Автор: Васюха Людмила Page 27 of 38

Перше глобальне дослідження на цю тему показало, що у 2016 році 745 тис. людей померли від інсульту та серцевих захворювань через довгі робочі дні.

ВООЗ також заявила, що ця тенденція може погіршитися через пандемію коронавірусу.

Дослідження показало, що робота тривалістю 55 годин на тиждень і більше збільшує ризик інсульту на 35%, а смерті від серцевих захворювань – на 17% у порівнянні з робочим тижнем тривалістю від 35 до 40 годин.

Дослідження, проведене разом з Міжнародною організацією праці (МОП), показало, що майже три чверті померлих внаслідок тривалої роботи були чоловіками середнього та старшого віку.

Часто смерть наставала значно пізніше – іноді через десятки років після такої довготривалої роботи.

Хоча дослідження не охоплювало період пандемії, представники ВООЗ заявили, що нещодавнє зростання віддаленої роботи та економічне уповільнення могли збільшити ризики, пов’язані з тривалим робочим часом.

“Ми маємо певні докази, які показують, що коли країни йдуть на національний карантин, кількість робочих годин збільшується приблизно на 10%”, – каже представник ВООЗ Френк Пега.

У звіті зазначається, що тривалий робочий час спричиняє приблизно третину всіх захворювань, пов’язаних з роботою.

ВООЗ пропонує роботодавцям враховувати ці дані, оцінюючи ризики для здоров’я своїх працівників.

Обмеження робочих годин принесе користь також роботодавцям, оскільки це, як виявилося, збільшує продуктивність праці, каже Пега.

“Це дійсно розумний вибір – не збільшувати тривалість робочого часу в умовах економічної кризи”, – переконують у ВООЗ.

З незапам’ятних часів людство намагалося знайти кошти і способи збереження молодості, краси, сили, попередження старіння, продовження життя, безсмертя. Чаклуни, шамани, знахарі і лікарі пропонували разноманітні засоби, вдавалися до різних обрядів, намагаючись вирішити цю задачу. Збереглися легенди, що з цією метою в далекій давнині воїни зїдали печінку і серце вбитих ворогів. Численні казки про “живу воду”, “молодильні яблучка” відображали бажання людей.

Збереглися жахливі відомості про те, що деякі представники знаті, зокрема французький король Людовик ХІ, для збереження молодості пили кров немовлят, спеціально зарізаних для цієї мети.

І навіть в прогресивних ХІХ-ХХ ст. деякі вчені намагалися реалізувати подібні ідеї, підбиваючи під них наукову основу, наприклад, І.І. Мечников, А.А. Богомолець, К. Пархон. Згідно з легендою відомості про дослідження в цьому напрямку академіка А.А. Богомольця дійшли до “вождя всіх народів” І.В. Сталіна, який дуже боявся старості і мав намір жити вічно. Він наказав виділити великі суми коштів, організувати спеціальний інститут і доручити академіку А.А. Богомольцю впритул зайнятися цією проблемою. На жаль, А.А. Богомолець помер, не доживши до 65 років так і не вирішивши це завдання, що викликало велике невдоволення вождя, який звинуватив його в хитрості та шахрайстві.

Крім згаданих, в рядах борців зі старістю, за вічне життя і молодість було чимало видатних вчених, які пропонували різні способи, засоби і прийоми для вирішення цих завдань. Слід зазначити, що серед них трудилася чимало шарлатанів, які пропонували сумнівні методи.

Одним з основоположників наукового напрямку, що займався вивченням процесів старіння та продовження життя, є видатний, талановитий, енциклопедично освічений учений англо-французького походження, людина з яскравою мінливої ​​долею і важким характером – Чарльз Едуард Броун-Секар, який по праву вважається одним із засновників ендокринології і клінічної неврології.

Про бурхливе життя і велику плідну наукову діяльність такої значної фігурі в історії медицини, як Чарльз Едуард Броун-Секар, читайте у статті:

Рыбаков С.И. Charles Edouard Brown-Sequard: жизнь и попытки вернуть ушедшую молодость (историческая миниатюра) / С.И. Рыбаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2020. – №2. – С. 92-99.

Замовити електронну копію статті можна безкоштовно за тел.: (063)3809527 або email: nmi.ronmb@gmail.com

Щороку 18 травня відзначається Всесвітній день вакцини проти ВІЛ. Мета проведення цього дня  – привернення уваги громадськості до важливості  проблеми розробки вакцини проти ВІЛ/СНІДу.

Поняття «ВІЛ» та «СНІД» взаємопов’язані та взаємозумовлені. Захворювання  первинно спричинюється проникненням в організм вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується ураженням основних клітин імунної системи з поступовим кінцевим виснаженням імунологічних механізмів захисту та розвиток проявів синдрому набутого імунодефіциту (СНІД).

Збудник ВІЛ-інфекції був відкритий у 1983 році.  З того часу постійно ведеться пошук вакцини від захворювання. Але цей пошук ускладнюється деякими факторами. Як відомо, переважна більшість вакцин спрямовані на вироблення антитіл, які нейтралізують інфекційний агент, коли той потрапляє в організм. Але така концепція не працює у випадку ВІЛ: специфічні антитіла не здатні його нейтралізувати. У процесі життєвого циклу ВІЛ відбувається величезна кількість мутацій, тож вироблені антитіла швидко стають неефективними проти нових вірусів. Щодня продукуються мільйони нових вірусів, і кожен з них дещо відрізняється від попередньої генерації. Тому перспективним є винайдення вакцини, яка буде спрямована на вироблення антитіл до найбільш стабільної структурної частини ВІЛ, яка не змінюється в ході реплікації.

Ще одним фактором є  існування різних субтипів ВІЛу, як поширені у різних регіонах світу. Наприклад, субтип В поширений у Північній Америці та Європі, субтип С — у Південній та Східній Африці, тож вакцина повинна бути ефективною проти всіх субтипів вірусу.

Отож, у сучасному світі кожен може зробити так, щоб ВІЛ не став його особистою проблемою та проблемою її близьких людей. Для цього необхідно слідувати ряду правил, які можна віднести до профілактичних заходів, а саме: дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої поведінки (зокрема вживання ін’єкційних наркотиків), уникання незахищеного статевого акту, а також свідоме ставлення до свого здоров’я.

Для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ, Центр громадського здоров’я МОЗ України спільно з партнерськими організаціями реалізує Національну програму доконтактної профілактики. Доконтактна профілактика (pre-exposure prophylaxis, PrEP) — це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. Доконтактна профілактика (ДКП, PrEP) ефективна за умови щоденного прийому, але не забезпечує 100% захисту від ВІЛ-інфекції.

Існує безліч міфів про ВІЛ/СНІД. Які з них є правдивими?

1. ВІЛ можна заразитись через спільний побут із інфікованим

Ні, ВІЛ  не передається через обійми, поцілунки або доторки, столові прибори, питний фонтанчик, особисті предмети і т.д. ВІЛ передається через статевий акт, кров та може передаватись від матері до дитини.

2. Комарі можуть переносити вірус

Незважаючи на те, що цей вірус передається через кров, в ході декількох досліджень вчені встановили, що ви не можете його отримати через укус комах з двох причин:

• Коли комаха вас кусає, вона не впорскує вам кров людини або тварини, яких вона вкусила до цього;
• ВІЛ-інфекція живе в їхньому організмі лише дуже нетривалий час.

3. Нема симптомів – нема ВІЛ-інфекції

Людина може жити 10-15 років без прояву будь-яких симптомів.

4. Люди з ВІЛ помирають рано

Дедалі більше людей, які знають, що у них є ВІЛ, і дотримуються призначеного ним лікування, живуть нормальним повноцінним життям.

За даними Об’єднаної програми ООН по ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), 47% всіх ВІЛ-інфікованих живуть з пригніченим вірусом, а це означає, що кількість вірусу імунодефіциту людини у них в крові настільки мізерна, що він не проявляється в аналізі крові.

До того ж ВІЛ-позитивні люди з пригніченим вірусом не можуть передавати його здоровим, навіть через статевий акт.

5. ВІЛ-позитивні матері завжди передають вірус своїм дітям

Не обов’язково. У жінки з пригніченим вірусом імунодефіциту можуть народитися здорові діти.

6. ВІЛ можна вилікувати.

На даний момент немає таких ліків, які б могли вилікувати ВІЛ-інфекцію, але існує певна терапія, що дозволяє стримувати активність вірусу і підтримувати імунну систему.

Список використаної літератури

1. Базові питання добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію: навч. посібник для лікарів / за ред.. І.В. Дзюблик. – К., 2007. – 171 с.
2. Дослідження причин поширення ВІЛ/СНІДу / [відп. ред. Гордєйко Володимир]. — Київ. : ПРООН, 2008. — 357с.
3. Інфекційні хвороби: ВІЛ-інфекція/СНІД : зб. нормат. док. / М-во охорони здоров’я, Голов. упр. охорони здоров’я та мед. забезпечення м. Києва, Київ. міськ. наук. інформ.-аналіт. центр мед. статистики ; упоряд. та голов. ред. Заболотько Валентина Миколаївна. — Київ. : МНІАЦ мед. статистики : Медінформ, 2010.
4. Скачко Б. Г. ВІЛ/СНІД / Б.Г. Скачко. – К. : Медицина, 2006. – 192.

Жодна спеціальність у світі не пов’язана так тісно з болем, стражданням людини,  як спеціальність медичної сестри/медичного брата. Медична сестра/медичний брат завжди поряд із хворим, завжди готова надати йому допомогу. Жертовність, милосердя, знання своєї справи притаманні саме такій людині, що обрала цей фах – медсестринство.

Медичні сестри/медичні брати – найчисленніший загін фахівців охорони здоров’я. Тільки у Європі понад 5 млн. медичних сестер/медичних братів, в Україні біля 400 тис.

У 1987 р. на Нараді національних представників Міжнародної ради медсестер було прийняте формулювання сестринської справи: «Сестринська справа є складовою частиною системи охорони здоров’я і включає в себе діяльність по зміцненню здоров’я, профілактиці захворювань, наданню психосоціальної допомоги та догляду за особами, які мають фізичні та психічні захворювання, а також непрацездатними усіх вікових груп. Така допомога надається медичними сестрами/медичними братами як у лікувальних, так і в інших установах, а також у дома – всюди де є потреба».

Міжнародне визнання отримало і визначення сестринської справи надане у своїй книзі «Основні принципи діяльності медичної сестри по догляду за пацієнтами» (1981)  американською медичною сестрою, викладачкою та дослідником   В. Хендерсон: «Унікальним завданням медичної сестри є надання допомоги людині, хворій чи здоровій, у межах усього, що має відношення до здоров’я,  видужання або спокійної смерті, того що зробив би собі сам хворий, маючи необхідні сили, знання та волю. І робиться це таким чином, щоб пацієнт знову якнайшвидше став самостійним.

Минулого року у травні місяці в Україні у м. Львів  відбувся ювілейний Х Міжнародний конгрес медсестринства, учасники якого обговорювали перспективи розвитку медичної страви, в т.ч. і України. Пройшов непростий рік, який випробовував медичних сестер на мужність, стійкість та високий професіоналізм. Медичні сестри/медичні брати  відповідально та добросовісно  виконують свої обов’язки і нині.

Колектив Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки щиро вітає медичних сестер/медичних братів з професійним святом. Прийміть безмежну вдячність за вашу невтомну працю, добрі та чуйні серця, врятовані життя та повернуте здоров’я!

10 травня проводиться Всесвітній день меланоми – найбільш небезпечного і агресивного з онкологічних захворювань, яке може розвинутися в будь-якому віці. Метою проведення Всесвітнього дня меланоми є підкреслення зростаючої поширеності злоякісної пухлини.

Меланома – це злоякісна пухлина, що розвивається  з меланоцитів – пігментних клітин, які продукують  меланін. В більшості випадків пухлина локалізується на шкірі, рідше – на слизових оболонках. Меланома через лімфу і кров може розповсюдитись в усі органи. Метастази з’являються протягом першого року захворювання та поширюються в лімфатичні вузли, легені, печінку, кістки, головний мозок

Ризик розвитку даного захворювання залежить від наступних факторів:

• біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки;
• наявність в анамнезі сонячних опіків (навіть ті опіки, які ви отримали в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, можуть зіграти фатальну роль у розвитку пухлини в наступні роки);
• надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання(навіть штучного в солярії);
• якщо у вас раніше чи у ваших родичів була меланома (особистий чи сімейний анамнез меланоми);
• невуси (родимки): 70% – вроджених, 30% – набутих, понад 50 невусів на шкірі збільшує ризик розвитку меланоми;
• травматизація та зміна характеристик невусів;
• вік – старше 50 років;
• чоловіча стать.

Ризик розвитку меланоми також пов’язаний із фототипом шкіри. Усього існує 6 фототипів шкіри:

1 фототип– сонячний опік завжди виникає після короткочасного (до 30 хв) перебування на сонці; загар ніколи не набувається

2 фототип – сонячні опіки виникають легко; загар можливий, хоча і з труднощами.

3 фототип – можливі незначні опіки; розвивається хороший рівний загар.

4 фототип – ніколи не буває сонячних опіків; легко виникає загар

5 фототип – смаглява від природи шкіра.

6 фототип  – чорна шкіра вихідців з Африканського континенту

Найбільш схильні до захворювання люди з першим та другим фототипами шкіри, а найменш – люди з п’ятим  і шостим фототипами.

За статистикою, в усьому світі середньорічний темп приросту захворюваності на меланому становить близько 5%. У той час як метод ранньої діагностики дуже простий. Дерматоскопія – огляд родимок за допомогою спеціального приладу – проводиться під час консультації і не забирає багато часу. Дерматоскоп дозволяє багаторазово збільшити новоутворення і оцінити його структуру.

Для кращого запам’ятовування ознак переродження невусів (родимок) у меланому створено шкалу «ABCDE» та шкалу «АКОРД»:

• A (Asymmetry) – асиметрія невуса;
• B (Border) – край нерівний або нечіткий

;• C (Colour) – колір невуса на різних ділянках різний;

• D (Diameter) – діаметр перевищує5 мм;
• E (Enlargement) – ріст (швидке збільшення в розмірі)

Щоб попередити розвиток меланоми:

• уникайте сонячних опіків шкіри – застосовуйте захисні креми;
• уникайте травмування шкіри в ділянці родимок;
• уникайте контакту шкіри в ділянці родимок із хімічними подразниками;
• регулярно оглядайте шкіру та своєчасно звертайтесь до лікаря при будь-яких змінах.

Список використаної літератури

1. Білинський Б.Т. Медичні помилки в онкології/ Б. Т. Білинський. – Львів: Афіша, 2013. –324 с.
2. Бондар Г.В. Лекції з клінічної онкології. Том 1; Том 2/[Г. В. Бондар, О.Ю. Попович, Ю. В. Думанський, Ю. І. Яковець та ін.] – Донецьк, 2006-7. – 442 с.
3. Гур’єв С.О. Медицина надзвичайних ситуацій. Екстрена медична допомога. http://elkniga.info/book_48.html
4. Онкологія: Підручник – 3-те видання, перероб. і доп. / [Б. Т. Білинський, Н. А.Володько, А. І. Гнатишак, О. О. Галай та ін.; За ред. Б. Т. Білинського]. – К. Здоров’я, 2004, 2007 – 528 с.
5. Онкологія / За ред. І. Б. Щепотіна, В. Л. Ганула, І. О. Клименко. – К.: Книга плюс, 2006. – 496 с.