактори ризику:

• бідність та низький освітній статус;
• похилий вік – старіння є фактором ризику серцево-судинних захворювань. Ризик інсульту подвоюється кожні десять років після 55 років;
• стать – чоловіки схильні до більшого ризику серцево-судинних захворювань, ніж жінки до настання менопаузи;
• спадкова (генетична) схильність;
• психологічні чинники (наприклад, стрес, депресія);
• етнічне походження – люди з африканським або азіатським походженням більш схильні до розвитку серцево-судинних захворювань, ніж інші расові групи;
• інші фактори ризику (наприклад, надмірний рівень гомоцистеїну

Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності серед чоловіків

Які кроки допоможуть зберегти здоров’я серця?

• Кинути курити

Куріння – одна з головних причин виникнення серцево-судинних захворювань. Найкращим рішенням, яке ви можете прийняти для здоров’я свого серця, буде кинути курити.

Протягом 2-х років після відмови від тютюну значно зменшується ризик ішемічної хвороби серця. А через 15 років ризик серцево-судинних захворювань знижується до рівня некурця.

Пасивне куріння також шкідливе для здоров’я серця.

• Бути активними

Регулярна фізична активність зменшує ризик серцево-судинних хвороб.

Рекомендується приділяти принаймні 30 хвилин фізичній активності 5 разів на тиждень. Сюди можна зарахувати гру, ходьбу, хатню роботу, танці.

Спробуйте бути активнішими щодня: можна піднятися сходами замість ліфта, прогулятися пішки, з’їздити у справах на велосипеді замість авто.

Додаткова мотивація займатися спортом з’явиться, якщо залучити до занять сім’ю та друзів.

Можна завантажити додаток для тренувань і слідкувати за своїми успіхами.

Перш ніж зайнятися спортом, порадьтеся з лікарем.

• Слідкувати за своєю вагою

Зайва вага підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

• Дотримуватись збалансованого здорового харчування

Рекомендується вживати менше продуктів з високим вмістом насичених жирів, що може підвищити рівень холестерину в крові.

Намагайтеся їсти рибу двічі на тиждень – це прекрасне джерело омега-3 жирних кислот, дуже корисних для серця.

Щоб кров’яний тиск був у нормі, вживайте менше солі – додавайте менше солі під час приготування їжі і не досолюйте страви за столом.

• Вживайте цільнозерновий хліб, каші з цільного зерна.
• Вживайте багато овочів та фруктів.

Коли купуєте продукти в магазині, зверніть увагу на інформацію про вміст калорій, жиру, цукру і солі.

• Вживати менше алкоголю.

Алкоголь калорійний. Його надмірне вживання збільшує ризик серцево-судинних захворювань.

Також, з метою профілактики серцево-судинних захворювань бажано уникати сильних стресів, м’якше ставитися до емоційних дискусій та достатньо відпочивати.  Кількість часу, відведеного для сну, має бути не менше восьми годин.

Доки ми молоді та здорові, то не думаємо, як зберегти своє серце в хорошому стані. Хоча, як замислитись, то це не так вже і важко. Якщо дбати про власне здоров’я та здоров’я своїх дітей, правильно харчуватися, займатися фізкультурою та спортом і не труїти організм нікотином та алкоголем, то серце вірою і правдою служитиме нам довге життя.

 Список використаної літератури:

1. Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики та лікування / Всеукр. асоц. кардіологів ; За ред. В. М. Коваленка [та ін.]. – 3- те вид., переробл. і допов. – Киiв : Моріон, 2018. – 223 с.
2. Кардиология : нац. рук. / Ассоц. мед. о-в по качеству, Рос. кардиол.о-во ; под ред. Е. В. Шляхто. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Гэотармедиа, 2019. – 796 с. – (Национальные руководства).
3. Денесюк В.І., Денесюк О.В. Внутрішня медицина. Підручник для студентів закладів вищої освіти III-IV рівня акредитації та лікарів післядипломної освіти на основі рекомендацій доказової медицини / За ред. В.М. Коваленка. – К.: МОРІОН, 2019. – 960 с.
4. Денесюк В.І., Мороз В.М., Денесюк О.В. Аритмії та блокади серця: 30- річний науково-практичний досвід вивчення порушень ритму серця з урахуванням рекомендацій доказової медицини; Практичне керівництво / Київ: Центр ДЗК, 2017 – 560 с.
5. 30 невідкладних станів у терапії: Навчальний посібник / За ред. проф. Ю.М. Мостового. – Київ: Центр ДЗК, 2017 – 128 с.
6. Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії /За редакцією проф. Ю.М. Мостового. – 23-те вид., доп. і перероб. – Київ: Центр ДЗК, 2018. – 791 с.
7. Клінічні протоколи надання медичної допомоги. Медицина невідкладних станів : [зб. док.] / Департамент охорони здоров’я викон. органу Київ. міськради (Київ. міськдержадмін.), Київ. міськ. наук. інформ.-аналіт. центр мед. статистики ; [відп. ред. Т. В. Марухно]. – Київ : МНІАЦ мед. статистики : Медінформ, 2015. – 273 с. : рис., табл. – (Нормативні директивні правові документи)

Починаючи з 26 вересня 2007 року за ініціативою міжнародних організацій відзначається Всесвітній день контрацепції. Головна мета його проведення – підвищити рівень знань про методи контрацепції і надати можливість молодим людям самостійно приймати рішення в питаннях сексуального і репродуктивного здоров’я.

Мета проведення заходів на підтримку Всесвітнього дня контрацепції в Україні – уникнути небажаної вагітності, народити бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, визначати число дітей в сім’ї. Важливо інформувати жінок і чоловіків про шляхи збереження репродуктивного здоров’я.

Такий метод регулювання народжуваності, як штучний  аборт дає ускладнення у кожної третьої жінки, а у першовагітних їхня частота досягає 40%. Штучний аборт дуже часто призводить до збереження недорозвитку матки, до порушення ендокринних і статевих функцій,, наслідком чого є безплідність, а іноді припинення менструацій. Значно притупляється, а в багатьох жінок і зовсім зникає статеве почуття. Тому в нашій країні є потреба в розширенні знань з питань контрацепції як серед молодих людей, так і серед жінок. які вже народжували.

Існують природні,   бар’єрні, хімічні, гормональні , невідкладні методи контрацепції, внутрішньоматкові контрацептиви. Кожен метод має свої переваги та недоліки.

Протягом менструального циклу в жінок є певний період (середина менструального циклу), найсприятливіший для зачаття. Настання вагітності  в цей період збігається з визріванням яйцеклітини.

Жінки, в яких менструації протікають регулярно через певні проміжки часу можуть використати дні найменш сприятливі для настання вагітності, щоб запобігти їй. Цей період рахується природним методом уникання вагітності.

Слід ураховувати не тільки день визрівання яйцеклітини, а й час, протягом якого дозріла яйцеклітина зберігає здатність до запліднення, що триває від п’яти  годин до трьох днів.

Із бар’єрних методів контрацепції виділяють чоловічі  та жіночі презервативи, шийкові ковпачки, діафрагми. Вони можуть  виявитись   найкращим засобом контрацепції для певної пари, в певних обставинах. у той чи інший період життя

Хімічні методи грунтуються  на здатності паралізувати рух або вбивати сперматозоїди і цим  запобігати вагітності. Проте важливо, щоб хімічні контрацептиви. маючи сперміцидні властивості, водночас не завдавали шкоди статевим органам чоловіка та жінки.

Сперміцидні методи  можуть використовуватися у поєднанні з бар’єрним методом. Перевагою цих методів є можливість їхнього використання при нерегулярних  та епізодичних статевих відносинах.

В Україні зареєстровані такі форми комбінованих гормональних засобів контрацепції: таблетки (комбіновані оральні контрацептиви), пластир і вагінальне кільце. Вони відрізняються за шляхами введення діючих речовин, але мають спільні механізми дії та однакові побічні ефекти.

Завдяки своїй ефективності та зручності використання гормональна оральна контрацепція є найбільш популярним  методом планування сім’ї у світі, але частина жінок порушують інструкції, забуваючи завчасно прийняти таблетки. Крім того, ефективність гормональних методів знижують блювання, діарея, вегетаріанська дієта, вживання лікарських препаратів.

Використання пластиру та вагінального кільця – новий крок, що відкрив можливість їх використання жінкам, яким  протипоказаний оральний прийом препаратів або для тих, які зайняті активною трудовою діяльністю.

Невідкладна (екстрена) контрацепція включає такі засоби контрацепції, використання яких за певними схемами у перші години після  незахищеного статевого акту дозволяє попередити небажану вагітнцість.

Внутрішньоматкова контрацепція (ВМК) – це метод пролонгованого і зворотнього запобігання вагітності за допомогою спеціальних засобів, введених в матку. За рахунок високого контрацептивного ефекту і можливості їх використання від 2-5 до 10 років, залежно від моделі, ВМК є одним з найпоширеніших методів контрацепції.

Основні напрямки розвитку методів планування сім’ї неможливі без сучасної контрацепції.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

1. Використання гормональних контрацептивів у жінок із супутніми медичними станами (2019): практичний вісник Американського коледжу акушерів-гінекологів № 206 // Репродуктивная эндокринология. – 2020. – № 2. – С. 82-92.
2. Гормональна контрацепція у жінок з ендометріозом // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – № 3. – С. 34-36.
3. Гутикова Л. В. Лечебные эффекты комбинированного орального контрацептива, содержащего этинилэстрадиол и хлормадинон // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2021. – Том 11, № 1. – С. 101-108.
4. Дорикевич К.  Методи контрацепції: історія, сучасність, майбутнє // Фармацевт практик. – 2020. – № 10. – С. 14-16.
5. Екстренна контрацепція – одна з делікатніших тем для розмови з відвідувачем аптеки // Фармацевт практик. – 2020. – № 12. – С. 11.
6. Ємець Н. Гормональна контрацепція у пацієнток з цефалгіями // З турботою про жінку. – 2018. – № 7. – С. 38-41.
7. Занько С. Н. Экологическая контрацепция: контрацепция без гормонов / С. Н. Занько, В. Г. Дородейко, А. Ю. Журавлев // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2020. – Том 10, № 4. – С. 418-432.
8. Зуховицкая Е. В. Гормональная контрацепция: запретить или нет при возникновении венозных тромбоэмболических осложнениях (литературный обзор) / Е. В. Зуховицкая, М. В. Кажина, И. А. Курстак // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2021. – Том 11, № 2. – С. 217-226.
9. Комбинированные гормональные контрацептивы : руководство факультета сексуального и репродуктивного здоровья Королевского колледжа акушеров и гинекологов Великобритании (2019) // Репродуктивная эндокринология. – 2019. – № 2. – С. 25-37.
10. Мельник А. Оральные контрацептивы, риск тромбозов и лабораторная диагностика // Лабораторна справа. – 2019. – № 6. – С. 58-67.
11. Процюк О. В. Гормональна контрацепція: поширеність використання серед жінок репродуктивного віку в Україні / О. В. Процюк, О. В. Линчак, Т. М. Поканєвич // Акушерство. Гінекологія. Генетика. – 2018. – Том 4, № 1. – С. 50-56.
12. Рыкова О. В. Комбинированные оральные контрацептивы: оптимальный комплекс обследования // Здоровье женщины. – 2018. – № 7. – С. 49-54.
13. Серфаті Д. Сучасні аспекти фертильності та контрацепції // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – № 3. – С. 13-15.
14. Товстолиткіна Н. Що нового в комбінованій гормональній контрацепції // З турботою про жінку. – 2019. – № 6. – С. 29-33.
15. Чисто прогестагенні оральні контрацептиви: керівництво факультету сексуального та репродуктивного здоров’я Великої Британії // Репродуктивная эндокринология. – 2020. – № 3. – С. 114-120.
16. Экстренная контрацепция: международные протоколы // Здоровье женщины. – 2018. – № 3. – С. 138-141.

Пересадка кісткового мозку, не зважаючи на свою назву, насправді є трансплантацією стовбурових гемопоетичних клітин кісткового мозку. Ці клітини володіють важливою унікальною властивістю – відновлювати нормальне кровотворення у хворих. При алотрансплантації своїми стовбуровими клітинами може поділитися інша людина – донор. Лише 25% хворих можуть мати родинного донора. Для інших необхідно знайти неродинного донора у спеціальних реєстрах.

Як відбувається забір стовбурових клітин?

Існують два можливі шляхи пожертвування стовбурових клітин, які можуть бути запропоновані для розгляду.

Перший, і той, який найчастіше використовується (80% випадків) – це пожертвування стовбурових клітини із циркулюючої крові. Протягом п’яти днів донору будуть вводити спеціальний препарат, який значно збільшує кількість стовбурових клітин у крові. На п’ятий день проводиться аналіз крові, щоб перевірити кількість циркулюючих стовбурових клітин. Далі необхідно пройти процедуру афереза, що триває 3-5 годин, в залежності від кількості стовбурових клітин, яку необхідно отримати. Вас під’єднають до спеціального апарату (клітинний сепаратор), який збирає стовбурові клітини з крові через вену в одній руці, повертаючи кров до тіла через вену в іншій. Донори тромбоцитів вже знайомі з цим апаратом. Загальна анестезія та подальше перебування в лікарні не потрібн. Можливі побічні ефекти: біль у кістках, іноді головний біль, стомлюваність, проте вони проходять через 1-2 дні.

Другий спосіб (рідше використовується, в 20%) – пожертвування самим кістковим мозком, що передбачає отримання стовбурових клітин з тазових кісток. Це робиться за допомогою голки та шприца під загальним знеболенням в лікарні. Оскільки можливе відчуття дискомфорту у місцях, де була встановлена голка, донора госпіталізують у клініку на 1-2 дні. У цьому випадку, найбільший ризик пов’язаний із використанням анестезії під час процедури. Також можливі побічні ефекти: біль у кістках, втомлюваність, синці у місці забору, які скоро проходять.

При обох способах забору, у донора зазвичай беруть 1-5% власних стовбурових клітин, чого цілком достатньо для повноцінного відновлення кровотворення у пацієнта на все життя. Кістковий мозок у донора повністю відновлюється протягом декількох тижнів, тобто він не втрачає нічого.

Джерело:https://bit.ly/2VMSlvR

Всесвітній день боротьби з лімфомами проводиться щорічно 15 вересня.

У цей день важливо говорити про основні проблеми хворих із лімфомами: від розпізнання перших проявів хвороби до одужання та реабілітації. В основі усіх ефективних рішень та дій лежить комплексний підхід.

День боротьби з лімфомою запровадили більш як 10 років тому. Його мета — привернути увагу до проблем людей, які зіткнулися з таким діагнозом, а також інформувати загал про симптоми захворювання та наголосити на необхідності своєчасного звернення до лікарів.

Лімфома — це пухлина з клітин імунної системи, різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему, яка складається з лімфатичних вузлів (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінки, вилочкової залози, кісткового мозку.

Лімфома – це не одна хвороба, а група з понад 30-ти різних хвороб.

Існують два головних типи пухлин імунної системи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми.

Сучасна практика дозволяє встановити, що лімфома виліковна в 80% випадків. Шанси хворих на одужання повністю залежать від точної та своєчасної діагностики.

Отже,лімфома – це злоякісне захворювання лімфоїдної тканини, яка міститься у різних частинах людського організму. Тому специфічних клінічних проявів лімфоми немає. Проте існує низка симптомів, які повинні насторожувати та можуть бути підставою для припущення наявності злоякісного новоутворення. Передусім це збільшення розмірів лімфатичних вузлів (ЛВ) будь-якої локалізації. Найчастіше виявляють збільшення шийних, пахвинних, пахвових ЛВ, можливе ураження внутрішньогрудних та внутрішньочеревних ЛВ, лімфоїдних органів (печінки, селезінки, тимуса, лімфоїдних фолікулів кишечнику тощо).

Таким чином, клінічна картина хвороби значною мірою залежить від місця ураження. При локалізації патології у грудній клітці хворий може скаржитися на біль у цій ділянці, кашель, задишку, неможливість спати лежачи (при пізніх стадіях лімфоми). У разі ураження лімфоїдної тканини у черевній порожнині пацієнт може скаржитися на збільшення розмірів живота, абдомінальний біль, втрату апетиту, відчуття важкості в шлунку після вживання малого об’єму їжі, нудоту, блювання. При локалізації процесу в головному мозку можуть виникати головний біль, загальна слабкість, судоми, епізоди короткочасної втрати свідомості, двоїння в очах, оніміння обличчя, розлади поведінки, дикції тощо. Лімфома може уражати шкіру з появою висипу, який може супроводжуватися свербежем.

Хвороба може супроводжуватися так званими симптомами загальної інтоксикації, до яких належать лихоманка вище 38 °C без ознак інфекційної патології, нічна пітливість, невмотивована втрата маси тіла понад 10% протягом останніх 6 міс.

Зазначені вище симптоми не є специфічними для лімфоми, проте їх поява, а особливо поєднання кількох із них, мають насторожити пацієнта, його родичів і сімейного лікаря та потребують додаткового обстеження.

Більше одного мільйона осіб у всьому світі живуть із діагнозом лімфома, і у близько тисячі пацієнтів щодня виявляють цю патологію.

В країнах Західної Європи щорічно виявляють близько 12-15 випадків серед кожних 100 тис. населення захворювань лімфомами.

В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. осіб.

Не чекайте запрошення на лікарський огляд, проявляйте ініціативу, активно звертайтесь до лікаря. Пам’ятайте, що успіх лікування, особливо онкологічної патології, залежить від раннього виявлення хвороби. Навіть такі важкі хвороби як лімфоми не є вироком!

Список використаної літератури:

1. Федоренко З.П., Гайсенко А.В., Гулак Л.О., Горох Є.Л., Рижов А.Ю., Сумкіна О.В., Куценко Л.Б. Рак в Україні 2010-2011рр. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. // Бюлетень національного канцер-реєстру України. №13. Київ, 2012.
2. Національний інститут раку. Рак в Україні 2017—2018 рр. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби // Бюлетень Національного канцерреєстру України. — К., 2019. — № 20.
3. Захист прав пацієнтів і лікарів в онкології. Проблеми та шляхи їх вирішення / Б. Т. Білинський // Народне здоров’я. — 2006. — С. 6.
4. Онкологія: Підручник для студ. мед. закладів ВО, лікарів-інтернів, сімейних лікарів, онкологів. – 2-ге вид., перероб. І доп. Затверджено МОН / За ред. Г. В. Бондаря, А. І. Шевченка, І. Й. Галайчука. – К., 2019. – 520 с., тв. пал., (ст. 6 пр.). 5. Клиническая онкология: учеб. пособие / под ред. П. Г. Брюсова, П. Н. Зубарева. – Санкт-Петербург : СпецЛит, 2012. – 456 с. : ил. 6. Современная тактика распознавания новообразований печени / А. Б. Лукьянченко, Б. М. Медведева. – Москва : Практическая медицина, 2015. – 184 с. : ил. 7. Онкология. Учебник / гл. ред. В. Г. Черенков. – Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2016. – 512 с. 8. Химиотерапия в онкологи. Стандарты медицинской помощи (сост. Дементьев А., Журавлёва Н.. Кочетков С., Чепанова Е.) – Москва: ГЭОТАРМедиа, 2016. – 800 с.

Всесвітній день атопічної екземи (World Atopic Eczema Day) був заснований в 2018 році для підвищення обізнаності про цю хворобу в усьому світі і по всій Європі завдяки ініціативі, координованої GlobalSkin і Європейською Федерацією Асоціацій пацієнтів з алергією і захворюваннями дихальних шляхів (EFA).

Атопічний дерматит або екзема – захворювання шкірних покривів, яке проявляється сухістю та свербежем і зазвичай має хронічний характер (запальний або рецидивний). Ця хвороба достатньо поширена – немає дерматолога у всьому світі, який би хоч раз не ставив такий діагноз. Згідно зі статистичними даними, 0,5-2% населення європейських країн страждає від атопічної екземи, серед дітей цей показник більш загрозливий – 25%. У 80% випадків діагноз ставиться дітям у віці до 5 років.

В цей день в центрі уваги пацієнти з атопічною екземою та їх сім’ї. Їм доводиться терпіти незручності та біль, соціальну ізоляцію та значні фінансові втрати. Проведення Всесвітнього дня атопічної екземи – гарна нагода всім об’єднатися для боротьби з хворобою.

Атопічна екзема – це алергічне шкірне захворювання, яке лежить в основі інших проблем зі здоров’ям. Вона впливає на психічне здоров’я і призводить до розвитку інших захворювань. Іноді це захворювання неймовірно важко для пацієнтів і їх сімей, серйозно відбиваючись на повсякденне життя.

В останні роки екзема має тенденцію до більш тяжкого клінічного перебігу з розвитком ускладнень, хронізацією патологічного процесу на шкірі, частими рецидивами, резистентними до стандартних методів лікування, що є причиною тривалої непрацездатності пацієнтів, зниження якості їх життя та соціальної активності. Все це обгрунтовує важливе медико-соціальне значення екземи.

Серед екзогенних причин розвитку екземи відзначають: вплив екзогенних алергенів хімічної та біологічної природи, а також чинників навколишнього середовища – факторів ризику екологічного, кліматичного, фізичного, професійного, психологічного плану тощо.

Водночас у розвитку та перебігу екземи важливу роль відіграють ендогенні патогенетичні чинники: спадкова схильність, зміни імунологічної реактивності, розлади нервової та ендокринної регуляції, наявність хронічних вогнищ інфекції, порушення мікроциркуляції, супутні захворювання органів травлення, обмінні порушення тощо, що сприяють утворенню ендо- та автоалергенів.

Дебют та рецидиви екземи пацієнти найчастіше пов’язують із: контактом із хімічними чинниками (миючими та дезінфікуючими розчинами, паливно-мастильними речовинами, будівельними матеріалами, косметичними засобами, зовнішніми лікарськими формами), травмами, мікротравмами та опіками шкіри, вживанням трофоалергенів, загостренням варикозного симптомокомплексу, нервово-психічними травмами чи нервовим перенапруженням, перенесеними простудними захворюваннями тощо.

При екземі зазвичай прописується дієта з молочно-рослинних продуктів, потенційних алергенів. Виключені гострі спеції, копченості, соління.

Показана курортотерапія і продуманий спосіб життя. Дієта матері під час виношування і лактації суттєво знижує ризик появи захворювання у дитини.

Основою будь-якої профілактики є уникнення факторів, що провокують захворювання. При екземі рекомендують:

• дотримуватися призначеної дієти;
• утриматися від куріння та алкоголю;
• налагодити процес сну-неспання (спати не менше 8 годин на добу);
• виключити контакт з алергенами та подразниками;
• не змінювати дозування і не призначати собі медикаменти самостійно;
• застосовувати спеціальні косметичні засоби та пральні порошки;
• регулярно відвідувати дерматолога;
• слідувати правилам особистої гігієни;
• при істинній (ідіопатичній) формі захворювання – звести до мінімуму водні процедури;
• за показаннями застосовувати профілактичні ванночки (з використанням трав), не допускаючи перегріву тіла;
• носити вільний одяг з натуральних матеріалів.

Слід зволожувати повітря в приміщенні, практикувати загартовування і регулярно бувати на свіжому повітрі. Медикаментозні заспокійливі засоби можна замінювати лікарськими травами (при відсутності алергії): валеріаною, собачою кропивою, мелісою.

Якщо екзема діагностована як супроводжувальне захворювання, слід пролікувати основне або уникати загострень. При варикозній екземі допоможуть рекомендації флеболога щодо полегшення стану.

Список використаної літератури:

1. Андрашко Ю.В., Миронюк И.С. Применение мази кремген при микробной экземе // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2002.— № 2 (5).— С. 33—34.
2. Аряев Н.Л. Современная стратегия лечения атопического дерматоза у детей // Современная педиатрия.— 2005.— № 3 (8).— С. 65—68.
3. Буянова О.В., Василюк О.Я. Нове в лікуванні атопічного дерматиту // Укр. журн. дерматол., венерології, косметол.— 2005.— № 3 (18).— С. 140.
4. Буянова О.В., Василюк О.Я. Нові підходи до лікування атопічного дерматиту // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 2 (17).— С. 43—46.
5. Дудченко М.О., Дуденко Л.І., Васильєва К.В. та ін. Розповсюдженість дерматозів у залежності від екологічного стану районів у Полтавській області // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева.— 2004.— № 1—2 (8).— С. 122—123.
6. Іщейкін К.Е. Сучасний стан проблеми захворюваності на справжню екзему: питання етіології та патогенезу // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2006.— № 3 (22).— С. 6—8.
7. Калюжная Л.Д. Принципиально новое направление в наружной терапии атопического дерматита // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 1 (16).— С. 42—45.
8. Караулов А.В., Земсков А.М., Земсков В.М. Клиническая иммунология и аллергология: Учеб. пособие.— М.: Мед. информ. агентство, 2002.— 651 с.
9. Коляденко В.Т., Степаненко В.И., Терлецький В.Б. Новая стратегия лечения атопического дерматита // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 3 (18).— С. 19—21.
10. Коржова Т.П., Степаненко В.І., Сологуб Л.В. та ін. Раціональні підходи до зовнішньої глюкокортикоїдної терапії хронічних дерматозів з урахуванням потенційної активності препаратів // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2001.— № 2—3.— С. 46—49.