Категорія: – Page 3 of 6

З 2011 року 25 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день вітіліго. Понад 100 мільйонів людей, хворих на вітиліго, страждають від соціальних упереджень та важкого психологічного тягаря, стають жертвами дискримінації через це захворювання. День 25 червня було обрано на відзначення пам’яті про видатного співака Майкла Джексона, який страждав на цю недугу до самої смерті у 2009 році.

Вітіліго – це хронічне захворювання шкіри, в сучасній системі дерматологічних хвороб воно відноситься до групи шкірних дисхромій (грец. Dyschromiacutis  – порушення пігментації). Окремі ділянки дерми при вітіліго знебарвлюються, втрачаючи свій природний колір внаслідок втрати функцій меланоцитів – руйнування пігменту меланіну.

Візуально вітіліго проявляється у вигляді білих плям і «строкатості» на шкірі, і хоча саме по собі це захворювання не несе серйозної загрози здоров’ю людини, воно створює сильний психологічний дискомфорт – як у самого пацієнта, так і у тих, що оточують його людей.

Причини розвитку вітіліго в даний час ще не вивчені повністю, хоча є офіційна статистика про цей вид дерматозу:

• Вітіліго може проявлятися в будь – якому віці, але в першу чергу в групі ризику знаходяться люди10 – 30 – річного віку (до 50% всіх випадків дебюту захворювання);
• Вітіліго не має расової градації, вражаючи людей з будь – яким кольором шкіри;
• В цілому від вітіліго страждає 3% населення планети;
• Жінки більш схильні до цього захворювання, ніж чоловіки;
• Крім шкірного покриву, вітіліго також може вражати сітківку очей, волосся і навіть мозкову оболонку, хоча такі випадки відзначаються вкрай рідко.

Причини вітіліго

З приводу причини виникнення вітіліго існує кілька теорій:

1). Аутоімунна теорія: руйнування меланоцитів (клітин шкіри, що містять меланін) в результаті неправильно функціонують клітини імунної системи.

2). Нейрогенна теорія: пошкодження меланоцитів через діяльність нервової системи.

3). Генетична теорія: вітіліго викликається генетичною схильністю.

Також сучасна медицина з високою ймовірністю виділяє кілька тригерних факторів («пускових механізмів») виникнення і розвитку вітіліго:

• Спадкові відхилення в обміні речовин;
• Недостатнє харчування в період внутрішньоутробного розвитку, пошкодження плоду;
• Збої в роботі щитовидної залози, наднирників та інших залоз і систем внутрішньої секреції;
• Недолік харчування тканин на тлі хронічних захворювань органів травлення;
• Стреси, що тягнуть за собою судинні розлади і порушення обміну речовин в клітинах.

Крім того, серед можливих причин захворювання відзначають також вплив на шкіру різних хімічних речовин і прийом деяких ліків. Сукупність декількох з перерахованих факторів збільшує ризик розвитку вітіліго.

Основним симптомом вітіліго є поява на шкірі характерних білих плям (їх відтінок може варіюватися від молочно – білого до синюватого або кольору  слонової кістки) з чітко окресленими кордонами. Найчастіше ці плями локалізуються на обличчі, руках і ногах, а також в паховій зоні. У деяких випадках плями можуть утворюватися і на слизових оболонках, волосистих ділянках голови, а також  в зоні вусів і бороди у чоловіків. Єдині ділянки шкіри, на яких ніколи не проявляється вітіліго – це підошви стоп і долоні.

Депігментація при вітіліго підрозділяється на кілька різновидів:

• Плями трьох різних відтінків білого кольору з пигментированним контуром.
• Плями чотирьох відтінків, обмежені «бордюром» більш темного кольору.
• Плями, що представляють собою запалені ділянки шкіри, обмежені трохи піднятим контуром.
• Плями з блакитним забарвленням.

Крім основного симптому (плям на шкірі), вітіліго можуть супроводжувати і інші захворювання і стану організму:

• Облисіння гнездного типу;
• Посивіння або освітлення волосся на уражених ділянках;
• Хореоретініт – захворювання очей, що характеризується запаленням заднього очного відділу і сітківки;
• Псоріаз;
• Плоский лишай;
• Склеродермія;
• Порушення процесів потовиділення, зникнення реакцій шкіри на холод та інші подразники;
• Зникнення деяких м’язово – волоскових і судинного рефлексів;
• Різні дерматити;
• Зниження можливості печінки протистояти токсичним речовинам.

Саме по собі захворювання не заразне, а також практично не викликає фізичний дискомфорт – болі або інших суб’єктивних відчуттів. Лише в 10% випадків пацієнти скаржаться на свербіж уражених ділянок шкіри, але, найімовірніше, ця сверблячка є результатом впливу сонячних променів на шкірні плями.

Список рекомендованої літератури:

1. Калюжна Л. Д., Білоклицька Г. Ф. Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової порожнини та червоної облямівки губ / Навч. посіб. – К.: Грамота, 2007. – 280 с.: іл.
2. Ковальчук М. Т. Хвороби шкіри. Кольоровий атлас. – Тернопіль, ТДМУ, 2008. – 208 с.
3. Особливості фототерапії хворих на вітиліго / Р. Ф. Айзятулова та ін. // Дерматологія та венерологія. – 2018. – №3. – С. 81.
4. Савчак В., Галникіна С. Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом: Підручник. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2009. – 508 с.: 59, кольорі люстр. 24 с., табл. 9, бібліогр. 12 назв.
5. Савчак В. І. , Ковальчук М. Т. Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря: Посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 398 с. + 70 с. вкл.
6. Шкірні та венеричні хвороби. Підручник. За редакцією М. О. Дудченка. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. – 240 с.: Іл.

Рак шкіри – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань. Кількість випадків раку шкіри, включаючи меланому, подвоїлася за останнє десятиліття. Середньорічний темп приросту захворюваності на меланому у світі становить близько 5% і може вважатися одним з найвищих серед усіх злоякісних пухлин. Незважаючи на візуальну доступність, питома вага запущених форм раку шкіри залишається високою.

Так, якщо в США у 1984 р. меланома шкіри була виявлена у 18 000 пацієнтів, то в 1996 р. ця цифра досягла 38 300 осіб. У 2007 р. серед громадян США зазначене захворювання діагностували вже у 59 940 осіб – це шосте місце серед усіх вперше виявлених випадків онкологічної патології в країні.  Лідером за рівнем захворюваності  нині залишається Австралія – 78,4 випадку на 100 тис. жителів (дані за 2008 р.). На тлі такої статистики у південних країнах, існують серйозні проблеми і в жителів північних регіонів. Щорічний приріст захворюваності на меланому шкіри серед жінок Ісландії з 1992 по 2001 р. становив 11,8%.

За уточненими даними Національного канцер реєстру України, у 2012 – 2013 рр. велику питому вагу у структурі захворюваності населення України (від 10, 4% – у чоловіків до 13,4% – жінок) мав немеланомний рак шкіри, у вікових групах старше 30 років він становив 7,8 – 16,2% і 6,7 – 23,6% у чоловіків та жінок відповідно. Рівень захворюваності на немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома, плоско клітинна карцинома) у 2012 р. досяг 45,5 на 100 тис. населення (світовий показник – 23,4), а смертності з цієї причини – 1,5 на с100 тис. населення (світовий показник – 0,7). При профілактичних медичних оглядах було виявлено лише 44,8% випадків.

Прийнято виділяти такі групи осіб із високим ризиком розвитку раку шкіри:

• Особи, які мають родичів з раком шкіри;
• Володарі світлого фенотипу: блондини або руді з блакитними очима, яким важко засмагнути і легко отримати сонячні опіки;
• Особи, які часто перебувають на сонці;
• Особи, які мають шкірні дисплазії та вроджені родимі плями;
• Пацієнти з перенесеним раніше раком шкіри;
• Особи, що контактують з хімічними канцерогенами;
• Пацієнти з хронічними виразками, які довго не епітелізуються;
• Пацієнти з рубцями, викликаними опіками і механічними ушкодженнями;
• Особи після променевої терапії;
• Особи, які щодня тривалий час перебувають на сонці або піддаються періодичному, але інтенсивному впливу сонячного випромінювання, входять до групи високого ризику розвитку немеланомного раку шкіри.

Профілактика раку шкіри полягає в своєчасній діагностиці та активному лікуванні передракових дерматозів, ознайомленні населення з небезпечними наслідками інсоляції та способами захисту від шкідливої дії сонячного випромінювання, а також ранніми клінічними ознаками хвороби. Консультації лікарів мають першочергове значення.

Слід також інформувати пацієнтів про шкоду інсоляції та ефективні заходи щодо захисту шкіри від ультрафіолетового випромінювання, які включають:

• носіння захисного одягу. Використовують спеціальний захисний одяг, у тому числі головні убори, широкополі капелюхи, а також сонячні окуляри, які захищають від ультрафіолетового випромінювання. Проте ефективність носіння одягу для попередження раку шкіри досі статистично не доведена;
• перебування в тіні або приміщенні – ефективний метод. Рекомендують проводити час з 11 – ї до 15 – ї години дня, уникаючи сонячних променів, особливо в тропічних і субтропічних зонах;
• застосування сонцезахисних кремів. Немає достовірних статистичних даних про попередження раку шкіри, у тому числі меланоми. Щоденне використання сонцезахисного крему на руках та обличчі знижує частоту захворювання на плоско клітинний рак, але не впливає на частоту базальноклітинного раку. У дітей з високою ймовірністю розвитку раку шкіри застосування сонцезахисних засобів сприяє зниженню інтенсивності появи родимих плям, ніж у дітей з контрольної групи.

До інших методів профілактики відносять:

• зменшення впливу канцерогенних речовин. Необхідно дотримуватися техніки безпеки на виробництві, пов’яаному з такими речовинами;
• захист від променевих ушкоджень. Захисні заходи (екранування) при застосуванні променевої терапії дозволяють знизити ризик розвитку раку шкіри.

Проблема раку шкіри залишається актуальною в Україні і вимагає підвищення рівня раннього виявлення, а також створення комплексної програми діагностики, лікування та профілактики цієї групи злоякісних новоутворень і розробки освітніх програм для населення країни.   

Список рекомендованої літератури:

1. Доброякісна лімфоцитома шкіри: клінічний випадок / Я. Ф. Кутасевич та ін. // Дерматологія та венерологія. – 2021. – №3. – С. 32 – 34.
2. Климишина С. Старінню шкіри можна запобігти / С. Климишина // Фармацевт практик. – 2019. – №6. – С. 18 – 20.
3. Клінічний випадок тривалої локо регіональної прогресії злоякісної меланоми шкіри / В. В. Остафійчук та ін. // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, №4. – С. 244 – 245.
4. Меланома шкіри: від майже невидимої до візуально незаперечної. Окремі принципи керівництва та огляд клінічних випадків / М. С. Волошинович та ін. // Український медичний часопис. – 2020. – Т.2, №3. – С. 15 – 19.
5. Намлі І. Є. Останні тенденції та темпи поширення меланоми шкіри в Україні / І. Є. Намлі, В. М. Волкославська // Дерматологія та венерологія. – 2020. – №3. – С. 54.

Щороку, 30 травня, разом зі Всесвітнім днем хворого на алергію
відзначається День боротьби проти астми і алергії, заснований за
рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я.
За даними епідеміологічних досліджень на сьогодні понад 40% населення
мають ті чи інші ознаки алергії, а до 2025 року ця позначка зросте до 50%. Так,
на сьогодні кожен третій житель планети хворий на алергічний риніт і майже
кожний десятий – на бронхіальну астму. У більшості випадків вона
характеризується легкими симптомами, більш вагоми алергічні реакції
спостерігаються у 10 – 20% населення.
Вперше термін «алергія» (від грецького «allos» – інший, «ergos» – дія)
запропонував у 1906 році К. Пірке для визначення неадекватних реакцій, в
основі яких, як він вважав, лежать реакції імунної системи. Сьогодні алергія
перетворилась на глобальну проблему сучасності. Алергічні захворювання
можуть розвиватися у людей незалежно від віку і статі, проявляючись
тимчасовими симптомами, які будуть зникати після усунення алергену, або ж
проявляючись в гострій формі.
Бронхіальна астма та алергія тісно взаємопов’язані між собою. Часто
бронхіальна астма є наслідком алергічного захворювання.
Фактори ризику поширення алергії і астми:
– Куріння (активне і пасивне), особливо в дитячому віці і під час
вагітності;
– Прийом медикаментів, вплив хімічних речовин і вживання алергенних
продуктів харчування під час вагітності;
– Неконтрольований прийом гормональних контрацептивів і
антибіотиків;
– Наявність в харчуванні продуктів з синтетичними добавками;
– Стреси і несприятливі фактори навколишнього середовища.
Бронхіальна астма являє глобальну проблему охорони здоров’я – сьогодні в
світі близько 300 мільйонів людей страждають цим захворюванням. У
багатьох хворих розвиток симптомів перешкоджає повсякденній
активності, призводить до зниження продуктивності праці і є причиною
низької якості життя в цілому.

Масштабні опитування в різних регіонах світу показали, що у 51 – 59 %
хворих перебіг бронхіальної астми не вдається контролювати навіть при
використанні стандартних протиастматичних препаратів. Основна мета
лікування бронхіальної астми – поліпшення якості життя пацієнта за
рахунок зменшення кількості і тяжкості загострень, підтримки
нормального рівня фізичної активності, тому досягнення загального
контролю над астмою є головною метою в лікуванні хворих.
Ось кілька порад:
– Уникайте харчових продуктів і лікарських речовин, що викликають у
вас алергію;
– Не тримайте в будинку тварин; алергени тварин виявляються в
приміщенні ще протягом 6 місяців;
– Уникайте речей , здатних накопичувати пил: килими, старі книги, м’які
меблі; всі речі, від яких не можна позбутися, повинні бути накриті
чохлами;
– Використовуйте меблі, які можна витирати (дерев’яну, пластикову,
вінілову або шкіряну);
– Періть всю постільну білизну (підковдри, простирадла, наволочки) в
гарячій воді (вище 60 ° С) не рідше 1 разу на 2 тижні;
– Вологе прибирання в будинку повинно проводитися щодня;
– Під час прибирання хворому на бронхіальну астму краще знаходитись в
іншому прміщенні або на вулиці;
– Використовуйте витяжку над газовою плитою в період приготування
їжі;
– Уникайте контакту з сигаретним димом і лакофарбовими виробами;
– В період цвітіння рослин, що викликають у Вас алергію,
рекомендується тимчасово змінити регіон перебування.

Найважливішим принципом лікування є усунення симптомів,
профілактика ускладнень, контроль над захворюванням. Це буває надзвичайно
важко саме у весняно – літній період, коли в повітрі з’являється велика кількість
пилку квітучих рослин.
Лікарі – алергологи радять хворим перебувати подалі від алергенів, частіше
проводити вологе прибирання квартири, дотримуватись правил особистої
гігієни, слідкувати за правильним і здоровим харчуванням з мінімальною
кількістю харчових добавок, вести здоровий спосіб життя, зміцнювати імунітет,
регулярно займатися фізичними вправами, приймати прописані лікарем ліки,
які знімають або полегшують симптоми алергії.

Звичайно, краще бути здоровим і не хворіти. Але якщо вже так сталося,
пам’ятайте, що своєчасна діагностика й терапія астми та алергії допоможуть
контролювати їх перебіг і жити повноцінним життям.
Бережіть здоров’я, звертайтеся за медичною допомогою до фахівців!

Список рекомендованої літератури:

1. Богомолов А. Є. Всесвітній день боротьби з астмою: чудовий привід
активізувати зусилля / А. Є Богомолов, С. В. Зайков, Г. Л. Гуменюк // Астма та
алергія. – 2019. – №2. – С. 5 – 9.
2. Демецька О. Інсектна алергія: комахи атакують / О. Демецька //
Фармацевт практик. – 2019. – №7-8. – С. 12 – 13.
3. Неконтрольована бронхіальна астма: сучасний стан проблеми / Ю. І.
Фещенко та ін. // Астма та алергія. – 2018. – №2. – С. 20 – 25.
4. Подорож сходинками бронхіальної астми: ХІ Національний астма –
конгрес, 19 жовтня 2017 р., м. Київ // Український пульмонологічний журнал. –
2018. – №1. – С. 39 – 42.
5. Радченко О. М. Медикаментозна алергія: гормональний фон,
адаптаційні реакції, стан органів травлення / О. М. Радченко, О. О. Сорокопуд //
Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2020. – №2. – С. 70 – 71.