Нині питанню здоров’я людини приділяється чимало уваги. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних дефектів».  При цьому медичні працівники повинні пам’ятати, що в кожної людини є свій ступінь такого благополуччя і , головне, свої критерії для його оцінювання. У півдручнику Антропової Тетяни Олександрівни, Пісарєва Аркадія Анатолійовича, Колісниченко Олександри Іванівни. Обстеження та визначення стану здоров’я: Підручник для студ. вищих мед. навч. закл. I-III рівнів акредитації. — К. : Медицина, 2006. — 351с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 350-351. — ISBN 966-8144-40-6. йдеться про стан здоров’я людини з точки зору теоріїх адаптації.

Тобто теорія адаптації пояснює здоров’я людини як здатність організму пристосовуватися до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Цей підхід розглядає здоров’я не просто як відсутність хвороб, а як динамічний процес, що забезпечує оптимальну взаємодію між організмом і середовищем.

Основні положення теорії адаптації у контексті здоров’я:

  1. Гомеостаз як основа здоров’я
    Організм постійно підтримує внутрішню стабільність (гомеостаз), незважаючи на зміни навколишнього середовища. Наприклад, при підвищенні температури повітря людина починає пітніти, щоб охолодити тіло. Гомеостаз забезпечується нервовою, ендокринною та імунною системами.
  2. Стрес і адаптація
    Ганс Сельє, засновник теорії стресу, стверджував, що будь-який вплив (стресор) викликає в організмі адаптаційну реакцію. Вона проходить три фази:

    • Тривога: організм мобілізує свої ресурси.
    • Стадія резистентності: адаптація до стресору.
    • Виснаження: якщо стрес тривалий або надмірний, адаптаційні механізми виснажуються, що може призвести до хвороб.
  3. Пластичність організму
    Здоровий організм здатний змінювати свої функції та структуру для пристосування до нових умов. Наприклад, під час тренувань у спортсменів збільшується м’язова маса і поліпшується функція серця.
  4. Зовнішні та внутрішні фактори впливу
    Здоров’я залежить від гармонії між зовнішніми умовами (клімат, екологія, соціальні умови) і внутрішніми характеристиками організму (генетика, фізіологічний стан, психологічна стійкість). Дисбаланс може викликати хвороби або погіршення адаптаційних можливостей.

Практичне застосування теорії адаптації для підтримання здоров’я:

  • Загартовування організму: вплив контрастних температур підвищує стійкість до змін довкілля.
  • Раціональне харчування: забезпечує організм енергією та будівельними матеріалами для адаптаційних процесів.
  • Фізична активність: тренує серцево-судинну, дихальну та м’язову системи, покращуючи загальну адаптацію.
  • Управління стресом: розвиток психологічної стійкості та технік релаксації дозволяє знижувати негативний вплив стресу.

Таким чином, здоров’я в контексті теорії адаптації – це здатність організму ефективно реагувати на змінні умови та зберігати функціональну цілісність. Відповідний спосіб життя, спрямований на зміцнення адаптаційних механізмів, допомагає підтримувати гармонію між організмом і середовищем.

Крім то у підручнику висвітлено деонтологічні аспекти роботи медичної сестри, проблеми здоров’я, хвороби, теорії адаптації та стресу. Подано методи обстеження пацієнта, розглянуто клінічні прояви та діагностичний пошук у хворих з різними клінічними синдромами та захворюваннями. Наведено методи клінічного обстеження пацієнтів із захворюваннями органів дихальної, серцево-судинної, ендокринної та нервової систем. Подано інформацію щодо основних клінічних синдромів у разі захворювання шлунка, проведення лабораторної діагностики у випадку печінкової недостатності, клінічних проявів кишкової кровотечі, анатомо-фізіологічних особливостей нирок і сечових шляхів, лімфаденопатії пухлинного походження.