Категорія: Статті Page 6 of 8

З настанням літнього сезону більшість громадян мріє про відпочинок, відпустки, пов’язані з ними розмаїття вражень і приємних спогадів. У цю пору можна розширити раціон вживання різноманітних фруктів та овочів, наситити організм вітамінами. Та водночас саме влітку зростає ризик виникнення харчових отруєнь та гострих кишкових інфекційних хвороб.

Що таке кишкові інфекції і звідки вони беруться?

До гострих кишкових інфекцій належить велика група захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту. Збудниками кишкових інфекцій є окремі групи бактерій (шигели, сальмонели та ін), умовно-патогенні мікроби (стафілококи, протей), віруси (ротатвіруси, ентеровіруси і т.д.), гельмінти (лямблії, амеби). Найпоширенішими кишковими інфекціями є: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ротавірусна і ентеровірусні інфекції.

Збудники кишкових інфекцій тривалий час існують в ґрунті, воді, столовому посуді,  меблях та на інших різних предметах, продуктах харчування, особливо при порушенні температурного режиму, швидко розмножуються в молочних продуктах, м’ясному фарші, холодці, киселю, а також у воді.

В організм здорової людини збудники кишкової інфекції потрапляють разом з їжею, водою або через брудні руки. Найчастіше факторами передачі кишкової інфекції  стають готові  страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби,  які готуються «із запасом», що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань.

До прикладу, дизентерія може виникнути після вживання некип’яченого молока, сиру або сметани; кишкова паличка потрапить в організм людини разом з неякісним кефіром або йогуртом; стафілококова інфекція комфортно себе почуває у зіпсованих тортах з кремом; збудники сальмонельозу – через будь-які заражені продукти: куряче м’ясо і яйця, варену ковбасу, сосиски, погано промиті або вимиті брудною водою овочі та зеленину. При цьому наявність збудників та процес їх розмноження в продуктах харчування не впливає на смакові якості продукту.

Джерелом інфекції при всіх цих захворюваннях є хвора людина та носій інфекції. Характерною загальною рисою цих інфекцій є наявність бактеріоносійства, тобто здатність збудника жити і розмножуватись в кишківнику людини, не викликаючи ознак захворювання. Бактеріоносії мають велике значення в розповсюдженні інфекційних хвороб, оскільки вони здатні виділяти збудника у великій кількості, при цьому виявити їх можливо лише при бактеріологічному обстеженні. Тварини також часто є переносниками патогенних мікроорганізмів, які викликають інфекційні захворювання та харчові отруєння.

Необхідно відзначити, що харчові отруєння найчастіше виникають раптово, нерідко захоплюючи значний контингент осіб.

Основною причиною є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання, залучення до приготування страв випадкових осіб, котрі не обізнані з елементарними правилами особистої гігієни, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму.

При гострих кишкових інфекційних захворюваннях та харчових отруєннях ефективність профілактичних заходів залежить від рівня гігієнічних знань населення та дотримання гігієнічних правил.

Щоб уникнути зайвих проблем, потрібно дотримуватися таких заходів безпеки:

• не вживайте продукти і напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з вичерпаними термінами зберігання;
• не беріть в дорогу при здійсненні подорожі та на відпочинок продукти, що швидко псуються (особливо ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні);
• при купівлі харчових продуктів обов’язково звертайте увагу на терміни та умови їх зберігання.
• не купуйте продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;
• розливне молоко, куплене на базарі, перед вживанням обов’язково слід кип’ятити;
• не вживайте невідомі гриби, дикорослі ягоди, трави та інші рослини;
• не готуйте страви із запасом, приготовані страви споживайте відразу;
• не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, ставків, невідомих підземних джерел водопостачання, поверхневих вод тощо;
• перед приготуванням їжі та перед її вживанням слід завжди мити руки з милом;
• ретельно проварюйте, тушкуйте і просмажуйте харчові продукти, особливо консервовані, безпосередньо перед вживанням;

Пам’ятайте, що тільки чітке дотримання гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути харчового отруєння та зараження кишковими інфекціями.

Список використаних джерел:

Актуальні проблеми сучасної епідеміології і профілактики холери та гострих кишкових інфекційних хвороб, викликаних вібріонами не–О1 групи / Ю. Новохатній [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 2. – С. 60.

Використання математичного моделювання в епідеміологічному нагляді за гострими кишковими інфекціями / Н. Г. Малиш [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, N 1. – С. 27–33.

Діагностика та профілактика ешерихіозу // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 10. – С. 22.

Корольова М. І. Вплив антисекреторного препарату рацекадотрил на перебіг гострих кишкових інфекцій / М. І. Корольова, О. М. Чемич, М. Д. Чемич // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 5. – С. 94–95.

Кунинець О. Ешерихіоз: симптоми, діагностика та профілактика інфекції // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 10. – С. 19.

Мороз Л. В. Адаптаційні можливості та реактивність організму пацієнтів похилого віку на фоні гострої кишкової інфекції, спричиненої умовно–патогенними мікроорганізмами, з урахуванням етіологічного фактора / Л. В. Мороз, М. О. Шостацька, О. А. Гнатюк // Український медичний часопис. – 2019. – Т. 2, № 5. – С. 25–38.

Нифуроксазид: эффективность в терапии при острых кишечных инфекциях у детей // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1, № 3. – С. 81.

Острые диареи – разнообразие возбудителей на юге Украины / Е. В. Козишкурт [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 4. – С. 463–469.

Пронько Н. В. Клинико–эпидемиологические особенности клебсиеллезной инфекции у детей на современном этапе / Н. В. Пронько, Ю. П. Красько // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 3. – С. 33–37.

Сучасні епідеміологічні особливості синдрому гемоколіту при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку / Т. М. Пахольчук [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 162–163.

Усачева Е. В. Энтеровирусные инфекции без поражения нервной системы: современные особенности / Е. В. Усачева, Е. В. Рябоконь, Д. А. Задирака // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 292–300.

Энтеральная недостаточность при перитоните, шкала оценки энтеральной недостаточности II / В. А. Сипливый [и др.] // Харківська хірургічна школа. – 2019. – № 1. – С. 54–59.

Свято Міжнародний день офтальмології відзначається в першій декаді серпня. Виникло в 2004 році за ініціативою Медичної Палати Санкт-Петербурга. Святкування Дня офтальмолога подія, присвячена питанням збереження та відновлення зору.

Велика група офтальмологічних захворювань включає в себе патологію повік,  кон’юнктиви, склери, рогівки, кришталика, склистого тіла, райдужної оболонки, сітківки, зорового нерва, окорухового апарату, орбіти, порушення рефракції, захворювання слізних органів, запальні захворювання очей, дальтонізм, потрапляння чужорідних тіл, опіки ока, вади розвитку.

Симптомами, характерними для багатьох офтальмологічних захворювань є сльозотеча, почервоніння очей (при запальних процесах, захворюваннях слізного апарату), зниження гостроти зору (внаслідок ураження заломлюючої системи ока, сітківки або зорового тракту), косоокість (в результаті зниження або підвищення тонусу окорухових м’язів або ураження нервів, що інервують їх), поява в полі зору темних плям або спалахів (в разі патології сітківки, кришталика, зорових нервів або іноді – ураженні потиличної частки головного мозку).

Однією з найбільш поширених причин втрати зору залишається глаукома.

Це небезпечне хронічне захворювання очей, що проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ушкодженням зорового нерва, яке призводить до прогресуючої незворотної втрати зору. Найчастіше хвороба розвивається у віці після 40 років, у 85% випадків на початкових стадіях перебігає безсимптомно.

Тому вкрай важливо щорічно хоча б один раз проходити обстеження у офтальмолога, зокрема, з вимірюванням внутрішньоочного тиску.

Існує безліч міфів про те, як можна нашкодити зоу і про те, як його покращити.

Ми наведемо декілька з них.

“Не сиди близько до екрана телевізора, бо зіпсуєш зір!” – чули таке колись у дитинстві від батьків чи інших родичів?

А про те, що морква покращує зір? А про шкідливість читання лежачи?

За даними ВООЗ, проблеми з зором мають близько 300 мільйонів людей у світі.

З них 43% – в тому числі 12 мільйонів дітей – мають порушення рефракції: короткозорість (міопія), далекозорість (гіперметропія) та астигматизм.

Одна з реальних причин порушення зору – генетика. Фізіологічна причина короткозорості –неправильний розмір очного яблука та дефекти системи фокусування.

Однією з причин погіршення зору вважають екрани телевізорів, монітори комп‘ютерів та дисплеї смартфонів.

Проте науковці не знайшли прямого зв»язку між короткозорістю та часом проведеним за гаджетами.

Та не виключено, що ми можемо відчувати певні симптоми, як-от напруження, сухість очей чи подвоєння зображення.

Зазвичай вони тимчасові і не впливають на розвиток хвороб ока.

В сукупності такі симптоми називають комп‘ютерним зоровим синдромом. Він часто зустрічається в користувачів комп’ютерів – по всьому світу їх мають близько 60 мільйонів людей.

Наукового підтвердження не знайшла інформація, що шкідливо дивитися на монітори у темряві.

Відповідно й читання при поганому світлі або лежачи також не може призвести до хвороб очей.

Багато батьків вважають, що погіршити зір може сидіння на задній парті. Але бажання посадити дитину на першу парту не виправдане.

Дивитись на віддалені предмети – нормальна функція ока, тому нашкодити зору задня парта не зможе.

Сидіння ж за першою партою бажане дітям, що мають вади зору, які не підлягають корекції.

Про моркву та чорницю, та вітаміни, що знаходяться в них і сприяють поліпшенню зоу.  По-перше, їх дефіцит має бути дуже великий, щоб мати негативний вплив.

У зворотній бік це не працює також, лікування проблем із зором поїданням кілограмів моркви не принесе результату. Те саме стосується і чорниці. Ніякі біологічно активні добавки та фітопрепарати теж не матимуть ефекту.

Очі дозволяють не губити з поля зору безліч дрібниць, проте часто самі залишаються поза нашою увагою.

Щоб зменшити ризики погіршення зору, повноцінно та збалансовано харчуйтесь, стежте за вагою, залиште шкідливі звички, як-от, куріння та ходіть на прогулянки.

Останній пункт навіть важливіший, ніж здається. Дослідження показують: міопія прогресує повільніше у дітей, які частіше бувають на свіжому повітрі.

Список використаної літератури:

1 Актуальные проблемы офтальмологии; Медицина – Москва, 2014. – 304 c.
2. Глазные болезни. Основы офтальмологии; Медицина – Москва, 2012. – 560 c.
3. Неотложная офтальмология; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2011. – 200 c.
4. Офтальмология; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2015. – 352 c.
5. Офтальмология. Национальное руководство; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2014. – 822 c.
6. Бездетко П. А., Зубарев С. Ф., Панченко Н. В. Диагностический справочник офтальмолога; Феникс – Москва, 2014. – 352 c.
7. Бирич Т. А., Марченко Л. Н., Чекина А. Ю. Офтальмология; Вышэйшая школа – Москва, 2015. – 576 c.
8. Герхард К. Ланг Офтальмология. Карманный справочник-атлас; Практическая медицина – Москва, 2013. – 840 c.
9. Джек Дж. Кански, Боулинг Брэд Офтальмология. Атлас-справочник; Медицинская литература – Москва, 2011. – 184 c.

Під час тренувань ми акцентуємо на силових і кардіотренуваннях, але забуваємо про розтягнення, яке, до речі, може допомогти не лиш розігріти тіло перед заняттям спортом чи розслабити після вправ, але і посприяти схудненню.

Пропонуємо 9 чудових вправ на розтягнення — і вихідні, і будні відтепер стануть ще кориснішими!

1. Поза кобри

Укріплює плечі, хребет, прес та сідничні м’язи

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу обличчям донизу, ноги розведіть в боки.

2. Обіпріться долонями об підлогу й повільно підіймайтеся, поки руки повністю не випрямляться. Вдихніть, спрямуйте погляд вперед і затримайтеся в такій позиції так довго, наскільки можете. На видиху опустіть голову і поверніться у вихідне положення.

3. Повторіть 3-5 раз.

2. Мостик лежачи

Укріплює м’язи спини, сідничні м’язи, прес та стегна, розтягує підколінне сухожилля.

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу, ноги зігніть в колінах, п’ятки підсуньте якомога ближче до сідниць.

2. Зіпріться на долоні, підійміть таз високо, напружуючи м’язи сідниць. Затримайтеся в позиції на 30 секунд.

Повторити 5 раз із перервою у 20 секунд.

3. Пози дитини

Обережно розтягує м’язи стегон та гомілок, знімає втому.

Техніка виконання:

1. Розмістіться на підлозі, підібгавши під себе ноги, руки витягніть вверх — долоня на долоні.

2. Повільно опускайтеся донизу, чолом дістаньте до підлоги.

3. Живіт втягніть, грудьми дістаньте колін.

Затримайтеся так на 20 секунд, потім поверніться у вихідне положення. Повторити 5-6 раз.

4. Поза воїна

Тренує м’язи рук, ніг, тулуба

Техніка виконання:

1. Вихідне положення — пряме тіло, руки витягнені перед собою.

2. Зробіть крок вперед лівою ногою і витягніть руки перед собою. Протримайтеся так 20-30 секунд.

3. Поверніться у початкове положення, повторіть так для правої ноги.

Це — один підхід. Зробіть 5 підходів з перервою у 10 секунд.

5. Планка

Укріплює м’язи пресу, допомагає схуднути.

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу, обличчям донизу. Підведіться на лікті (мають бути під плечима).

2. Зведіть стопи разом, напружте ноги. Як і сідничні м’язи мають теж бути напруженими.

3. Пояс не можна ні прогинати, ні округлювати.

4. Живіт втягуємо, дихання вільне.

Протримайтеся у планці до 1 хвилини. Починайте з 10 секунд.

З часом спробуйте відривати одну руку від підлоги та практикувати бокову планку.

6. Вправа кішка — динамічне розтягнення м’язів

Зміцнює м’язи пресу та сідниць, забирає біль у спині.

Техніка виконання:

1. Вклякніть на підлогу, глибоко вдихніть, підберіть таз донизу, округліть спину та опустіть голову. Підтягніть живіт. Почніть повільно видихати й через 10 секунд поверніться у вихідне положення.

2. Вдихніть і прогніть спину донизу, таз і голову піднявши догори. Повільно видихайте і повертайтеся у вихідне положення.

Повторити 5 разів.

7. Поза жаби

Спалює жирові відкладення на стегнах.

Техніка виконання:

1. Зручно вмостіться на підлозі, розведіть ноги, зігнувши їх в колінах, зведіть стопи разом. Спина пряма.

2. Обхопіть стопи руками та виконуйте махи ногами вверх-вниз.

Виконувати від 15 секунд до 1 хвилини.

8. Поза дерева

Укріплює м’язи цілого тіла, знімає стрес.

Техніка виконання:

1. Випряміться, руки складіть у молитовному жесті перед грудьми.

2. Одночасно підійміть одну ногу і стопою поставте на внутрішній бік стегна. Дивіться прямо перед собою, утримуйте рівновагу. Затримайтесь в такій позиції 30 секунд, повторіть для іншої ноги.

Виконати 3-5 підходів.

9. Поза лука

Тонізує стегна, спину, сідничні м’язи.

Техніка виконання:

1. Лягніть на підлогу, руки розведіть в боки.

2. Ноги зігніть в колінах і дотягніться руками до ніг.

3. Відриваючи груди та стегна від підлоги, прогніться в поясі. Затримайтеся так 15-20 секунд.

Повторити 3-5 раз з перервою у 15 секунд.

Не виконувати при болях у спині.

Бажаємо всім здоров’я!

Джерело: https://bit.ly/2Vn6H5S

Щорічно з 1 по 7 серпня проходить Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування, до проведення якого залучається і Україна. Акція проводиться з метою популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення втраченої традиції – годування дітей грудьми. Дата проведення Тижня підтримки грудного вигодовування обрана невипадково, адже в цей день у 1990 році була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Декларацію підписали 32 країни і 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми.

Ми теж не можемо стояти осторонь цієї важливої теми і пропонуємо до вашої уваги цікаві факти про грудне вигодовування.

Цікаві факти про грудне вигодовування:

– Матері, які годують груддю, сплять в середньому на 45 хвилин довше щоночі та мають менше порушень сну.

– Грудне молоко містить морфіно-подібні речовини, що заспокоюють дитину після годування.

– Під час годування груддю у жінки виробляються гормони ендорфіни, що дарують відчуття емоційної врівноваженості та задоволення.

– Жінка, яка годувала груддю 8 років протягом життя, має практично 0% ризик захворіти на рак молочної залози.

– Годуючи груддю дівчинку, ви зменшуєте її ризики захворіти на рак молочної залози на 25%

– Годування груддю немовлят зменшує частоту нічного нетримання сечі у ранньому дитячому віці.

– Грудне вигодовування підвищує ефективність вакцинації.

– Склад грудного молока змінюється в залежності від часу доби.

– Дитина може точно визначити свою маму серед інших за запахом молока.

– Кількість молока не залежить від розміру молочної залози.

– Лише 1-2% жінок нездатні годувати дитину груддю через важкі проблеми зі здоров’ям.

– Відстань від груді до обличчя матері – це відстань оптимального зору немовляти.

Крім того, варто завжди пам’ятати, що виключно грудне вигодовування до 6 місяців життя може знизити дитячу смертність на 13 відсотків.

Грудне вигодовування – це більше ніж спосіб годування. З нього розпочинається незрівнянне щастя материнства.

– Грудне молоко містить більше 400 компонентів;

– точно відповідає потребам немовляти;

– легко засвоюється, зміцнює імунітет;

– стерильне, тепле і завжди є;

– це шлях до серця дитини.

Використана література:

1. Положення про установі галузі, відповідному статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини»: М.; 2000.
2. Грудне вигодовування. Як забезпечити успіх. Практичне керівництво для медичних працівників. ВООЗ Європейське регіональне бюро Копенгаген. 97 с.
3. Кінь И.Я., Фатєєва О.М. До дискусії з проблем вигодовування першого роки життя – Педіатрія. 2003. № 1. С. 69.
4. Сучасні принципи та художні засоби вигодовування першого роки життя. Методичні вказівки № 225. МОЗ РФ. 1999.
5. Фурцева І.В. з співавт. Зміна політики педіатричної служби охорони здоров’я на співвідношенні практики грудного вигодовування. Педіатрія. 2002. № 1. С. 69.
6. Нетребенко O.K. Сучасні проблеми вигодовування грудного та раннього віку. Педіатрія. 2002. № 1. С. 63.
7. Сухарєва Т.В., Лебедєв О.Г. Поширеність грудного вигодовування першого роки життя залежно від тактики їх годівлі в пологових установах.
8. Фатєєва О.М., Воронцов І.М. Сучасна концепція природного вигодовування – Питання харчування. № 5. 1996. С. 35.
9. Романова Н.В. Актуальні питання харчування дітей у Хабаровському краї – Охорона здоров’я Далекого Сходу. № 6. 2003. С. 96.
10. Тарасова І.В. Природне вигодовування новонароджених – Медична сестра. № 3. 2003. С. 7.

24 липня проводиться Міжнародний день турботи про себе. Мета заходів International Self-Care Day – дати людям зрозуміти, як дбати про себе для того, щоб бути здоровим. Фахівці виділяють низку простих правил, які допоможуть самостійно подбати про своє здоров’я. Головне пам’ятайте, що найважливіше в усьому — міра.

• Сон – 7-9 годин на добу (для дорослого) – недосипання може призвести до набору ваги, проблем з серцем і навіть депресії. Цікаво те, що й надлишок  сну теж некорисний для організму (розвиток цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, розлади психіки);
• Раціональне харчування – до 5 разів на добу дрібними порціями, при чому основне навантаження повинно бути у першій половині дня. Не зловживати смаженим, копченим, солодким, сіль до 5 грамів на добу – з урахуванням готових страв; рідини до 2 літрів на добу (враховуючі перші страви, овочі, фрукти, пору року та наявні хвороби); виключити з раціону напівфабрикати, фаст-фуди тощо. Надавати перевагу їжі, яку готуєте самостійно;
• Виключити шкідливі звички (куріння,вживання алкоголю, у тому числі слабоалкогольних напоїв та енергетиків; наркотичних препаратів, вживання ліків без призначення спеціаліста);
• Займіться спортом, спробуйте себе у танцях (адже рухи під музику позитивно діють на мозок);
• Знайдіть час для хобі – робіть приємне для себе; частіше посміхайтесь, хваліть себе за успіхи; давайте шанс виправити помилки, але аналізуйте їх;
• Будьте привітними та врівноваженими, знайдіть гармонію з оточуючими та в собі, зустрічайтесь з друзями, кохайте та будьте коханими!

Всесвітній день боротьби з гепатитом заснований Міжнародним альянсом по боротьбі з гепатитом у 2008 році і відзначається 28 липня.

Термін ” гепатит” використовується для визначення захворювання печінки запального характеру. Гепатити  можуть бути викликані різними чинниками, перш за все вірусами, паразитами, хімічними речовинами, ліками, алкоголем. Найчастішою причиною розвитку гепатиту є віруси. Існує п’ять основних типів вірусів, які називають відповідно А, В, С, D та Е. За даними ВООЗ, тим або іншим вірусом, що спричиняє ураження печінки, інфікований кожний третій житель планети.

Гепатит А є типовою кишковою інфекцією з фекально-оральним механізмом передачі збудника. Найважливіші шляхи передачі вірусу гепатиту А – водний, харчовий та контактно-побутовий.

Захворювання характеризується груповими спалахами в дитячих колективах, школах, гуртожитках, сім’ях. Імунітет після перенесеного захворювання тривалий, часто довічний.

Гепатити В і С є кров’яною інфекцією з парентеральним механізмом передачі збудників. Джерелом інфекції на будь-якій стадії інфекційного процесу є людина, а вирішальним моментом при зараженні – їхнє попадання до кровотоку.

Вірусні гепатити В і С  – одні з найбільш важливих медико-соціальних проблем. Вони провокують розвиток цирозу та раку печінки, які за відсутності лікування призводять до смерті пацієнта.

Актуальність проблеми гепатиту В визначається високим рівнем захворюваності, широким розповсюдженням.

Механізм зараження вірусним гепатитом В – парентеральний. Загальновизнаними є природні та штучні шляхи передачі збудників: статеві (усі сексуальні контакти), штучні парентеральні ( при медичних і не медичних втручаннях), перинатальні ( від матері до дитини). Можлива також горизонтальна передача,яка може здійснюватися при тісному спілкуванні в закритих або скупчених колективах за наявності високого відсотка інфікованих.

В осіб, що перенесли  інфекційний процес, виробляється специфічна несприйнятливість до повторних заражень.

Дельта-інфекція є ніби супутником вірусного гепатиту В, утворюючи з ним єдине ціле.

Джерелом інфекції вірусного гепатиту D можуть бути хворі на гостру та хронічну форму захворювання. Механізм передачі дельта-вірусної інфекції – через кров.

Гепатит Е значно поширений у середньоазіатському регіоні, в країнах з тропічним та субтропічним кліматом.

Збудник гепатиту Е передається фекально-оральним шляхом. При порівнянні картини гепатитів А і Е виявлено розбіжності.  У хворих на вірусний гепатит Е захворювання частіше починається поступово, спостерігається біль у животі та свербіння шкіри. Жовтяничний період триваліший.

Гепатит С – інфекційне захворювання печінки. Збудником хвороби є вірус гепатиту С.

Джерелом інфекції є хворі на гострий та хронічний гепатит. Механізм передачі вірусу гепатиту С такий же, як і гепатиту В, але структура шляхів інфікування має свої особливості. Основний ризик зараження пов’язаний з переливанням крові. Другий за значенням шлях передачі збудника реалізується під час проведення різних парентеральних маніпуляцій, при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Для профілактики гепатитів А, В та Е розроблені вакцини. Основними профілактичними заходами залишаються санітарно-гігієнічні, які направлені на переривання механізму передачі збудника зараженою питною водою та неякісними продуктами харчування. Застосування одноразових голок, дотримання правил стерилізації хірургічних інструментів може повністю попередити інфікування при парентеральних маніпуляціях.

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

Бабінець Л. С. Актуальні положення європейського (фінського) клінічного протоколу щодо ведення пацієнтів з вірусними гепатитами у первинній лікарській і викладацькій практиці = Current provisions of the European (Finnish) clinical protocol for the management of patients with viral hepatitis in the practice of primary doctors and lecturers / Л. С. Бабінець // Сучасна гастроентерологія. – 2020. – № 6. – С. 52-59.

Вірусні гепатити: національна Стратегія подолання хвороб // Журнал заступника головного лікаря. – 2018. – № 4. – С. 41-49.

Динаміка інфікування вірусними гепатитами в обласному діалізному центрі м. Краматорська / І. О. Нікитенко [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 161.

Зайцев И. А. Вирусные гепатиты у женщин репродуктивного возраста = Viral hepatitis in women of reproductive age // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – № 4/5. – С. 67-72.

Зайцев И. А. Эффективный скрининг как необходимое условие реализации программы ВОЗ по элиминации вирусных гепатитов в Украине // Гепатологія. – 2018. – № 1. – С. 6-11.

Захворюваність на хронічний гепатит С у структурі інших хронічних вірусних гепатитів у Дніпропетровському регіоні та Україні / О. П. Шевченко–Макаренко [и др.] // Вісник наукових досліджень. – 2018. – № 1. –  С. 156-160.

Иммунопрофилактика вирусных гепатитов. Современное состояние проблемы / О. А. Голубовская [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 1. – С. 39-52.

Карпов И. А. Неэффективность противовирусного лечения хронической ВГС-инфекции лекарственными средствами прямого действия: клинические аспекты проблемы / И. А. Карпов, Д. В. Литвинчук // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 346-354.

Кому варто робити тест на вірусні гепатити хоча б раз на рік? // Журнал головної медичної сестри. – 2020. – № 12. – С. 6.

Коса Т. В. Профілактика інфікування вірусним гепатитом С на робочому місці = Prevention of viral hepatitis C infection in the workplace / Т. В. Коса // Медсестринство = Nursing. – 2020. – № 1. – С. 28-31.

Курташ Н. Я. Основні маркери порушення функції печінки у вагітних з позитивним HBsAg // Здоровье женщины. – 2018. – № 10. – С. 15-17.

Нагиев А. М. Содержание витамина D у пациентов с хроническими вирусными гепатитами и циррозом печени / А. М. Нагиев, Э. Р. Мурадов, В. А. Садыгов // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 5. – С. 102-103.

Олігосимптомний перебіг вірусного гепатиту С із маніфестними ускладненнями стану в ін’єкційного наркозалежного (власні клінічні спостереження) / В. М. Рудіченко [и др.] // Практикуючий лікар. – 2019. – № 4. –  С. 37-43.

Сергеєва Т. А. “Немедичний” професійний ризик інфікування вірусами парентеральних гепатитів співробітників правоохоронних органів / Т. А. Сергеєва // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 2. – С. 67-68.

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізоваванної) медичної допомоги. Вірусний гепатит В у дорослих (вибрані положення) // Ліки України. – 2018. – № 5/6. – С. 14-22.

Хамрабаева Ф. И. Место плазмозамещающих препаратов в лечении больных с хроническими вирусными гепатитами = A place of plasma substitutes in the treatment of patients with chronic viral hepatitis / Ф. И. Хамрабаева // Сучасна гастроентерологія. – 2019. – № 2. – С. 29-34.

Циганчук О. Медичний персонал – група підвищеного ризику для вірусних гепатитів // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 10. – С. 20-24.

Чемич М. Д. Клініко-лабораторні особливості цирозу печінки, асоційованого з вірусами гепатитів // Інфекційні хвороби. – 2020. – № 3. – С. 66-72.

12 липня, на день Апостолів Петра і Павла, у Костополі відзначали одразу дві події: Костопіль святкував день міста, і Костопільська міська рада нагородила званням «Почесного громадянина міста Костопіль» відомого лікаря, завідувача терапевтичним відділенням Костопільської багатопрофільної лікарні, 45-річного Андрія Михайловича Лукашевича.

В той час, коли районна лікарня тільки приймала хворих на коронавірус COVID-19, Андрій Михайлович невтомно працював, лікуючи таких хворих і рятуючи їхні життя.

Рішення про нагороду прийняли на сесії Костопільської міської ради, попередньо обговоривши кандидатуру лікаря у трудовому колективі.

Рівненська обласна наукова медична бібліотека висловлює подяку усім лікарям за наше здоров’я і врятовані життя під час пандемії коронавірусу. Зичимо лікарям невтомної наснаги, витримки і здоров’я.

Всесвітній День поцілунків  вперше з’явився у Великобританії в кінці XIX століття і носить відповідну назву «World Kissing Day». У ті далекі часи на березі туманного Альбіону, враховуючи важливість цього явища, як одного з неповторних і високих проявів любові, вирішили, що поцілунок просто зобов’язаний мати своє власне свято. Офіційним міжнародним святом цей День став пізніше, більше двох десятків років тому, коли він був затверджений. Міжнародною організацією – Організацією Об’єднаних Націй і став відзначатися щорічно 6-го липня.

В цей прекрасний день у багатьох країнах стало гарною традицією проводити різні конкурси та заходи, в центрі яких поцілунок. Перед учасниками подібних конкурсів відкривається шанс виграти різноманітні призи та подарунки, встановити нові рекорди і власні досягнення.

Для чого і кому потрібні поцілунки? Що вони означають? Чи потрібні вони лише закоханим?

На думку англійських і німецьких психологів, цілуватися корисно для здоров`я. В чому ж користь поцілунку?

• Для здоров’я людина потребує мінімум 15 обіймів і поцілунків щодня. Поцілунки зміцнюють імунітет та рятують від депресії.
• Проблеми з жовчним міхуром, травленням та нервовою системою рідше появляються у тих, хто часто цілується.
• Поцілунок – чудовий засіб від зморшок та чудове тренування для м’язів та шкіри обличчя, оскільки задіє 30 м’язів обличчя.
• Під час одного поцілунку спалюється 12 зайвих калорій
• Поцілунок пришвидшує пульс, в результаті чого активно працюють судини і клітини отримують більше кисню
• При поцілунку відбувається обмін слиною, в якій містяться антибіотики, в результаті чого зміцнюється імунітет
• Під час поцілунку виробляється ендорфін – гормон, що володіє болезаспокійливими властивостями, а отже, поцілунок допомагає зменшити біль
• І наостанок: ті, хто зранку цілують свою кохану людину, живуть на 5 років довше ніж ті, хто цього робить.

Джерело : https://www.unian.ua/

30 червня Міжнародний день боротьби зі сколіозом, а тому  варто згадати про те, що це за хвороба та що потрібно робити для її профілактики.

Сколіоз – це захворювання, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі.

У нормальному стані хребетний стовп людини характеризує собою пряму лінію, але коли хребці вигнуті в криву або обертаються (скручені) як штопор, така деформація називається сколіозом.

У медицині сколіоз — це усталене бічне викривлення хребта щодо своєї осі. Така деформація хребта може бути як вродженим захворюванням, так і набутим — розвинутися внаслідок безлічі різних причин і захворювань.

Сколіоз може починатися в будь якому віці. Найчастіше зустрічається в період швидкого зростання – у віці від 6 до 24 місяців, 5 – 8 років, 11 – 14 років життя.

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров’я.

Залежно від відділу хребта, в якому відбулося викривлення, розрізняють види сколіозу:

• Грудний (деформація в грудному відділі хребта);
• торако-люмбальний (викривлення на межі переходу грудного відділу хребта в поперековий);
• люмбальний (викривлення поперекового відділу хребта).

Розрізняють чотири ступені сколіозу:

• При сколіозі 1-го ступеня тазові кістки і плечі характеризуються асиметричністю.
• Для сколіозу 2-го ступеня характерна торсія (поворот хребців навколо вертикалі), опущення тазу, при цьому кут викривлення становить 10–20 градусів.
• Сколіозу 3-го ступеня притаманні ознаки деформації хребта попередніх ступенів з такими ускладненнями: м’язи живота ослаблені і передні реберні дуги випинаються уперед, кут викривлення складає до 40 градусів.
• 4-й ступінь сколіозу характеризується сильним викривленням хребта і видимим візуальним дефектом, оскільки кут викривлення становить 40 і більше градусів.

Показанням до хірургічної корекції сколіозу, операції для вирівнювання хребта, є 4 ступінь захворювання. Така важка деформація хребта супроводжується не тільки видимим косметичним дефектом у пацієнта (кут викривлення може становити більше 60 градусів), але і вираженим больовим синдромом, порушенням роботи внутрішніх органів, зокрема, функцій серця і легенів.

Важливою є профілактика сколіозу. Увага цьому питанню має приділятися з раннього дитинства. Батьки мають стежити за раціональним харчування і фізичною активністю дитини. Важливо забезпечити всі умови для правильної постави. Спати краще на ортопедичному матраці, подушка повинна бути невисокою. Одним із найкращих способів профілактики сколіозу є плавання.

Використана література:

1. Андрианов, В.Л. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков/ В.Л. Андрианов, Г.И. Баиров, В.И. Садофьева, Р.Э. Райе. – М.: Медицина, 1985. – 256 с. 2. Васичкин, В.И. Справочник по массажу /В.И. Васичкин. – Л.: Медицина, 1990. – 176 с.
2. Вербов, А.Ф. Основы лечебного массажа /А.Ф. Вербов. – СПб.: Феникс, 2002. – 320 с.
3. Дунаев, И.В. Основы и частные методики рефлекторно-сегментарного массажа при различных заболеваниях: Учебное пособие /И.В. Дунаев. – М.: Феникс, 2002. – 92 с.
4. Ишал, В.А. Проблема сколиоза // Сколиоз, искривление позвоночника – 1999,

http://www.dikul.net/News/file/article/sid/70/index.html

6. Кондрашев, А.В. Лечебный массаж: Учебное пособие / А.В. Кондрашев, Е.В. Харламов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 384 с.
7. Конева, Л.С. Большая книга. Массаж / Л.С. Конева. – М.: АСТ, 2006. – 416 с.
8. Массаж: Учебник /Под ред. В.И. Дубровского. – М.: Владос, 2001. – 496 с.
9. Массаж: Учебник для институтов физической культуры / Под общ. ред. А.А. Бирюкова. – М.: Медицина, 1985. – 44 с.
10. Медведев, Б.А. Сколиоз и остеохондроз: профилактика и лечение / Б.А. Медведев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 192 с.
11. Новый атлас анатомии человека / Под ред. Т. Маккрекена и Р. Уолкера; Пер с англ. Е. Незлобиной. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 339 с.: ил.
12. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Пономаренко Г.Н. – СПб.: ВМедА, 1998. – 256 с.
13. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Улащика В.С., Лукомского И.В. – Минск: Книжный дом, 2008.-512 с.
14. Пономаренко, Г.Н. Частная физиотерапия: Учебное пособие для слушателей системы последипломного образования / Под ред. Г.Н. Пономаренко.-М.: ОАО «Издательство Медицина», 2005. – 748 с.
15. Сапин, М.Р. Анатомия и физиология человека (с возрастными особенностями детского организма): Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – 3-е изд. /М.Р. Сапин, В.И. Сивоглазов. – М.: Академия, 2002. – 448 с.
16. Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж: Учебник / Под ред. С.Н. Попова. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 351 с.
17. Тюрин, А.М. Массаж традиционный и нетрадиционный /А.М. Тюрин. – Л., 1995.-224 с.
18. Устюжанина, В.О. Основы классического массажа: Учебное пособие / В.О. Устюжанина, Т.И. Попова. – Челябинск, 1998. – 58 с.
19. Фокин, В.Н. Полный курс массажа: Учебное пособие./ В.Н. Фокин. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2007. – 512 стр.
20. Цивьян Я.Л. Межпозвоночные диски./Я.Л. Цивьян. – Новосибирск.: Наука, 1977. – 165 с.
21. Чаклин, В.Д. Сколиоз и кифоз/ В.Д. Чаклин, Е.А. Абальмасова. – М.: Медицина, 1973. – 256 с.

Основна мета заходів відзначення 25 червня полягає  в підвищенні поінформованості населення щодо захворювання та  поліпшенні якості життя хворих, збиранні коштів для ґрунтовних досліджень патології.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість хворих на вітиліго в світі становить приблизно 0,8-2,8% від чисельності всього населення. В результаті соціальної стигми і важкого психологічного вантажу більше 100 мільйонів чоловік схильні до цього захворювання.

Понад 100 млн хворих у світі стають жертвами дискримінації через це захворювання. Вони соромляться своєї зовнішності. Хвороба може розпочатися в будь-якому віці, але в 70% випадків — до 20 років.

Вітиліго – набута депігментація шкіри без видимих трофічних і запальних явищ. Клітини, які синтезують пігмент у шкірі, руйнуються. На шкірі з’являються білі плями на різних частинах тіла. Найчастіше це обличчя, губи, руки, ноги. Волосся, яке росте на уражених ділянках стає білим. Людині нічого не болить.

Причина розвитку цього захворювання невідома. Поки що існує думка, що вітиліго є автоімунним захворюванням. Імунна система виробляє білки, які діють на клітини, і ті перестають продукувати меланін.

Є докази того, що сонячні опіки або емоційний стрес можуть бути пусковим механізмом для початку захворювання. Люди з іншими автоімунними хворобами мають більшу загрозу захворіти на вітиліго.

Діти батьків, які хворіють на вітиліго, є більш схильними до розвитку захворювання.

У деяких людей депігментовані плями не розповсюджуються, інколи зникають, а в інших прогресують, поширюються на інші ділянки тіла.

Вітиліго важко піддається лікуванню і вимагає індивідуального підходу, спрямованого на усунення нервово-ендокринних розладів. Ризик розвитку хвороби можна знизити, забезпечивши правильне харчування і спокійну атмосферу вдома (психоемоційні стреси вважаються однією з причин, що провокують розвиток захворювання). Харчування обов’язково має включати продукти з високим вмістом вітамінів Е, В, С. До них відносяться: петрушка, селера, гречана каша, інжир, плоди шипшини, сир, яловичина і креветки. Людям з вітиліго не рекомендується перебувати на відкритому сонці: уражені місця на шкірі можуть згоріти значно швидше. Через ризик появи опіків на незахищених ділянках шкіри необхідно користуватися сонцезахисним кремом, проте наносити його постійно не рекомендовано – присутній ризик того, що в процесі нанесення крему може погіршитися перебіг захворювання.

Офіційне визнання на міжнародному рівні є першим кроком у профілактиці захворюваності, поліпшенні лікування та догляду при вітиліго відповідно до сучасного розвитку медицини.

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. – с. 326. 

Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр 24 і 25 червня проводить тренінг «Діагностика туберкульозу в сучасних умовах. Лікування та супровід хворих на туберкульоз в практиці сімейного лікаря». Навчання проводяться для лікарів загальної практики – сімейної медицини та терапевтів.

До тренінгу приєдналась також обласна медична бібліотека. Бібліотечні працівники Наталія Цубан та Лариса Федорчук інформаційно забезпечили лікарів на тренінгу, надавши їм найновіші книги та журнальні статті з даної тематики з фондів медичної бібліотеки.

Лікарі отримають ґрунтовні знання щодо діагностики та лікування хворих на туберкульоз. Адже давно відомо, що туберкульоз є небезпечною соціальною хворобою. Доведено, що лише невелика частина населення є у групі ризику щодо туберкульозу. Туберкульоз може розпочатися через незадовільні умови життя, недостатність харчування, зниження опірності організму внаслідок різноманітних причин, спадкову схильність, часті простудні, хронічні захворювання, СНІД, непосильну праця, антисанітарні умови життя, постійний контакт з хворим відкритою формою туберкульозу, зловживання алкоголем, наркотиками, палінням тощо.

Щоб вчасно виявити туберкульоз у пацієнта, його сімейний лікар повинен вчасно скеровувати пацієнта на щорічне флюорографічне обстеження легенів. Особливо необхідно стежити за проходженням рентгенологічного контролю членами родини, де є хворі з будь-якими легеневими захворюваннями.

Адже вчасне виявлення туберкульозу є головним фактором для ефективного лікування та профілактики його поширення серед людей.

Днями в медичній бібліотеці Рівненська медична академія на чолі з Софією Ігорівною Дундюк-Березіною, викладачем стоматологічних дисциплін, та студентками другого курсу провели масовий захід для дорослої аудиторії, присвячений запобіганню стоматологічних захворювань.

Найнеобхідніша умова для здоров’я зубів та ясен – це підтримка правильної гігієни ротової порожнини. Здорові зуби – це приваблива зовнішність, впевненість та гарне самопочуття. Від стану ротової порожнини залежить здоров’я нашого організму.

Щоденна профілактика, у тому числі правильне чищення зубів, дозволяє запобігти розвитку захворювань ротової порожнини.

Між регулярними візитами до стоматолога кожен із нас має дотримуватися простих рекомендацій, що значно зменшують ризик розвитку карієсу, пародонтозу та інших захворювань ротової порожнини.

Як відбувається профілактика у дорослих?

Профілактика карієсу допомагає зберегти здорові зуби та ясна. Кожні півроку проходити профогляд. Щодня зранку та ввечері чистити зуби, найкраще всього м’якою щіткою. Напрямки руху щiтки повиннi бути рiзнi: горизонтальнi, вертикальнi, подовжнi та поперечнi по жувальних, зовнiшнiх i внутрiшнiх поверхнях зубiв.

Чищення займає мiнiмум 1,5-2 хвилини для того, щоб лiкувальнi компоненти, які мiстяться в зубних пастах, встигли проникнути до емалі зуба або слизової оболонки порожнини рота. Зубну пасту бажано використовувати з фтором, поскільки фтор захищає зуби від карієсу.

Після кожного прийому їжі бажано використовувати ополіскувач або просто полоскати рот теплою водою. Також використовують засоби, призначені для гігієни рота, наприклад, зубну нитку. Кожен місяць змінюйте зубну щітку.

Пам’ятайте, що лікування і профілактика захворювань ясен найбільш ефективні на початку хвороби.

Сьогодні ми знову відчули себе дітьми, легкими і грайливими, наче метелики. А все тому, що до нас на майстер-клас завітали діти з 4 школи, з загону «Смайлик», котрі відвідують дитячий шкільний табір. І виготовляли ми з ними саме метеликів, які ніби символізують літо, з його яскравістю, безтурботністю, легкістю.

Та все-таки навіть влітку ми не забуваємо, що перш за все ми є науковою медичною бібліотекою, покликання якої нести знання. Тому до дітей з Рівненської медичної академії завітали студенти 2 курсу спеціальності «Зубні гігієністи», на чолі з Софією Ігорівною Дундюк-Березіною. Вони докладно і доступно розповіли дітям про гігієну ротової порожнини.

А ще подарували на завершення діткам смачні і корисні смаколики.

Всесвітній день донора крові відзначається 14 червня. У цей день у 1868 р.  народився  Карл Ландштейнер, австрійський лікар, імунолог, лауреат Нобелівської премії за відкриття груп крові людини.

З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальний метод став швидко розвиватися. Перше пареливання з урахуванням груп сумісності зроблено у 1909 р. американським хірургом Дж. Крайл.

Разом з відкриттям К.Ландштейнера, крупною історичною подією є пропозиція В.А. Юревіча і Н.К. Розенгарта у 1910 році, а також А. Юстена з Брюсселя у 1914 році для запобігання згортанню крові при переливанні додавати до неї цитрат натрію. Цей метод значно спростив техніку переливання.

Всесвітній день донора координується та фінансується такими великими організаціями, як Всесвітня Організація Охорони здоров’я, Міжнародна Асоціація організацій донорів крові, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і Міжнародне Співтовариство Переливання Крові. Всі разом вони представляють 192 держави, 181 національне співтовариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, 50 добровільних організацій донорства крові та фахівців з переливання крові з усього світу.

Всесвітній день донора – це унікальна можливість віддячити цих особливих людей, що добровільно віддають свою кров. Донори регулярно здають свою кров, даючи можливість усім пацієнтам, що вимагають переливання, одержати здорову кров.

Можливості переливання безпечної крові в різних країнах  далеко не однакові. У значній мірі вони залежать від наявності належної програми безпечного донорства крові.

Країни з більш високим рівнем доходу на душу населення мають більш високі показники донорства та більше число добровільних, безоплатних донорів, що, як показує практика, є найбезпечнішими донорами.

Потреби в крові виникають в результаті отриманих травм або опіків, у ході операцій на серці або пересадки внутрішніх органів, від ускладнень під час вагітності та пологів, а також при проходженні лікування за допомогою продуктів крові при лейкемії, раку або інших захворюваннях.

З урахуванням  старіючого населення, а також успіхів медицини в області деяких видів лікування і методик, для яких потрібне переливання крові, попит на кров у країнах  продовжує рости.

Кров є складною речовиною, яку можна розкласти на багато складових частин. Основними компонентами крові є червоні клітки, тромбоцити та плазма, що, у свою чергу, складається з ряду протеїнів.

Усі ці компоненти мають різне призначення та використовуються в залежності від групи крові пацієнта і стану його здоров’я.

Червоні кров’яні клітки можна зберігати тільки 35 днів, а тромбоцити – тільки 5 днів, тому  вкрай необхідно регулярне поповнення запасів свіжої крові.

Усього лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох людей.

Щоб стати донором потрібно: вік від 18 до 60 років; вага  не менш 50 кг. Причини тимчасової заборони від донорства: після ОРЗ – 1 місяць; після щеплень – 1 місяць; після операції, народження дитини – 1 рік; після татуювання або пірсингу – 1 рік.

Причини постійної заборони від донорства: захворювання крові; перенесені або наявні вірусні гепатити; короткозорість більше 6 діоптрій; психічні захворювання; алкоголізм та наркозалежність; гіпертонічна хвороба.

Максимальний об’єм зданої одноразово крові не перевищує 450 мл.

Повне відновлення складу крові відбувається протягом 30-40 днів.

Для здорової дорослої людини процес кровоздачі абсолютно безпечний та не наносить шкоди організму.

Більшість медиків вважає, що донорство корисне і сприяє омолодженню організму донора.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

Андреев С. И. Кондиционирование потенциального донора // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. – 2018. – № 5. – С. 189–190.

Андреев С. И. Роль трансплантат–координатора: беседа с семьей потенциального донора // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. – 2018. – № 5. – С. 184–188.

Бойко Т. Організовуємо роботу з донором крові: зразок СОП // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 12. – С. 11–18.

Бублий Ю. С. Оценка когнитивного, депрессивного и тревожного состояний у первичных доноров крови = Assessment of cognitive, depressive and anxiety disorders in primary blood donors / Ю. С. Бублий // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа. – 2019. – Том 5, № 2. – С. 177–182.

Времена года и повышение активности аланинаминотрансферазы у доноров крови / И. Г. Чемоданов [и др.] // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа. – 2019. – Том 5, № 1. – С. 30–33.

Гуторова Н. Безоплатне донорство крові та її компонентів як благодійність роботодавців // Український медичний часопис. – 2020. – № 4. – С. 8–10.

Державна служба України з питань праці. Пільги для донорів крові. Офіційно / Державна служба України з питань праці // Журнал заступника головного лікаря. – 2019. – № 4. – С. 61.

Дерпак Ю. Ю. Диагностика нарушений обмена микроэлементов у активных доноров крови // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа = Hematologe. Transfusiology. Eastern Europe. – 2018. – Том 4, № 4. – С. 482–487.

Ільющенкова К. О. Договір як підстава виникнення правовідносин донорства = A Contract as a Ground for Legal Relations of Donation Emergence / К. О. Ільющенкова // Медичне право. – 2018. – № 1. – С. 22–31.

Квіт Н. М. Правове регулювання поняття біологічних матеріалів як складової біобанку та їх співвідношення з анатомічними матеріалами = Legal regulation of the biological materials concept as an integral part of a biobank, and their relation with anatomical materials / Н. М. Квіт // Медичне право. – 2019. – № 2. –  С. 35–46.

Кравченко Л. Донор у закладі: надаємо пільги та оплачуємо відсутність // Управління закладом охорони здоров’я. – 2019. – № 3. – С. 21–24.

Красавцев Е. Л. Характеристика доноров, у которых выявлены HBsAg и aHCV // Клиническая инфектология и паразитология. – 2018. – Том 7, № 2. – С. 266–271.

Пам’ятка для донора крові // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 8. – С. 37.

Перехрестенко П. М. Стан служби крові України у 2018 р. // Український медичний часопис. – 2020. – Т. 2, № 1. – С. 23–25.

Телець Ю. Група крові не на рукаві: 4 кейси визначать, чи вмієте ви працювати з донорами // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 8. – С. 29–36.

Ухвалено стратегію розвитку національної системи крові // Практика управління медичним закладом. – 2019. – № 4. – С. 19–20.

Фармакологическая протекция органов на донорском этапе / Р. П. Лавринюк [и др.] // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. – 2019. – № 4. – С. 45–55.

Шпуганич І. І. Анонімність донорства: національне правове регулювання та міжнародний досвід // Медичні перспективи. – 2020. – Т. 25, № 3. – С. 198–204.

Як стати донором // Журнал головної медичної сестри. – 2018. – № 6. – С. 66–69.

8 червня проводиться Всесвітній тиждень серцевого ритму. Проходить з вівторка першого повного тижня червня. Мета – поліпшення діагностики, лікування і якості життя тих, хто страждає на аритмію. Ці червневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Наше серце скорочується в середньому від 60 до 90 разів на хвилину. Воно працює і качає кров протягом усього життя.

Для здорового функціонування серце повинне скорочуватись через однакові проміжки часу. Якщо частота, ритмічність і черговість серцевих скорочень змінюється, це називають порушенням серцевого ритму або аритмією. На перший погляд в аритмії немає нічого небезпечного чи страшного. Проте якщо серце скорочується частіше, ніж необхідно, воно зношується набагато швидше.

Якщо ж навпаки, воно скорочується повільніше, виникає проблема у забезпеченні достатнього руху крові та кисню в організмі. Існують також групи аритмій, що значно підвищують ризик інсульту або хронічної серцевої недостатності.

Як зрозуміти, що у вас аритмія?

Зазвичай ми не звертаємо уваги на биття серця, не відчуваємо його. Це означає, що жодних проблем із найважливішим органом у нас немає. Проте при аритмії не зважати на власне серцебиття буде важко. Адже аритмія супроводжується болем або дискомфортом в області серця. Прискорюється або сповільнюється серцебиття, ритм роботи серця є нерегулярним, з’являється відчуття задухи, недостатності повітря. Можуть траплятися періодичні запаморочення, втрата свідомості.

Не завжди на початковій стадії існують відчутні симптоми порушення ритму серця. Хвороба може протікати безсимптомно, а ускладнення бувають важкими (інфаркт, інсульт, тромбоемболія легеневої артерії тощо). Тому огляди у лікаря-кардіолога та своєчасна електрокардіограма дуже важливі для профілактики.

Причини аритмії

Найчастіше причинами виникнення аритмії є підвищений тиск (артеріальна гіпертензія), ішемічна хвороба серця (сюди входять також її прояви: інфаркт міокарда, стенокардія), серцева недостатність, міокардит. Спровокувати аритмію можуть знижений або підвищений вміст електролітів у крові (калій, магній, натрій, кальцій), захворювання ендокринної системи, цукровий діабет, хвороби дихальної системи, часті стреси.

Причиною може бути також зловживання тютюном, алкоголем, антибіотиками, наркотичними речовинами і навіть кофеїном. Оскільки спектр хвороб, котрі викликають порушення серцевого ритму, є досить широким, то для визначення першопричини необхідне якісне і детальне обстеження. Лише після нього лікар зможе поставити діагноз, включаючи вид і ступінь аритмії.

При порушеннях серцевого ритму уникнути тяжких ускладнень, своєчасно їм запобігти можна лише одним шляхом – регулярними оглядами у лікаря-кардіолога. Це дозволить розпізнати проблему ще до того, як з’являться симптоми. Лікування в такому разі буде значно ефективнішим.

Список використаної літератури

1. Ардашев В.Н. Лікування порушень серцевого ритму. – М.: Медпрактика-му, 2005.
2. Андрєєв Н.А. Аритмії серця. Діагностика / Н.А. Андрєєв, К.К. Пічкур. – М .: Зинатне, 1985. – 239 c.
3. Сычев О.С. Основные принципы ведения пациентов с желудочковыми аритмиями // Здоров’я України. – 2009. – №10. – С. 33–35.
4. Руководство по нарушениям ритма сердца / Под ред. Е.И. Чазова, С.П. Голицына. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 416 с.
5. Суправентрикулярні пароксизмальні тахікардії: стандарти діагностики, невідкладної допомоги та профілактики згідно з даними доказової медицини // Внутрішня медицина. – 2007. – №2. – С. 28–34.

У першу п’ятницю червня відзначають Європейський день зубних техніків. Це свято було засноване Європейський об’єднанням стоматологів –ортопедів з метою популяризації престижу професії стоматолога та сучасниї інноваційних стоматологічних технологій та послуг.

Для популяризування професії зубного техніка – це важливий день, адже цю професію дуже часто плутають з професією стоматолога або зубного лікаря. Але зубний технік майже не зустрічається з пацієнтами, він не лікує, а виготовляє протези та ортодонтичні апарати. Саме зубний технік забезпечує для пацієнта новий функціональний стоматологічний пристрій і впевненість, яка приходить з ідеальними естетичними рішеннями для кожної людини.

Рівненська обласна наукова медична бібліотека щиро вітає зубних техніків з їх професійним святом та бажає, щоб ваша сумлінна праця та терпіння увінчалися визнанням, шаною і достатком, а тепло людської вдячності і поваги зігрівало вас і додавало сили та енергії, впевненості у собі та справі, якою займаєтесь!