30 листопада відзначається Міжнародний день боротьби з розладами
харчової поведінки, який позначається символом синьої стрічки. Ця ініціатива, яка
проводиться щорічно протягом багатьох років, спрямована на підвищення
обізнаності про важливість профілактики та раннього виявлення цього виду розладу
харчової поведінки, а також на те, щоб уникнути стигматизації та надмірних
соціальних суджень, які часто оточують цей вид захворювання.
З іншого боку, останні дослідження показують, що в багатьох випадках люди,
які страждають від розладу харчової поведінки, мають й інші додаткові симптоми.
Зокрема, повідомляється, що від 55% до 97% людей з діагнозом розладу харчової
поведінки мають щонайменше ще один психіатричний діагноз (Murcia, 2009 і
Zuniga, 2009). Найчастіше супутніми розладами є депресивні, тривожні та
особистісні розлади. З цієї причини відновлення після розладу харчової поведінки
може бути ускладнене супутніми проблемами настрою, які можуть проявлятися
впродовж усього процесу.
Проблеми розладу харчової поведінки (РХП) – дуже поширені, попри те що не
завжди очевидні. РХП – перш за все психологічна проблема, адже корінь проблеми
часто в способі мислення, травмах чи самооцінці людини. Однак ці психологічні
прояви можуть перетекти в серйозні фізичні хвороби, що можуть зруйнувати
організм людини. Тема розладу харчової поведінки важлива ще й тому, що сучасне
суспільство не просто мало говорить про це, а й поширює ідеї та упередження, які
провокують проблеми з РХП. Найбільше статистично ризик розвитку РХП мають
жінки, однак й чоловіків це не оминає повністю.
Розлади харчової поведінки можуть проявлятись дуже помітно,
перетворюючись на серйозне захворювання, або бути досить непомітними та мати
слабкий прояв та незначний вплив на життя.
Так як РХП – психологічна проблема, причини можуть бути дуже
індивідуальними й залежати від унікальних особливостей ситуації конкретної
людини. Однак є кілька поширених причин виникнення розладів харчової
поведінки, зокрема:
– Комплекси нав’язані соціумом чи травмами: іноді нам здається що
найпростіший спосіб змінити власне життя – змінити власне тіло, а не свою
свідомість, поведінку чи мислення. Часто це призводить до захоплення
нездоровими дієтами, які в свою чергу впливають на розвиток РХП.
– Фетфобія та стереотипи щодо краси людського тіла. Вплив реклами,
соцмереж та загального людського упередження до людей з не канонічно
красивим тілом впливають на ставлення особистості до себе та на її
самосприйняття, викривлюючи його та провокуючи розвиток РХП.
Створюється нездорове прагнення до вигаданого ідеалу, шлях до якого може
включати захоплення контролем власного харчування.
– Психологічні травми, проблеми з само прийняттям чи самореалізацією,
відчуття що «я не контролюю своє життя» можуть спровокувати РХП, адже
зацикленість на їжі може давати ілюзорне відчуття контролю над власним
життям, відповідальності за зміни та піднімати самооцінку. Однак, при РХП
зриви є невід’ємною складовою розладу, а під час них самооцінка лише
більше травмується.
Найкращою та найдієвішою порадою є звернення до спеціаліста з
психологічного здоров’я. Адже розлади харчової поведінки насправді не так
сильно пов’язані з харчуванням, як це може здаватись з назви. Хоч вся
проблема обертається навколо теми їжі та тіла – корінь завжди в
психологічних проблемах, упередженнях, самооцінці.
Звернувшись до психолога людина зможе не лише позбутись РХП, а й
пропрацювати проблеми, які спричинили розвиток розладу. Причини дуже
індивідуальні й саме під час роботи зі спеціалістом можна їх виявити. Тому
будь – які загальні поради можуть не спрацювати для конкретного випадку, що
має свої індивідуальні особливості.
Крім того, розлад харчової поведінки – серйозна проблема, що впливає не
лише на, власне, поведінку, а й, перш за все, на мислення людини. А
перебуваючи в такому ментальному та мисленнєвому процесі дуже важко
відокремити себе від розладу та працювати з проблемою об’єктивно,
раціонально рефлексуючи. Поміч іншої людини може бути дуже значною та
вагомою для боротьби з РХП. Це не означає, що це обов’язково має бути лише
психолог.Також це не означає що неможливо справитись самотужки. Здолати
розлади харчової поведінки можливо. Проте варто бути готовим до значних
зусиль та глибокої саморефлексії.
Дана інформація взята з фонду нашої бібліотеки, яка нараховує понад
100 000 книг, де можна отримати відповіді на медичні вузькогалузеві
запитання.
Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:
1. Карпенко П. О. Харчова поведінка в комплексі формування адекватної
дієтотерапії / П. О. Карпенко, Н. О. Мельничук // Сімейна медицина. –
2012. – №4. – С. 40 – 41.
2. Харчова непереносимість чи алергія? // Helth. Medix. – 2012. – №7 – 8. –
С. 20 – 21.
3. Няньковський С. Л. Харчова алергія на білок коров’ячого молока у
дітей раннього віку з позиції лікаря – педіатра / С. Л. Няньковський ,
В. А. Кліменко, О. С. Івяхненко // Здоровье ребенка . – 2012. – №6. – С.
159 – 166.
4. Гуревич Л. Харчова інтуїція / Л. Гуревич //Helth. Medix. – 2013. – №1 –
2. – С. 19 – 21.
5. Харчова неофобія як поширена поведінкова тенденція в сучасному
суспільстві // Medix. Anti – Aging. – 2013. – №4. – С. 39 – 41.
повноцінного сну).
У своїй книзі доктор Девід Сінклер, один із провідних вчених у галузі дослідження старіння, пропонує революційний погляд на процес старіння, стверджуючи, що це не неминучість, а хвороба, яку можна лікувати. Він розглядає наукові досягнення, які показують, як можна сповільнити, зупинити або навіть звернути назад старіння, змінюючи уявлення про людське життя.
