Печиво, цукерки та шоколадки придбали бібілотекарі Рівненскої обласної науково-медичної бібліотеки та передали через волонтерів для українських вонів.
8 серпня 2024 року бібліотекарі Рівненської обласної науково – медичної бібліотеки передали воїнам 14 окремої стрілецької бригади, котрі захищають нашу країну поблизу Слов‘янська, солодощі.
Бібліотекарки самостійно влаштували невеличкий збір серед колективу та придбали воїнам цукерки, печиво, шокладки. Усе зібране передали через волонтерів.
“ЖОДНОГО ДНЯ У ЖИТТІ НЕ ПОШКОДУВАЛА ПРО ВИБІР ПРОФЕСІЇ”.
Так розпочала розповідь про себе старший лікар зміни КП”Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф” РОР Любов Волинець.
Стати лікарем Любов Сергіївна мріяла з дитинства. Пригадує, що саме 2 серпня 1974 року вона, після успішної здачі профілюючого екзамену з фізики була зарахована до числа студентів Тернопільського медичного інституту. Нині за її плечима понад 42 роки стажу на посаді лікаря.
За фахом Любов Волинець лікар – терапевт. Мріяла працювати в стаціонарі, однак доля розпорядилася по-іншому, – за направленням жінка змушена була відпрацювати 3 роки на “швидкій допомозі”. Два дні плакала, – ділиться своїми спогадами Любов Сергіївна, – не хотіла тут працювати, але потім їй стало цікаво.
Напочатках надійшла серія складних викликів, виїзд на які завершився позитивним результатом. Розповідає, що один із них закарбувся в пам’яті на все життя. Молодий чоловік після укусу бджіл мав анафілактичний шок. Цей стан у нього розвинувася за лічені хвилини, тому гаяти часу не можна було. Завдяки вчасно і правильно наданій медичній допомозі чоловік одужав і це було доволі приємно. ця ситуація додала впевненості у собі, своїх знаннях, своїх силах, помогла міцно стати на ноги у професії.
Понад 25 років довелося працювати лікарем невідкладних станів у складі бригади “швидкої допомоги”. Тут розвинулися такі якості як: швидка реакція на надання допомоги пацієнтам та оперативність при застосуванні медичних навичок. Утім без любові, людяності, терпимості та толерантності торувати дорогу в обраній професії було б надзвичайно важко .
Чимало років Любов Волинець була наставницею інтернів. При кожній зустрічі з молодими лікарями наголошувала, що без культури спілкування, виваженності, витриманості та любові допомогти хворій людині одужати буде доволі складно.
Останні 16 років Любов Сергіївна приймає виклики. Вона їх сортує, колегам консультативно допомагає у діагностиці, виставленні діагнозу та радить як краще поводитися медичній бригаді при транспортуванні пацієнта до спеціалізованого медичного закладу.
У цьому колективі, – зізнається Любов Волинець, – їй так само комфортно як вдома.
Вона почувається корисною, її знання і досвід затребувані, тому на роботу щодня Любов Сергівна іде з радістю.
З гумором зауважує, що той дриг у неї ще не згас.
Гепатит – це серйозне захворювання печінки, яке вимагає своєчасного виявлення та кваліфікованого лікування. У Рівному з 2003 року функціонує спеціалізований гепатитний центр, який надає високоякісну медичну допомогу пацієнтам з гепатитом. Центр відомий своєю професійною командою, серед якої особливо вирізняється завідувачка Галина Мартинюк, Заслужений лікар України, доцент, досвідчена лікарка, яка ретельно дбає про здоров’я кожного пацієнта. До Всесвітнього дня гепатиту РОНМБ спілкувалася з Галиною Андріївною Мартинюк.
Галина Андріївна пригадує, як важко було засновувати центр, адже ніхто у 90 -х не вважав, що кількість хворих на гепатит зростатиме, що доведеться мати справу з новими типами гепатитів.
” Тоді мені допомагали отримати дозвіл на відкриття гепатитного центру у Рівному Євген Кучерук, котрий був головним лікарем міської лікарні та тодішній начальник управління охорони здоро‘я пан Маслій. Я їм вдячна за допомогу, адже моя ініціатива, а їх підтримка послугували тому, що Рівне стало першим містом, де з‘явився гепатитний центр, а далі нашарувалися хороші лікарі, фаховий персонал, медична техніка”, – розповідає пані Галина.
Гепатитний центр у Рівному обладнаний сучасною медичною технікою та використовує новітні методи діагностики і лікування гепатиту. Однак, ключову роль у процесі одужання пацієнтів відіграє команда професіоналів, яка працює у центрі, каже завідувачка.
“Людяність та турбота про пацієнтів – це запорука успіху лікування будь – якої хвороби. Я вдячна за усі ці роки роботи колективу”, – зауважує Галина Андріївна.
Своєчасне виявлення гепатиту є критично важливим для успішного лікування захворювання. Лікарка центру завжди акцентує увагу на важливості регулярних обстежень та ранньої діагностики. У гепатитному центрі в Рівному використовуються передові методи діагностики, які дозволяють виявити гепатит на ранніх стадіях і розпочати ефективне лікування.
“З кожним роком кількість наших пацієнтів збільшується, – пояснює Галина Андріївна. – Наприклад, тільки за минулий рік у нас стаціонарно пролікувалося понад 600 осіб. Враховуючи те, що у нашому відділенні тільки двадцять ліжок, то іноді нам доводиться працювати в досить скрутних умовах. Це не завжди просто і легко, адже реально ми виконуємо план з ліжкоднів на понад 170%. І це говорить про те, що гепатоцентр терміново потребує розширення ліжкового фонду, аби надавати допомогу усім, хто того потребує”.
Гепатитний центр у Рівному пропонує індивідуалізований підхід до лікування кожного пацієнта. Лікарка уважно вивчає історію хвороби, проводить детальну діагностику та розробляє персоналізовані плани лікування. Центр використовує сучасні методи терапії, включаючи медикаментозне лікування, дієтотерапію та підтримуючу терапію для поліпшення загального стану пацієнтів.
“Лікування пацієнтів залежить від стадії хвороби. Ми завжди акцентуємо увагу, що до лікаря звертатися потрібно завчасно. З кожним роком збільшується кількість пацієнтів з онкопатологією і це дуже складна хвороба, складне і тривале лікування. На ранніх стадіях ще можливо допомогти, далі – ви самі розумієте… Ми маємо безкоштовні препарати, держава забезпечує безкоштовну противовірусну терапію. Просто призначення завжди відерміновані у часі. Обстеження займає багато часу. Без виначення першопричини лікавання неможливе”, – розповідає лікарка.
При лікуванні гепатитів важливим є не лише призначення медикаментозної терапії, зазначає лікарка, а й комплексний підхід до стану здоров’я пацієнта. Кваліфікований лікар враховує всі аспекти, щоб забезпечити ефективне лікування та відновлення організму.
“Лікар збирає анамнез, включаючи інформацію про симптоми, можливі шляхи зараження, попередні медичні стани та спосіб життя пацієнта. Ця інформація допомагає сформувати загальну картину захворювання. Для підтвердження діагнозу гепатиту та визначення його типу лікар проводить низку лабораторних та інструментальних обстежень, зокрема: аналіз крові на наявність вірусних маркерів гепатиту, біохімічні аналізи для оцінки функції печінки, ультразвукове дослідження (УЗД) печінки. Після встановлення діагнозу лікар призначає медикаментозне лікування, яке може включати противірусні препарати, імуномодулятори та інші засоби, спрямовані на знищення вірусу та підтримку функції печінки. Вибір препаратів залежить від типу гепатиту, стадії захворювання та загального стану пацієнта”, – говорить Галина Андріївна.
Окрім медикаментозної терапії, лікар може рекомендувати дієту та підтримуючі заходи, такі як вітамінотерапія, фізіотерапія, а також регулярні медичні обстеження для контролю за станом печінки та ефективністю лікування.
“Важливою складовою лікування гепатиту є дієта. Зазвичай рекомендується: відмова від алкоголю та жирної їжі, обмеження споживання смажених, гострих та копчених продуктів, збільшення кількості овочів, фруктів, білків (особливо рослинного походження) та складних вуглеводів у раціоні, пиття достатньої кількості води.Якщо пацієнт хоче одужати, то він буде дотримуватись порад, а якщо ні , то , як кажуть, медицина тут безсила”, – підсумовує Галина Анріївна.
Кількість випадків гепатиту, зазначає лікарка, у світі продовжує зростати, що викликає серйозне занепокоєння серед медичних фахівців та громадськості. В умовах зростання захворюваності, кожен з нас має бути більш уважним до свого здоров’я та вживати заходів для запобігання інфекції.
Зростання кількості випадків гепатиту наголошує на необхідності більш ретельного ставлення до свого здоров’я. Дотримання профілактичних заходів, регулярні обстеження та здоровий спосіб життя допоможуть знизити ризик інфекції та забезпечити довге та здорове життя. Турбота про своє здоров’я – це найкраща інвестиція в майбутнє.
Цьогоріч традиційна пора «тихого полювання» в українських лісах розпочалася влітку. Та нині виникає резонне запитання, а хто ж на кого полює? Річ у тім, що нині гриби становлять неабияку небезпеку для людського життя, випадки отруєнь дедалі частішають. Про отруйні гриби говорили у Рівненській обласній науково медичній бібліотеці.
29 липня у Рівненській обласній науково медичній бібліотеці прочитали лекцію про отруйні гриби. Присутнім розповіли про початок грибного сезону та про те , які небезпеки можуть таїти в собі дари лісів.
“Як відомо, гриби активно вбирають і накопичують у собі радіонукліди та інші канцерогени. Отже, навіть їстівні та нібито безпечні для здоров’я гриби можуть містити в собі шкідливі речовини та викликати значні розлади організму. Досвідчені грибники радять варити будь-які їстівні гриби протягом 30-60 хвилин у солоній воді, тоді в них можна знизити вміст шкідливих речовин”, – розповіла Наталія Цубан, провідний бібліотекар РОНМБ.
Також бібліотекарка наголосила, що неїстівні гриби активно розвиваються в усі періоди життєвої активності їстівних, тобто протягом всього грибного сезону можна натрапити як на їстівні, так і отруйні гриби. Перші з них з’являються ще у квітні, але пік їхньої активності випадає на середину і кінець осені – саме на сезон грибного полювання. Не варто забувати про те, що період вегетації їстівних та й більшості отруйних грибів однаковий. Наприклад, починаючи з червня аж до жовтня розвиваються такі гриби нейротропної дії, як: іноцибе смугастий, мухомор, клітоцибе, а гепато-нейротропної дії – бліда поганка (зелена, жовта, біла). А восени розвиваються гриб парасолька та опеньок помилковий.
“При будь-якому отруєнні грибами треба негайно викликати медичну допомогу чи відправити хворого до лікарні. Тут уже від швидкості залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до приходу лікаря. Насамперед, треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склянки солоної води, а тоді викликати блювання. Процедуру повторювати декілька разів. Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока”, – зазначила пані Наталія.
Бібліотекарка також наголосила на тому, що у жодному разі не можна давати хворому спиртних напоїв чи розчину оцту, оскільки вони сприяють пришвидшенню засвоєння отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів та звернутися у лікарню якнайшвидше.
ДОРОГІ МЕДИКИ!
Споконвіку більше за всі скарби світу цінувалося здоров’я людини. Тому професія медика завжди була, є та залишається однією з найнеобхідніших і шанованих. Немає вищого і благороднішого покликання, ніж повертати людям життя, особливо у такий складний час, як тепер.
Нині чимало українських медиків змушені виявляти не тільки гуманізм, але й стійку мужність та патріотизм. Сотні відданих своєму фаху лікарів працюють у зоні бойових дій, де рятують поранених військових, надають допомогу місцевим мешканцям, волонтерам і всім, хто небайдужий до долі нашої країни.
Бажаємо вам, шановні медики, міцного здоров’я, терпіння, витримки, благополуччя, родинного тепла і людської шани. Хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до вас сторицею.
Здоров’я вам, дорогі медики, щастя та мирного, переможного українського неба!
З повагою колектив
Рівненської обласної науково медичної бібліотеки
День зубного техніка відзначається 25 липня. Це свято виникло на
початку 2000-х років і було підтримано в середовищі поповнення свіжими
молодими кадрами штатних зуботехнічних лабораторій.
Посада зубного техніка – окрема професія в сучасній стоматології. Їх
часто плутають безпосередньо зі стоматологами або зубними лікарями, але
на відміну від них, зубний технік дуже рідко зустрічається з пацієнтами, тому
що ця професія переважно і є чисто технічна.
Зубний технік виконує слідуючі роботи:
– проєктує та виготовляє зубні протези, максимально наближені до
природних зубів пацієнта, ремонтує стоматологічні пристрої;
– виготовляє різні види коронок, зокрема металокерамічні, прості
конструкції штифтових зубів, мостоподібних, бюгельних та знімних
пластинчастих протезів;
– робить відбитки та виготовляє робочі моделі з різних матеріалів;
– паяє, сплавлює, випалює, відбілює, обробляє, полірує деталі,протези
й апарати;
– дотримує установлених у поліклініці стандартних операційних
процедур під час зубопротезних робіт;
– бере участь у впровадженні в стоматологічну практику комп’ютерних
технологій, вибіркового лазерного спікання та інших сучасних практик під час
зубопротезних робіт – проєктування, виготовлення, реставрації;
– у разі виявлення негараздів у роботі медичного устаткування,
медичних приладів та інструменту повідомляє керівника лабораторії або осіб,
які здійснюють технічне обслуговування;
– надає кваліфіковану невідкладну допомогу, розпізнає стан, що
становить загрозу життю;
– перевіряє стан робочого місця, інструментів, матеріалів, устаткування
на відповідність вимогам охорони праці, санітарним вимогам та гігієнічним
нормам, готує їх до експлуатації, раціонально розміщує інструменти,
матеріали.
Список рекомендованої літератури:
1. Зразок посадової інструкції техніка зубного // Управління закладом
охорони здоров’я.- 2022. – No12. – С.47-50
2. Орловський В.О. Моделювання за допомогою регресійного аналізу
індивідуальних лінійних розмірів малих кутніх зубів залежно від
кефалометричних показників практично здорових чоловіків їз різних регіонів
України / В.О.Орловський // Вісник наукових досліджень. – 2018. – No1. -С.90-
95
3. Остапко О.І. Проблеми забезпечення дитячого населення гірської
географічної зони проживання комплексною стоматологічною допомогою /
О.І. Остапко // Проблеми клінічної педіатрії . – 2022. – No4. – С.32-37
4. ПерепеловаТ.В. Рівень вдоволеності пацієнтів повними знімними
протезами / Т.В. Перепелова // Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник
української медичної стоматологічної академії. – 2023. – No2 (ч.1). – С.136-138
5. Порівняльна оцінка міцностних характеристик композитів світлової
полімеризації для реставрації зубів за методом трьохточкового згину //
Сучасна стоматологія. – 2022. – No3-4. – С.4-9
6. Радчук В.Б. Характеристика реактивних змін слизової оболонки ясен
за умов різних видів одонтопрепарування під металокерамічні конструкції /
В.Б. Радчук // Вісник наукових досліджень. – 2018. -No2. – С.17-20
7. Ремезюк І.Г. Оцінка застосування місцевих лікувальних засобів у
пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом / І.Г. Ремезюк // Клінічна
стоматологія. -2023. – No2-3. – С.56-64
8. Рогач І.М. До питання стоматологічного здоров’я дитячого населення
/ І.М.Рогач // Проблеми клінічної педіатрії. – 2022. – No2. – С.31-34
9. Чернетенко О. Право техників зубних на щорічну додаткову відпустку
за шкідливі умови праці: запитання-відповідь / О. Чернетенко // Упрвління
закладом охорони здоров’я. – 2018. – No7. -С.76-77
Як зберегти мозок здоровим до самої старості і розвинути його:
1. Розумове навантаження. Під час активної розумової діяльності розростається нейронна мережа і відбувається утворення нових нейронів.
2. Спорт. Під час занять спортом посилюється кровотік і кров, збагачена киснем, активніше надходить у мозок. Формуються нові судини в мозку. Виникають нові нейронні зв’язки.
3. Здорова та корисна їжа. Ті, хто харчуються овочами і фруктами, горіхами і натуральними маслами рідше стикаються з в літньому віці проблемами деменції.
4. Відмова від куріння. Куріння не тільки «забиває» судини і викликає кисневе голодування, а й сприяє порушенню когнітивних функцій.
5. Відмова від алкоголю. Через вживання алкоголю до мозку надходить збіднена на кисень кров, що призводить до кисневого голодування. Це спричиняє запаморочення, нудоту, порушення координації, погіршення мислення. Масово гинуть клітини мозку, які вже не відновлюються.
6. Мінімум стресу. При тривожних і депресивних станах мозок не в змозі перезавантажитися, що викликає смерть нервових клітин і призводить до порушення в роботі багатьох внутрішніх органів. Потрібно контролювати свої емоції, а в стані хронічного стресу або інших емоційних розладів звертатися до психотерапевта.
7. Спілкування. Активне соціальне життя, спілкування з великою кількістю людей тренує мозок, допомагає уникнути стреси й депресії, сприяє зниженню ризику деменції в старості.
8. Безпека голови. Удари по голові, дрібні струси, які залишаються проігнорованими чи непоміченими, можуть з віком стати причиною розвитку когнітивних порушень і деменції.
9. Хороший сон. Під час глибокої фази сну мозок перезавантажується, відновлюється, відпочиває. Саме тому людина повинна спати не менше 8 годин на добу. Якщо сон триває менше або він переривчастий, мозок не відпочиває – нервові клітини гинуть.
10. Профілактика діабету, ожиріння, гіпертонії. Ці захворювання катастрофічно позначаються на стані мозку, погіршують когнітивні функції, що призводить до розвитку деменції. Тому потрібно з юного віку й протягом усього життя контролювати свою вагу, займатися спортом, добре харчуватися, уникати стресів і піклуватися про себе.
Виконуйте ці правила і будьте здорові!
Серед травників та прихильників народної медицини давно відомо, що деревій — це рослина з яскраво вираженими лікувальними характеристиками. Подібні властивості забезпечує їй багатий склад, який включає в себе велику кількість біологічно активних речовин:
ефірні олії: містять у собі азулени, складні ефіри, борнеол, камфору та ін. компоненти, чинять потужну антибактеріальну та антигрибкову дію;
ненасичені жирні кислоти: активізують виділення жовчі, нормалізують метаболізм;
вітамін К: покращує згортання крові, попереджує виникнення кровотечі;
дубильні речовини: мають вʼяжучу і антисептичну дію;
сесквітерпенові лактони та ахілеїн: позитивно впливають на секреторну функцію шлунка, завдяки чому покращується травлення;
алкалоїди: стимулюють обмінні процеси та поділ клітин.
Україну накрила аномальна спека, стовчики термометра далеко перетнули позначку за 30* С. Люди важко переносять таку високу температуру, почастішали випадки серцевих нападів. Як вберегтися від спеки, говорили у Рівненській обласній науково медичній бібліотеці.
Бесіду на тему: “Як вберегтися від спеки” для бібліотекарів РОНМБ провела бібліотекарка та колишня лікарка Лілія Троцько. Перегрівання та тривале перебування під сонцем, зауважила вона, може призвести до сонячних ударів, опіків, судом та інших видів теплового ураження. Аби безпечно пережити гарячі дні, пані Лілія озвучила кілька простих правил.
2.Варто обмежувати фізичну активність на свіжому повітрі опідні. Проконсультуйтеся із сімейним лікарем щодо фізичних навантажень за спекотної погоди. Намагайтесь не перебувайте на вулиці з 11:00 до 16:00 .
3. Важливо одягати вбрання з довгими рукавами, світлих кольорів, з натуральних тканин та вільного крою.
4.Найкращий спосіб охолонути — прийняти прохолодний душ або ванну. Якщо ви перебуваєте на роботі і такої можливості немає, тоді просто наповніть оприскувач водою та час від часу орошуйте відкриті частини тіла.
5. Підтримувати водний баланс важливо незалежно від того, наскільки ви активні. Пити треба багато, маленькими порціями та не чекати на відчуття спраги.
6.Вживання гарячих та важких страв створює додаткове теплове навантаження для тіла людини.
7.Добре розставити по кімнатах посуд наповнений льодом чи крижаною водою.
Бережіть себе та поділіться цими корисними порадами з близькими та друзями!
Напередодні дня медика Рівненська обласна науково медична бібліотека підготувала серію матеріалів про рівненських лікарів. Нині мова піде про медичний тандем лікар-медична сестра, котрі сорок років разом працюють у травмпункті міської лікарні та у своїй роботі розчиняються, щодня надаючи допомогу чотирьом, а то й п’яти десяткам пацієнтів з різними травмами.
Травмпункт. Рівненська міська лікарня. Коридори цього відділення ніколи не бувають порожніми. І влітку, і взимку та будь-якої іншої пори року, часу доби ви завжди тут побачите людей. Бо щодня люди потрапляють у різні непередбачувані життєві ситуації, травмуючись, обпікаючись, ламаючи руки та ноги, зазнаючи нещадних укусів комах, плазунів та іншого травматизму. Отож й переповнені коридори травмпункту пацієнтами, котрі очікують на фахову медичну допомогу.
В’ячеслав Наумчук лікар травматолог з понад сорока роками стажу розповідає, що змінювались часи, влада, але єдине, що залишалось незмінним – це кількість людей з травмами.
«У нас є такі дні, коли ми приймаємо 40- 60 людей з різними видами травм. Приходять люди з кліщами під шкірою, то з розряду найпростішого травматизму, велика кількість людей з переломами, особливо у зимовий період, з обмороженнями, з опіками. Усіх потрібно оглянути, надати первинну допомогу, правильно здійснити діагностику. Після такого інтенсивного дня до вечора можна забути як тебе звати», – говорить лікар-травматолог.
Валентина Ковальчук 41 рік працює операційною сестрою у травматології з них більшу частину пацієнтів приймає саме з В’ячеславом Васильовичем, тому наче на підтвердження його слів додає:
«Весь день гіпсуємо, шиємо, перев’язуємо рани. І скажу вам, що я аніскілечки не жаліюсь на свою зайнятість. Свою роботу потрібно любити, де б ти не працював, тоді ти не будеш психологічно виснажуватись та чахнути, а будеш горіти, хотіти працювати. Я уже на пенсії, але досі працюю, бо маю бажання та запал».
В’ячеслав Наумчук в міську лікарню прийшов працювати 1 серпня 1980 року. З того часу місце роботи незмінне. Розповідає, що працював на різних посадах: ходив на виклики по оселях, лікував людей у стаціонарі, однак травмпункт залишився постійним місцем роботи на десятиліття.
«Усі молоді лікарі мали пройти школу життя у травмпункті, бо тут щодня потік людей, котрим потрібно надавати різнопланову допомогу, а значить відточувати свою лікарську майстерність. Через травмпункт пройшов колишній головний лікар міської лікарні Євген Кучерук, лікар Малевич, лікар Чайка, лікар Глінській, Дейнега, Савченко та багато інших фахових спеціалістів про яких знають рівняни, до яких звертаються як до справжніх професіоналів. Усі вони вчилися ставати професіоналами у травмпункті», – розповідає В’ячеслав Васильович.
І лікар травматолог, і медична сестра, котрі пліч-о–пліч сорок років надають первинну медичну допомогу у травмпункті одностайні у тому, що найважче у їхній роботі це різні психологічні аспекти, котрі виникають у процесі роботи з пацієнтом. Кажуть, що наше українське суспільство аж надто наелектризоване, негативне, часто вимагаючи від лікаря того, що йому не під силу, або того, у чому лікар не бачить доцільності.
«Ми стійко переносимо навантаження, бо роки роботи нас загартували. З досвіду скажу, що можна призвичаїтись до великої кількості пацієнтів, але ніколи не можна зрозуміти пацієнта, який агресує та вимагає від лікаря надмірної уваги, або хоче навіть диктувати свої правила лікування”, – пояснює лікар. – Можливо, це наслідки інтернетної освіти, там тепер про все пишуть, але це не значить, що там про все знають і можуть скласти точну схему надання допомоги хворому. От тому непорозуміння з пацієнтами переносити найважче».
«Хворий не може знати як треба трепанувати перелом, як надати первинну хірургічну обробку ран, видалення кліща, видалення рибацького гачка або сторонніх тіл. З усім цим пацієнти потрапляють у травмпункт, а потім вже їх розводять по відділеннях. Пацієнт вимагає від лікаря того, що лікар не може зробити, наприклад, хтось з рідних сказав, що потрібно йому те й те обстеження, але рідні – це не лікар. Тому треба бути розважливими», – зауважує пані Валентина.
Тільки задумайтеся, у скелеті людини понад 200 кісток, величезна кількість м’язів, суглобів, зв’язок і сухожиль, і травматолог повинен знати, як все це пов’язано між собою, і як допомогти пацієнту знову отримати радість руху. Тому, напевно, нам усім потрібно навчитися довіряти лікарям і бути толерантним, пам’ятаючи, що психоемоційний стан лікаря може впливати на хід обстеження та на точність та скорегованість дій при встановленні діагнозу, при наданні допомоги.
Варто зауважити, що у сучасному світі травматизм і смертність внаслідок травми постійно зростає. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від травм щороку гине 2 млн чоловік, а травми різного ступеня тяжкості отримують близько 30 млн людей. На жаль, травматизм – це не тільки медична, а і соціальна проблема сучасного суспільства.
12 липня щорічно відзначають незвичайне свято – День
різнокольорових очей. Присвячений цей день такому фізичному явищу, як
гетерохромія і людям, у яких це явище проявляється. Слово «гетерохромія» має грецьке коріння і буквально перекладається, як різний колір.
Зазвичай цей термін застосовують до кольору райдужки очей, але гетерохромія характерна також для кольору шкіри або волосся. Цікаво, але серед людей з гетерохромією переважають жінки, хоча наукового пояснення цьому факту немає.
Згідно зі статистикою, тільки щасливий 1% населення володіє цією
особливою пігментацією. Гетерохромія – це одне з найкрасивіших,
приголомшливих і загадкових фізичних явищ, якими володіє людство. У
цей день подаруйте своїм друзям з гетерохромією трохи додаткової любові і уваги.
Варто відзначити, що гетерохромія може спостерігатися як різниця в
кольорі між очима, так і різний окрас однієї райдужки. Є багато речей, які
можуть викликати гетерохромію, деякі з них є не чим іншим, як генетичною рисою, яка присутня з народження, інші викликані хворобою або травмою.
Залежно від забарвлення очей гетерохромію ділять на чотири види: повна
гетерохромія (найпоширеніший тип, для якого характерне різне, але рівномірне забарвлення очей), часткова гетерохромія (в цьому випадку різні кольори присутні на одній райдужці), центральна гетерохромія (в цьому випадку спостерігається наявність різнозабарвлених кіл на райдужці, розташованих навколо зіниці) і металозна гетерохромія (особливий тип гетерохромії, характерний для людей, які займаються обробкою металів).
Колір наших очей залежить від кількості меланіну в райдужці. Коли
пігменту дуже мало, очі матимуть світло – блакитне та синє забарвлення, коли його достатньо – зелене, а коли меланіну забагато, то очі будуть карими або темно – карими.
Кількість меланіну в очах визначають два гени в організмі. Коли в людини є різнокольорові очі, то, зрозуміло, що гени «працюють» лише в одному оці. Зазвичай причиною виникнення такої особливості є генетична
спадковість. Однак поштовхом до хвороби може стати щось інше:
– Запалення в оці (якщо хворіти на туберкульоз, грип, рак);- Чужорідне тіло в оці (механічні травми ока);
– Кровотеча (кров’яні маси можуть змінювати колір);
– Синдром Ваарденбурга (це важка генетична хвороба, внаслідок якої забарвлення
ока також може змінитися);
– Побічна ефекти деяких препаратів;
– Синдром Фукса (запальні процеси в тканинах органів зору).
Якщо колір вашої райдужної оболонки різко змінився, то вам потрібно негайно звертатися до лікаря, адже лише він зможе з’ясувати причину таких перевтілень.
Інша справа, коли ви генетично успадкували патологію, в такому випадку немає причин для хвилювання. Безумовно і безперечно, що погляд людини з двома різнокольоровими очима приголомшливий! Це погляд, який не забувається. Він явно викликає заздрість, так
як є люди, які часто купують кольорові контактні лінзи, щоб імітувати природний вигляд. Якщо ви один з небагатьох щасливчиків з різнокольоровими очима, знайдіть секунду, щоб оцінити це сьогодні і відсвяткувати.
1. Жабоєдов Геннадій Дмитрович. Офтальмологія: практикум: навч. посіб. для
студ. вищих мед. навч. закладів ІV рівня акредитації / Г. Д. Жабоєдов, В. В.
Кірєєв. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 280 С.
2. Жабоєдов Геннадій Дмитрович. Практикум з очних хвороб: навч. посібник для
студентів вищих мед. навч. закладів І – ІІ рівнів акредитації / Г. Д. Жабоєдов, В.
В. Кірєєв. – К.: «Здоров’я», 2002. – 64 С.
3. Корконішко Оксана Мирославівна. Медсестринство в офтальмології: підруч. для
студ. вищих мед. навч. закладів І – ІІІ рівнів акредитації / О. М. Корконішко. – 2 –
ге вид., переробл. та допов. – К.: «Медицина», 2008. – 184 С.
4. Офтальмологія: підруч. для студ. вищих мед. навч. закладів ІV рівня акредитації
/ За ред. проф. Р. Л. Скрипник. – К.: ВСВ «Медицина», 2011. – 424 С.
Останні дні в Україні температура повітря сягає понад + 30 ºС у затінку. Роботодавцям необхідно організувати оптимальний режим праці та відпочинку, аби не допустити перегріву працівників, а також відкоригувати час роботи працівників у спекотні дні.
Спекотний мікроклімат має шкідливий вплив на організм людини, викликаючи погіршення самопочуття, зниження працездатності, загострення хронічних хвороб. Особливо це стосується тих, хто працює на відкритих місцевостях, у виробничих і громадських приміщеннях без кондиціонування. Робочий процес за таких умов необхідно організовувати з урахуванням заходів профілактики перегрівання організму і рекомендацій, викладених у пам’ятці.
Пам’ятка для працівників в умовах підвищеної температури повітря:
Кардіологи – це лікарі, які дбають про здоров’я серця, які рятують життя людей, змушуючи їхні серця працювати чітко і злагоджено. Дата та ідея свята виникли у 2021 році, завдяки соціальним мережам набула популярності. Це свято працівників кардіологічних відділень, лікарів- кардіологів.
Кардіолог – людина, з яким рано чи пізно стикаються всі, адже близько 90% захворювань у сучасному світі пов’язано зі станом і роботою серцево-судинної системи.
Кардіологія була відома вже у Стародавньому Єгипті, близько 17 ст. до н.е. Вчені знайшли документи лікаря того часу, який лікував серце. Великий прогрес у розвитку кардіології відбувся в епоху Відродження завдяки унікальним анатомічним дослідженням будови серця Леонардо да Вінчі, якими досі захоплюються лікарі. З початку 19 ст. кардіологія розвивається як самостійна практична дисципліна.
На думку лікарів-кардіологів, до основних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань належить підвищений артеріальний тиск, високий рівень холестерину в крові, зайва вага, тютюнопаління, малорухливий спосіб життя та стреси.
Серед серцево-судинних хвороб за поширеністю артеріальна гіпертензія посідає перше місце. Вона належить до ” хвороб цивілізації “. Артеріальна гіпертензія – провідний фактор ризику ішемічної хвороби серця, мозкового інсульту і ниркової недостатності.
Серед причин смерті від серцево-судинних хвороб близько 53% припадає на ішемічну хворобу серця. Ішемічна хвороба серця – це гостра або хронічна дисфункція серцевого м’яза, яка виникає внаслідок відносного або абсолютного зменшення коронарного кровопостачання міокарда артеріальною кров’ю.
Стенокардія – найбільш частий синдром ішемічної хвороби серця. Стенокардія – це гострий напад болю за грудниною тривалістю 5-10 хвилин. Біль тиснучого або пекучого характеру, нерідко супроводжується страхом смерті, як правило, виникає під впливом фізичного або психоемоційного напруження. Частіше хворіють чоловіки після 40-45 років.
Інфаркт міокарда – захворювання, зумовлене розвитком одного або кількох вогнищ ішемічного некрозу в міокарді. Частіше на інфаркт міокарда хворіють чоловіки у віці після 40 років, а жінки після 50 років. Гострий період захворювання характеризується сильним болем у ділянці грудної клітки. Цей стан продовжується протягом 5-8 днів. Крім того, інфаркт міокарда може проявлятися задишкою, аритмією, непритомністю.
Серцева недостатність – це патофізіологічний стан, при якому порушення функції серця призводить до його нездатності перекачувати кров зі швидкістю, необхідною для задовільної потреби тканин.
Поняття серцева недостатність являється доповненням до будь-якого діагнозу серцево-судинного захворювання як його ускладнення. Часто серцева недостатність супроводжує ішемічну хворобу серця, пороки серця, артеріальну гіпертензію, міокардит, дистрофію міокарда.
Кардіологія унікальна тим, що вона більш процедурна, ніж інша медична спеціальність. У кардіологів є кілька неінвазивних тестів, таких як електрокардіограма, або ЕКГ, та ехокардіограма, або КТ і МРТ серця. Кардіологи повинні пройти 10 або більше років навчання і підготовки, щоб займатися кардіологією.
Список рекомендованої літератури:
діабет / М.В. Болюк // Медицина невідкладних станів. – 2021. – №2. -С.87-93.
Інша назва аїру болотного – татарськя шабля або татарник. Татаро-монголи поважали цю рослину і щиро вірили, що, опустивши корені татарника у водойму, можна очистити воду.
Батьківщиною рослини вважають Індію і Китай, звідки згодом вона розповсюдилася в інші краї та здобула визнання багатьох народів завдяки своїм лікувальним властивостям.
Зі Сходу у висушеному вигляді він потрапив до Давньої Греції й Давнього Риму. У Середньовіччя ароматний корінь возили до Європи через Туреччину переважно в зацукрованому вигляді як одну зі східних солодощів. Цілої рослини не бачили навіть ботаніки, які описували у Травниках тільки зацукровані корені аїру.
Здавна лепеху використовують в медицині. Його лікувальні властивості цінували ще давні лікарі — Гіппократ, Діоскарид і Гален, які вважали аїр однією з найкорисніших рослин. А Ібн-Сінна вводив аїр до складу чудодійних ліків, особливо шанованих на Сході, — чорної кашки Саліма, лікувальної пасти Мітрідата. Лікувальні властивості аїру болотного описані також у давніх монгольських і тібетських манускриптах, присвячених лікуванню.
Корінь аїру використовують для поліпшення апетиту, при лікуванні кишково-шлункових захворювань, як тонізуючий, протизапальний, відхаркувальний засіб. Зовнішньо відвар кореневищ рослини застосовується для полоскання при неприємному запаху з рота та промивання ран і виразок, при випадінні волосся. Аїр допомагає позбавитися тютюнової залежності. Вважається, що у того, хто пожує сухий корінь, виникне сильний блювотний ефект, який викликає відразу до куріння. На основі кореня аїру фармакологічна промисловість виготовляє низку препаратів.
Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня нагороджено заступника директора Центральної міської лікарні Рівного Євгенія Кучерука.
З нагоди Дня Конституції Президент України Володимр Зеленський відзначив лікаря.
До дня медика Рівненська обласна наукова медична бібліотека підготувала серію матеріалів про лікарів Рівненщини, котрі впродовж 30 -50 років рятують людські життя, допомагають прийти у світ новим людям. У цьому матеріалі мова піде про акушера – гінеколога Нілу Козяр. Лікарка за плечима має 40 років стажу, вона стояла у джерела створення Рівненського пологового будинку № 2, була однією з перших гінекологинь у ньому. За час своєї лікарської практики Ніла Андріївна допомогла народитися сотням рівнян, вона лікувала і нині лікує жінок, хоч і пішла на пенсію, однак улюблену професію не залишила, бо перемогла любов та відданість справі лікаря.
Ніла Андріївна Козяр уродженка м. Володимирець. Її будинок знаходився поблизу лікарні та дитинство дівчинки проходило на території медичного закладу. Мама часто знімала зовсім малу Нілу з вікна операційної. А малу Нілу туди тягло наче магнітом: білі халати, важливість на обличчях лікарів, зосередженість у моменти операції – усе розглядала Ніла, про усе розповідала мамі та мріяла стати лікарем.
Коли закінчила школу, дівчина відразу подала документи у медичний навчальний заклад, однак конкурс був настільки великим, що навіть хороші знання, не дали їй змоги відразу здобути омріяну професію.
«Я два роки поступала і тільки на третій рік поступила в Тернопіль, тоді там був медичний інститут. Навчання дуже подобалось, особливо, коли на третьому курсі нас допустили до медсестринської практики. Нас вчили колоти вену, ставити крапельниці. Мені це було так близько, я жила цим навчанням», – згадує Ніла Андріївна.
Ніла Козяр закінчила медичний інститут у 1982 році. На п’ятому курсі довелося визначатися з фахом, згадує лікарка, було складно обрати омріяний фах, адже знову великий конкурс і знову відбір.
«Уявіть, 400 студентів і з них обрали лише 40 гінекологів! Я потрапила, гарно вчилась, була старостою групи, з червоним дипломом закінчила навчання. Оглядаючись, розумію, що я наполегливо йшла до мети», – говорить лікарка.
Після навчання пані Нілі довелося два роки працювати в районній лікарні селища Клевань і лише згодом лікарка перейшла працювати у пологовий, який був тоді один у місті Рівне.
«Я працювала у жіночій консультації, пам’ятаю свій перший огляд пацієнтки: трохи ніяковіла я, трохи вона, однак, завдяки хорошому навчанню, яке я назву вишкіл, я знала що робити, я відчувала у собі силу допомагати, до речі, цю силу я відчуваю і тепер. Тільки тоді це був молодечий запал, а тепер мною рухає досвід і шлях акушер – гінеколога, який пройшла», – каже Ніла Андріївна.
У 1991 році в Рівному відкривають пологовий будинок №2. Ніла Козяр однією з перших лікарок-гінекологів йде працювати у новий медичний заклад. Розповідає, що було дуже складно, адже часи були непрості, не вистачало медичного обладнання, усього потрібно було добиватися, катастрофічно не вистачало фінансування навіть на предмети першої потреби.
«Почати з нуля – отак я б назвала цей період своєї праці. Моєю незмінною помічницею та подругою стала Ніна Іванівна Мельничук, яка була старшою акушеркою. Ми з нею приймали пологи, тоді більше жінок народжувало, графіки роботи були інтенсивними. Але нам це подобалось, бо ми обоє завжди любили свої професії, ми відповідально ставились до того, що ми робили, завжди усвідомлювали, що під час пологів ти відповідальний за два життя: матері і дитини», – згадує Ніла Андріївна.
У Рівненському пологовому будинку №2 Ніла Козяр пропрацювала 30 років, каже, що саме у цьому медичному закладі сформувалась, як акушер – гінеколог, а не тільки гінеколог. У цей період своєї роботи змогла реалізувати себе повною мірою, бо приймала пологи, кесарила, оперувала, консультувала вагітних та жінок з різними гінекологічними проблемами.
«За 42 роки роботи у медицині я навіть не можу осягнути кількість жінок, яких я лікувала, у яких я прийняла пологи. Це дуже багато. Нині до мене приходять внучки моїх перших пацієнток, я вважаю, це якісний показник моєї роботи, це довіра до мене як лікаря», – говорить Ніла Андріївна.
Нині Ніла Козяр вже пенсіонерка та на пенсію лікарка не пішла. Каже, що не готова сидіти вдома та в’язати шкарпетки чи дивитися серіали, бо відчуває у собі силу, бажання лікувати, допомагати жінкам, має знання та досвід, якого бракує сучасним лікарям і яким готова ділитися.
«Ніколи не уявляла себе поза своєю професією, хоч і було непросто. Різні ситуації були за трудову діяльність. Пологи – це екстрим. Треба концентрація, знання, увага. Я завжди була свідомою лікаркою, яка любить те, що робить, – розповідає Ніла Козяр. – Два роки тому я пішла на пенсію, але не покинула робити те, чим завжди жила. Тепер я приймаю своїх пацієнтів у діагностичному центрі «Здорова родина». Новий колектив, нові правила роботи та мені це подобається».
Розповідаючи про новий колектив у пані Ніли змінюється вираз обличчя, вона задоволено посміхається готова розповідати про новий етап свого життя довго. Однак це вже наступна тема нашої зустрічі і ми змушені перебити гінекологиню, мовляв, залишаємо за собою право ще на один матеріал і просимо дати кілька порад молодим лікарям та побажати чогось читачам нашого сайту, наших сторінок у соціальних мережах.
«Раніше краще готували медиків. Ординатура на шостому році навчання, ми шліфувалися як спеціалісти, ми асистували, оперували, виходили на чергування. Бачили пологи і навіть лікарі нам давали проявити себе. Нині інтерни приходять не підготовлені. Війна, ковід впливає на якість підготовки. Хоча приходять розумні діти готові працювати. Хочеться побажати, щоб війна скоріше закінчилась, а молодим лікарям – старатися, навчатися і поважати лікарів з досвідом!», – підсумовує гінекологиня з 40 роками стажу за плечами.
Це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції, і третій рік поспіль Україна святкує його в умовах воєнного стану.
Верховна Рада України ухвалила і ввела в дію Конституцію 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи.
Щойно в 1991 році постала незалежна Україна, одразу ж почались дискусії: якою має бути відновлена держава? Суперечки точилися через державні символи — герб, гімн, прапор — та мову, а статус Криму та співвідношення повноважень Президента і Верховної Ради додатково підливали оливи у вогонь.
9 червня 1995 року настало крихке перемир’я — затвердили Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування, але він не міг функціонувати вічно. Тож щоб розрубати цей гордіїв вузол, 26 червня 1996 року Президент України Леонід Кучма призначив всенародний референдум щодо ухвалення Конституції.
Народні депутати, під загрозою такого перехоплення ініціативи та можливого розпуску парламенту, 27 червня розпочали 24 годинний марафон розгляду поправок та окремих статей проєкту Основного закону.
Оскільки Конституція — Основний закон держави, який закріплює основи її функціонування, постає логічне питання: а чи може держава існувати взагалі без конституції?
Для мусульманських країн (Держава Лівія, Республіка Ірак, Ісламська республіка Іран, Королівство Саудівська Аравія, Ісламська Республіка Пакистан та інші) функції конституції фактично виконує Коран та його релігійні постулати.
Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Австралійський Союз, Нова Зеландія, Держава Ізраїль мають не один, а цілу збірку законодавчих актів, правових звичаїв, судових прецедентів, які й встановлюють принципи функціонування державної влади.
Найясніша республіка Сан-Марино має найстарішу у світі чинну Конституцію — так звані Статути 1600 року та сучасне доповнення 1974 року — Декларація прав громадян.
Конституція США 1789 року також досі чинна, але нараховує вже 27 поправок. Писали її теж з урахуванням просвітницьких ідей поділу влади, прав людини, власності й права на повстання.
Отже, з Конституцією чи без неї, але якийсь Основний документ у державі таки повинен бути.
© «Рівненська обласна наукова медична бібліотека»
Rivne Design. 2020.
