Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котра передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз, у більшості випадків, уражає легені, але захворювання може ушкодити будь-який орган, наприклад: нирки, хребет, мозок, лімфатичні вузли, кишечник, шкірні покриви, статеві органи тощо. Туберкульозом можна заразитися при вдиханні повітря, в якому є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році. Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його
унікальність, насамперед, полягає в тому, що він є стійким до умов навколишнього середовища. З року в рік росте кількість вперше в житті виявлених хворих активним туберкульозом органів дихання, в т.ч. з відкритими, заразними формами.
Основним джерелом туберкульозної інфекції є людина, хвора на туберкульоз, яка виділяє мікобактерії туберкульозу з мокротинням при кашлі, чханні, розмові. Нерозпізнані вчасно хворі, не вважаючи себе заразними, продовжують вести звичайний спосіб життя і тому особливо небезпечні для оточуючих. Джерелом інфекції може бути також хвора на туберкульоз велика рогата худоба (зараження
відбувається в основному через молоко). Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі до впливу різноманітних природних факторів, особливо висушування. Так, у пилу вони зберігаються біля 2-х тижнів. Під час інтенсивного переміщення повітря, (підмітання підлоги, руху людей) пилинки, що містять мікобактерії, піднімаються у повітря і, проникаючи в легені, спричиняють зараження туберкульозом. Тому дуже важливо проводити вологі прибирання в помешканнях, службових приміщеннях, громадському транспорті. Вважається, що кожний хворий з «відкритою» формою туберкульозу інфікує 10-15
людей на рік, але це не межа, в медичній практиці описаний випадок, що – 54 особи! Та все ж не кожен з нас, зазнавши контакту з мікобактерією хворіє на туберкульоз. Факт проникнення мікобактерії в організм, що визначається як інфікування, не рівнозначне захворюванню. Під впливом імунної системи людини мікобактерії міняють свої біологічні властивості до неактивних форм і лише при певних умовах
становлять загрозу розвитку захворювання. Така загроза стає реальною під впливом факторів ризику, які призводять до зниження імунного захисту. Інфікування мікобактеріями туберкульозу серед усього населення у віці 40 років і старше становить 80%. Це означає, що захворювання можливе не лише при
недостатньому харчуванні, поганих житлових умовах, виснажливій праці, але й у будь-якої здорової людини, яка зазнала стресової ситуації, хірургічного втручання, травми, тощо.
Віддавна туберкульоз вважається супутником сирого клімату, поганого харчування та бідності. Тому соціальні фактори, такі як відсутність постійного місця проживання, перебування у місцях позбавлення волі, безробіття, малозабезпеченість також важливі. Ускладнюється епідемічна ситуація великою міграцією населення, недостатнім харчуванням, вживанням алкоголю. Все ж основну роль у виникненні
туберкульозу грає комбінація вищезазначених факторів.
Виявити початкові туберкульозні зміни в легенях можна лише рентгенологічними
методами обстеження. Флюорографічне обстеження органів грудної клітки вважається найефективнішим
методом виявлення туберкульозу. Серед дорослого населення існує недостатнє усвідомлення важливості флюорографічного обстеження органів грудної клітки, яке повинно відбуватися не рідше 1 разу в 2 роки, а для декретованих груп, диспансерних хворих, курців – щороку. Це найефективніший метод раннього
виявлення хвороби, яка на цьому етапі повністю піддається лікуванню і не призводить до інвалідизації.
Другим методом профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків є своєчасне проведення туберкулінових проб і щеплень БЦЖ.
УВАГА! Туберкульоз може розпочинатися під «масками» гострого респіраторного захворювання, грипу, загострення хронічного бронхіту, пневмонії.
Основними симптомами захворювання є:
• кашель більше двох тижнів;
• підвищена температура тіла більше 7 днів;
• задишка;
• біль в області грудної клітки;
• поганий апетит, постійна слабкість;
• безпричинна втрата ваги;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• кровохаркання (наявність крові в мокроті).
Які дослідження дозволяють поставити діагноз?
Огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки та інші, які Вам порадить лікар.
Як лікують туберкульоз
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох лікарських препаратів, які доповнюють один одного. Курс лікування туберкульозу має тривати не менше 6–8 місяців. Найголовніше під час лікування – суворо виконувати всі призначення і рекомендації лікаря і в жодному випадку не переривати лікування. Важливо виявити туберкульоз у початковій його стадії. Якщо провести в цей час необхідне лікування, то в більшості випадків досягається стійке та повне видужання.
З профілактичною метою здоровим людям слід:
– дотримуватись правил особистої гігієни;
– дотримуватись збалансованого харчування;
– відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
– вести здоровий спосіб життя;
– уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів;
– регулярно проходити флюорографічне обстеження.
Пам’ятайте:
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для всіх.
Існують програми боротьби з туберкульозом і ефективні ліки.
Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і
легше досягти результату.
В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне.

Список використаних джерел :

Актуальні проблеми лікування і профілактики туберкульозу : Тези науково- практичної конференції з міжнародною участю (16-17 травня 2018 р., м. Київ ) //

Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 74-90.
Валецький Ю. М. Досягнення та складні питання боротьби з туберкульозом в Україні : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 76-77.
Грищенко О. Інфекційний контроль у ЗОЗ, що надають допомогу хворим на туберкульоз / О. Грищенко // Довідник головної мед. Сестри. – 2019. – No 8. – С. 26- 32.
Дашкевич Ю. Лікуємо туберкульоз по-новому: рекомендації ВООЗ . / Ю. Дашкевич // Довідник головної мед. сестри. – 2018. – No 10. – С. 23-26.
Державна стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. – No 1. – С. 18-24.

Динаміка інфраструктури протитуберкульозної служби в Україні за період виконання “Загальнодерожавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки” / В. М. Мельник [та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 33-36.

Досягнення та складні питання щодо подолання туберкульозу в Україні (консолідований погляд з різних регіонів) [ / Л. Д. Тодоріко [та ін.] // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. -No 1. – С. 10-17.
Жавріченко К. В. Туберкульоз легень як глобальна проблема усього світу / К. В. Жавріченко // Медсестринство. – 2019. – No 3. – С. 17-21.
Корнага С. І. Успіхи та недоліки в боротьбі з туберкульозом / С. І. Корнага, І. І. П’ятночка // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 44-49.
Мельник В. М. Оцінка результатів лікування хворих на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2018. -No 4. – С. 35-41.
Мельник В. М. Причини неефективного лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2020. – No 1. – С. 5-9.
Мельник В. М. Проблема низької ефективності лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. -No 1. – С. 25-32.
Мельник В. М. Психологічна допомога хворим на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 63-71.
Нові підходи та моделі лікування туберкульозу у світлі реформ : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / І. Я. Макойда [и др.] //
Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 78.
Оцінка досліджень стосовно контактів з туберкульозом за національними стандартами // Український журнал з проблем медицини праці. – 2019. – Т. 15No 4. – С. 325.
П’ятночка І. Т. Знання історії туберкульозу – запорука успіху і застереження від помилок / І. Т. П’ятночка, С. І. Корнага // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2019. – No 4. – С. 94-99.
Петренко В. І. Нові підходи до виявлення і лікування латентної туберкульозної інфекції / В. І. Петренко, М. Г. Долинська // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ- інфекція. – 2018. – No 4. – С. 5-10.

Савула М. М. Лікуватися з приводу туберкульозу легень у стаціонарі чи амбулаторно – що думають пацієнти? / М. М. Савула, Н. М. Лопушанська // Інфекційні хвороби. – Тернопіль, 2018. – No4. – С. 4-9.
Соціально-психологічні аспекти лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному
етапі / Г. П. Олещенко [та ін.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 4. – С. 30-35.
Ставлення хворих на туберкульоз до захворювання та лікування / І. О. Новожилова
[та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2021. – No2. – С. 11-15.
Трофімова Н. Лікувальне харчування хворих на туберкульоз. Зразки документів / Н.
Трофімова // Довідник головної мед. сестри. – 2019. -No 9. – С. 16-18.
Устінов О. Мультирезистентний туберкульоз в Україні: причини поширення та шляхи подолання / О. Устінов // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1 No 1. – С. 39-41.
Фещенко Ю. І. Сучасні тенденції вивчення проблем туберкульозу / Ю. І. Фещенко // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 1. – С. 8-24.
Щанкіна О. Як діагностувати туберкульоз за новою інструкцією / О. Щанкіна // Управління закладом охорони здоров’я. – 2019. – No12. – С. 28-30.
Як діяти, якщо в пацієнта – туберкульоз: покрокова інструкція // Управління  закладом охорони здоров’я. – 2019. – No11. – С. 60.