Автор: Васюха Людмила Page 16 of 38

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котра передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз, у більшості випадків, уражає легені, але захворювання може ушкодити будь-який орган, наприклад: нирки, хребет, мозок, лімфатичні вузли, кишечник, шкірні покриви, статеві органи тощо. Туберкульозом можна заразитися при вдиханні повітря, в якому є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році. Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його
унікальність, насамперед, полягає в тому, що він є стійким до умов навколишнього середовища. З року в рік росте кількість вперше в житті виявлених хворих активним туберкульозом органів дихання, в т.ч. з відкритими, заразними формами.
Основним джерелом туберкульозної інфекції є людина, хвора на туберкульоз, яка виділяє мікобактерії туберкульозу з мокротинням при кашлі, чханні, розмові. Нерозпізнані вчасно хворі, не вважаючи себе заразними, продовжують вести звичайний спосіб життя і тому особливо небезпечні для оточуючих. Джерелом інфекції може бути також хвора на туберкульоз велика рогата худоба (зараження
відбувається в основному через молоко). Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі до впливу різноманітних природних факторів, особливо висушування. Так, у пилу вони зберігаються біля 2-х тижнів. Під час інтенсивного переміщення повітря, (підмітання підлоги, руху людей) пилинки, що містять мікобактерії, піднімаються у повітря і, проникаючи в легені, спричиняють зараження туберкульозом. Тому дуже важливо проводити вологі прибирання в помешканнях, службових приміщеннях, громадському транспорті. Вважається, що кожний хворий з «відкритою» формою туберкульозу інфікує 10-15
людей на рік, але це не межа, в медичній практиці описаний випадок, що – 54 особи! Та все ж не кожен з нас, зазнавши контакту з мікобактерією хворіє на туберкульоз. Факт проникнення мікобактерії в організм, що визначається як інфікування, не рівнозначне захворюванню. Під впливом імунної системи людини мікобактерії міняють свої біологічні властивості до неактивних форм і лише при певних умовах
становлять загрозу розвитку захворювання. Така загроза стає реальною під впливом факторів ризику, які призводять до зниження імунного захисту. Інфікування мікобактеріями туберкульозу серед усього населення у віці 40 років і старше становить 80%. Це означає, що захворювання можливе не лише при
недостатньому харчуванні, поганих житлових умовах, виснажливій праці, але й у будь-якої здорової людини, яка зазнала стресової ситуації, хірургічного втручання, травми, тощо.
Віддавна туберкульоз вважається супутником сирого клімату, поганого харчування та бідності. Тому соціальні фактори, такі як відсутність постійного місця проживання, перебування у місцях позбавлення волі, безробіття, малозабезпеченість також важливі. Ускладнюється епідемічна ситуація великою міграцією населення, недостатнім харчуванням, вживанням алкоголю. Все ж основну роль у виникненні
туберкульозу грає комбінація вищезазначених факторів.
Виявити початкові туберкульозні зміни в легенях можна лише рентгенологічними
методами обстеження. Флюорографічне обстеження органів грудної клітки вважається найефективнішим
методом виявлення туберкульозу. Серед дорослого населення існує недостатнє усвідомлення важливості флюорографічного обстеження органів грудної клітки, яке повинно відбуватися не рідше 1 разу в 2 роки, а для декретованих груп, диспансерних хворих, курців – щороку. Це найефективніший метод раннього
виявлення хвороби, яка на цьому етапі повністю піддається лікуванню і не призводить до інвалідизації.
Другим методом профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків є своєчасне проведення туберкулінових проб і щеплень БЦЖ.
УВАГА! Туберкульоз може розпочинатися під «масками» гострого респіраторного захворювання, грипу, загострення хронічного бронхіту, пневмонії.
Основними симптомами захворювання є:
• кашель більше двох тижнів;
• підвищена температура тіла більше 7 днів;
• задишка;
• біль в області грудної клітки;
• поганий апетит, постійна слабкість;
• безпричинна втрата ваги;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• кровохаркання (наявність крові в мокроті).
Які дослідження дозволяють поставити діагноз?
Огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки та інші, які Вам порадить лікар.
Як лікують туберкульоз
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох лікарських препаратів, які доповнюють один одного. Курс лікування туберкульозу має тривати не менше 6–8 місяців. Найголовніше під час лікування – суворо виконувати всі призначення і рекомендації лікаря і в жодному випадку не переривати лікування. Важливо виявити туберкульоз у початковій його стадії. Якщо провести в цей час необхідне лікування, то в більшості випадків досягається стійке та повне видужання.
З профілактичною метою здоровим людям слід:
– дотримуватись правил особистої гігієни;
– дотримуватись збалансованого харчування;
– відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
– вести здоровий спосіб життя;
– уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів;
– регулярно проходити флюорографічне обстеження.
Пам’ятайте:
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для всіх.
Існують програми боротьби з туберкульозом і ефективні ліки.
Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і
легше досягти результату.
В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне.

Список використаних джерел :

Актуальні проблеми лікування і профілактики туберкульозу : Тези науково- практичної конференції з міжнародною участю (16-17 травня 2018 р., м. Київ ) //

Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 74-90.
Валецький Ю. М. Досягнення та складні питання боротьби з туберкульозом в Україні : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 76-77.
Грищенко О. Інфекційний контроль у ЗОЗ, що надають допомогу хворим на туберкульоз / О. Грищенко // Довідник головної мед. Сестри. – 2019. – No 8. – С. 26- 32.
Дашкевич Ю. Лікуємо туберкульоз по-новому: рекомендації ВООЗ . / Ю. Дашкевич // Довідник головної мед. сестри. – 2018. – No 10. – С. 23-26.
Державна стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. – No 1. – С. 18-24.

Динаміка інфраструктури протитуберкульозної служби в Україні за період виконання “Загальнодерожавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки” / В. М. Мельник [та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 33-36.

Досягнення та складні питання щодо подолання туберкульозу в Україні (консолідований погляд з різних регіонів) [ / Л. Д. Тодоріко [та ін.] // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. -No 1. – С. 10-17.
Жавріченко К. В. Туберкульоз легень як глобальна проблема усього світу / К. В. Жавріченко // Медсестринство. – 2019. – No 3. – С. 17-21.
Корнага С. І. Успіхи та недоліки в боротьбі з туберкульозом / С. І. Корнага, І. І. П’ятночка // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 44-49.
Мельник В. М. Оцінка результатів лікування хворих на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2018. -No 4. – С. 35-41.
Мельник В. М. Причини неефективного лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2020. – No 1. – С. 5-9.
Мельник В. М. Проблема низької ефективності лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. -No 1. – С. 25-32.
Мельник В. М. Психологічна допомога хворим на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 63-71.
Нові підходи та моделі лікування туберкульозу у світлі реформ : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / І. Я. Макойда [и др.] //
Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 78.
Оцінка досліджень стосовно контактів з туберкульозом за національними стандартами // Український журнал з проблем медицини праці. – 2019. – Т. 15No 4. – С. 325.
П’ятночка І. Т. Знання історії туберкульозу – запорука успіху і застереження від помилок / І. Т. П’ятночка, С. І. Корнага // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2019. – No 4. – С. 94-99.
Петренко В. І. Нові підходи до виявлення і лікування латентної туберкульозної інфекції / В. І. Петренко, М. Г. Долинська // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ- інфекція. – 2018. – No 4. – С. 5-10.

Савула М. М. Лікуватися з приводу туберкульозу легень у стаціонарі чи амбулаторно – що думають пацієнти? / М. М. Савула, Н. М. Лопушанська // Інфекційні хвороби. – Тернопіль, 2018. – No4. – С. 4-9.
Соціально-психологічні аспекти лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному
етапі / Г. П. Олещенко [та ін.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 4. – С. 30-35.
Ставлення хворих на туберкульоз до захворювання та лікування / І. О. Новожилова
[та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2021. – No2. – С. 11-15.
Трофімова Н. Лікувальне харчування хворих на туберкульоз. Зразки документів / Н.
Трофімова // Довідник головної мед. сестри. – 2019. -No 9. – С. 16-18.
Устінов О. Мультирезистентний туберкульоз в Україні: причини поширення та шляхи подолання / О. Устінов // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1 No 1. – С. 39-41.
Фещенко Ю. І. Сучасні тенденції вивчення проблем туберкульозу / Ю. І. Фещенко // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 1. – С. 8-24.
Щанкіна О. Як діагностувати туберкульоз за новою інструкцією / О. Щанкіна // Управління закладом охорони здоров’я. – 2019. – No12. – С. 28-30.
Як діяти, якщо в пацієнта – туберкульоз: покрокова інструкція // Управління  закладом охорони здоров’я. – 2019. – No11. – С. 60.

Хронічні хвороби нирок займають особливе місце серед хронічної патології, оскільки вони широко розповсюджені (зустрічається у кожного 10-го мешканця Землі) а їх розвиток пов’язаний з погіршенням якості життя населення. На хронічні хвороби нирок страждає, у більшій мірі, працездатна частина населення. Не дивлячись на те, що існують прості та доступні методи ранньої діагностики, у значної кількості пацієнтів хронічні хвороби нирок виявляється на термінальній стадії, коли вже втрачена можливість «зупинити» прогресування процесу за рахунок нефропротекторної терапії.

Щоб зберегти нирки здоровими, необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:

Для нормальної роботи нирок необхідно випивати за добу не менше 1,5 л води (при відсутності набряків, ниркової або серцевої недостатності). Якщо ви активно займаєтесь спортом, кількість рідини необхідно збільшити із-за інтенсивного потовиділення. Не можна заміняти воду літрами кави або газованих напоїв, так як вони провокують утворення в нирках каменів.

Правильне харчування. Достатня кількість в раціоні овочів та фруктів з підвищеним вмістом вітаміну А: морква, солодкий перець, зелень петрушки, кропу, а також тих, які володіють сечогінною дією – гарбуз, кавун, диня, яблука та сливи. Ідеальним засобом для нирок є сік або морс з журавлини, які володіють слабкими антибактеріальними властивостями. Необхідно обмежити вживання повареної солі.

Нирки люблять горизонтальне положення, в якому покращується кровопостачання. Це, можливо не має особливого значення для здорових людей, але треба враховувати цю рекомендацію при захворюваннях нирок.

Помірні фізичні навантаження. Для профілактики опущення нирок показані латиноамериканські та східні танці, вправи «велосипед», плавання. Щоденні прогулянки та ходьба найпростіший спосіб підтримувати функцію нирок. Найбільш улюблена поза для нирок колінно-ліктьова (стоячи навколішки та спираючись на коліна та лікті) – 5 хвилин на день в такій позі дозволяє покращити роботу нирок. Особливо це корисно для вагітних жінок.

Правильне взуття. Виключити тривале носіння взуття на високих підборах – це змінює положення кісток тазу, а з ними і положення нирок. Влітку корисно ходити босоніж по гравію, траві.

Одежа. Якщо ваші нирки нездорові, то відмовтесь від тісних брюк, шортів, юбок, які погіршують кровообіг в малому тазі. Жінки повинні відмовитись від коротких спідниць в холодну пору року, і навіть влітку.

Треба пам’ятати, що шкодить природному фільтру організму

1 Вживання занадто солоних страв і газованих напоїв. Встановлено, що дві або більше порції штучно підсолодженої газованої води в день двократно погіршують роботу нирок. Причиною хвороб нирок може бути і неконтрольоване вживання мінеральної лікувальної води без консультації з лікарем. Надмірне вживання солі більше 5 г на добу призводить до підвищення артеріального тиску та затримці рідини.

2. Алкоголь – один з основних ворогів здорових нирок, який може призвести до розвитку ниркової недостатності. Це відноситься і до слабоалкогольних напоїв, пива.

3.Різке схуднення. Жорсткі дієти можуть сильно зменшити кількість жиру навколо внутрішніх органів, у тому числі нирок, що загрожує їх опущенням. Небезпечні для нирок також безсольові дієти та білкові дієти (зайві білки розщеплюються з утворенням кінцевих продуктів азотистого розпаду- креатиніну, сечовини, сечової кислоти, які шкодять організму і повинні виводитися нирками).

4 Погано впливають на нирки парникові овочі та фрукти які вирощують з використанням пестицидів. Нирковими провокаторами є шпинат, щавель, велика кількість шипшини Не люблять нирки і продукти з надмірною кількістю залізовмісних сполук: стара свинина, лівер.

5. Не затримуйте надовго сечопуск, коли хочете до туалету. Повний сечовий міхур стає менш еластичним і сеча у невеликих кількостях потрапляє в уретру, створюючи ідеальне середовище для розмноження бактерій. Тому в туалет краще ходити по першому позиву.

6. На нирки погано діють хронічні вогнища інфекції. (ангіни, хронічні тонзиліти, гайморити, карієс) . З одного боку вони викликають постійну, хоч і незначну інтоксикацію, а з іншого – збудники з током крові можуть потрапляти в нирки і викликати запалення (особливо стрептококова інфекція). Тому необхідно проводити своєчасне лікування.

7. Нирки не люблять холод. Небезпечно сидіти на чомусь холодному та вологому, на камені, на сирій землі. З цієї причини захворювання нирок часто виникають у туристів, альпіністів, рибалок, які ночують у холодних умовах. Небажано довго перебувати в холодній воді. Небезпечно взагалі, а в літньому віці особливо, в холодну пору року носити короткі куртки, жінкам — ходити в легких спідницях із тонкими колготками.

8. Небезпечним для нирок є безконтрольний прийом різних лікарських засобів, в першу чергу, протизапальних та знеболюючих, деяких антибіотиків.

Дотримання  цих простих правил дозволить на довгі роки зберегти здоров’я.

Джерело: https://bit.ly/3J2ncIm

В період воєнного стану надзвичайно актуальними постають питання збереження здоров’я військовослужбовців як одного із чинників підвищення боєздатності військ та профілактики серед них інфекційних хвороб, у тому числі правця. Водночас існує великий ризик розвитку правця і серед населення.
Екстрена профілактика правця показана при:
– травмах з порушенням цілісності шкірних покривів та слизових
оболонок;
– опіках та відмороженнях (термічних, хімічних, радіаційних) другого, третього та четвертого ступеню;
– проникних пошкодженнях шлунково-кишкового тракту;
– пологах поза медичними закладами;
– гангрені або некрозі тканин будь-якого етапу, абсцесах;
– укусах тваринами;
– позагоспітальних абортах.
Важливо своєчасно провести екстрену профілактику правця, яка передбачає:
– первинну хірургічну обробку рани;
– створення імунологічного захисту.
Рекомендовані препарати, для екстреної імунопрофілактики правця:
АДП-М – адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів.
ППЛІ – протиправцевий людський імуноглобулін, який виготовляють з крові імунних людей. Одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць (МО).
Які терміни введення:
 АДП-М – не раніше 3-го та не пізніше 12-го дня після травми до 20 днів з моменту отримання травми.
 ППЛІ – імуноглобулін застосовують негайно для профілактики правця у дітей та дорослих замість конячої протиправцевої сироватки.
Спосіб застосування та дози:
 АДП-М – вводити глибоко внутрішньом’язово в ділянку дельтоподібного м’яза в кількості 0,5 мл (разова доза). Перед введенням ампулу ретельно струсити до одержання гомогенної суспензії.
 ППЛІ – вводять у дозі 250 МО внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідниці.

ПРИМІТКИ.
1. Повний курс імунізації АДП-М-анатоксином для дорослих складається з трьох щеплень по 0,5 мл кожне з інтервалом 4 тижні між 1 та 2 дозами та 6 місяців між 2 та 3 дозами, ревакцинація через рік, в подальшому
кожні 10 років.

2. Два щеплення за звичайною схемою імунізації (для дорослих та дітей) та одне щеплення при скороченій схемі імунізації для дорослих.
3. При ранах, що піддаються зараженню («інфікована рана»), вводять ППЛІ.

Коронавірус викликає низку змін в організмі, які також зачіпають і серцево-судинну систему. Порушення згортання крові спричиняє утворення мікротромбів, зміну жорсткості судинної стінки і є причиною підвищеного артеріального тиску – і це лише деякі наслідки вірусу COVID–19.
Особливо серйозно COVID–19 здатен вдарити по здоров’ю людей, що вже мають захворювання серця та судин. Хвороба може погіршити стабільний стан і спричинити кризу.
Є група інфекційних захворювань міокарду – так звані міокардити, причина яких криється у вірусній, бактеріальній, грибковій інфекціях чи токсинах. Механізм ураження серцевого м’язу пов’язаний із впливом патогенних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності на тканини серця. Також
пошкодження відбувається на тлі загальної реакції організму на запалення. Під час коронавірусної інфекції ризик ураження серця та серцево-судинної системи в цілому, безсумнівно, високий. Нерідко це приводить до серйозних наслідків, особливо при наявності хронічних серцево-судинних та ендокринних захворювань.
Не можна сказати, що проблеми з серцем та судинами виникають у всіх, хто переніс COVID–19. В першу чергу в групі ризику – люди с серцевими захворюваннями. У людей з такими хронічними захворюваннями, як ішемічна хвороба, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, надлишкова маса тіла – нерідко виникає підвищене тромбоутворення. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним ураженням судин можуть бути повторні інфаркти через мікротромбоз коронарних судин.
Якщо згусток крові потрапив у судини головного мозку, це може закінчитися інсультом. Якщо в легені – тромбоемболією чи інфарктом легень, в інші органи – їх ішемічним ураженням. Тому хворим з хронічними захворюваннями варто бути особливо уважними. Проте потрапити під удар можуть і ті пацієнти, які раніше не мали проблем з серцем та судинами. Тому необхідно стежити за тиском та пульсом, особливо
якщо після хвороби не вдається довго відновитися. Якщо є підвищена втома та втомлюваність, головні болі, а при звичних фізичних навантаженнях з’являються задишка і давлячий біль у серці, серцебиття, відчуття перебоїв, немає ритмічності пульсу – тоді варто звернутися до спеціаліста, щоб розібратися в причинах такого стану. Правильне відновлення після коронавірусу – не менш важливо, ніж грамотне лікування. Недуга довго може нагадувати про себе. Чим скоріше почнеться
реабілітація – тим швидше вдасться повернутися до звичного ритму життя. Після завершення гострого етапу хвороби зберігається слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну вночі, зниження пам’яті, різні відчуття у
серці. В кожному випадку потрібен індивідуальний підхід, свої аналізи та рекомендації. Якщо не вдається повернутися до звичного фізичного та емоційного стану, як до захворювання, – тоді слід розпочати відновлення організму. Особливу увагу в цьому випадку слід приділити фізичній активності за рахунок грамотно підібраних вправ і програм тренувань. Не будуть зайвими медичний масаж та фізіотерапевтичні процедури. Безумовно, підбирати відновний комплекс повинен лікар. Сьогодні методом профілактики вірусних інфекцій є вакцинація, а не вітаміни. Вітаміни не виявляють специфічного впливу на вірус. Вони відносяться до лікарських засобів, тому їх повинен призначати лікар після огляду, консультації і після здавання аналізів. Надлишковий прийом цих препаратів може привести до гіпервітамінозу, причому деякі з цих речовин у
великих кількостях стають отруйними.
Для зміцнення серця найкращий вітамін – це активний відпочинок, збалансоване харчування, режим сну, регулярне фізичне навантаження: прогулянки, лікувальна фізкультура, пробіжки, лижі та ковзани. Така фізкультура зміцнить імунітет та підніме настрій.

Список використаних джерел:

1. Батушкін В. В. Фактори смертності хворих на серцево-судинну патологію з коронавірусною інфекцією / В. В. Батушкін, Д. С. Дакалов // Кардиология: от науки к практике. – 2020. – № 1. – С. 91-107.
2. Коронавірусна (COVID) хвороба у дорослих із вродженою хворобою серця: позиційна стаття робочої групи ESC із питань вроджених вад серця та Міжнародного товариства із вроджених вад серця // Артеріальна гіпертензія = Артериальная гипертензия = Hypertension. – 2021. – Т. 14, № 1. – С. 48.
3. Осовська Н. Ю. Постковідні зміни в структурі серця й ефективність
вазодилатора Сиднофарм (результати власного дослідження) / Н. Ю. Осовська, Л. А. Олійник // Український медичний часопис. – 2021. – № 3. – С. 63-69.

4. Позиція Всеукраїнської асоціації кардіологів України щодо серцево-судинних захворювань під час пандемії COVID-19 // Український кардіологічний журнал. – 2020. – Том 27, № 2. – С. 9.
5. Свінцицький І. А. Серцево-судинні наслідки коронавірусної хвороби 2019: особливості клінічного перебігу, діагностики, лікування // Практикуючий лікар. – 2021. – № 2 спецвип. – С. 24-27.
6. Ткаченко Л. О. Потенційні впливи коронавірусів на серцево-судинну систему в умовах пандемії COVID-19 / Л. О. Ткаченко, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. – 2020. – № 2. – С. 5-17.
7. Частота виявлення порушень серцевого ритму в пацієнтів, які перенесли інфекцію COVID-19, за даними добового моніторування електрокардіограми /
В. О. Збітнєва [та ін.] // Запорож. мед. журн. – 2021. – Том 23, № 6. – С. 759-765.

Щороку в другий понеділок лютого –Міжнародний день боротьби з епілепсією. 2022 року подія випадає на 14 лютого. Епілепсія є неінфекційним хронічним захворюванням мозку, від якого страждає близько 50 млн людей по всьому світі. Ця хвороба характеризується періодичними нападами зі втратою свідомості і судомами.

Нині все ще існує поширений, але позбавлений наукової основи міф про те, що епілепсія є невиліковним захворюванням. Згідно зі світовою статистикою, застосування сучасних протиепілептичних препаратів допомагає знизити ймовірність виникнення нападів у 65% хворих! Таким чином, адекватна терапія, підібрана грамотним лікарем, і чітке виконання рекомендацій пацієнтом дозволяє запобігти як соціальних, так і медичних наслідків захворювання. Це в свою чергу дає можливість пацієнтам з епілепсією здобути освіту і роботу, створити сім’ю і мати дітей.

10 поширених міфів про епілепсію

Список літератури:

COVID-19 створив чимало загроз для людини. Одна з них – це загроза епідемії онкологічних захворювань. Світова медична спільнота не має права її ігнорувати. Забезпечення безперервної онкологічної допомоги в умовах боротьби з COVID-19 є для багатьох країн світу неймовірно складним завданням.

У наш час в світі припадає приблизно третина всіх випадків COVID-19 та пов’язаних з ними летальних випадків. Станом на 2021 рік у світі від онкологічних захворювань померло понад десять мільйонів чоловік. Це неприпустимо багато, якщо врахувати, що цих смертей можна було уникнути.

Пандемія COVID-19 багато в чому вплинула на ситуацію з онкологічними захворюваннями в світі. Часто це називають “смертельною взаємозалежністю”. Обмеження поїздок і величезне навантаження на системи охорони здоров’я, що зайняті боротьбою проти COVID-19, привели до перебоїв у наданні онкологічної допомоги у всьому світі. Це дається взнаки щодо шансів вилікуватися і вижити мільйонам хворих.

Деякі країни зіткнулися з дефіцитом препаратів для лікування раку. В багатьох країнах, навіть гарно забезпечених ресурсами, спостерігається значне зниження показників діагностики нових випадків. Висока вартість лікарських засобів та лікування створює проблеми навіть для країн з високим рівнем доходів.

Наслідки пандемії для ситуації з онкологічними захворюваннями в світі можна назвати катастрофічними. Лікарі своїми очима побачили реальні наслідки ігнорування проблеми неінфекційних захворювань, таких як рак.

Сьогодні світова медична спільнота повинна об’єднати зусилля для підвищення ефективності заходів по профілактиці та боротьби з онкологічними захворюваннями. І також допомогти особам, що формують політику, можливість приймати правильні рішення для ефективної протидії раку.

Ця концепція є одним з найважливіших елементів, спрямованих на просування ефективних підходів щодо охорони здоров’я громадян за допомогою спільних дій для покращення здоров’я.

Ефективні підходи передбачають п’ять елементів: профілактика, раннє виявлення, загальний доступ до діагностики та лікування, паліативна допомога і особлива увага до виявлених даних.

Онкологічній службі необхідні зміни на кожному етапі і заходи по боротьбі з раком. Це смілива і реалістична концепція. Медична спільнота  прагне до того, щоб рак перестав бути смертельною хворобою, і щоб смерть від онкологічних захворювань більше не вважалася звичайною, в порядку речей.

Насамперед, потрібно спрямувати зусилля на проблеми дитячого раку, раку шийки матки та раку молочної залози. Варто прагнути до зміцнення співробітництва і партнерства, посилення політичного лідерства, залучення молоді та громадянського суспільства до означених проблем.

Сьогодні можна з користю застосувати досвід пандемії COVID-19 та активізувати заходи щодо профілактики і боротьби з раком. На сьогоднішній день неможливо ліквідувати рак, проте можна зробити так, щоб він перестав призводити до смертельного результату.

 Використані джерела з фондів медичної бібліотеки:

Особливості імунологічної відповіді в онкологічних хворих на COVID-19 / О. К. Дуда [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 136-137.