Серед найбільш розповсюджених інфекційних захворювань людини особливе місце займають вірусні гепатити. Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі вони викликають захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Шляхи передачі вірусу гепатиту залежать, у першу чергу, від його типу. Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати безсимптомний перебіг, незначні клінічні прояви, або стати причиною смерті.
Всесвітній день мозку проголошений в 2014 році Всесвітньою федерацією неврології (World Federation of Neurology), Всесвітня федерація неврології з’явилася у 1957 року в столиці Бельгії Брюсселі.
Заходи дня спрямовані на підвищення обізнаності громадян про важливість здоров’я мозку, необхідність досліджень захворювань мозку і методів їх діагностики, лікування, профілактики.
Здоров’я мозку – важлива складова загального стану людини. Саме мозок забезпечує нашу здатність спілкуватися, ухвалювати рішення, вирішувати проблеми і вести активне життя. Оскільки мозок контролює стільки повсякденних функцій, це, вочевидь, один із найцінніших органів у людському організмі.
В 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила відмічати 26 червня Міжнародний день боротьби з наркоманією.
В світі налічується близько 250 мільйонів наркоманів.
В Україні кожен рік від наркотиків вмирають 10-12 тисяч людей.
Що таке наркоманія? Це особлива хвороба, хворобливий потяг або пристрасть до наркотичних речовин, які вживаються різними засобами: вдиханням, курінням, внутрішньовенними ін’єкціями. Усі наркотичні речовини є сильною отрутою, токсинами для організму, які є дуже небезпечними, оскільки молодий зростаючий організм дуже швидко призвичаюється до нього і зупинитися часто дуже важко, майже неможливо.
Величезна проблема сьогоднішнього суспільства полягає у тому, що наркотики вживають молоді люди, підлітки. Чому наркоманія виникає саме у молоді? Особистісна та ідейна незрілість, невизначеність соціальної ролі молодої людини, надмірні протести проти влади дорослих і чимало інших причин штовхають підлітків до наркоманії. Молодь ставить власні фізіологічні потреби та чуттєві задоволення понад емоційно-вольовий контроль власної поведінки – і цей фактор є сприятливим для причини виникнення наркотичної залежності.
Багато підлітків-наркоманів визнають, що вперше вживали наркотики заради цікавості. Вживання наркотиків серед молоді є модним, а також є можливість поринути у світ оманливої ілюзії. Насправді молоді наркомани обманюють самих себе, вони бажають відгородитися від усього світу, від повсякденної рутини. Нам відомо, що наркотики дають блаженне забуття, вони у хворій уяві наркомана створюють фантастичний світ, якого насправді не існує.
Чи є вихід з цього становища?
Авжеж, якщо батьки або небайдужі оточуючі люди згідні прийти на допомогу і мають витримку, терпіння і віру у підлітка. У нашій країні є наркологічні диспансери, реабілітаційні центри і чудові фахівці, які завжди прийдуть на допомогу. Є служби, які займаються такими важкими проблемами підлітків, так звані “телефони довіри”. Проте це зовсім не легкий шлях. Це тривала боротьба за здоров’я і життя дитини, яка потрапила у біду.
Проблема боротьби з наркоманією вже давно стала глобальною справою для всіх країн світу. Всі країни повинні об’єднатися і докласти спільних зусиль, щоб разом подолати наркотичну навалу. Саме до цього закликає Всесвітня організація охорони здоров’я.
Профілактика наркоманії спрямована на попередження виникнення захворювання. Проводяться заходи, які сприяють формуванню здорового способу життя, попередженню першої проби наркотичної речовини та боротьби з неадекватним поводженням підлітків.
Система покарань та заборон представлена в Україні карним законодавством, правоохоронними органами, що контролюють його виконання та здійснюють виконання покарань стосовно осіб, що порушують це законодавство. Держава контролює легальний ринок медикаментів, що можуть бути об’єктом зловживання, а також строго переслідує всіх учасників нелегального оберту психотропних та наркотичних засобів.
До адміністративних заходів спрямованих на стримування наркоманії серед молоді, можна віднести заборону продажу до визначеного віку тютюнових виробів, спиртних напоїв. До системи покарань і заборон відноситься існуюча система наркологічного обліку (профілактичного та диспансерного) у наркологічних установах.
Варто пам’ятати, що успіх спасіння охоплених наркотичним дурманом молоді залежить не від лікаря, не від психолога чи іншого спеціаліста, а насамперед від нас самих, від того, які ми будуємо стосунки з власними дітьми, як ми виховуємо їх у сім’ї, у школі, у суспільстві.
Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:
Аналіз стану організаційно-методологічного підходу моніторингу наркоситуації в Україні та пропозиції щодо його удосконалення /І.Я.Пінчук // Вестник ассоциации психиатров Украины. – 2015. – №1. – С.28-31.
Антонен Арто: лиш довгий пронизливий крик // НейроNEWS. – 2021. – №4 – С.56-62.
Бойко Д.І. Залежність рівня алекситимії від компонентів психосоціальної адаптації у чоловиків, які зловживають психоактивними речовинами /Д.І. Бойко // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2021. – №3. – С.47-52.
Пінчук І.Я. До питання стандартів діагностики наркогогічних розладів //Вестник ассоциации психиатров Украины. – 2015. – №1. – С. 17-20.
Подолян В.М. Підліткова наркоманія в Україні: соціальний та психологічний аспекти / В.М. Подолян // Сімейна медицина. – 2021. – №2-3. – С.20-23.
Саута Л.А. Опыт терапии зависимостей (Наркомания) // Вестник ассоциации психиатров Украины. – 2015. – №1. – С. 41-48.
З 2011 року 25 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день вітіліго. Понад 100 мільйонів людей, хворих на вітиліго, страждають від соціальних упереджень та важкого психологічного тягаря, стають жертвами дискримінації через це захворювання. День 25 червня було обрано на відзначення пам’яті про видатного співака Майкла Джексона, який страждав на цю недугу до самої смерті у 2009 році.
Вітіліго – це хронічне захворювання шкіри, в сучасній системі дерматологічних хвороб воно відноситься до групи шкірних дисхромій (грец. Dyschromiacutis – порушення пігментації). Окремі ділянки дерми при вітіліго знебарвлюються, втрачаючи свій природний колір внаслідок втрати функцій меланоцитів – руйнування пігменту меланіну.
Візуально вітіліго проявляється у вигляді білих плям і «строкатості» на шкірі, і хоча саме по собі це захворювання не несе серйозної загрози здоров’ю людини, воно створює сильний психологічний дискомфорт – як у самого пацієнта, так і у тих, що оточують його людей.
Причини розвитку вітіліго в даний час ще не вивчені повністю, хоча є офіційна статистика про цей вид дерматозу:
- Вітіліго може проявлятися в будь – якому віці, але в першу чергу в групі ризику знаходяться люди10 – 30 – річного віку (до 50% всіх випадків дебюту захворювання);
- Вітіліго не має расової градації, вражаючи людей з будь – яким кольором шкіри;
- В цілому від вітіліго страждає 3% населення планети;
- Жінки більш схильні до цього захворювання, ніж чоловіки;
- Крім шкірного покриву, вітіліго також може вражати сітківку очей, волосся і навіть мозкову оболонку, хоча такі випадки відзначаються вкрай рідко.
Причини вітіліго
З приводу причини виникнення вітіліго існує кілька теорій:
1). Аутоімунна теорія: руйнування меланоцитів (клітин шкіри, що містять меланін) в результаті неправильно функціонують клітини імунної системи.
2). Нейрогенна теорія: пошкодження меланоцитів через діяльність нервової системи.
3). Генетична теорія: вітіліго викликається генетичною схильністю.
Також сучасна медицина з високою ймовірністю виділяє кілька тригерних факторів («пускових механізмів») виникнення і розвитку вітіліго:
- Спадкові відхилення в обміні речовин;
- Недостатнє харчування в період внутрішньоутробного розвитку, пошкодження плоду;
- Збої в роботі щитовидної залози, наднирників та інших залоз і систем внутрішньої секреції;
- Недолік харчування тканин на тлі хронічних захворювань органів травлення;
- Стреси, що тягнуть за собою судинні розлади і порушення обміну речовин в клітинах.
Крім того, серед можливих причин захворювання відзначають також вплив на шкіру різних хімічних речовин і прийом деяких ліків. Сукупність декількох з перерахованих факторів збільшує ризик розвитку вітіліго.
Основним симптомом вітіліго є поява на шкірі характерних білих плям (їх відтінок може варіюватися від молочно – білого до синюватого або кольору слонової кістки) з чітко окресленими кордонами. Найчастіше ці плями локалізуються на обличчі, руках і ногах, а також в паховій зоні. У деяких випадках плями можуть утворюватися і на слизових оболонках, волосистих ділянках голови, а також в зоні вусів і бороди у чоловіків. Єдині ділянки шкіри, на яких ніколи не проявляється вітіліго – це підошви стоп і долоні.
Депігментація при вітіліго підрозділяється на кілька різновидів:
- Плями трьох різних відтінків білого кольору з пигментированним контуром.
- Плями чотирьох відтінків, обмежені «бордюром» більш темного кольору.
- Плями, що представляють собою запалені ділянки шкіри, обмежені трохи піднятим контуром.
- Плями з блакитним забарвленням.
Крім основного симптому (плям на шкірі), вітіліго можуть супроводжувати і інші захворювання і стану організму:
- Облисіння гнездного типу;
- Посивіння або освітлення волосся на уражених ділянках;
- Хореоретініт – захворювання очей, що характеризується запаленням заднього очного відділу і сітківки;
- Псоріаз;
- Плоский лишай;
- Склеродермія;
- Порушення процесів потовиділення, зникнення реакцій шкіри на холод та інші подразники;
- Зникнення деяких м’язово – волоскових і судинного рефлексів;
- Різні дерматити;
- Зниження можливості печінки протистояти токсичним речовинам.
Саме по собі захворювання не заразне, а також практично не викликає фізичний дискомфорт – болі або інших суб’єктивних відчуттів. Лише в 10% випадків пацієнти скаржаться на свербіж уражених ділянок шкіри, але, найімовірніше, ця сверблячка є результатом впливу сонячних променів на шкірні плями.
Список рекомендованої літератури:
- Калюжна Л. Д., Білоклицька Г. Ф. Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової порожнини та червоної облямівки губ / Навч. посіб. – К.: Грамота, 2007. – 280 с.: іл.
- Ковальчук М. Т. Хвороби шкіри. Кольоровий атлас. – Тернопіль, ТДМУ, 2008. – 208 с.
- Особливості фототерапії хворих на вітиліго / Р. Ф. Айзятулова та ін. // Дерматологія та венерологія. – 2018. – №3. – С. 81.
- Савчак В., Галникіна С. Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом: Підручник. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2009. – 508 с.: 59, кольорі люстр. 24 с., табл. 9, бібліогр. 12 назв.
- Савчак В. І. , Ковальчук М. Т. Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря: Посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 398 с. + 70 с. вкл.
- Шкірні та венеричні хвороби. Підручник. За редакцією М. О. Дудченка. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. – 240 с.: Іл.
Рак шкіри – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань. Кількість випадків раку шкіри, включаючи меланому, подвоїлася за останнє десятиліття. Середньорічний темп приросту захворюваності на меланому у світі становить близько 5% і може вважатися одним з найвищих серед усіх злоякісних пухлин. Незважаючи на візуальну доступність, питома вага запущених форм раку шкіри залишається високою.
Так, якщо в США у 1984 р. меланома шкіри була виявлена у 18 000 пацієнтів, то в 1996 р. ця цифра досягла 38 300 осіб. У 2007 р. серед громадян США зазначене захворювання діагностували вже у 59 940 осіб – це шосте місце серед усіх вперше виявлених випадків онкологічної патології в країні. Лідером за рівнем захворюваності нині залишається Австралія – 78,4 випадку на 100 тис. жителів (дані за 2008 р.). На тлі такої статистики у південних країнах, існують серйозні проблеми і в жителів північних регіонів. Щорічний приріст захворюваності на меланому шкіри серед жінок Ісландії з 1992 по 2001 р. становив 11,8%.
За уточненими даними Національного канцер реєстру України, у 2012 – 2013 рр. велику питому вагу у структурі захворюваності населення України (від 10, 4% – у чоловіків до 13,4% – жінок) мав немеланомний рак шкіри, у вікових групах старше 30 років він становив 7,8 – 16,2% і 6,7 – 23,6% у чоловіків та жінок відповідно. Рівень захворюваності на немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома, плоско клітинна карцинома) у 2012 р. досяг 45,5 на 100 тис. населення (світовий показник – 23,4), а смертності з цієї причини – 1,5 на с100 тис. населення (світовий показник – 0,7). При профілактичних медичних оглядах було виявлено лише 44,8% випадків.
Прийнято виділяти такі групи осіб із високим ризиком розвитку раку шкіри:
- Особи, які мають родичів з раком шкіри;
- Володарі світлого фенотипу: блондини або руді з блакитними очима, яким важко засмагнути і легко отримати сонячні опіки;
- Особи, які часто перебувають на сонці;
- Особи, які мають шкірні дисплазії та вроджені родимі плями;
- Пацієнти з перенесеним раніше раком шкіри;
- Особи, що контактують з хімічними канцерогенами;
- Пацієнти з хронічними виразками, які довго не епітелізуються;
- Пацієнти з рубцями, викликаними опіками і механічними ушкодженнями;
- Особи після променевої терапії;
- Особи, які щодня тривалий час перебувають на сонці або піддаються періодичному, але інтенсивному впливу сонячного випромінювання, входять до групи високого ризику розвитку немеланомного раку шкіри.
Профілактика раку шкіри полягає в своєчасній діагностиці та активному лікуванні передракових дерматозів, ознайомленні населення з небезпечними наслідками інсоляції та способами захисту від шкідливої дії сонячного випромінювання, а також ранніми клінічними ознаками хвороби. Консультації лікарів мають першочергове значення.
Слід також інформувати пацієнтів про шкоду інсоляції та ефективні заходи щодо захисту шкіри від ультрафіолетового випромінювання, які включають:
- носіння захисного одягу. Використовують спеціальний захисний одяг, у тому числі головні убори, широкополі капелюхи, а також сонячні окуляри, які захищають від ультрафіолетового випромінювання. Проте ефективність носіння одягу для попередження раку шкіри досі статистично не доведена;
- перебування в тіні або приміщенні – ефективний метод. Рекомендують проводити час з 11 – ї до 15 – ї години дня, уникаючи сонячних променів, особливо в тропічних і субтропічних зонах;
- застосування сонцезахисних кремів. Немає достовірних статистичних даних про попередження раку шкіри, у тому числі меланоми. Щоденне використання сонцезахисного крему на руках та обличчі знижує частоту захворювання на плоско клітинний рак, але не впливає на частоту базальноклітинного раку. У дітей з високою ймовірністю розвитку раку шкіри застосування сонцезахисних засобів сприяє зниженню інтенсивності появи родимих плям, ніж у дітей з контрольної групи.
До інших методів профілактики відносять:
- зменшення впливу канцерогенних речовин. Необхідно дотримуватися техніки безпеки на виробництві, пов’яаному з такими речовинами;
- захист від променевих ушкоджень. Захисні заходи (екранування) при застосуванні променевої терапії дозволяють знизити ризик розвитку раку шкіри.
Проблема раку шкіри залишається актуальною в Україні і вимагає підвищення рівня раннього виявлення, а також створення комплексної програми діагностики, лікування та профілактики цієї групи злоякісних новоутворень і розробки освітніх програм для населення країни.
Список рекомендованої літератури:
- Доброякісна лімфоцитома шкіри: клінічний випадок / Я. Ф. Кутасевич та ін. // Дерматологія та венерологія. – 2021. – №3. – С. 32 – 34.
- Климишина С. Старінню шкіри можна запобігти / С. Климишина // Фармацевт практик. – 2019. – №6. – С. 18 – 20.
- Клінічний випадок тривалої локо регіональної прогресії злоякісної меланоми шкіри / В. В. Остафійчук та ін. // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, №4. – С. 244 – 245.
- Меланома шкіри: від майже невидимої до візуально незаперечної. Окремі принципи керівництва та огляд клінічних випадків / М. С. Волошинович та ін. // Український медичний часопис. – 2020. – Т.2, №3. – С. 15 – 19.
- Намлі І. Є. Останні тенденції та темпи поширення меланоми шкіри в Україні / І. Є. Намлі, В. М. Волкославська // Дерматологія та венерологія. – 2020. – №3. – С. 54.
Щороку, 30 травня, разом зі Всесвітнім днем хворого на алергію
відзначається День боротьби проти астми і алергії, заснований за
рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я.
За даними епідеміологічних досліджень на сьогодні понад 40% населення
мають ті чи інші ознаки алергії, а до 2025 року ця позначка зросте до 50%. Так,
на сьогодні кожен третій житель планети хворий на алергічний риніт і майже
кожний десятий – на бронхіальну астму. У більшості випадків вона
характеризується легкими симптомами, більш вагоми алергічні реакції
спостерігаються у 10 – 20% населення.
Вперше термін «алергія» (від грецького «allos» – інший, «ergos» – дія)
запропонував у 1906 році К. Пірке для визначення неадекватних реакцій, в
основі яких, як він вважав, лежать реакції імунної системи. Сьогодні алергія
перетворилась на глобальну проблему сучасності. Алергічні захворювання
можуть розвиватися у людей незалежно від віку і статі, проявляючись
тимчасовими симптомами, які будуть зникати після усунення алергену, або ж
проявляючись в гострій формі.
Бронхіальна астма та алергія тісно взаємопов’язані між собою. Часто
бронхіальна астма є наслідком алергічного захворювання.
Фактори ризику поширення алергії і астми:
– Куріння (активне і пасивне), особливо в дитячому віці і під час
вагітності;
– Прийом медикаментів, вплив хімічних речовин і вживання алергенних
продуктів харчування під час вагітності;
– Неконтрольований прийом гормональних контрацептивів і
антибіотиків;
– Наявність в харчуванні продуктів з синтетичними добавками;
– Стреси і несприятливі фактори навколишнього середовища.
Бронхіальна астма являє глобальну проблему охорони здоров’я – сьогодні в
світі близько 300 мільйонів людей страждають цим захворюванням. У
багатьох хворих розвиток симптомів перешкоджає повсякденній
активності, призводить до зниження продуктивності праці і є причиною
низької якості життя в цілому.
Масштабні опитування в різних регіонах світу показали, що у 51 – 59 %
хворих перебіг бронхіальної астми не вдається контролювати навіть при
використанні стандартних протиастматичних препаратів. Основна мета
лікування бронхіальної астми – поліпшення якості життя пацієнта за
рахунок зменшення кількості і тяжкості загострень, підтримки
нормального рівня фізичної активності, тому досягнення загального
контролю над астмою є головною метою в лікуванні хворих.
Ось кілька порад:
– Уникайте харчових продуктів і лікарських речовин, що викликають у
вас алергію;
– Не тримайте в будинку тварин; алергени тварин виявляються в
приміщенні ще протягом 6 місяців;
– Уникайте речей , здатних накопичувати пил: килими, старі книги, м’які
меблі; всі речі, від яких не можна позбутися, повинні бути накриті
чохлами;
– Використовуйте меблі, які можна витирати (дерев’яну, пластикову,
вінілову або шкіряну);
– Періть всю постільну білизну (підковдри, простирадла, наволочки) в
гарячій воді (вище 60 ° С) не рідше 1 разу на 2 тижні;
– Вологе прибирання в будинку повинно проводитися щодня;
– Під час прибирання хворому на бронхіальну астму краще знаходитись в
іншому прміщенні або на вулиці;
– Використовуйте витяжку над газовою плитою в період приготування
їжі;
– Уникайте контакту з сигаретним димом і лакофарбовими виробами;
– В період цвітіння рослин, що викликають у Вас алергію,
рекомендується тимчасово змінити регіон перебування.
Найважливішим принципом лікування є усунення симптомів,
профілактика ускладнень, контроль над захворюванням. Це буває надзвичайно
важко саме у весняно – літній період, коли в повітрі з’являється велика кількість
пилку квітучих рослин.
Лікарі – алергологи радять хворим перебувати подалі від алергенів, частіше
проводити вологе прибирання квартири, дотримуватись правил особистої
гігієни, слідкувати за правильним і здоровим харчуванням з мінімальною
кількістю харчових добавок, вести здоровий спосіб життя, зміцнювати імунітет,
регулярно займатися фізичними вправами, приймати прописані лікарем ліки,
які знімають або полегшують симптоми алергії.
Звичайно, краще бути здоровим і не хворіти. Але якщо вже так сталося,
пам’ятайте, що своєчасна діагностика й терапія астми та алергії допоможуть
контролювати їх перебіг і жити повноцінним життям.
Бережіть здоров’я, звертайтеся за медичною допомогою до фахівців!
Список рекомендованої літератури:
1. Богомолов А. Є. Всесвітній день боротьби з астмою: чудовий привід
активізувати зусилля / А. Є Богомолов, С. В. Зайков, Г. Л. Гуменюк // Астма та
алергія. – 2019. – №2. – С. 5 – 9.
2. Демецька О. Інсектна алергія: комахи атакують / О. Демецька //
Фармацевт практик. – 2019. – №7-8. – С. 12 – 13.
3. Неконтрольована бронхіальна астма: сучасний стан проблеми / Ю. І.
Фещенко та ін. // Астма та алергія. – 2018. – №2. – С. 20 – 25.
4. Подорож сходинками бронхіальної астми: ХІ Національний астма –
конгрес, 19 жовтня 2017 р., м. Київ // Український пульмонологічний журнал. –
2018. – №1. – С. 39 – 42.
5. Радченко О. М. Медикаментозна алергія: гормональний фон,
адаптаційні реакції, стан органів травлення / О. М. Радченко, О. О. Сорокопуд //
Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2020. – №2. – С. 70 – 71.
Шкіра виконує ряд різних функцій, які мають неоціненне значення для всього організму: вона захищає тіло від впливу зовнішнього середовища, виділяє різноманітні речовини, бере участь у терморегуляції організму. Шкіра також реагує на зміни, що виникають у внутрішніх органах людини, сигналізує про патологічні процеси, які розвиваються в організмі. Шкіра є дзеркалом внутрішніх органів.
Малярія – гостра інфекційна хвороба людини, що спричинюється малярійними плазмодіями і характеризується періодичними нападами гарячки, збільшенням печінки та селезінки і розвитком анемії.
Хворобу спричиняють 4 види малярійного плазмодія: збудник триденної малярії, чотириденної, збудник малярії овале ( особливого різновиду триденної малярії ), збудник тропічної малярії. Поширена здебільшого триденна і тропічна малярія.
Зараження відбувається під час укусу лише самкою малярійного комара з роду анофелес.
Активність комарів припадає на теплу пору року: у районах з субтропічним кліматом – це літньо-осінні місяці, у тропічній зоні – майже цілорічно.
Зрідка трапляється зараження при переливанні інфікованої донорської крові, оперативних втручаннях, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію. Наркомани можуть інфікуватись при застосуванні нестерильних шприців. Можливе внутрішньоутробне зараження плода.
Ситуація щодо малярії у світі залишається напруженою. Зараз хвороба реєструється майже в 100 країнах, здебільшого в Азії, Африці, Латинській Америці. На малярію щороку хворіє 300-500 млн людей.
На території України малярія практично не виявлялась. Проте, внаслідок збільшення кількості подорожуючих, нехтування ними хіміопрофілактикою, щороку частішають випадки завозу малярії в нашу країну.
Захворювання проявляється тріадою синдромів: типовими нападами пропасниці з чіткою періодичністю, збільшенням печінки та селезінки, розвитком анемії.
Протягом 2-3 днів можуть відзначатись загальна слабкість, розбитість, погіршення сну та апетиту, болю голови, болю в суглобах, м’язах. Напади лихоманки починаються з трясучого ознобу. Стан хворого швидко погіршується. З’являються задишка, нерідко біль у попереку. Далі температура тіла швидко досягає 40-41С. Відзначаються симптоми ураження ценральної нервової системи, блювання, зниження артеріального тиску. Нерідко з’являються кропивниця, герпетичні висипання на губах. При тропічній малярії часто виникає біль у животі, пронос.
Уже після 2-3 нападу збільшуються печінка і селезінка.
Без лікування буває 10-12 нападів, при чотириденній малярії – більше.
Ускладнення зустрічаються здебільшого при тропічній малярії, тяжко перебігають і часто призводять до смерті хворого.
Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів.
Важливе місце в комплексі терапевтичних заходів відіграє догляд за хворим. На початку нападу лихоманки хворого необхідно добре вкрити, при потінні – замінити вогку білизну.
Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов’язкову реєстрацію.
Заходи боротьби з малярією полягають у знищенні переносників хвороби -комарів анофелес, систематичному виявленні хворих на малярію, раціональному лікуванні, а також у проведенні протирецидивних курсів терапії.
Для боротьби з переносниками малярії проводять осушення заболочених місцевостей, очищення водоймищ, знищують личинки комара анофелес на поверхні озер, боліт і ставків.
З метою захисту людей від укусів комарів застосовують накомарники, сітки на вікнах, запони на дверях. Рекомендується обробка транспортних засобів, що прибули з ендемічного осередку малярії.
Суттєве значення має хіміопрофілактика для осіб, які їдуть в ендемічну зону.
Нині розробляють різного типу вакцини, які будуть доповнювати існуючі протималярійні заходи.
Список рекомендованої літератури:
- Аналіз завезених випадків малярії за даними КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1. – С. 121-122
- Городецька Г. Складнощі діагностики тропічної малярії / Г. Городецька // Лабораторна справа. – 2021. – №5. – С. 22-28
- Ніколаєнко С.М. Стан захворюваності на лямбліоз, малярію в Україні /С.М. Ніколаєнко // Актуальна інфектологія. – 2021. – №1. – С.81-82
- Сучасні аспекти поширення малярії в Європейському регіоні // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1. – С.119-120
- Трихліб В.І. Деякі питання стосовно малярії / В.І Трихліб, С.М. Ніколаєнко, О.С. Сагач // Актуальна інфектологія. – Київ, 2020. – №1 – С.114-115
Щорічно в Україні та й в усьому світі відзначають дні, присвячені різним спеціальностям. Не є винятком і професія психолога.
День психолога – свято молоде. В Україні своє професійне свято психологи і люди, які причетні до цієї професії, відзначають щорічно 23 квітня. Саме ця дата обрана для свята Всеукраїнського дня психолога.
Така наука, як психологія, сформувалася наприкінці ХІХ ст. У 1879 році німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт відкрив у Лейпцигу першу у сіті психологічну лабораторію, в якій проходили дослідження феноменів свідомості. Пізніше відкриваються аналогічні лабораторії і школи в інших країнах, розвиваються різні напрямки психології: арттерапія, гіпноз, гештальтпсихологія, клієнт центрована терапія, коучінг, біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія і т. д. Цей рік вважається роком народження психології як науки.
Психологія – це прикладна й академічна наука, що вивчає поведінку, психіку і психічні процеси людини. Наукова психологія постійно розвивається і є система теоретичних, експериментальних і методичних властивостей пізнання. Дослідження психічних явищ є фундаментальною основою сучасної психології.
Іноді говорять, що психологія – це наука про душу, але в матеріалістичному розумінні з неї виключно дослідження самої душі, так як це поняття ніяк не вкладається в чіткі прагматичні рамки матеріалістичного світогляду. Однак психологія, як наука і не прагне зайняти духовну нішу людської культури. Її ціль – це пошук закономірностей і особливостей виникнення, формування і розвитку психічних процесів і психологічних станів людини, властивостей її психіки та характеру поведінки. Прагнення людини підмінити властиву йому духовність психологічними доктринами, як правило, може завести її у глухий кут, проте якщо не змішувати ці два поняття, то наука психологія може виявитися вельми корисна. На практиці в багатьох областях людської життєдіяльності вже давно застосовуються численні напрацювання і спостереження, які стали доступні завдяки науці під назвою психологія. Психологія вносить значний внесок у розвиток і життя сучасного суспільства.
Нині психологи широко затребувані в суспільстві: вони працюють і в сфері освіти, і в медицині, і в рекламі. Психологи допомагають людям у кризових ситуаціях, розібратися в їхніх проблемах, показують шлях й відкривають невідомі до того ресурси свого організму і психіки.
Психологію можна віднести до однієї з найцікавіших наук. Ось деякі цікаві факти про психологію людини:
- Якщо в юності людина вміла відмовлятися від того, чого сильно бажала, їй даються життєві випробування простіше та з мінімальними втратами.
- Для того, щоб до чогось звикнути, необхідно трохи більше 2 – х місяців, а точніше – 66 днів. Саме такий період знадобиться людині для того, щоб сформувати та довести до автоматизму будь – яку дію. Наприклад, якщо ви хочете перейти на правильне харчування, то вам може знадобитися трохи менше – приблизно 55 днів. А ось до спорту доведеться звикати довше – до 75 днів.
- Читання є одним із найкращих способів боротьби з тривогою і стресом.
- Пам’ять людини здатна зберегти 90% з того, що вона робить, 50% з того, що вона бачить, і 10% з того, що вона чує.
- Більшість людей в незнайомому місці тримається праворуч. Якщо ви не хочете бути в натовпі або простояти довго в черзі, то знаючи цей факт, сміливо йдіть ліворуч або займайте чергу, яка лівіше.
- У вдячних людей легше виходить бути щасливими.
Основними видами діяльності психолога є:
- консультування;
- психологічна діагностика
- психологічний тренінг.
Деякі психологи поєднують всі ці види діяльності, але найчастіше спеціалізуються в чомусь одному. Багато психологів займаються викладанням психології або науковими дослідженнями. Психолог дає можливість людині поглянути на життя в цілому і на його проблему трохи під іншим кутом. Все, що з нами відбувається – це робимо ми самі, це справа наших з вами рук. Звідси висновок – щоб змінити світ, треба змінитися самому.
Потрібно відзначити, що психолог повинен володіти певними як душевними, так і професійними якостями. Безумовно, він повинен бути добрим і небайдужим до інших людей, вміти уважно слухати і чути співрозмовника. Йому просто необхідні такі якості як кмітливість, логіка, уміння аналізувати і робити висновки. Але перш за все, він повинен володіти стресостійкістю. Під час роботи з пацієнтами, психолог повинен вміти відгороджуватися від чужих проблем, не приймати все близько до серця і не плутати професійне співчуття з співчуттям людським.
Основна мета психолога – знайти підхід до клієнта, тому не можна чітко описати консультацію спеціаліста, адже кожен візит надзвичайно індивідуальний. Та в будь – якому випадку психотерапія проходить в декілька етапів, а її ефективність залежить від професіоналізму фахівця.
Список рекомендованої літератури:
1). Герасимчук В. А. Роль і місце стрес – волаючої поведінки в формуванні психологічної дезадаптації у дружин, чоловіки яких страждають на шизофренію / В. А. Герасимчук, Н. К. Агішева // Експериментальна і клінічна медицина. – 2019. – №4. – С. 14 – 24.
2). Значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ – інфікованих хворих / К. В. Юрко та ін. // Інфекційні хвороби. – 2021. – №2. – С. 38 – 43.
3). Марценковський Д. І. Депресії у дітей та підлітків унаслідок психологічної травматизації / Д. І. Марценковський, І. А. Марценковський // Міжнародний неврологічний журнал. – 2021. – №4. – С. 45 – 53.
4). Подолян В. М. Підліткова наркоманія в Україні: соціальний та психологічний аспекти / В. М. Подолян // Сімейна медицина. – 2021. – №2-3. – С. 20 – 23.
5). Психологічні особливості підлітків із псоріазом / Е. О. Мурзіна та ін. // Український медичний часопис. – 2021. – №4. – С. 81 – 84.
6). Чабан О. С. Психічне здоров’я в період пандемії COVID – 19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів): реалії та перспективи / О. С. Чабан, О. О. Хаустова // НейроNEWS. – 2020. – №3. – С. 26 – 36.