Всесвітній день боротьби з гепатитом заснований Міжнародним альянсом по боротьбі з гепатитом у 2008 році і відзначається 28 липня.
Термін ” гепатит” використовується для визначення захворювання печінки запального характеру. Гепатити можуть бути викликані різними чинниками, перш за все вірусами, паразитами, хімічними речовинами, ліками, алкоголем. Найчастішою причиною розвитку гепатиту є віруси. Існує п’ять основних типів вірусів, які називають відповідно А, В, С, D та Е. За даними ВООЗ, тим або іншим вірусом, що спричиняє ураження печінки, інфікований кожний третій житель планети.
Гепатит А є типовою кишковою інфекцією з фекально-оральним механізмом передачі збудника. Найважливіші шляхи передачі вірусу гепатиту А – водний, харчовий та контактно-побутовий.
Захворювання характеризується груповими спалахами в дитячих колективах, школах, гуртожитках, сім’ях. Імунітет після перенесеного захворювання тривалий, часто довічний.
Гепатити В і С є кров’яною інфекцією з парентеральним механізмом передачі збудників. Джерелом інфекції на будь-якій стадії інфекційного процесу є людина, а вирішальним моментом при зараженні – їхнє попадання до кровотоку.
Вірусні гепатити В і С – одні з найбільш важливих медико-соціальних проблем. Вони провокують розвиток цирозу та раку печінки, які за відсутності лікування призводять до смерті пацієнта.
Актуальність проблеми гепатиту В визначається високим рівнем захворюваності, широким розповсюдженням.
Механізм зараження вірусним гепатитом В – парентеральний. Загальновизнаними є природні та штучні шляхи передачі збудників: статеві (усі сексуальні контакти), штучні парентеральні ( при медичних і не медичних втручаннях), перинатальні ( від матері до дитини). Можлива також горизонтальна передача,яка може здійснюватися при тісному спілкуванні в закритих або скупчених колективах за наявності високого відсотка інфікованих.
В осіб, що перенесли інфекційний процес, виробляється специфічна несприйнятливість до повторних заражень.
Дельта-інфекція є ніби супутником вірусного гепатиту В, утворюючи з ним єдине ціле.
Джерелом інфекції вірусного гепатиту D можуть бути хворі на гостру та хронічну форму захворювання. Механізм передачі дельта-вірусної інфекції – через кров.
Гепатит Е значно поширений у середньоазіатському регіоні, в країнах з тропічним та субтропічним кліматом.
Збудник гепатиту Е передається фекально-оральним шляхом. При порівнянні картини гепатитів А і Е виявлено розбіжності. У хворих на вірусний гепатит Е захворювання частіше починається поступово, спостерігається біль у животі та свербіння шкіри. Жовтяничний період триваліший.
Гепатит С – інфекційне захворювання печінки. Збудником хвороби є вірус гепатиту С.
Джерелом інфекції є хворі на гострий та хронічний гепатит. Механізм передачі вірусу гепатиту С такий же, як і гепатиту В, але структура шляхів інфікування має свої особливості. Основний ризик зараження пов’язаний з переливанням крові. Другий за значенням шлях передачі збудника реалізується під час проведення різних парентеральних маніпуляцій, при внутрішньовенному введенні наркотиків.
Для профілактики гепатитів А, В та Е розроблені вакцини. Основними профілактичними заходами залишаються санітарно-гігієнічні, які направлені на переривання механізму передачі збудника зараженою питною водою та неякісними продуктами харчування. Застосування одноразових голок, дотримання правил стерилізації хірургічних інструментів може повністю попередити інфікування при парентеральних маніпуляціях.
Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:
Бабінець Л. С. Актуальні положення європейського (фінського) клінічного протоколу щодо ведення пацієнтів з вірусними гепатитами у первинній лікарській і викладацькій практиці = Current provisions of the European (Finnish) clinical protocol for the management of patients with viral hepatitis in the practice of primary doctors and lecturers / Л. С. Бабінець // Сучасна гастроентерологія. – 2020. – № 6. – С. 52-59.
Вірусні гепатити: національна Стратегія подолання хвороб // Журнал заступника головного лікаря. – 2018. – № 4. – С. 41-49.
Динаміка інфікування вірусними гепатитами в обласному діалізному центрі м. Краматорська / І. О. Нікитенко [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 161.
Зайцев И. А. Вирусные гепатиты у женщин репродуктивного возраста = Viral hepatitis in women of reproductive age // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – № 4/5. – С. 67-72.
Зайцев И. А. Эффективный скрининг как необходимое условие реализации программы ВОЗ по элиминации вирусных гепатитов в Украине // Гепатологія. – 2018. – № 1. – С. 6-11.
Захворюваність на хронічний гепатит С у структурі інших хронічних вірусних гепатитів у Дніпропетровському регіоні та Україні / О. П. Шевченко–Макаренко [и др.] // Вісник наукових досліджень. – 2018. – № 1. – С. 156-160.
Иммунопрофилактика вирусных гепатитов. Современное состояние проблемы / О. А. Голубовская [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 1. – С. 39-52.
Карпов И. А. Неэффективность противовирусного лечения хронической ВГС-инфекции лекарственными средствами прямого действия: клинические аспекты проблемы / И. А. Карпов, Д. В. Литвинчук // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 346-354.
Кому варто робити тест на вірусні гепатити хоча б раз на рік? // Журнал головної медичної сестри. – 2020. – № 12. – С. 6.
Коса Т. В. Профілактика інфікування вірусним гепатитом С на робочому місці = Prevention of viral hepatitis C infection in the workplace / Т. В. Коса // Медсестринство = Nursing. – 2020. – № 1. – С. 28-31.
Курташ Н. Я. Основні маркери порушення функції печінки у вагітних з позитивним HBsAg // Здоровье женщины. – 2018. – № 10. – С. 15-17.
Нагиев А. М. Содержание витамина D у пациентов с хроническими вирусными гепатитами и циррозом печени / А. М. Нагиев, Э. Р. Мурадов, В. А. Садыгов // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 5. – С. 102-103.
Олігосимптомний перебіг вірусного гепатиту С із маніфестними ускладненнями стану в ін’єкційного наркозалежного (власні клінічні спостереження) / В. М. Рудіченко [и др.] // Практикуючий лікар. – 2019. – № 4. – С. 37-43.
Сергеєва Т. А. “Немедичний” професійний ризик інфікування вірусами парентеральних гепатитів співробітників правоохоронних органів / Т. А. Сергеєва // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 2. – С. 67-68.
Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізоваванної) медичної допомоги. Вірусний гепатит В у дорослих (вибрані положення) // Ліки України. – 2018. – № 5/6. – С. 14-22.
Хамрабаева Ф. И. Место плазмозамещающих препаратов в лечении больных с хроническими вирусными гепатитами = A place of plasma substitutes in the treatment of patients with chronic viral hepatitis / Ф. И. Хамрабаева // Сучасна гастроентерологія. – 2019. – № 2. – С. 29-34.
Циганчук О. Медичний персонал – група підвищеного ризику для вірусних гепатитів // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 10. – С. 20-24.
Чемич М. Д. Клініко-лабораторні особливості цирозу печінки, асоційованого з вірусами гепатитів // Інфекційні хвороби. – 2020. – № 3. – С. 66-72.
