КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Категорія: Статті Page 1 of 8

Auto Added by WPeMatico

ГАЄНТО ДОНІЦЕТТІ: ЗРУЙНОВАНИЙ ТАЛАНТ

🎼 Гаетано Доніцетті: зруйнований талант

Видатний італійський музикант, один із найвідоміших оперних композиторів першої половини ХІХ століття, Гаетано Доніцетті (1797–1848), залишив світові справжні шедеври музичного мистецтва. Його творчість вражає надзвичайною плідністю та легкістю, з якою він створював довершені твори.

Вже у молодому віці Доніцетті здобув загальноєвропейське визнання. Його опери «Лючія ді Ламмермур», «Любовний напій», «Дон Паскуале», «Анна Болейн» та багато інших і сьогодні з успіхом виконуються на провідних оперних сценах світу.

Та життя маестро було сповнене не лише тріумфів. Після сорокаріччя його наздогнали численні родинні трагедії, депресія та тяжка хвороба — сифіліс, що перейшов у третинну стадію. Це спричинило ураження центральної нервової системи, важкі психічні розлади та, зрештою, передчасну смерть композитора.

Трагедія Доніцетті нагадує, що навіть геніальність і талант безсили перед підступними хворобами, які можуть зруйнувати життя. Його спадщина, проте, продовжує жити у музиці, яка надихає та захоплює мільйони слухачів.

📖 Джерело: Нейроnews. – 2025. – №6. – С.44–50

МАГНІТНІ БУРІ У ВЕРЕСНІ

Магнітні бурі у вересні. За даними центру прогнозування космічної погоди NOAA, у вересні 2025 року ймовірні кілька хвиль геомагнітнолї активності. Згідно з попередніми розрахунками, критичними можуть стати 14 та 26 вересня – саме на ці дати припадаєпвдвищення Кр-індексу до рівня 5-6 балів, що відповідала помірним бурям. Також незначні коливання геомагнітного поля можливі у проміжках між основними сплесками, зокрема 10-11 вересня та наприкінці місяця. Це може викликати легке погіршенння самопочуття у людей, чутливих до змін атмосферного тиску та сонячної активності.

📌 Для людей, чутливих до змін атмосферного тиску та сонячної активності, це може проявлятися у вигляді:
– головного болю;
– втоми;
– коливань тиску;
– зниження концентрації.

Будьте уважні до свого самопочуття, дбайте про здоров’я та плануйте дні з підвищеною активністю з урахуванням можливих змін у космічній погоді.

Джерело: «Народна медицина: поради лікарів», №9, вересень 2025.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МНОЖИННОЇ МІЄЛОМИ

Кожного року саме в цей день 5 вересня світ відзначає Всесвітній день
множинної мієломи – нагода звернути увагу на цю важку, але водночас таку
цікаву з медичної точки зору хворобу крові. Чому саме множинна мієлома? І
чому про неї важливо говорити?
Що таке множинна мієлома?
Це злоякісне захворювання крові, яке виникає через неконтрольоване
розмноження плазматичних клітин у кістковому мозку. Найчастіше вона
вражає людей віком понад 65 років, але буває і молодших.
За статистикою, в Іспанії щороку виявляють понад 2 000 нових випадків,
що відповідає приблизно 40 випадкам на мільйон населення. А чи знали ви, що
множинна мієлома – друга за поширеністю форма раку крові після лейкемії?
Цей факт підкреслює її значимість у світі онкології.

З ЛЮБОВ’Ю ДО ПРОФЕСІЇ ТА ЛЮДЕЙ: ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНАТОЛІЯ МЕЛЬНИЧУКА

👨‍⚕️ Мельничук Анатолій Володимирович
Народився у 1956 році. Закінчив Тернопільський медичний інститут у 1979 р. за спеціальністю лікувальна справа.

🔹 1979–1980 рр. – проходив інтернатуру на базі Рівненської обласної лікарні за фахом хірургія.
🔹 1979–1990 рр. – працював лікарем-анестезіологом у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Рівненської обласної лікарні.
🔹 У 1990 році був обраний колективом на посаду завідувача відділення.

💡 Під його керівництвом у Рівненській області була створена мережа відділень анестезіології та інтенсивної терапії, впроваджено сучасний підхід до ведення анестезіологічного простору.

🚑 З 1980 року бере участь у виїзній консультативній допомозі на складні випадки, щороку здійснює близько 30 виїздів, а також організовує евакуацію тяжких хворих до обласної лікарні.
Активно займається санітарно-просвітницькою роботою серед пацієнтів та населення Рівного й області.

🚐 Анатолій Володимирович став ініціатором і виконавцем створення першого в Україні спеціалізованого реанімобіля за європейськими стандартами, який успішно пройшов усі випробування та був високо оцінений у МОЗ України.

👨‍⚕️ Як завідувач відділення, він бере участь у лікуванні реанімаційних хворих, забезпечує анестезіологічний супровід операцій та процедур.
Під його керівництвом реалізується сучасна стратегія анестезіології та інтенсивної терапії:

  • впроваджено понад 40 методик,

  • розроблено методичні рекомендації,

  • опубліковано більше 60 наукових статей.

🎓 З його ініціативи у Рівненській обласній клінічній лікарні ім. Ю. Семенюка відкрито Рівненську філію кафедри анестезіології та інтенсивної терапії факультету післядипломної освіти ЛНМУ ім. Д. Галицького, де щорічно проводяться цикли тематичних удосконалень для лікарів.

🌟 За 45 років медичної практики Анатолій Мельничук пройшов шлях від лікаря-анестезіолога до завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії. За його плечима – сотні врятованих життів і заслужене визнання:

  • Заслужений лікар України,

  • голова правління Рівненської обласної громадської організації «Асоціація анестезіологів Рівненської області»,

  • нагороджений Орденом Святого Пантелеймона.

👨‍⚕️ Це лікар, для якого медицина – не лише професія, а й щоденне служіння людям.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ХВОРОБОЮ ДЕНГЕ

Міжнародний день боротьби з хворобою денге, що відзначається 26
серпня, має на меті привернути увагу до цієї небезпечної хвороби, що передається
через укус заражених комарів. Цікаво, що денге не передається від людини до
людини, а її поширення залежить від комарів, зокрема Aedes aegypti i Aedes
albopictus. За рік у світі фіксується понад 390 мільйонів випадків захворювання, і
приблизно 500 000 з них мають важку форму – геморагічну лихоманку денге, яка
щороку забирає близько 25 000 життів.
Ключові моменти:
– Поширеність: Більше половини населення Землі перебуває під
ризиком зараження.
– Чотири штами вірусу: Існує чотири різних штами денге, і кожен
з них може спричинити хворобу навіть у людини, яка вже перехворіла.
– Геморагічна лихоманка: Це найважча форма денге, яка може
стати смертельною.
Факти:
1. Підвищення числа випадків: Останнім часом денге стає
все більш поширеною в міських районах, що раніше не були схильні до
такої інфекції. Тепер великі міста, такі як Маніла або Бангкок,
переживають епідемії денге.
2. Історія захворювання: Вірус денге був вперше виявлений
ще в 1950 – х роках, але на сьогодні він став однією з найбільших
проблем для охорони здоров’я в тропічних і субтропічних країнах.
3. Можливість зараження кілька разів: Унікальність вірусу
полягає в тому, що одна й та сама людина може захворіти до чотирьох
разів через різні штами. В результаті цього збільшується ймовірність
розвитку важкої форми захворювання.
4. Цікава причина інтенсивного поширення: Зміна клімату і
урбанізація сприяють поширенню комарів – переносників. Вони люблять
жити в містах, особливо в районах з поганим водовідведенням, де
можуть розмножуватися в калюжах і залишках води.
5. Незвична боротьба: У деяких країнах, таких як Таїланд,
для боротьби з денге використовують генетично модифікованих комарів,
які передають стерильність своїм нащадкам, що зменшує кількість
заражених комарів.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ШИЗОФРЕНІЮ

16 серпня проводиться Міжнародний день поширення інформації про
шизофренію. Розвінчуємо міфи та відкриваємо правду. Ці серпневі заходи у
другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Шизофренія – це не просто медичний термін. Це захворювання, яке змінює
спосіб, яким людина мислить, відчуває і сприймає світ. Воно ніби розриває тонку
грань між реальністю та уявою, що робить життя тих, хто з ним живе, надзвичайно
складним.
Сьогодні, 16 серпня, у Міжнародний день поширення інформації про
шизофренію, ми маємо можливість не лише краще зрозуміти це захворювання, а й
підтримати тих, хто щодня з ним бореться.
Що таке шизофренія? Це хронічне психічне захворювання, яке впливає на
здатність людини:
– Мислити логічно
– Відчувати емоції
– Поводитися адекватно

ДЕНЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА УКРАЇНИ

27 липня – День медичного працівника України. Ці липневі

заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Професія медичного працівника – це не лише технічний навик, але й
цілий комплекс людських цінностей. Співчуття, увага, відповідальність і
добросердечність – це основні риси, які вирізняють медичних працівників. І навіть
коли вони стикаються з важкими ситуаціями, їхня етика та внутрішня культура
залишаються незмінними. Лікарі та медичні сестри повинні володіти високою
внутрішньою етичною культурою, а чесність є однією з головних рис, які
визначають характер медпрацівника.

Метою Дня медика є подяка усім медичним фахівцям (лікарям,
медсестрам, санітарам, лаборантам, фельдшерам тощо) за їхню відповідальну й
незамінну працю, підвищення ініціативи медичних працівників.

Перші карети для переміщення людей в тяжкому стані виникли у кінці
19 століття. Батьком медицини вважають Гіппократа. ДНК винайшли у 1953 році.
У нейрохірурга Клаудіо Вітале стався інфаркт прямо під час проведення операції,
проте лікар завершив операцію. Носіння білих лікарняних халатів розпочалося з 19
століття.

ПЕТРО ШЕПЧЕНКО – ЛІКАР-ХІРУРГ,ЯКИЙ ПРАЦЮВАВ У РАДИВИЛОВІ

Петро Дмитрович Шепченко (1870–1931) — видатний лікар-хірург, активний діяч товариства «Просвіта», друг письменника і лікаря Модеста Левицького.

За рішенням української громади Києва Петро Шепченко був направлений до Радивилова на зміну Модесту Левицькому, що стало визначною подією для розвитку хірургічної справи на Рівненщині. У березні 1907 року він оселився в Радивилові, розпочавши хірургічну практику в місцевій лікарні на 30 ліжок, заснованій коштом мецената Гінсбурга.

Доктор Шепченко здобув славу висококваліфікованого фахівця широкого профілю, якого шанували не лише в Радивилові, а й у навколишніх селах. У 1912 році 44,4% хворих лікарні становили пацієнти хірургічного профілю; тоді ж хірург виконав 269 операцій.

У 1920 році, під час польсько-радянської війни, Петра Шепченка було заарештовано й ледь не страчено; врятували його місцеві єврейські мешканці. Ця подія спричинила у лікаря нервове потрясіння, після чого він змушений був полишити активну хірургічну практику. Згодом працював залізничним лікарем на маршруті Здолбунів — Львів.

Активно займався просвітницькою діяльністю у галузі медицини. У 1923 році видав книгу «Тяжке лихо, або Що таке пранці та як від них боронитися», присвячену профілактиці венеричних захворювань, а також працю «Страшне лихо».

Його діяльність високо оцінювали сучасники. Найближчий друг, письменник Модест Левицький, писав про нього:

«Він робив багато добра, а завжди так, що ліва рука не знала, що робить права. Він ніколи не перся на авансцену, а тихо робив своє висококультурне діло»
(Наріжний С., “Українська еміграція”, Прага, 1942; Лікарський Вісник, Львів, 1933).

Петро Дмитрович Шепченко похований у місті Радивилів Рівненської області.

 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ПРОТИ МАЛЯРІЇ

25 квітня кожного року відзначаємо важливу подію – Всесвітній день
боротьби проти малярії. Урочистий день започаткувала Всесвітня організація
охорони здоров’я у 2007 році. Дата святкування обрана на честь Дня боротьби з
малярією в Африці, який святкується цього ж дня.
Малярія – це тяжке інфекційне паразитарне захворювання, що передається
через самок малярійних комарів. Симптоматика: нудота, лихоманка, головний
біль, кривава діарея, анемія тощо. Малярія згадується ще у пам’ятках давніх
часів.
За даними ВООЗ заразитися малярією можна у 87 країнах світу, в
основному це країни Африки, Південної Азії та Америки. В Україні передача
малярії комарами не відбувається і наразі усі зареєстровані випадки
захворювань знаходяться на рівні 0,07 – 0,17 на 100 тис. населення.
Діагноз малярії ставиться на основі клінічної картини, епідеміологічних та
бактеріологічних досліджень, які не тільки можуть встановити діагноз, але й
з’ясувати форму захворювання. Сприйнятливість людей до малярії загальна,
особливо часто хворіють діти.

МЕДИК, ЩО НЕ ЗНАЄ ВТОМИ

У білому халаті, бадьора, весела, життєрадісна з проникливим поглядом і турботою про кожного пацієнта. Так відгукуються рідні та колеги про лікарку-фтизіатра Надію Максимівну Гречинську. Вона повністю  присвятила себе служінню медицині та боротьбі з невидимим ворогом – хворобами, що крадуть у людини найдорожче: подих, силу, майбутнє. Надія Гречинська понад півстоліття не лише лікувала, але й запобігала, навчала, підтримувала та вселяла надію на одужання сотням пацієнтів.

Народилася Гречинська Надія Максимівна 1920 року в  селі Кислівка Київської області. Після закінчення восьми класів навчалася в Миронівському медучилищі та працювала медичною сестрою в районній лікарні.

На початку Другої світової війни була мобілізована в медичний ешелон, який евакуйовував поранених з фронту в глиб тилу. Таким чином, вона опинилася на Далекому Сході в місті Іркутськ, де працювала в госпіталі. Там їй доводилося робити навіть операції через брак медичних працівників.

Поряд з роботою навчалася в Іркутському медичному інституті, але після закінчення війни і звільнення Батьківщини, повернулася в Україну та продовжила навчання у Львівському медичному інституті. Поєднувала навчання з роботою медичної сестри.

Після закінчення інституту за направленням  приїхала до Рівного. З 1950 року працювала на посаді лікаря-фтизіатра в Рівненському обласному туберкульозному диспансері аж до 1991 року.

Вона прийшла у медицину ще тоді, коли туберкульоз здавався вироком, коли страх перед ним був сильнішим за знання, а ліки не завжди встигали врятувати. Але вона не здавалася. Кожен день, кожен пацієнт, кожен рентгенівський знімок були її полем бою. Вона навчала колег, працювала над методиками лікування, впроваджувала нові підходи, не припиняючи вірити, що хворобу можна здолати.

АВІТАМІНОЗ, ГІПОВІТАМІНОЗ: ЯК ЇХ НЕДОСТАТНІСТЬ ВПЛИВАЄ НА ЗДОРОВ’Я

 

Вітамінна недостатність – захворювання, що виникає під час дефіциту
вітамінів у їжі, а також якщо вітаміни, що надходять з їжею, не всмоктуються
з кишечнику, або інтенсивно руйнуються в організмі. В залежності від
ступеню вітамінної недостатності розрізняють авітамінози та гіповітамінози.
Авітамінози – тяжка форма вітамінної недостатності, що розвивається  при
довгій відсутності витамінів в їжі або порушенні їх засвоєння. Гиповітаміноз
– захворювання, що виникає при неповному задоволенні потреб організму у
вітамінах. З метою профілактики витамінної недостатності, потрібно знати
причини її розвитку.
По-перше, низький вміст вітамінів у раціоні і неправильне харчування. Так,
наприклад, відсутність в раціоні овочів, фруктів та ягід приводить до
дефіциту в організмі вітамінів С і Р.

ЗАБУТІ ІМЕНА

Продовжуємо знайомити вас, наші читачі, із особистостями, які були нашими земляками та присвятили себе служінню медицині.

В рамках реалізації проєкту “Спадщина Рівненської медицини” представляємо Ірину Прісневську-Зощук.

Варто виокремити й діяльність Ірини Прісневської-Зощук. Народилася 26 березня 1903 р. у м. Здолбунові. Медичні студії розпочала у Празі, а завершила
у Познані, де захистила наукову роботу з акушерства. Повернувшись на Волинь, розпочала лікарську практику в Рівному. Брала активну участь у
жіночому русі в товаристві «Союз українок». У 1939 р. вийшла заміж за лікаря Степана Зощука й переїхала до нього у Познань. У період Другої світової війни
в 1943 р. подружжя переїхало до Відня. В Австрії 1956 р. очолила Українську жіночу службу, а 1959 р. брала участь у роботі Конгресу міжнародної ради
жінок. Померла в 1986 р. й похована у Відні.

ІСААК НЬЮТОН

Видатний англійський вчений Ісаак Ньютон (1643–1727) зробив величезний внесок у розвиток математики, фізики й астрономії та став легендою ще за життя. Тому в його біографії важко відокремити реальні факти від численних міфів. І якщо його наукова діяльність усебічно вивчена й гідно оцінена, то сама його особистість потребує окремого висвітлення. Адже Ньютон був украй непростою людиною — замкнутою, підозріливою, гнівливою, мстивою і самозакоханою. Це наштовхнуло сучасних дослідників на думку про наявність у нього певних психічних розладів. Серед імовірних діагнозів називають синдром Аспергера, манію величі, параною, біполярний афективний розлад, шизофренію тощо.
У журналі Нейроnews, з яким ви можете ознайомитися у нашій книгозбірні, описано хвороби відомих людей, роль різних психічних, нервових і соматичних патологій в житті геніальних осіб.
Однак принагідно хочемо зауважити, що хвороба будь-якої людини є інтимною, особистою стороною її біографії, і публічне обговорення будь- якого захворювання справедливо вважається неетичним.

ПРО БЛАГОДІЙНІСТЬ АБО ДОБРОЧИННІСТЬ

День благодійності в Україні відзначається щороку у другу неділю
грудня. Це національне свято впроваджено з метою підтримки милосердя на
різних рівнях відповідальності. Людина може займатися благодійністю
особисто, також існує багато громадських організацій та благодійних фондів,
які здійснюють допомогу нужденним. Принцип милосердя має також
підтримуватися і на державному рівні.
Благодійність – це різнопланова допомога тим людям, які її
потребують. Це не обов’язково фінансова підтримка чи дарування майна.
Окрема людина чи благодійна організація може підтримати людину
морально, надати їй безоплатну фахову допомогу, спрямувати її до людей чи
організацій, які нададуть фахову допомогу з потрібного питання.
Це свято було впроваджене в 2007 році. В указі стверджується, що
державні органи сприятимуть підтримувати ініціативи та справи, виявлені та
впроваджені з боку благодійних організацій.
Здійснювати акти милосердя, виявляючи чуйність та турботу до інших
людей необхідно не тільки в день благодійності. Навіть маленька справа,
зроблена від щирого серця, викличе вдячність чи усмішку у того, хто
потребував допомоги, це означає, що життя не прожите марно, отже:
1. Поділитися своїми речами. Якщо ви певні речі вже давно не носите, не
викидайте їх. Існує багато благодійних організацій, що збирають одяг для
бідних людей. Непотрібні для вас книги та іграшки можуть принести радість
комусь іншому, а старий столик чи крісло – створять затишок у домі бідних
людей.
2. Поділитися кров’ю. В кожному місті є центри переливання крові, які
роблять забори крові у донорів.
3. Не бути байдужими до людей. Можна бідній людині чи безхатченку купити
пиріжок чи іншу їжу у закладі харчування.
4. Допоможіть нужденним людям, яких знаєте. Якщо у вас є хворі чи бідні
родичі, дізнайтесь, як ви можете їм допомогти.
5. Станьте волонтером. Є багато можливостей для доброчинності в медичних
закладах, дитячих будинках, будинках для людей похилого віку.
6. Пожертвуйте на лікування. Є безліч історій дітей та дорослих, що мають
серйозні захворювання та потребують коштовного лікування. Навіть 10
гривень, пожертвуваних у фонд допомоги такій людині, може врятувати їй
життя.
7. Взяти опіку над твариною. Можна вуличну собаку чи кішку підгодовувати.
Також можна встановити опіку над якоюсь твариною з притулку. Відвідувати
її, приносити їжу, брати на прогулянку.

День благодійності в Україні – це можливість привернути увагу
можновладців до труднощів, з якими стикаються благодійники та покращити
умови їхньої роботи. Не має значення, що ми робимо, чи скільки ми
жертвуємо, навіть добрі слова підтримки – це вже благодійність. Однак
серйозну допомогу, яка може змінювати долі нужденних, можуть надати
заможні люди, компанії та організації, яким не байдужа доля інших.
Добрі справи можуть покращувати та рятувати життя мільйонів. День
благодійності в Україні має покликати кожного українця приєднатися до
милосердних справ.
Дана інформація взята з фонду нашої бібліотеки, яка нараховує понад
100000 книг, де можна отримати відповіді на медичні вузькогалузеві
запитання.

Список рекомендованої літератури:

1. Благодійний проєкт центру нейрореабілітації ” НОДУС ” для учасників
АТО/ООС // Приватний лікар. – 2020. -No6. – С.42-44
2. Власенко Н. 10-річний шлях на ниві благодійності заради людей з
діабетом / Н. Власенко // Диабетик. – 2003. – No6. – С.9-11
3. Гуторова Н. Безоплатне донорство крові та її компонентів як
благодійність роботодавців / Н. Гуторова // Український медичний
часопис. – 2020. – No4. – С.8-10
4. Зразок Порядку отримання та використання благодійних внесків //
Управління закладом охорони здоров’я. – 2022. – “5-6. – С.50-51
5. Сошинський С. Антикорупційне законодавство і благодійність / С.
Сошинський // Практика управління медичним закладом. – 2011. – No9. –
С.89-95
6. Чіпко М. Благодійна акція “Медичний центр” / М. Чіпко // Довкілля та
здоров’я. – 2011. – No3. – С.76

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГІНІЄНИ

 

3 вересня відзначається Всесвітній день гігієни. Гігієна як наука є дуже
широким поняттям, що охоплює практично всі сторони життя людей. Це
гігієна для вагітних жінок, гігієна післяпологового періоду, гігієна дитини, гігієна
харчування, праці, ротової порожнини, особиста гігієна і миття рук.
Гігієна – це сукупність знань і навичок, які люди повинні застосовувати
для того, щоб контролювати чинники, які можуть чинити шкідливий вплив на
здоров’я.


З дитинства нас вчать дотримуватися правил гігієни. Нас привчають
мити руки, чистити зуби, прибирати нашу кімнату, парту, робочий стіл.
Підтримка тіла та навколишнього середовища в чистоті – це та необхідність,
яка захищає нас від шкідливих бактерій і від деяких захворювань.
В епоху науково- технічного прогресу, який супроводжують хімічні й
фізичні забруднення навколишнього середовища, особиста гігієна стає
вагомим чинником запобігання серцево- судинним та іншим поширеним
захворюванням. Вона дозволяє ефективно боротися з нервово-психічним
перенапруженням, послаблює несприятливі наслідки впливу різних
професійних шкідливостей та чинників навколишнього середовища.
Як свідчать дані ВООЗ, велика частина населення в усіх країнах світу
серйозно порушує правила особистої гігієни, курить, зловживає алкогольними
напоями, не приділяє належної уваги фізичній культурі, загартуванню та
іншим елементам здорового способу життя.
Суспільне значення особистої гігієни визначається тим, що
недотримання її вимог у повсякденному житті може негативно впливати і на
здоров’я інших людей ( пасивне куріння, поширення інфекційних захворювань
і гельмінтозів ). Щоб запобігти такому становищу, знання та навички
особистої гігієни потрібно прищеплювати дітям з раннього віку.
До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота,
фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу
і взуття, гігієна відпочинку і сну.
Людське тіло покривають кілька мільйонів потових залоз. Коли бактерії
руйнують піт, як наслідок виникає характерний запах. Регулярне миття тіла
запобігає роздратуванню шкіри. Миття волосся видаляє жир і забруднення.
Часте миття рук – один з кращих способів уникнути розповсюдження
інфекційних захворювань.
Стоматологічна гігієна – це більше, ніж гарна посмішка і білі зуби. Вона
допоможе запобігти появі таких проблем, як захворювання ясен, карієс і
поява неприємного запаху з рота.
Крім дотримання правил особистої гігієни та підтримання чистоти в
будинку, важливою частиною культури є шанобливе ставлення до
громадських місць.

Список рекомендованої літератури:

1. Антибактериальные и антисептические свойства вагинального душа
Дреагин бакт в эксперименте // Жіночий лікар. – 2019. No4. – С.32-37
2. Асмолова А.А. Состояние гигиены ротовой полости больных с
верхнечелюстным посимплантационным синдромом при лечении
мебифоном / А.А.Асмолова // Вісник стоматологіі. – 2018. – No 1. –
С.26-28
3. Внесок науковців ДУ “ІГЗ ім. О.М.Марзєєва НАМНУ” у вирішення
актуальних питань гігієни водопостачання та якості питної води в
Україні // Довкілля та здоров’я. -2018. – Спецвипуск 86. – С.30-37
4. Де Лео Винченцо. Фармакологическая, микробиологическая и
клиническая эффективность средств для интимной гигиены женщин
на основе растительных экстрактов / Винченцо Де Лео //
Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2021. -No1. -С.124-
142
5. Особенности индивидуальной гигиены у пациентов, находящихся на
ортодонтическом лечении. // Стоматология. Эстетика. Инновации.
-2021 – No1. – С.8-16
6. Особенности профессиональной гигиены у пациентов, находящихся
на ортодонтическом лечении. // Стоматология.Эстетика.
Инновации. – 2021. – No3. – С.245-259
7. Ридный С. Проблемные вопросы гигиены рук медицинского
персонала / С.Ридный // Журнал головної медичної сестри. – 2018. –
No5. – С.10-14
8. Характеристика состояния тканей пародонта и гигиены полости рта
у лиц старшего возраста при коморбидной патологии и пути ее
улучшения // Сучасна стоматологія. -2021. – No5. – С.52-56

ВСЕСВІТНІЙ МІСЯЦЬ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ХВОРОБУ АЛЬЦГЕЙМЕРА

 


«Чума ХХІ сторіччя» – так називають хворобу Альцгеймера.
Саме вересень місяць за ініціативою ВООЗ було визначено Всесвітнім
місяцем обізнаності про хворобу Альцгеймера. В світі на неї страждають
більше 50 мільйонів людей. Це захворювання є найбільш розповсюдженою
формою втрати пам’яті або деменції.

Щороку дедалі більше країн беруть участь у заходах Всесвітнього дня
поширення інформації щодо хвороби Альцгеймера, і в багатьох сферах
сучасного життя зростає усвідомлення тягаря деменції. З 2018 року
запроваджено кампанію під назвою «World Alzheimer’s Month».
Вересень став місяцем, протягом якого запропоновано не лише
обговорювати проблеми, пов’язані з деменцією, в колі сім’ї, друзів, колег, а й
бути активним учасником акцій із привернення уваги до зазначеної проблеми.
Деменція – хронічний прогресуючий синдром, який викликаний
захворюваннями головного мозку, з деградацією когнітивних функцій (пам’ять,
мислення, мовлення, здатність до орієнтації, контроль над поведінкою,
виконання повсякденних функцій) більшою мірою, ніж це притаманно
фізіологічному.

Перші згадки про цю хворобу зустрічаються у стародавніх джерелах.
Але детально дав їй визначення німецький психіатр Алоїс Альцгеймер на
прикладі своєї підопічної лише 1907 року. Ця форма недоумства отримала
назву синильна деменція альцгеймерівського типу або хвороба Альцгеймера. Її
все ще вивчають, намагаючись знизити ймовірність нових захворювань та
покращити життя хворих.

Зазвичай хворобу Альцгеймера діагностують у людей старше 65 – ти
років, нажаль, останнім часом спостерігається все більше її поширення і
«помолодшення» (серед осіб у віці 45 – 65 років).
Хвороба Альцгеймера уражає людей незалежно від освіти, рівня життя
та країни проживання. Серед відомих людей, які страждали на цю хворобу, –
президент США Рональд Рейган, перший виконавець ролі Джеймса Бонда сер
Шон Коннері, прем’єр – міністр Великої Британії Маргарет Тетчер.
Початкові симптоми хвороби Альцгеймера часто помилково
приймаються за нормальні ознаки старіння.

Короткочасна втрата пам’яті – найбільш поширений ранній симптом,
який виражається в тому, що хворому важко запам’ятовувати останні події. У
третині випадків захворювання можна розпізнати по змінам поведінки.
Симптоми хвороби Альцгеймера спочатку зазвичай легкі, але в міру
того, як з часом пошкоджується все більше клітин мозку, симптомами стають
більш вираженими і починають заважати повсякденному життю людини. Це
відрізняє їх від змін, які у нормі відбуваються у багатьох людей у міру старіння,
наприклад, коли вони трохи повільніше обмірковують звичайні побутові справи
або іноді щось забувають.

Існують деякі загальні симптоми хвороби Альцгеймера, але у кожної
людини прояви хвороби унікальні. Для більшості людей першими ознаками
хвороби Альцгеймера є проблеми з пам’яттю, зокрема, труднощі із
запам’ятовуванням недавніх подій і засвоєнням нової інформації. Це пов’язано
з тим, що на ранній стадії хвороби Альцгеймера зазвичай уражається частина
мозку, яка називається гиппокампом. Він важливий для моментальної павм’яті.
Однак пам’ять людини на події, що відбулися давним – давно, зазвичай не
змінюється на ранніх стадіях.

Попри сенсаційні заяви науковців, сьогодні ліків для радикальної
боротьби із цією хворобою не знайдено. Наразі доступні лише методи, які
можуть частково скоригувати стан хворого, сповільнити прогресування
деменції та пом’якшити симптоми захворювання.
Як метод профілактики хвороби Альцгеймера вчені рекомендують
підтримувати інтелектуальну активність до глибокої старості, вчитися,
вирішувати логічні задачі, вести здоровий спосіб життя.

Найчастіше захворювання починається з розладу короткочасної пам’яті,
тобто людина легко забуває отриману нещодавно інформацію, і в той же час
легко відтворює факти і події, що відносяться до далекого минулого.
Потім довготривала пам’ять розладжується, з’являються поведінкові
відхилення, які зазвичай загострюються ввечері: плаксивість, роздратованість,
агресія, може навіть з’явитись тяга до бродяження.

Останньою стадією хвороби є тяжка деменція. В цей період людина вже
повністю залежить від сторонньої допомоги, вона не може виконувати
елементарні побутові функції (одягатися, виконувати гігієнічні процедури),
приймати їжу, її мова складає з уривчастих фраз, словниковий запас зводиться
до мінімуму. Хворого не покидає апатія, його м’язова маса виснажується,
застійна пневмонія часто стає причиною смерті.

Метою такого місяця є посилення пріоритетів і поінформованості
суспільства про деменцію та асоційовані з нею проблеми; зниження ризику
розвитку слабоумства; поширення інформації щодо діагностики, лікування та
догляду таких пацієнтів; підтримка відповідних досліджень та інновації.
Тож всесвітній місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера – гарна
нагода для розповсюдження інформації про це важке захворювання та
усвідомлення його тягаря. Щороку все більше країн приєднується до заходів
Всесвітнього місяця поширення інформації щодо хвороби Альцгеймера.
Отже, у разі появи одного або більше симптомів у себе чи своїх
близьких, необхідно звернутися до сімейного лікаря, якомога раніше.

Список рекомендованої літератури:

1. Лікування і реабілітація хворих на деменцію при хворобі
Альцгеймера і членів їхніх родин (нові технології): методичні
рекомендації / Міністерство охорони здоров’я. – Донецьк, 2001. – 19 С.
2. Судинна деменція в практиці сімейного лікаря: сучасні
підходи до діагностики та лікування: методичні рекомендації. / МОЗ
України, Укр. Центр наук. мед. інформ. та патент. – ліценз. роботи,
Запорізька мед. академія післядипломної освіти; сост.: В. І. Кошля, О. А.
Левада, І. Я. Пінчук. – К., 2010. – 27 С.
3. Судинна деменція: етіопатогенез, діагностика, сучасні
стратегії лікування / МОЗ України, Укр. центр наук. мед. інформ. та
патент. – ліценз. роботи, Запорізька мед. академія післядипломної освіти;
Уклад.: О. А. Левада та ін., 2009. – 24 С.

МЕД. ДИВОВИЖНІ ВЛАСТИВОСТІ

Бджолиний мед – один з складних природних продуктів, у складі якого виявлено більше чотирьохсот різних компонентів. Бджолиний мед – ні з чим не зрівняний за харчовим та цілющими властивостями продукт, це справжнє диво природи, її великодушний дарунок. Він вміщує більшість елементів таблиці Менделєєва, насичений амінокислотами і багатьма іншими біологічно активними сполуками, незмінний продукт харчування. Слід зазначити, що хімічний склад меду непостійний і залежить від виду медоносних рослин, з яких зібраний нектар; грунту, на якому вони виростають; погодних і кліматичних умов; часу, що пройшов від збору нектару до витягання меду із стільників; термінів зберігання меду.

Ще в стародавні часи Авіцена досить широко застосовував у своїй лікарській практиці мед і віск. У його книзі “Канон лікарської науки” є багато рецептів, до складу яких входить мед. Авіцена вважав, що людям після 45 років треба систематично вживати мед. Особливо з товченими ядрами горіхів, які містять багато жирів. Це йому належить вислів: “Якщо хочеш зберегти молодість, обов’язково їж мед”.

У міфології Стародавньої Індії бджоли займали виключно почесне місце. Досить сказати, що головний індійський бог Вішна зображувався у вигляді бджоли, яка відпочиває у чаші квітки лотоса. У стародавній індійській медичній книзі “Аюрведа” (“Книга життя”) говориться, що подовжити життя людини можна тільки еліксирами та дієтою, до складу якої входять мед і молоко. Відомий індійський лікувальний засіб “альтерація”, що зберігає молодість і забезпечує приємне самопочуття людини, готується переважно з меду.

Цілительниця Євпраксія-Зоя — дочка великого князя Мстислава Володимировича і онука Володимира Мономаха у своєму трактаті, “Алімма” (“Мазі”), розділі “Гігієна харчування” велику увагу приділила застосуванню меду.

У науковій літературі описаний випадок, коли в одній з єгипетських пірамід був виявлений збережений труп дитини, поміщений у посудину з медом. Древні єгиптяни, як виявилося, нерідко використовували властивості меду консервувати, при бальзамуванні трупів фараонів і членів їхніх родин.

Лікувальні властивості меду.

 

Бджолиний мед з давніх часів застосовували з лікувальною метою багато народів. У старовинних росіянах рукописних лікарських порадниках є немало рецептів, до складу яких входить мед. В даний час лікувальні властивості меду почали вивчатися більш поглиблено, і накопичений матеріал дає право поставити мед в ряд найбільш активнодіючих природних ліків. Проте слід враховувати, що мед в основному засіб неспецифічної терапії, нормалізуючий фізіологічні функції організму, тому його необхідно рекомендувати при комплексному лікуванні різних захворювань.

Використання меду як ефективного лікарського засобу ґрунтується на багатьох його властивостях, зокрема антибактеріальній, бактерицидній, протизапальній і протиалергічній дії. Лікувальному ефекту меду сприяють склад сахарів, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини. Мед використовують як загальнозміцнюючий, тонізуючий, відновлюючий сили засіб. Його застосовують для лікування ран і опіків, при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки жовчних шляхів, шлунково-кишкового тракту.

Мед добре пом’якшує шкіру, підвищує її тонус, усуває сухість і лущення, завдяки чому він широко використовується в косметиці. Для лікувальної мети мед рекомендується в основному приймати розчиненим, оскільки у такому вигляді полегшується проникнення його складових частин в кров’яне русло, а потім в клітки і тканини організму. При призначенні лікування медом потрібні строго індивідуальний підхід до кожного хворого, підбір відповідного виду меду і його строга індивідуальність дозувань щоб уникнути несприятливої дії великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів на вегетативну нервову систему і загальний обмін речовин.

При використанні в їжу мед швидко засвоюється організмом (засвоюваність меду складає 97-98 %) і сприяє кращому травленню. Крім того, мед містить велику кількість ароматичних речовин, які покращують смакові якості різних продуктів при додаванні в них меду.

Мед – концентрований високоживильний продукт. Основні живильні речовин меду – вуглеводи, білки, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти і ін. При розщеплюванні глюкози і фруктози виділяється велика кількість енергії, необхідної для життєвих процесів організму. 100 г меду забезпечують 1/10 добовій потребі дорослої людини в енергії; 1/25 – в міді і цинку, 1/15 -в калії, залозі, марганці, 1/4 – в кобальті; 1/25 – у вітаміні В (пантотеновій кислоті) і С, 1/5 – у вітаміні В6 і біофлавоноїдах. Поживність меду дуже висока і складає близько 1379Дж на 100 г продукту. По поживності він дорівнює пшеничному хлібу, баранині, в’яленій яловичині, телячій печінці, білій рибі і ін. Живильна цінність 200 г меду рівна 450 г риб’ячого жиру, або 180 г вершкового масла, або 8 апельсинам, або 240 горіховим ядерцям, або 350 г подрібненого м’яса.

Хімічний склад меду змінюється і залежить від того, з яких квітів, в якій місцевості і в яку пору року він зібраний. Залежно від того, з яких рослин зібраний нектар, мед набуває тих або інших цілющих властивостей.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ХВОРОБОЮ ДЕНГЕ

 

26 серпня проводиться Міжнародний день боротьби з хворобою денге. Ці серпневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний характер. 

Нині більше половини населення Землі схильні до ризику зараження цим захворюванням. Щорічно у світі реєструється понад  390 мільйонів випадків захворювання, 500 000 з яких припадає на найважчий різновид – геморагічну лихоманку денге, від якої помирає  25 000 осіб. 

26 серпня в усьому світі відзначається Міжнародний день боротьби з хворобою денге, що передається через укус заражених комарів, яка не передається від людини до людини. 

Це гостра інфекція, що викликається вірусом, яка може вразити будь – яку вікову групу.  Існує чотири штами денге, причому геморагічна лихоманка денге є найважчою. 

В однієї й тієї самої людини хвороба може розвинутися чотири рази, щоразу від різних штамів вірусу. 

Денге викликає грипоподібні симптоми, як – от лихоманка, болі в м’язах і головні болі, озноб, нудота і блювота. Іноді вона може перейти в небезпечний для життя стан, званий геморагічною або важкою формою денге.

Гарячка денге  (часто просто Денге, англ.denguefever, breakbonefever, seven day fever) – костоломна гарячка, суглобова гарячка, гарячка жирафів, п’ятиденна гарячка, семиденна гарячка, фінікова хвороба.  Денге відносять до арбовірусних хвороб, трансмісивних зоонозів.

Гарячку денге, як окрему хворобу, було помічено багато років тому. У китайській медичній енциклопедії, написаної за часів династії Цзінь, є начебто припис про людину, яка, ймовірно, мала гарячку денге. У книзі хворобу названо «водною отрутою», виникнення якої, однак, пов’язали з літаючими комахами. Однак є свідчення, що перший опис гарячки денге був зроблений значно пізніше, в 992 році, теж у китайській медичній енциклопедії, але за часів династії Сун у період Північної Сун. 

Епідемії гарячки, яка нагадує денге, були відзначені у Французькій Вест – Індії у 1635 р. і в Панамі у1699 р. У 1771 р. Хосе Сабатер, лікар військового госпіталю у Сан – Хуані, Пуерто – Рико, рекомендував лікування гарячки денге, яку він називав «костоломкою гарячкою», невеликою кількостю рому. 

Вважають, що не менше, ніж три епідемії гарячки денге мали місце наприкінці ХVІІІ століття. Дві з цих епідемій хвороби з симптомами, що дуже нагадували такі у сучасному клінічному перебігу гарячки денге, відбулися у 1779 р. – одна в Каїрі, друга у Батавії у голландській  Ост – Індії (нині Індонезія), про яку повідомив голландський лікар Давід Білон. 

Сама назва «гарячка денге» була вперше використана Бенджаміном Рашем, лікарем і одним із «батьків – засновників» США. У 1789 р. Раш використав цю назву у звіті про третю епідемію гарячки денге ХVІІІ ст., яка виникла у Філадельфії у 1780 році. Під час самої епідемії Раш користувався іншою назвою «жовчна ремітентна (та, що послаблює) гарячка». Раш вперше докладно описав усі  прояви цієї хвороби.

У листі, написаному у 1801 р. іспанською королевою Марією Луїзою Бурбон – Пармською під час її видужання після гарячки денге, було сказано: «Я відчуваю себе краще, тому що пройшло те, що мені було холодно навіть в одежі, що називають денге, вчора у мене була кровотеча, мені було незручно, тому що я не могла розмовляти, бо боліло горло». 

У 1818 р. відбулась серйозна епідемія денге в Перу – 50 тисяч людей  захворіли. Про пандемію гарячки денге заговорили між 1827 – 1828рр., коли хвороба охопила Віргінські острови, Ямайку, Кубу, Венесуелу, США, Мексику та Бразилію.

У 1906 – 1907 рр. австралійський натураліст Томас Лейн Бенкрофт визначив комара  Aedes aegypti як носія гарячки денге і зробив висновок, що хворобу спричинює мікроорганізм, відмінний від бактерії й найпростішого. 

Під час Другої світової війни флавівірус – збудника денге виділили  і культивували незалежно одне від одного японські лікарі Сусуму Хотта і Рен Кімура в Японії (1943р.) та американський мікробіолог Альберт Себін у Калькутті (1944р.) з крові хворих солдат. Потім стало відомо, що існує 4 різні генотипи вірусу денге.

Гарячка денге почала поширюватися набагато більше під час і після Другої світової війни. Вважають, що це сталося через те, що війна внесла різноманітні зміни у довкілля. Різні типи вірусу денге також поширювалися у нових регіонах. Є думка, що це напряму пов’язано із формуванням різних генотипів вірусу денге. Найбільше широке поширення гарячки денге наприкінці ХХ ст. пов’язують з появою геморагічних проявів. Вперше епідемія геморагічної гарячки денге відмічена у 1953 р., в столиці Філіппін Манілі. Епідеміологами зроблена була модель поширення хвороби, яка підтвердила думку, що перебіг із геморагічним компонентом є основою поширення гарячки денге в світі. Нині кожного року відбуваються епідемії денге, а раз на три роки – епідемії гарячки денге з геморагічними проявами. 

Нині ВООЗ вважає необхідним виділити гарячку денге (класичну) і тяжку гарячку денге, відносячи до останньої геморагічну гарячку денге і шоковий  синдром. Легкість зараження людей, швидкість поширення, тяжкий перебіг, висока летальність – особливості, які дозволяють віднести гарячку денге до тих інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров’я населення, можуть швидко поширюватися в міжнародних  масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть зумовлювати надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я. Гарячку денге відносять до тих хвороб, що їх регулюють сучасні Міжнародні медико – санітарні правила 2005 року.

Збудника гарячки денге віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї.

Це широко поширене захворювання в тропічних районах світу. Останнім часом вона дедалі частіше розвивається в міських районах і стала серйозною проблемою громадської охорони здоров’я, поряд  із лихоманкою Зіка та чикунгунья.

Список рекомендованої літератури:

 

  • Скрипник Л. М. Клинический случай микст – инфекции лихорадки денге и вирусного гепатита Е / Л. М. Скрипник, Е. В. Павленко, А. Л. Роганкова // Актуальтна інфектологія. – 2020. – Том 8, №1. – С. 113 – 114.
  • Клінічно підозрюваний міокардит, що ускладнює синдром шоку денге: Клінічний випадок та огляд літератури щодо  серцевих ускладнень у дитини із дихоманкою денге / D. A. Rachmi и др. // Здоровье ребенка. – 2021. – Т.16, №4. – С. 67 – 71.
  • Тюпа В. В. Нові аспекти патогенезу тяжкої гарячки денге / В. В. Тюпа, О. А. Герасименко // Медицина невідкладних станів. – 2022. – Т.18, №4. – С. 87.   

 

ПРО ГЕПАТИТ РОЗПОВІДАЄ ЗАСЛУЖЕНА ЛІКАРКА УКРАЇНИ ГАЛИНА МАРТИНЮК

 

Гепатит – це серйозне захворювання печінки, яке вимагає своєчасного виявлення та кваліфікованого лікування. У Рівному з 2003 року  функціонує спеціалізований гепатитний центр, який надає високоякісну медичну допомогу пацієнтам з гепатитом.  Центр відомий своєю професійною командою, серед якої особливо вирізняється завідувачка Галина Мартинюк, Заслужений лікар України, доцент, досвідчена лікарка, яка ретельно дбає про здоров’я кожного пацієнта. До Всесвітнього дня гепатиту РОНМБ спілкувалася з Галиною Андріївною Мартинюк. 

Галина Андріївна пригадує, як важко було засновувати центр, адже ніхто у 90 -х не вважав, що кількість хворих на гепатит зростатиме, що доведеться мати справу з новими типами гепатитів.

” Тоді мені допомагали отримати дозвіл на відкриття гепатитного центру у Рівному Євген Кучерук, котрий був головним лікарем міської лікарні та тодішній начальник управління охорони здоро‘я пан Маслій. Я їм вдячна за допомогу, адже моя ініціатива, а їх підтримка послугували тому, що Рівне стало першим містом, де з‘явився гепатитний центр, а далі нашарувалися хороші лікарі, фаховий персонал, медична техніка”, – розповідає пані Галина.

Гепатитний центр у Рівному обладнаний сучасною медичною технікою та використовує новітні методи діагностики і лікування гепатиту. Однак, ключову роль у процесі одужання пацієнтів відіграє команда професіоналів, яка працює у центрі, каже завідувачка.

 “Людяність  та турбота  про пацієнтів – це запорука успіху лікування будь – якої хвороби. Я вдячна за усі ці роки роботи колективу”, – зауважує Галина Андріївна.

Своєчасне виявлення гепатиту є критично важливим для успішного лікування захворювання. Лікарка центру завжди акцентує увагу на важливості регулярних обстежень та ранньої діагностики. У гепатитному центрі в Рівному використовуються передові методи діагностики, які дозволяють виявити гепатит на ранніх стадіях і розпочати ефективне лікування.

“З кожним роком кількість наших пацієнтів збільшується, – пояснює Галина Андріївна. – Наприклад, тільки за минулий рік у нас стаціонарно пролікувалося понад 600 осіб. Враховуючи те, що у нашому відділенні тільки двадцять ліжок, то іноді нам доводиться працювати в досить скрутних умовах. Це не завжди просто і легко, адже реально ми виконуємо план з ліжкоднів на понад 170%. І це говорить про те, що гепатоцентр терміново потребує розширення ліжкового фонду, аби надавати допомогу усім, хто того потребує”.

Гепатитний центр у Рівному пропонує індивідуалізований підхід до лікування кожного пацієнта. Лікарка уважно вивчає історію хвороби, проводить детальну діагностику та розробляє персоналізовані плани лікування. Центр використовує сучасні методи терапії, включаючи медикаментозне лікування, дієтотерапію та підтримуючу терапію для поліпшення загального стану пацієнтів.

“Лікування пацієнтів залежить від стадії хвороби. Ми завжди акцентуємо увагу, що до лікаря звертатися потрібно завчасно. З кожним роком збільшується кількість пацієнтів з онкопатологією і це дуже складна хвороба, складне і тривале лікування. На ранніх стадіях ще можливо допомогти, далі – ви самі розумієте… Ми маємо безкоштовні препарати, держава забезпечує безкоштовну противовірусну терапію. Просто призначення завжди відерміновані у часі. Обстеження займає багато часу. Без виначення першопричини лікавання неможливе”, – розповідає лікарка.

При лікуванні гепатитів важливим є не лише призначення медикаментозної терапії,  зазначає лікарка, а й комплексний підхід до стану здоров’я пацієнта. Кваліфікований лікар враховує всі аспекти, щоб забезпечити ефективне лікування та відновлення організму.

 “Лікар збирає анамнез, включаючи інформацію про симптоми, можливі шляхи зараження, попередні медичні стани та спосіб життя пацієнта. Ця інформація допомагає сформувати загальну картину захворювання. Для підтвердження діагнозу гепатиту та визначення його типу лікар проводить низку лабораторних та інструментальних обстежень, зокрема: аналіз крові на наявність вірусних маркерів гепатиту, біохімічні аналізи для оцінки функції печінки, ультразвукове дослідження (УЗД) печінки. Після встановлення діагнозу лікар призначає медикаментозне лікування, яке може включати противірусні препарати, імуномодулятори та інші засоби, спрямовані на знищення вірусу та підтримку функції печінки. Вибір препаратів залежить від типу гепатиту, стадії захворювання та загального стану пацієнта”, – говорить Галина Андріївна.

Окрім медикаментозної терапії, лікар може рекомендувати дієту та підтримуючі заходи, такі як вітамінотерапія, фізіотерапія, а також регулярні медичні обстеження для контролю за станом печінки та ефективністю лікування.

“Важливою складовою лікування гепатиту є дієта.  Зазвичай рекомендується: відмова від алкоголю та жирної їжі, обмеження споживання смажених, гострих та копчених продуктів, збільшення кількості овочів, фруктів, білків (особливо рослинного походження) та складних вуглеводів у раціоні, пиття достатньої кількості води.Якщо пацієнт хоче одужати, то він буде дотримуватись порад, а якщо ні , то , як кажуть, медицина тут безсила”, – підсумовує Галина Анріївна.

Кількість випадків гепатиту, зазначає лікарка,  у світі продовжує зростати, що викликає серйозне занепокоєння серед медичних фахівців та громадськості. В умовах зростання захворюваності, кожен з нас має бути більш уважним до свого здоров’я та вживати заходів для запобігання інфекції.

Зростання кількості випадків гепатиту наголошує на необхідності більш ретельного ставлення до свого здоров’я. Дотримання профілактичних заходів, регулярні обстеження та здоровий спосіб життя допоможуть знизити ризик інфекції та забезпечити довге та здорове життя. Турбота про своє здоров’я – це найкраща інвестиція в майбутнє.

 

ДЕНЬ ЗУБНОГО ТЕХНІКА

 

День зубного техніка відзначається 25 липня. Це свято виникло на
початку 2000-х років і було підтримано в середовищі поповнення свіжими
молодими кадрами штатних зуботехнічних лабораторій.

Посада зубного техніка – окрема професія в сучасній стоматології. Їх
часто плутають безпосередньо зі стоматологами або зубними лікарями, але
на відміну від них, зубний технік дуже рідко зустрічається з пацієнтами, тому
що ця професія переважно і є чисто технічна.

Зубний технік виконує слідуючі роботи:
– проєктує та виготовляє зубні протези, максимально наближені до
природних зубів пацієнта, ремонтує стоматологічні пристрої;
– виготовляє різні види коронок, зокрема металокерамічні, прості
конструкції штифтових зубів, мостоподібних, бюгельних та знімних
пластинчастих протезів;
– робить відбитки та виготовляє робочі моделі з різних матеріалів;
– паяє, сплавлює, випалює, відбілює, обробляє, полірує деталі,протези
й апарати;
– дотримує установлених у поліклініці стандартних операційних
процедур під час зубопротезних робіт;
– бере участь у впровадженні в стоматологічну практику комп’ютерних
технологій, вибіркового лазерного спікання та інших сучасних практик під час
зубопротезних робіт – проєктування, виготовлення, реставрації;
– у разі виявлення негараздів у роботі медичного устаткування,
медичних приладів та інструменту повідомляє керівника лабораторії або осіб,
які здійснюють технічне обслуговування;
– надає кваліфіковану невідкладну допомогу, розпізнає стан, що
становить загрозу життю;
– перевіряє стан робочого місця, інструментів, матеріалів, устаткування
на відповідність вимогам охорони праці, санітарним вимогам та гігієнічним
нормам, готує їх до експлуатації, раціонально розміщує інструменти,
матеріали.

Список рекомендованої літератури:

1. Зразок посадової інструкції техніка зубного // Управління закладом
охорони здоров’я.- 2022. – No12. – С.47-50
2. Орловський В.О. Моделювання за допомогою регресійного аналізу
індивідуальних лінійних розмірів малих кутніх зубів залежно від

кефалометричних показників практично здорових чоловіків їз різних регіонів
України / В.О.Орловський // Вісник наукових досліджень. – 2018. – No1. -С.90-
95
3. Остапко О.І. Проблеми забезпечення дитячого населення гірської
географічної зони проживання комплексною стоматологічною допомогою /
О.І. Остапко // Проблеми клінічної педіатрії . – 2022. – No4. – С.32-37
4. ПерепеловаТ.В. Рівень вдоволеності пацієнтів повними знімними
протезами / Т.В. Перепелова // Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник
української медичної стоматологічної академії. – 2023. – No2 (ч.1). – С.136-138
5. Порівняльна оцінка міцностних характеристик композитів світлової
полімеризації для реставрації зубів за методом трьохточкового згину //
Сучасна стоматологія. – 2022. – No3-4. – С.4-9
6. Радчук В.Б. Характеристика реактивних змін слизової оболонки ясен
за умов різних видів одонтопрепарування під металокерамічні конструкції /
В.Б. Радчук // Вісник наукових досліджень. – 2018. -No2. – С.17-20
7. Ремезюк І.Г. Оцінка застосування місцевих лікувальних засобів у
пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом / І.Г. Ремезюк // Клінічна
стоматологія. -2023. – No2-3. – С.56-64
8. Рогач І.М. До питання стоматологічного здоров’я дитячого населення
/ І.М.Рогач // Проблеми клінічної педіатрії. – 2022. – No2. – С.31-34
9. Чернетенко О. Право техників зубних на щорічну додаткову відпустку
за шкідливі умови праці: запитання-відповідь / О. Чернетенко // Упрвління
закладом охорони здоров’я. – 2018. – No7. -С.76-77

Page 1 of 8

© «Рівненська обласна наукова медична бібліотека»

Rivne Design. 2020.