Категорія: Статті Page 4 of 7

Всесвітній день боротьби з лімфомами проводиться щорічно 15 вересня.

У цей день важливо говорити про основні проблеми хворих із лімфомами: від розпізнання перших проявів хвороби до одужання та реабілітації. В основі усіх ефективних рішень та дій лежить комплексний підхід.

День боротьби з лімфомою запровадили більш як 10 років тому. Його мета — привернути увагу до проблем людей, які зіткнулися з таким діагнозом, а також інформувати загал про симптоми захворювання та наголосити на необхідності своєчасного звернення до лікарів.

Лімфома — це пухлина з клітин імунної системи, різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему, яка складається з лімфатичних вузлів (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінки, вилочкової залози, кісткового мозку.

Лімфома – це не одна хвороба, а група з понад 30-ти різних хвороб.

Існують два головних типи пухлин імунної системи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми.

Сучасна практика дозволяє встановити, що лімфома виліковна в 80% випадків. Шанси хворих на одужання повністю залежать від точної та своєчасної діагностики.

Отже,лімфома – це злоякісне захворювання лімфоїдної тканини, яка міститься у різних частинах людського організму. Тому специфічних клінічних проявів лімфоми немає. Проте існує низка симптомів, які повинні насторожувати та можуть бути підставою для припущення наявності злоякісного новоутворення. Передусім це збільшення розмірів лімфатичних вузлів (ЛВ) будь-якої локалізації. Найчастіше виявляють збільшення шийних, пахвинних, пахвових ЛВ, можливе ураження внутрішньогрудних та внутрішньочеревних ЛВ, лімфоїдних органів (печінки, селезінки, тимуса, лімфоїдних фолікулів кишечнику тощо).

Таким чином, клінічна картина хвороби значною мірою залежить від місця ураження. При локалізації патології у грудній клітці хворий може скаржитися на біль у цій ділянці, кашель, задишку, неможливість спати лежачи (при пізніх стадіях лімфоми). У разі ураження лімфоїдної тканини у черевній порожнині пацієнт може скаржитися на збільшення розмірів живота, абдомінальний біль, втрату апетиту, відчуття важкості в шлунку після вживання малого об’єму їжі, нудоту, блювання. При локалізації процесу в головному мозку можуть виникати головний біль, загальна слабкість, судоми, епізоди короткочасної втрати свідомості, двоїння в очах, оніміння обличчя, розлади поведінки, дикції тощо. Лімфома може уражати шкіру з появою висипу, який може супроводжуватися свербежем.

Хвороба може супроводжуватися так званими симптомами загальної інтоксикації, до яких належать лихоманка вище 38 °C без ознак інфекційної патології, нічна пітливість, невмотивована втрата маси тіла понад 10% протягом останніх 6 міс.

Зазначені вище симптоми не є специфічними для лімфоми, проте їх поява, а особливо поєднання кількох із них, мають насторожити пацієнта, його родичів і сімейного лікаря та потребують додаткового обстеження.

Більше одного мільйона осіб у всьому світі живуть із діагнозом лімфома, і у близько тисячі пацієнтів щодня виявляють цю патологію.

В країнах Західної Європи щорічно виявляють близько 12-15 випадків серед кожних 100 тис. населення захворювань лімфомами.

В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. осіб.

Не чекайте запрошення на лікарський огляд, проявляйте ініціативу, активно звертайтесь до лікаря. Пам’ятайте, що успіх лікування, особливо онкологічної патології, залежить від раннього виявлення хвороби. Навіть такі важкі хвороби як лімфоми не є вироком!

Список використаної літератури:

1. Федоренко З.П., Гайсенко А.В., Гулак Л.О., Горох Є.Л., Рижов А.Ю., Сумкіна О.В., Куценко Л.Б. Рак в Україні 2010-2011рр. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. // Бюлетень національного канцер-реєстру України. №13. Київ, 2012.
2. Національний інститут раку. Рак в Україні 2017—2018 рр. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби // Бюлетень Національного канцерреєстру України. — К., 2019. — № 20.
3. Захист прав пацієнтів і лікарів в онкології. Проблеми та шляхи їх вирішення / Б. Т. Білинський // Народне здоров’я. — 2006. — С. 6.
4. Онкологія: Підручник для студ. мед. закладів ВО, лікарів-інтернів, сімейних лікарів, онкологів. – 2-ге вид., перероб. І доп. Затверджено МОН / За ред. Г. В. Бондаря, А. І. Шевченка, І. Й. Галайчука. – К., 2019. – 520 с., тв. пал., (ст. 6 пр.). 5. Клиническая онкология: учеб. пособие / под ред. П. Г. Брюсова, П. Н. Зубарева. – Санкт-Петербург : СпецЛит, 2012. – 456 с. : ил. 6. Современная тактика распознавания новообразований печени / А. Б. Лукьянченко, Б. М. Медведева. – Москва : Практическая медицина, 2015. – 184 с. : ил. 7. Онкология. Учебник / гл. ред. В. Г. Черенков. – Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2016. – 512 с. 8. Химиотерапия в онкологи. Стандарты медицинской помощи (сост. Дементьев А., Журавлёва Н.. Кочетков С., Чепанова Е.) – Москва: ГЭОТАРМедиа, 2016. – 800 с.

Всесвітній день атопічної екземи (World Atopic Eczema Day) був заснований в 2018 році для підвищення обізнаності про цю хворобу в усьому світі і по всій Європі завдяки ініціативі, координованої GlobalSkin і Європейською Федерацією Асоціацій пацієнтів з алергією і захворюваннями дихальних шляхів (EFA).

Атопічний дерматит або екзема – захворювання шкірних покривів, яке проявляється сухістю та свербежем і зазвичай має хронічний характер (запальний або рецидивний). Ця хвороба достатньо поширена – немає дерматолога у всьому світі, який би хоч раз не ставив такий діагноз. Згідно зі статистичними даними, 0,5-2% населення європейських країн страждає від атопічної екземи, серед дітей цей показник більш загрозливий – 25%. У 80% випадків діагноз ставиться дітям у віці до 5 років.

В цей день в центрі уваги пацієнти з атопічною екземою та їх сім’ї. Їм доводиться терпіти незручності та біль, соціальну ізоляцію та значні фінансові втрати. Проведення Всесвітнього дня атопічної екземи – гарна нагода всім об’єднатися для боротьби з хворобою.

Атопічна екзема – це алергічне шкірне захворювання, яке лежить в основі інших проблем зі здоров’ям. Вона впливає на психічне здоров’я і призводить до розвитку інших захворювань. Іноді це захворювання неймовірно важко для пацієнтів і їх сімей, серйозно відбиваючись на повсякденне життя.

В останні роки екзема має тенденцію до більш тяжкого клінічного перебігу з розвитком ускладнень, хронізацією патологічного процесу на шкірі, частими рецидивами, резистентними до стандартних методів лікування, що є причиною тривалої непрацездатності пацієнтів, зниження якості їх життя та соціальної активності. Все це обгрунтовує важливе медико-соціальне значення екземи.

Серед екзогенних причин розвитку екземи відзначають: вплив екзогенних алергенів хімічної та біологічної природи, а також чинників навколишнього середовища – факторів ризику екологічного, кліматичного, фізичного, професійного, психологічного плану тощо.

Водночас у розвитку та перебігу екземи важливу роль відіграють ендогенні патогенетичні чинники: спадкова схильність, зміни імунологічної реактивності, розлади нервової та ендокринної регуляції, наявність хронічних вогнищ інфекції, порушення мікроциркуляції, супутні захворювання органів травлення, обмінні порушення тощо, що сприяють утворенню ендо- та автоалергенів.

Дебют та рецидиви екземи пацієнти найчастіше пов’язують із: контактом із хімічними чинниками (миючими та дезінфікуючими розчинами, паливно-мастильними речовинами, будівельними матеріалами, косметичними засобами, зовнішніми лікарськими формами), травмами, мікротравмами та опіками шкіри, вживанням трофоалергенів, загостренням варикозного симптомокомплексу, нервово-психічними травмами чи нервовим перенапруженням, перенесеними простудними захворюваннями тощо.

При екземі зазвичай прописується дієта з молочно-рослинних продуктів, потенційних алергенів. Виключені гострі спеції, копченості, соління.

Показана курортотерапія і продуманий спосіб життя. Дієта матері під час виношування і лактації суттєво знижує ризик появи захворювання у дитини.

Основою будь-якої профілактики є уникнення факторів, що провокують захворювання. При екземі рекомендують:

• дотримуватися призначеної дієти;
• утриматися від куріння та алкоголю;
• налагодити процес сну-неспання (спати не менше 8 годин на добу);
• виключити контакт з алергенами та подразниками;
• не змінювати дозування і не призначати собі медикаменти самостійно;
• застосовувати спеціальні косметичні засоби та пральні порошки;
• регулярно відвідувати дерматолога;
• слідувати правилам особистої гігієни;
• при істинній (ідіопатичній) формі захворювання – звести до мінімуму водні процедури;
• за показаннями застосовувати профілактичні ванночки (з використанням трав), не допускаючи перегріву тіла;
• носити вільний одяг з натуральних матеріалів.

Слід зволожувати повітря в приміщенні, практикувати загартовування і регулярно бувати на свіжому повітрі. Медикаментозні заспокійливі засоби можна замінювати лікарськими травами (при відсутності алергії): валеріаною, собачою кропивою, мелісою.

Якщо екзема діагностована як супроводжувальне захворювання, слід пролікувати основне або уникати загострень. При варикозній екземі допоможуть рекомендації флеболога щодо полегшення стану.

Список використаної літератури:

1. Андрашко Ю.В., Миронюк И.С. Применение мази кремген при микробной экземе // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2002.— № 2 (5).— С. 33—34.
2. Аряев Н.Л. Современная стратегия лечения атопического дерматоза у детей // Современная педиатрия.— 2005.— № 3 (8).— С. 65—68.
3. Буянова О.В., Василюк О.Я. Нове в лікуванні атопічного дерматиту // Укр. журн. дерматол., венерології, косметол.— 2005.— № 3 (18).— С. 140.
4. Буянова О.В., Василюк О.Я. Нові підходи до лікування атопічного дерматиту // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 2 (17).— С. 43—46.
5. Дудченко М.О., Дуденко Л.І., Васильєва К.В. та ін. Розповсюдженість дерматозів у залежності від екологічного стану районів у Полтавській області // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева.— 2004.— № 1—2 (8).— С. 122—123.
6. Іщейкін К.Е. Сучасний стан проблеми захворюваності на справжню екзему: питання етіології та патогенезу // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2006.— № 3 (22).— С. 6—8.
7. Калюжная Л.Д. Принципиально новое направление в наружной терапии атопического дерматита // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 1 (16).— С. 42—45.
8. Караулов А.В., Земсков А.М., Земсков В.М. Клиническая иммунология и аллергология: Учеб. пособие.— М.: Мед. информ. агентство, 2002.— 651 с.
9. Коляденко В.Т., Степаненко В.И., Терлецький В.Б. Новая стратегия лечения атопического дерматита // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2005.— № 3 (18).— С. 19—21.
10. Коржова Т.П., Степаненко В.І., Сологуб Л.В. та ін. Раціональні підходи до зовнішньої глюкокортикоїдної терапії хронічних дерматозів з урахуванням потенційної активності препаратів // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол.— 2001.— № 2—3.— С. 46—49.

10 вересня відзначається Міжнародний день гінекологічного здоров’я.

Як і інші подібні дати, цей день покликаний привернути увагу громадськості до питань здоров’я жінок.

Медики часто наводять невтішні факти та цифри захворюваності на гінекологічні патології. Якщо узагальнити, статистика зводить до того, що майже кожна сучасна жінка протягом життя стикається із захворюваннями статевої системи, гормональними проблемами, а більшість жінок старшого віку мають “на рахунку” принаймні одну хронічну гінекологічну хворобу.

Значно зменшується останнім часом фертильність (здатність до зачаття) жінок. Хоча визначальним фактором фертильності є вік, все ж на неї суттєво впливають і такі захворювання, як ендометріоз, невилікувані урогенітальні хвороби, гормональні порушення та інші.

Надважливим для жінки є здоровий спосіб життя. Повноцінне харчування і сон допомагають налагодити гормональний баланс і протистояти шкідливим впливам довкілля. Доведено також прямий зв’язок між курінням та безпліддям: компоненти цигаркового диму викликають мутації та оксидативний стрес в яйцеклітинах.

Гінекологія – галузь медицини, що вивчає захворювання, характерні лише для жіночого організму будь-якого віку, i насамперед, захворювання жіночої репродуктивної системи.

Гінекологічне здоров’я має великий вплив на всі системи організму жінки. Регулярно відвідувати гінеколога та проходити всі необхідні обстеження – золотий стандарт відмінного самопочуття для жінки. При виникненні тривожних симптомів слід одразу йти на консультацію, а не займатися самолікуванням.

Обов’язково проходити профілактичні огляди гінеколога всім жінкам не рідше 1 разу на рік та цитологічне дослідження шийки матки не рідше 1 разу на 3 роки. Перший візит до гінеколога варто зробити в підлітковому віці, коли у дівчини з’являється перша менструація. Гінекологічні огляди допомагають контролювати процес статевого дозрівання та вчасно виявити його порушення або вроджені хвороби жіночих статевих органів.

Для жінки, яка займається сексом, щорічний огляд обов’язковий. Під час менструації гінекологічні огляди також не проводять. За 2-3 дні до огляду рекомендується утриматися від статевого акту, використання тампонів, спреїв, свічок.

Мати гарне гінекологічне здоров’я – це перш за все попередити такі групи захворювань, як: гінекологічні захворювання запального характеру – виникають внаслідок дії патогенних організмів специфічних або не специфічних форм; гінекологічні захворювання, викликані порушеннями в ендокринній системі – порушення гормонального фону; гіперпластичні, дистрофічні, предпухлинні та пухлинні процеси в області жіночих статевих органів; порушення менструальної функції, патологічна секреція, біль, порушення сексуальної функції, клімактеричні розлади.

Бути гінекологічно здоровою – це і задовільне, безпечне сексуальне життя, його якість, здатність народжувати здорових дітей та можливість вирішувати, коли, як, як часто народжувати; це і відсутність ускладнень під час вагітності, пологів та в післяпологовому періоді; це і використання сучасних методів контрацепції, як засобу попередження аборту. Краса в поєднанні зі здоров’ям – складові жіночого щастя.

Список використаної літератури:

1. Акушерство та гінекологія у 4 т.:національний підручник/ Кол. авт. За ред. акад. НАМН України, проф. В.М.Запорожана.- т.1:Акушерство. К.- ВСВ «Медицина». – 2013. – 1032 с.
2. Жилка Н. Я. Аналітичний огляд законодавчого забезпечення охорони реп­родуктивного здоров’я / Н. Я. Жилка. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. – 96 с.
3. Зведена ІІІ та ІV періодична національна доповідь про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини : нац. звіт (2002–2006 рр.) / за ред. В. О. Берегова; Мінсім’ямолодь, Держ. ін-т сім’ї та молоді. – К., 2008. – 179 с.
4. Імунологія. За загальною редакцією  Кузнецової Л.В., Бабаджана В.Д., Харченко Н.В. Національний підручник. Вінниця: ТОВ “Меркьюрі-Поділля”, 2013. – 564 с.
5. Шкиряк-Нижник З.А., Царенко И.В. Детская поликлиника и антенатальная охрана плода// Doctor, 2002. № 3. –С. 22-24.
6. Вдовиченко Ю.П., Татарчук Т.Ф. та ін. Гінекологія дитячого і підліткового віку. Київ: Медицина. – 2012
7. Белоусов Ю.Б. и соавтор. Введение в биоэтику// Укр. мед. часопис, № 3, 2005. –С. 31-41.
8. Біоетика. За редакцією Ковальової О.М.// МОЗ України.  2006 р.- С. 150-163.
9. Гук А. П. Збірник нормативних документів з питань репродуктивного здоров’я в Україні / А. П. Гук, Н. Я. Жилка. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. – Т. 1. – 368 с.
10. Гук А. П. Збірник нормативних документів з питань репродуктивного здоров’я в Україні / А. П. Гук, Н. Я. Жилка. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. – Т. 2. – 443 с.
11. Мішиєв В.Д. та співавтор. Психологічна і медикоментозна профілактика алкогольної і наркотичної залежності серед осіб підліткового віку// Київ, 2005. –С. 40.
12. Коломійцева А. Г. Ведення вагітності / А. Г. Коломійцева, І. А. Жаб­ченко, Н. Я. Жилка // Перинатологія: посіб. для акушерів, неонатологів та сімейних лікарів. – Кіровоград: Поліум, 2008. – С. 9–16.
13. Підготовка сім’ї до народження дитини в Україні: навч. посіб. / за ред. Н. Я. Жилки. – К., 2006. – 160 с.
14. Сучасні аспекти планування сім’ї. Г.М.Адамова, О.А.Бондаренко, Н.Г.Гойда та ін..  Посібник. –– К., 2012. – 320 с.
15. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини : навч. посіб. / за ред. Н. Г. Гойди, Н. Я. Жилки. – К., 2006. – 238 с.

Робота, навчання, зустрічі — сьогодні все проходить за екраном монітора. Звичайно, це колосальне навантаження на очі. Чи можна зберегти хороший зір, працюючи за комп’ютером? Цілком!

Наші повіки наполегливо працюють весь день: 10 тисяч рухів зберігають очі вологими. На жаль, зосереджено дивлячись на екран, ми часом забуваємо моргати. Один із наслідків багатогодинної роботи за монітором — комп’ютерний зоровий синдром (КЗС). Від нього страждають 40% користувачів.

Ознаки КЗС: почервоніння, різі, біль, сльозливість або сухість очей, підвищена чутливість до світла. Можливо і зниження гостроти зору, поява пелени перед очима, двоїння, нечіткість контурів зображення. У групі ризику — користувачі, які вводять інформацію в комп’ютер. Менше страждають ті, хто просто читає з екрану.

Як же вберегти зір? Ми зібрали рекомендації фахівців, які допоможуть зберегти здоров’я очей і попередити зниження зорових функцій.

1. Робіть перерви на легкі вправи

Щоб попередити КЗС, переривайте кожну годину: подивіться у вікно або на віддалені від вас об’єкти, зробіть п’ятихвилинну гімнастику для очей.

Стежте за годинами. Закрийте очі і уявіть циферблат годинника — стежте очима за рухом секундної стрілки. Повторіть вправу «у зворотний бік». Так м’язи очей виконують руху, відмінні від тих, що ви робите, дивлячись в монітор.

«Постріляйте» очима. Направляйте погляд за схемою «в кут, на ніс, на предмет» по 10 разів, спочатку з відкритими, а потім із закритими очима. Відведіть очі в крайнє ліве, потім в крайнє праве положення, повторіть 10 разів. А між вправами моргайте по 15-20 разів.

Пориньте в темряву. Щоб зняти напругу з очей, використовуйте спосіб, який отримав назву «пальминг» (термін походить від англійського слова palm — долоня). Закрийте очі чистими теплими долонями, максимально розслабтесь і постарайтеся побачити перед очима повну темряву …

Звичайно, умови праці важливі. Монітор повинен знаходитися на відстані витягнутої руки — в 50-70 см від очей. Телевізор краще дивитися, сидячи на відстані не менше 4 метрів.

Стежте, щоб повітря в приміщенні не було сухим. Про всяк випадок тримайте у столі зволожуючі краплі для очей. Під час роботи ввечері включайте бічне світло (світильник чи лампу), а вдень забезпечте кімнату природним освітленням.

Пам’ятайте про гігієну. Не тріть очі немитими руками, щоб не занести інфекцію. Майте на увазі: на клавіатурі комп’ютера бактерій більше, ніж де-небудь.

3. Захищайтеся від впливу ультрафіолету

На вулиці в ясну погоду не забувайте про сонцезахисні окуляри: не тільки УФ-промені небезпечні для очей, але і занадто яскраве світло. Це правило здається вам несуттєвим, адже окуляри від сонця ніяк не впливають на роботу за монітором? Однак воно важливе в перспективі: такі окуляри попереджують пошкодження очей, відсувають розвиток хвороб сітківки. А ось для тривалої роботи за монітором обов’язково придбайте пару окулярів для комп’ютера з UV-захистом. Так очі будуть менше напружуватися.

4. Будьте на зв’язку з лікарем

Раз на рік слід відвідувати офтальмолога: він перевірить гостроту зору і оцінить загальний стан очей. Сучасні прилади допомагають виявити серйозні патології, як катаракта або кератит, на самих ранніх стадіях. Це дозволяє тримати ситуацію під контролем: наприклад, закапуючи очі спеціальними краплями, можна пригальмувати розвиток хвороби або подальшу втрату зору.

Якщо відчуваєте «пісок» або біль в очах, турбують виділення або почервоніння, не відкладайте візит до лікаря. Ще один привід для обстеження — зміна поля зору, «мушки» перед очима.

5. Додайте в раціон продукти для здоров’я очей

Ви, напевно, знаєте, як корисні для очей морква і чорниця. Так, в них багато необхідних нам бета-каротину і антиоксидантів. Але це ще не все. Листові салати і яйця містять лютеїн і зеаксантин: вони знижують ризик вікової дегенерації сітківки.

При погіршенні зору знижується концентрація цинку в сітківці. Не допускайте дефіциту цього мікроелемента! Його багато в яловичині, печінці, морепродуктах.

Ягоди, фрукти і овочі, багаті вітаміном С, захищають око від макулодистрофії — групи захворювань сітківки, при яких порушується центральний зір. А вітамін Е (його добова норма міститься в жмені мигдалю) оберігає клітини від старіння.

Обов’язково включіть в раціон жирні сорти риби. У них багато корисних жирних кислот омега-3, зокрема DHA, недолік якої викликає сухість очей. Не зайвим буде і прийом вітамінних препаратів, але перед цим варто проконсультуватися з лікарем.

Будьте здорові!

Джерело:https://bit.ly/3tyTcwH

Всесвітній день фізичної терапії проводиться кожний рік 8 вересня. Це день, коли у 1951 році була заснована Світова Конфедерація фізичної терапії. У 2020 році Світова Конфедерація фізичної терапії змінила назву на Світова Фізіотерапія. Всесвітній день фізичної терапії, це день коли фізичні терапевти пропагують професію щоб:

• Показати цю важливу роль, яку відіграє ця професія для підтримки здоров’я та благополуччя людей в усьому світі.
• Підвищити престиж професії.
• Проведення кампанії від імені представників цієї професії та пацієнтів серед урядових та політичних осіб.

Цей день знаменує єдність та солідарність фізіотерапевтичного співтовариства в усьому світі. Це можливість визнати роботу, яку виконують фізичні терапевти для своїх пацієнтів та громади.

Світова Фізіотерапія має на меті підтримати організації-члени та окремих фізичних терапевтів у їхніх зусиллях з пропагування професії та підтримки здоров’я у світі, використовуючи Всесвітній день фізичної терапії, як ключову подію.

Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує 300000 професіоналів з фізичної реабілітації з 101 країни.

Україна з 2010 року є асоційованим членом WCPT, що дає можливість підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації у підтримці здоров’я і відновленні незалежності людей, що втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

За даними міжнародних організацій, майже 30 мільйонів осіб щороку отримують каліцтво і різні ураження. Враховуючи збільшення на планеті кількості людей з вродженими вадами, технократизацію суспільства, у цьому столітті очікується зростання кількості інвалідів до одного мільярда.

Фізична реабілітація/терапія – це застосування фізичних вправ і природних чинників з профілактичною та лікувальною метою у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів.

Медична реабілітація, за визначенням комітету експертів ВООЗ – це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу людини з обмеженими можливостями, найбільш адекватна інтеграція його у суспільство. Термін “фізична реабілітація/терапія”, який дедалі ширше вживають у побутовій та професійній мові підкреслює неоднозначність та популярність даного напрямку системи заходів.

Фізіотерапія (грец. physis – природа, therapeia – лікування) – це напрям медицини, який вивчає дію на організм людини фізичних факторів і їх застосування з метою лікування і реабілітації. Її розвитку сприяло вивчення вченими фізичних процесів (електричного струму, впливу магнітного поля, інших видів хвиль тощо на організм людини). Відкриття фізиків були впроваджені у медичну практику, завдяки чому з’явилися фізіопроцедури. Вони мають знеболювальну дію, здатні покращувати центральний та периферичний кровообіг, трофіку тканин, нормалізують порушені реакції імунітету. Використання фізіопроцедур при захворюваннях серцево-судинної системи покращує нервову регуляцію серцевої діяльності, сприяє нормалізації обмінних процесів у міокарді, застосовується для розвантаження міокарда, його тренінгу. При захворюваннях нервової системи фізіотерапія спрямована на нормалізацію функцій центральної та периферичної нервової системи шляхом безпосереднього впливу на нервові структури, а також поліпшення кровообігу і трофіки нервової тканини. Особливе значення має застосування фізіотерапії для відновлення або компенсації порушених рухових функцій при захворюваннях або травмах нервової системи.

В сучасних реаліях  кампанія до Всесвітнього дня фізичної терапії зосереджена навколо реабілітації після COVID-19 та ролі фізичних терапевтів у лікуванні та менеджменті людей, які були уражені COVID-19.

Кампанія зосереджена на наступних ключових повідомленнях:

• Вправи можуть відігравати важливу роль під час відновлення осіб при COVID-19.
• Як експерти з руху, фізичні терапевти можуть порадити людям, які вправи найкраще їм допоможуть при відновленні.
• Люди, які мали важке захворювання на COVID-19 будуть потребувати реабілітації та фізичної терапії для відновлення після тривалого лікування.
• Використовуючи телемедицину можна допомогти людям отримати доступ до фізичної терапії та менеджменту при COVID-19.
• Телемедицина може бути ефективною так само, як і звичайні методи надання медичної допомоги для покращення фізичної функції.

 

Список літератури:

1. Белая Н.А. – Лечебная физкультура и массаж. “Советский спорт” 2001 – 213 с.
2. Белова А.Н. – Руководство по реабилитации больных с двигательными нарушениями (2 тома)Том 1. “Антидор” 1998 – 154 с.
3. Боголюбов В. М., Зубкова С. М. Адаптивные изменения в организме при действии физических факторов // Мед.реабилитация, курортология, физиотерапия. — 1995. — № 1. — С. 5–9.
4. Боголюбов В.М. Физиотерапия и курортология. – в 3 т. – Бином. – 2008. – 408 с.
5. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н. – Общая физиотерапия. 2 –235 с.
6. Вітенко І.С., Чабан О.С., Бусль О.О. Сімейна медицина: психологічні аспекти діагностики, профілактики і лікування хворих. –Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 186 с

Восени починається сезон горіхів, які збагачують раціон мікроелементами, вітамінами, корисними жирами, білками.

 Волоські горіхи – найпопулярніший і широко доступний сорт, який вважається найкориснішим.

Вчені зі США та Іспанії встановили, що щоденне вживання волоських горіхів знижує рівень поганого холестерину і ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Як відомо, волоські горіхи багаті на альфа-ліноленову кислоту, яка відноситься до класу омега-3-ненасичених жирних кислот. Раніше було доведено, що в осіб, які регулярно вживають в їжу горіхи, рідше розвиваються серцеві захворювання та рідше бувають інсульти.

Під час нового дослідження фахівці з’ясували причину. Виявилося, що волоські горіхи не тільки знижують рівень поганого холестерину, а й змінюють співвідношення розмірів його частинок на краще.

“Частинки холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) бувають різних розмірів. Маленькі щільні частинки частіше пов’язані з атеросклерозом, зубним нальотом чи жировими відкладеннями, які накопичуються в артеріях”, – уточнив керівник дослідження Еміліо Росо, директор Клініки ліпідів Служби ендокринології та харчування Клінічної лікарні Барселони.

Автори присвятили свою роботу вивченню того, чи сприяють волоські горіхи здоровому старінню. Вони спостерігали за 708 здоровими особами у віці від 63 до 79 років, які проживали в Барселоні і Каліфорнії.

Учасників розділили на робочу і контрольну групи. Перша протягом 2 років щодня отримувала по півсклянки волоських горіхів. У представників обох груп перевіряли рівень холестерину, а також концентрацію та розмір часток ліпопротеїнів.

Через 2 роки в учасників з робочої групи рівень загального холестерину знизився в середньому на 8,5%, вміст ЛПНЩ – в середньому на 4,3%, а найшкідливіших дрібних частинок ЛПНЩ поменшало на 6,1%. Також у них не зафіксували значного збільшення ваги.

“Щоденне вживання жмені волоських горіхів – простий спосіб зміцнити здоров’я серцево-судинної системи. Багато хто переймається через небажаний набір ваги, коли включає у свій раціон горіхи. Наше дослідження показало, що корисні жири у волоських горіхах не сприяють набору ваги”, – підкреслив Росо.

Раніше повідомлялося, що волоські горіхи сприяють розвитку корисних для кишечника бактерій. Також було установлено, що вони допомагають боротись із депресією.

 

Джерело: https://ua.korrespondent.net/tech/4392481-nazvano-korysni-vlastyvosti-voloskykh-horikhiv

Щорічно 31 серпня, починаючи з 2001 року, у всьому світі відзначається  Міжнародний день поінформованості про передозування. Представники міжнародних організацій, що займаються профілактикою та підтримкою наркозалежних, привертають увагу суспільства до актуальності цієї проблеми. Кожен рік тисячі людей гинуть від передозування наркотичними препаратами. Символом кампанії виступає срібна стрічка.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), серед тих, хто вживає наркотики внутрішньовенно, передозування опіоїдами – друга після ВІЛ/СНІДу найбільш поширена причина смерті.

У цей день проводяться акції, на яких лікарі розповідають про клінічні симптоми та способи надання першої допомоги постраждалим від передозування.

Що потрібно знати?

• опіоїди – це психоактивні речовини, виготовлені з опійного маку, або їх синтетичні аналоги. Прикладами опіоїдів є морфін і героїн;
• у зв’язку зі своєю фармакологічною дією, опіоїди у високих дозах можуть викликати пригнічення дихання і смерть;
• число людей, які страждають на опіоїдну залежність, в світі складає близько 15 мільйонів.

У зв’язку з їхньою здатністю викликати пригнічення дихання, опіоїди є причиною великої частки випадків смертельної передозування наркотиків у всьому світі. При передозуванні потерпілий може померти або отримати ушкодження головного мозку та/або центральної нервової систем через нестачу кисню. Крім того, в результаті передозування розвиваються легеневі та серцево-судинні захворювання.

Стан передозування опіоїдів можна встановити при поєднанні трьох ознак і симптомів, що називаються «тріадою передозування опіоїдів». Симптомами цієї тріади є точкові зіниці, втрата свідомості та пригнічення дихання.

Смерті в результаті передозування опіоїдами можна запобігти шляхом надання допомоги з підтримки життєво важливих функцій (в першу чергу дихання) і своєчасного введення антагоніста опіоїдів –  Налоксону. Налоксон  -це єдиний медичний препарат, що усуває симптоми передозування наркотиками. Даний препарат не є шкідливим для людей, що не приймають опіоїди та не викликає залежність.

У цей день активісти закликають представників влади та фармакологічних компаній вирішити питання можливості придбання препарату Налоксон в аптеках, який дає можливість рятувати життя людей. Жахлива статистика загиблих також повинна відкрити очі тим, хто ще не до кінця розуміє смертельної загрози, яку несуть наркотики.

 

Джерело:https://greenpost.ua/news/mizhnarodnyj-den-poinformovanosti-pro-peredozuvannya-skilky-koshtuye-vryatuvaty-lyudske-zhyttya-i36792

Від горя не сивіють, любов дійсно наркотик, а зелений чай не такий вже корисний. Разом з експертами ми розібралися в безлічі міфів про наше здоров’я. І будемо жити тепер по-новому.

1. Люди дійсно діляться на сов і жайворонків

Виявляється, біологічні ритми, що визначають схильність до певного режиму дня, передаються нам генетично. Насильницька зміна цих установок стає причиною «соціального джетлагу» — неузгодженості наших внутрішніх годин з реальним ритмом життя — і може привести до нервових захворювань.

2. Великі спортивні навантаження не роблять нас здоровішими та стрункішими

Фітнес (і будь-який інший спорт) щодня довше двох годин призводить до апатії, мігрені, порушень сну й апетиту. А зовсім не до підвищення тонусу, як ми звикли думати. Зате щоденні 20-хвилинні прогулянки протягом пів року допомагають скинути близько трьох кілограмів. Шлях нешвидкий, зате абсолютно безпечний.

3. Запивати оселедець молоком можна

Здоровий травний тракт без зусиль справляється практично з будь-якими поєднаннями продуктів. Проблеми виникають тільки в разі недостатнього вироблення певних ферментів.

4. Зелений чай буває шкідливий

Європейська адміністрація з продовольчої безпеки (EFSA) опублікувала дослідження, в якому говориться, що надлишок катехінів (речовини групи флавоноїдів), що містяться в зеленому чаї, може викликати порушення в роботі печінки. Тому норма в добу не повинна перевищувати понад 500 мг катехінів (1 ч. л розсипчастого чаю).

5. Алергія на шерсть тварин — міф. І це доведено!

Гостру реакцію викликає не шерсть кішок і собак, а специфічний білок, що міститься в їх шкірі і поті.

6. Піт не виводить токсини

Він відповідає лише за терморегуляцію і складається з води, солі й електролітів. Шкідливі токсини залишають наш організм через нирки й кишечник.

7. Не можна заразитися венеричними хворобами через сидіння унітазу

Такі інфекції передаються при прямому сексуальному контакті, деяких медичних маніпуляціях і внутрішньоутробно — через плаценту. В туалеті ж при дотриманні елементарної гігієни шанс підхопити заразу дорівнює нулю.

8. Протиглистові препарати не приймають для профілактики

Всi антипаразитарні ліки дуже токсичні й тому обтяжені безліччю побічних ефектів. Відповідно, без діагностованого гельмінтозу пити їх просто небезпечно.

З настанням літнього сезону більшість громадян мріє про відпочинок, відпустки, пов’язані з ними розмаїття вражень і приємних спогадів. У цю пору можна розширити раціон вживання різноманітних фруктів та овочів, наситити організм вітамінами. Та водночас саме влітку зростає ризик виникнення харчових отруєнь та гострих кишкових інфекційних хвороб.

Що таке кишкові інфекції і звідки вони беруться?

До гострих кишкових інфекцій належить велика група захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту. Збудниками кишкових інфекцій є окремі групи бактерій (шигели, сальмонели та ін), умовно-патогенні мікроби (стафілококи, протей), віруси (ротатвіруси, ентеровіруси і т.д.), гельмінти (лямблії, амеби). Найпоширенішими кишковими інфекціями є: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ротавірусна і ентеровірусні інфекції.

Збудники кишкових інфекцій тривалий час існують в ґрунті, воді, столовому посуді,  меблях та на інших різних предметах, продуктах харчування, особливо при порушенні температурного режиму, швидко розмножуються в молочних продуктах, м’ясному фарші, холодці, киселю, а також у воді.

В організм здорової людини збудники кишкової інфекції потрапляють разом з їжею, водою або через брудні руки. Найчастіше факторами передачі кишкової інфекції  стають готові  страви, молоко і молочні продукти, кондитерські вироби,  які готуються «із запасом», що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань.

До прикладу, дизентерія може виникнути після вживання некип’яченого молока, сиру або сметани; кишкова паличка потрапить в організм людини разом з неякісним кефіром або йогуртом; стафілококова інфекція комфортно себе почуває у зіпсованих тортах з кремом; збудники сальмонельозу – через будь-які заражені продукти: куряче м’ясо і яйця, варену ковбасу, сосиски, погано промиті або вимиті брудною водою овочі та зеленину. При цьому наявність збудників та процес їх розмноження в продуктах харчування не впливає на смакові якості продукту.

Джерелом інфекції при всіх цих захворюваннях є хвора людина та носій інфекції. Характерною загальною рисою цих інфекцій є наявність бактеріоносійства, тобто здатність збудника жити і розмножуватись в кишківнику людини, не викликаючи ознак захворювання. Бактеріоносії мають велике значення в розповсюдженні інфекційних хвороб, оскільки вони здатні виділяти збудника у великій кількості, при цьому виявити їх можливо лише при бактеріологічному обстеженні. Тварини також часто є переносниками патогенних мікроорганізмів, які викликають інфекційні захворювання та харчові отруєння.

Необхідно відзначити, що харчові отруєння найчастіше виникають раптово, нерідко захоплюючи значний контингент осіб.

Основною причиною є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання, залучення до приготування страв випадкових осіб, котрі не обізнані з елементарними правилами особистої гігієни, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму.

При гострих кишкових інфекційних захворюваннях та харчових отруєннях ефективність профілактичних заходів залежить від рівня гігієнічних знань населення та дотримання гігієнічних правил.

Щоб уникнути зайвих проблем, потрібно дотримуватися таких заходів безпеки:

• не вживайте продукти і напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з вичерпаними термінами зберігання;
• не беріть в дорогу при здійсненні подорожі та на відпочинок продукти, що швидко псуються (особливо ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні);
• при купівлі харчових продуктів обов’язково звертайте увагу на терміни та умови їх зберігання.
• не купуйте продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;
• розливне молоко, куплене на базарі, перед вживанням обов’язково слід кип’ятити;
• не вживайте невідомі гриби, дикорослі ягоди, трави та інші рослини;
• не готуйте страви із запасом, приготовані страви споживайте відразу;
• не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, ставків, невідомих підземних джерел водопостачання, поверхневих вод тощо;
• перед приготуванням їжі та перед її вживанням слід завжди мити руки з милом;
• ретельно проварюйте, тушкуйте і просмажуйте харчові продукти, особливо консервовані, безпосередньо перед вживанням;

Пам’ятайте, що тільки чітке дотримання гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути харчового отруєння та зараження кишковими інфекціями.

Список використаних джерел:

 

Актуальні проблеми сучасної епідеміології і профілактики холери та гострих кишкових інфекційних хвороб, викликаних вібріонами не–О1 групи / Ю. Новохатній [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 2. – С. 60.

 

Використання математичного моделювання в епідеміологічному нагляді за гострими кишковими інфекціями / Н. Г. Малиш [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, N 1. – С. 27–33.

 

Діагностика та профілактика ешерихіозу // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 10. – С. 22.

 

Корольова М. І. Вплив антисекреторного препарату рацекадотрил на перебіг гострих кишкових інфекцій / М. І. Корольова, О. М. Чемич, М. Д. Чемич // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 5. – С. 94–95.

 

Кунинець О. Ешерихіоз: симптоми, діагностика та профілактика інфекції // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 10. – С. 19.

 

Мороз Л. В. Адаптаційні можливості та реактивність організму пацієнтів похилого віку на фоні гострої кишкової інфекції, спричиненої умовно–патогенними мікроорганізмами, з урахуванням етіологічного фактора / Л. В. Мороз, М. О. Шостацька, О. А. Гнатюк // Український медичний часопис. – 2019. – Т. 2, № 5. – С. 25–38.

 

Нифуроксазид: эффективность в терапии при острых кишечных инфекциях у детей // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1, № 3. – С. 81.

Острые диареи – разнообразие возбудителей на юге Украины / Е. В. Козишкурт [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 4. – С. 463–469.

 

Пронько Н. В. Клинико–эпидемиологические особенности клебсиеллезной инфекции у детей на современном этапе / Н. В. Пронько, Ю. П. Красько // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 3. – С. 33–37.

 

Сучасні епідеміологічні особливості синдрому гемоколіту при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку / Т. М. Пахольчук [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 162–163.

 

Усачева Е. В. Энтеровирусные инфекции без поражения нервной системы: современные особенности / Е. В. Усачева, Е. В. Рябоконь, Д. А. Задирака // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 292–300.

 

Энтеральная недостаточность при перитоните, шкала оценки энтеральной недостаточности II / В. А. Сипливый [и др.] // Харківська хірургічна школа. – 2019. – № 1. – С. 54–59.

Свято Міжнародний день офтальмології відзначається в першій декаді серпня. Виникло в 2004 році за ініціативою Медичної Палати Санкт-Петербурга. Святкування Дня офтальмолога подія, присвячена питанням збереження та відновлення зору.

Велика група офтальмологічних захворювань включає в себе патологію повік,  кон’юнктиви, склери, рогівки, кришталика, склистого тіла, райдужної оболонки, сітківки, зорового нерва, окорухового апарату, орбіти, порушення рефракції, захворювання слізних органів, запальні захворювання очей, дальтонізм, потрапляння чужорідних тіл, опіки ока, вади розвитку.

Симптомами, характерними для багатьох офтальмологічних захворювань є сльозотеча, почервоніння очей (при запальних процесах, захворюваннях слізного апарату), зниження гостроти зору (внаслідок ураження заломлюючої системи ока, сітківки або зорового тракту), косоокість (в результаті зниження або підвищення тонусу окорухових м’язів або ураження нервів, що інервують їх), поява в полі зору темних плям або спалахів (в разі патології сітківки, кришталика, зорових нервів або іноді – ураженні потиличної частки головного мозку).

Однією з найбільш поширених причин втрати зору залишається глаукома.

Це небезпечне хронічне захворювання очей, що проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ушкодженням зорового нерва, яке призводить до прогресуючої незворотної втрати зору. Найчастіше хвороба розвивається у віці після 40 років, у 85% випадків на початкових стадіях перебігає безсимптомно.

Тому вкрай важливо щорічно хоча б один раз проходити обстеження у офтальмолога, зокрема, з вимірюванням внутрішньоочного тиску.

Існує безліч міфів про те, як можна нашкодити зоу і про те, як його покращити.

Ми наведемо декілька з них.

“Не сиди близько до екрана телевізора, бо зіпсуєш зір!” – чули таке колись у дитинстві від батьків чи інших родичів?

А про те, що морква покращує зір? А про шкідливість читання лежачи?

За даними ВООЗ, проблеми з зором мають близько 300 мільйонів людей у світі.

З них 43% – в тому числі 12 мільйонів дітей – мають порушення рефракції: короткозорість (міопія), далекозорість (гіперметропія) та астигматизм.

Одна з реальних причин порушення зору – генетика. Фізіологічна причина короткозорості –неправильний розмір очного яблука та дефекти системи фокусування.

Однією з причин погіршення зору вважають екрани телевізорів, монітори комп‘ютерів та дисплеї смартфонів.

Проте науковці не знайшли прямого зв»язку між короткозорістю та часом проведеним за гаджетами.

Та не виключено, що ми можемо відчувати певні симптоми, як-от напруження, сухість очей чи подвоєння зображення.

Зазвичай вони тимчасові і не впливають на розвиток хвороб ока.

В сукупності такі симптоми називають комп‘ютерним зоровим синдромом. Він часто зустрічається в користувачів комп’ютерів – по всьому світу їх мають близько 60 мільйонів людей.

Наукового підтвердження не знайшла інформація, що шкідливо дивитися на монітори у темряві.

Відповідно й читання при поганому світлі або лежачи також не може призвести до хвороб очей.

Багато батьків вважають, що погіршити зір може сидіння на задній парті. Але бажання посадити дитину на першу парту не виправдане.

Дивитись на віддалені предмети – нормальна функція ока, тому нашкодити зору задня парта не зможе.

Сидіння ж за першою партою бажане дітям, що мають вади зору, які не підлягають корекції.

Про моркву та чорницю, та вітаміни, що знаходяться в них і сприяють поліпшенню зоу.  По-перше, їх дефіцит має бути дуже великий, щоб мати негативний вплив.

У зворотній бік це не працює також, лікування проблем із зором поїданням кілограмів моркви не принесе результату. Те саме стосується і чорниці. Ніякі біологічно активні добавки та фітопрепарати теж не матимуть ефекту.

Очі дозволяють не губити з поля зору безліч дрібниць, проте часто самі залишаються поза нашою увагою.

Щоб зменшити ризики погіршення зору, повноцінно та збалансовано харчуйтесь, стежте за вагою, залиште шкідливі звички, як-от, куріння та ходіть на прогулянки.

Останній пункт навіть важливіший, ніж здається. Дослідження показують: міопія прогресує повільніше у дітей, які частіше бувають на свіжому повітрі.

Список використаної літератури:

1 Актуальные проблемы офтальмологии; Медицина – Москва, 2014. – 304 c.
2. Глазные болезни. Основы офтальмологии; Медицина – Москва, 2012. – 560 c.
3. Неотложная офтальмология; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2011. – 200 c.
4. Офтальмология; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2015. – 352 c.
5. Офтальмология. Национальное руководство; ГЭОТАР-Медиа – Москва, 2014. – 822 c.
6. Бездетко П. А., Зубарев С. Ф., Панченко Н. В. Диагностический справочник офтальмолога; Феникс – Москва, 2014. – 352 c.
7. Бирич Т. А., Марченко Л. Н., Чекина А. Ю. Офтальмология; Вышэйшая школа – Москва, 2015. – 576 c.
8. Герхард К. Ланг Офтальмология. Карманный справочник-атлас; Практическая медицина – Москва, 2013. – 840 c.
9. Джек Дж. Кански, Боулинг Брэд Офтальмология. Атлас-справочник; Медицинская литература – Москва, 2011. – 184 c.

Під час тренувань ми акцентуємо на силових і кардіотренуваннях, але забуваємо про розтягнення, яке, до речі, може допомогти не лиш розігріти тіло перед заняттям спортом чи розслабити після вправ, але і посприяти схудненню.

Пропонуємо 9 чудових вправ на розтягнення — і вихідні, і будні відтепер стануть ще кориснішими!

1. Поза кобри

Укріплює плечі, хребет, прес та сідничні м’язи

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу обличчям донизу, ноги розведіть в боки.

2. Обіпріться долонями об підлогу й повільно підіймайтеся, поки руки повністю не випрямляться. Вдихніть, спрямуйте погляд вперед і затримайтеся в такій позиції так довго, наскільки можете. На видиху опустіть голову і поверніться у вихідне положення.

3. Повторіть 3-5 раз.

2. Мостик лежачи

Укріплює м’язи спини, сідничні м’язи, прес та стегна, розтягує підколінне сухожилля.

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу, ноги зігніть в колінах, п’ятки підсуньте якомога ближче до сідниць.

2. Зіпріться на долоні, підійміть таз високо, напружуючи м’язи сідниць. Затримайтеся в позиції на 30 секунд.

Повторити 5 раз із перервою у 20 секунд.

3. Пози дитини

Обережно розтягує м’язи стегон та гомілок, знімає втому.

Техніка виконання:

1. Розмістіться на підлозі, підібгавши під себе ноги, руки витягніть вверх — долоня на долоні.

2. Повільно опускайтеся донизу, чолом дістаньте до підлоги.

3. Живіт втягніть, грудьми дістаньте колін.

Затримайтеся так на 20 секунд, потім поверніться у вихідне положення. Повторити 5-6 раз.

4. Поза воїна

Тренує м’язи рук, ніг, тулуба

Техніка виконання:

1. Вихідне положення — пряме тіло, руки витягнені перед собою.

2. Зробіть крок вперед лівою ногою і витягніть руки перед собою. Протримайтеся так 20-30 секунд.

3. Поверніться у початкове положення, повторіть так для правої ноги.

Це — один підхід. Зробіть 5 підходів з перервою у 10 секунд.

5. Планка

Укріплює м’язи пресу, допомагає схуднути.

Техніка виконання:

1. Ляжте на підлогу, обличчям донизу. Підведіться на лікті (мають бути під плечима).

2. Зведіть стопи разом, напружте ноги. Як і сідничні м’язи мають теж бути напруженими.

3. Пояс не можна ні прогинати, ні округлювати.

4. Живіт втягуємо, дихання вільне.

Протримайтеся у планці до 1 хвилини. Починайте з 10 секунд.

З часом спробуйте відривати одну руку від підлоги та практикувати бокову планку.

6. Вправа кішка — динамічне розтягнення м’язів

Зміцнює м’язи пресу та сідниць, забирає біль у спині.

Техніка виконання:

1. Вклякніть на підлогу, глибоко вдихніть, підберіть таз донизу, округліть спину та опустіть голову. Підтягніть живіт. Почніть повільно видихати й через 10 секунд поверніться у вихідне положення.

2. Вдихніть і прогніть спину донизу, таз і голову піднявши догори. Повільно видихайте і повертайтеся у вихідне положення.

Повторити 5 разів.

7. Поза жаби

Спалює жирові відкладення на стегнах.

Техніка виконання:

1. Зручно вмостіться на підлозі, розведіть ноги, зігнувши їх в колінах, зведіть стопи разом. Спина пряма.

2. Обхопіть стопи руками та виконуйте махи ногами вверх-вниз.

Виконувати від 15 секунд до 1 хвилини.

8. Поза дерева

Укріплює м’язи цілого тіла, знімає стрес.

Техніка виконання:

1. Випряміться, руки складіть у молитовному жесті перед грудьми.

2. Одночасно підійміть одну ногу і стопою поставте на внутрішній бік стегна. Дивіться прямо перед собою, утримуйте рівновагу. Затримайтесь в такій позиції 30 секунд, повторіть для іншої ноги.

Виконати 3-5 підходів.

9. Поза лука

Тонізує стегна, спину, сідничні м’язи.

Техніка виконання:

1. Лягніть на підлогу, руки розведіть в боки.

2. Ноги зігніть в колінах і дотягніться руками до ніг.

3. Відриваючи груди та стегна від підлоги, прогніться в поясі. Затримайтеся так 15-20 секунд.

Повторити 3-5 раз з перервою у 15 секунд.

Не виконувати при болях у спині.

Бажаємо всім здоров’я!

Джерело: https://bit.ly/2Vn6H5S

Щорічно з 1 по 7 серпня проходить Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування, до проведення якого залучається і Україна. Акція проводиться з метою популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення втраченої традиції – годування дітей грудьми. Дата проведення Тижня підтримки грудного вигодовування обрана невипадково, адже в цей день у 1990 році була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Декларацію підписали 32 країни і 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми.

Ми теж не можемо стояти осторонь цієї важливої теми і пропонуємо до вашої уваги цікаві факти про грудне вигодовування.

Цікаві факти про грудне вигодовування:

– Матері, які годують груддю, сплять в середньому на 45 хвилин довше щоночі та мають менше порушень сну.

– Грудне молоко містить морфіно-подібні речовини, що заспокоюють дитину після годування.

– Під час годування груддю у жінки виробляються гормони ендорфіни, що дарують відчуття емоційної врівноваженості та задоволення.

– Жінка, яка годувала груддю 8 років протягом життя, має практично 0% ризик захворіти на рак молочної залози.

– Годуючи груддю дівчинку, ви зменшуєте її ризики захворіти на рак молочної залози на 25%

– Годування груддю немовлят зменшує частоту нічного нетримання сечі у ранньому дитячому віці.

– Грудне вигодовування підвищує ефективність вакцинації.

– Склад грудного молока змінюється в залежності від часу доби.

– Дитина може точно визначити свою маму серед інших за запахом молока.

– Кількість молока не залежить від розміру молочної залози.

– Лише 1-2% жінок нездатні годувати дитину груддю через важкі проблеми зі здоров’ям.

– Відстань від груді до обличчя матері – це відстань оптимального зору немовляти.

Крім того, варто завжди пам’ятати, що виключно грудне вигодовування до 6 місяців життя може знизити дитячу смертність на 13 відсотків.

Грудне вигодовування – це більше ніж спосіб годування. З нього розпочинається незрівнянне щастя материнства.

– Грудне молоко містить більше 400 компонентів;

– точно відповідає потребам немовляти;

– легко засвоюється, зміцнює імунітет;

– стерильне, тепле і завжди є;

– це шлях до серця дитини.

Використана література:

1. Положення про установі галузі, відповідному статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини»: М.; 2000.
2. Грудне вигодовування. Як забезпечити успіх. Практичне керівництво для медичних працівників. ВООЗ Європейське регіональне бюро Копенгаген. 97 с.
3. Кінь И.Я., Фатєєва О.М. До дискусії з проблем вигодовування першого роки життя – Педіатрія. 2003. № 1. С. 69.
4. Сучасні принципи та художні засоби вигодовування першого роки життя. Методичні вказівки № 225. МОЗ РФ. 1999.
5. Фурцева І.В. з співавт. Зміна політики педіатричної служби охорони здоров’я на співвідношенні практики грудного вигодовування. Педіатрія. 2002. № 1. С. 69.
6. Нетребенко O.K. Сучасні проблеми вигодовування грудного та раннього віку. Педіатрія. 2002. № 1. С. 63.
7. Сухарєва Т.В., Лебедєв О.Г. Поширеність грудного вигодовування першого роки життя залежно від тактики їх годівлі в пологових установах.
8. Фатєєва О.М., Воронцов І.М. Сучасна концепція природного вигодовування – Питання харчування. № 5. 1996. С. 35.
9. Романова Н.В. Актуальні питання харчування дітей у Хабаровському краї – Охорона здоров’я Далекого Сходу. № 6. 2003. С. 96.
10. Тарасова І.В. Природне вигодовування новонароджених – Медична сестра. № 3. 2003. С. 7.

24 липня проводиться Міжнародний день турботи про себе. Мета заходів International Self-Care Day – дати людям зрозуміти, як дбати про себе для того, щоб бути здоровим. Фахівці виділяють низку простих правил, які допоможуть самостійно подбати про своє здоров’я. Головне пам’ятайте, що найважливіше в усьому — міра.

• Сон – 7-9 годин на добу (для дорослого) – недосипання може призвести до набору ваги, проблем з серцем і навіть депресії. Цікаво те, що й надлишок  сну теж некорисний для організму (розвиток цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, розлади психіки);
• Раціональне харчування – до 5 разів на добу дрібними порціями, при чому основне навантаження повинно бути у першій половині дня. Не зловживати смаженим, копченим, солодким, сіль до 5 грамів на добу – з урахуванням готових страв; рідини до 2 літрів на добу (враховуючі перші страви, овочі, фрукти, пору року та наявні хвороби); виключити з раціону напівфабрикати, фаст-фуди тощо. Надавати перевагу їжі, яку готуєте самостійно;
• Виключити шкідливі звички (куріння,вживання алкоголю, у тому числі слабоалкогольних напоїв та енергетиків; наркотичних препаратів, вживання ліків без призначення спеціаліста);
• Займіться спортом, спробуйте себе у танцях (адже рухи під музику позитивно діють на мозок);
• Знайдіть час для хобі – робіть приємне для себе; частіше посміхайтесь, хваліть себе за успіхи; давайте шанс виправити помилки, але аналізуйте їх;
• Будьте привітними та врівноваженими, знайдіть гармонію з оточуючими та в собі, зустрічайтесь з друзями, кохайте та будьте коханими!

Всесвітній день боротьби з гепатитом заснований Міжнародним альянсом по боротьбі з гепатитом у 2008 році і відзначається 28 липня.

Термін ” гепатит” використовується для визначення захворювання печінки запального характеру. Гепатити  можуть бути викликані різними чинниками, перш за все вірусами, паразитами, хімічними речовинами, ліками, алкоголем. Найчастішою причиною розвитку гепатиту є віруси. Існує п’ять основних типів вірусів, які називають відповідно А, В, С, D та Е. За даними ВООЗ, тим або іншим вірусом, що спричиняє ураження печінки, інфікований кожний третій житель планети.

Гепатит А є типовою кишковою інфекцією з фекально-оральним механізмом передачі збудника. Найважливіші шляхи передачі вірусу гепатиту А – водний, харчовий та контактно-побутовий.

Захворювання характеризується груповими спалахами в дитячих колективах, школах, гуртожитках, сім’ях. Імунітет після перенесеного захворювання тривалий, часто довічний.

Гепатити В і С є кров’яною інфекцією з парентеральним механізмом передачі збудників. Джерелом інфекції на будь-якій стадії інфекційного процесу є людина, а вирішальним моментом при зараженні – їхнє попадання до кровотоку.

Вірусні гепатити В і С  – одні з найбільш важливих медико-соціальних проблем. Вони провокують розвиток цирозу та раку печінки, які за відсутності лікування призводять до смерті пацієнта.

Актуальність проблеми гепатиту В визначається високим рівнем захворюваності, широким розповсюдженням.

Механізм зараження вірусним гепатитом В – парентеральний. Загальновизнаними є природні та штучні шляхи передачі збудників: статеві (усі сексуальні контакти), штучні парентеральні ( при медичних і не медичних втручаннях), перинатальні ( від матері до дитини). Можлива також горизонтальна передача,яка може здійснюватися при тісному спілкуванні в закритих або скупчених колективах за наявності високого відсотка інфікованих.

В осіб, що перенесли  інфекційний процес, виробляється специфічна несприйнятливість до повторних заражень.

Дельта-інфекція є ніби супутником вірусного гепатиту В, утворюючи з ним єдине ціле.

Джерелом інфекції вірусного гепатиту D можуть бути хворі на гостру та хронічну форму захворювання. Механізм передачі дельта-вірусної інфекції – через кров.

Гепатит Е значно поширений у середньоазіатському регіоні, в країнах з тропічним та субтропічним кліматом.

Збудник гепатиту Е передається фекально-оральним шляхом. При порівнянні картини гепатитів А і Е виявлено розбіжності.  У хворих на вірусний гепатит Е захворювання частіше починається поступово, спостерігається біль у животі та свербіння шкіри. Жовтяничний період триваліший.

Гепатит С – інфекційне захворювання печінки. Збудником хвороби є вірус гепатиту С.

Джерелом інфекції є хворі на гострий та хронічний гепатит. Механізм передачі вірусу гепатиту С такий же, як і гепатиту В, але структура шляхів інфікування має свої особливості. Основний ризик зараження пов’язаний з переливанням крові. Другий за значенням шлях передачі збудника реалізується під час проведення різних парентеральних маніпуляцій, при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Для профілактики гепатитів А, В та Е розроблені вакцини. Основними профілактичними заходами залишаються санітарно-гігієнічні, які направлені на переривання механізму передачі збудника зараженою питною водою та неякісними продуктами харчування. Застосування одноразових голок, дотримання правил стерилізації хірургічних інструментів може повністю попередити інфікування при парентеральних маніпуляціях.

 

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

 

Бабінець Л. С. Актуальні положення європейського (фінського) клінічного протоколу щодо ведення пацієнтів з вірусними гепатитами у первинній лікарській і викладацькій практиці = Current provisions of the European (Finnish) clinical protocol for the management of patients with viral hepatitis in the practice of primary doctors and lecturers / Л. С. Бабінець // Сучасна гастроентерологія. – 2020. – № 6. – С. 52-59.

 

Вірусні гепатити: національна Стратегія подолання хвороб // Журнал заступника головного лікаря. – 2018. – № 4. – С. 41-49.

 

Динаміка інфікування вірусними гепатитами в обласному діалізному центрі м. Краматорська / І. О. Нікитенко [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 161.

 

Зайцев И. А. Вирусные гепатиты у женщин репродуктивного возраста = Viral hepatitis in women of reproductive age // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2019. – № 4/5. – С. 67-72.

 

Зайцев И. А. Эффективный скрининг как необходимое условие реализации программы ВОЗ по элиминации вирусных гепатитов в Украине // Гепатологія. – 2018. – № 1. – С. 6-11.

 

Захворюваність на хронічний гепатит С у структурі інших хронічних вірусних гепатитів у Дніпропетровському регіоні та Україні / О. П. Шевченко–Макаренко [и др.] // Вісник наукових досліджень. – 2018. – № 1. –  С. 156-160.

 

Иммунопрофилактика вирусных гепатитов. Современное состояние проблемы / О. А. Голубовская [и др.] // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 1. – С. 39-52.

 

Карпов И. А. Неэффективность противовирусного лечения хронической ВГС-инфекции лекарственными средствами прямого действия: клинические аспекты проблемы / И. А. Карпов, Д. В. Литвинчук // Клиническая инфектология и паразитология. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 346-354.

 

Кому варто робити тест на вірусні гепатити хоча б раз на рік? // Журнал головної медичної сестри. – 2020. – № 12. – С. 6.

 

Коса Т. В. Профілактика інфікування вірусним гепатитом С на робочому місці = Prevention of viral hepatitis C infection in the workplace / Т. В. Коса // Медсестринство = Nursing. – 2020. – № 1. – С. 28-31.

 

Курташ Н. Я. Основні маркери порушення функції печінки у вагітних з позитивним HBsAg // Здоровье женщины. – 2018. – № 10. – С. 15-17.

 

Нагиев А. М. Содержание витамина D у пациентов с хроническими вирусными гепатитами и циррозом печени / А. М. Нагиев, Э. Р. Мурадов, В. А. Садыгов // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 5. – С. 102-103.

 

Олігосимптомний перебіг вірусного гепатиту С із маніфестними ускладненнями стану в ін’єкційного наркозалежного (власні клінічні спостереження) / В. М. Рудіченко [и др.] // Практикуючий лікар. – 2019. – № 4. –  С. 37-43.

 

Сергеєва Т. А. “Немедичний” професійний ризик інфікування вірусами парентеральних гепатитів співробітників правоохоронних органів / Т. А. Сергеєва // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, № 2. – С. 67-68.

 

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізоваванної) медичної допомоги. Вірусний гепатит В у дорослих (вибрані положення) // Ліки України. – 2018. – № 5/6. – С. 14-22.

 

Хамрабаева Ф. И. Место плазмозамещающих препаратов в лечении больных с хроническими вирусными гепатитами = A place of plasma substitutes in the treatment of patients with chronic viral hepatitis / Ф. И. Хамрабаева // Сучасна гастроентерологія. – 2019. – № 2. – С. 29-34.

 

Циганчук О. Медичний персонал – група підвищеного ризику для вірусних гепатитів // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 10. – С. 20-24.

 

Чемич М. Д. Клініко-лабораторні особливості цирозу печінки, асоційованого з вірусами гепатитів // Інфекційні хвороби. – 2020. – № 3. – С. 66-72.

12 липня, на день Апостолів Петра і Павла, у Костополі відзначали одразу дві події: Костопіль святкував день міста, і Костопільська міська рада нагородила званням «Почесного громадянина міста Костопіль» відомого лікаря, завідувача терапевтичним відділенням Костопільської багатопрофільної лікарні, 45-річного Андрія Михайловича Лукашевича.

В той час, коли районна лікарня тільки приймала хворих на коронавірус COVID-19, Андрій Михайлович невтомно працював, лікуючи таких хворих і рятуючи їхні життя.

Рішення про нагороду прийняли на сесії Костопільської міської ради, попередньо обговоривши кандидатуру лікаря у трудовому колективі.

Рівненська обласна наукова медична бібліотека висловлює подяку усім лікарям за наше здоров’я і врятовані життя під час пандемії коронавірусу. Зичимо лікарям невтомної наснаги, витримки і здоров’я.

Всесвітній День поцілунків  вперше з’явився у Великобританії в кінці XIX століття і носить відповідну назву «World Kissing Day». У ті далекі часи на березі туманного Альбіону, враховуючи важливість цього явища, як одного з неповторних і високих проявів любові, вирішили, що поцілунок просто зобов’язаний мати своє власне свято. Офіційним міжнародним святом цей День став пізніше, більше двох десятків років тому, коли він був затверджений. Міжнародною організацією – Організацією Об’єднаних Націй і став відзначатися щорічно 6-го липня.

В цей прекрасний день у багатьох країнах стало гарною традицією проводити різні конкурси та заходи, в центрі яких поцілунок. Перед учасниками подібних конкурсів відкривається шанс виграти різноманітні призи та подарунки, встановити нові рекорди і власні досягнення.

Для чого і кому потрібні поцілунки? Що вони означають? Чи потрібні вони лише закоханим?

На думку англійських і німецьких психологів, цілуватися корисно для здоров`я. В чому ж користь поцілунку?

• Для здоров’я людина потребує мінімум 15 обіймів і поцілунків щодня. Поцілунки зміцнюють імунітет та рятують від депресії.
• Проблеми з жовчним міхуром, травленням та нервовою системою рідше появляються у тих, хто часто цілується.
• Поцілунок – чудовий засіб від зморшок та чудове тренування для м’язів та шкіри обличчя, оскільки задіє 30 м’язів обличчя.
• Під час одного поцілунку спалюється 12 зайвих калорій
• Поцілунок пришвидшує пульс, в результаті чого активно працюють судини і клітини отримують більше кисню
• При поцілунку відбувається обмін слиною, в якій містяться антибіотики, в результаті чого зміцнюється імунітет
• Під час поцілунку виробляється ендорфін – гормон, що володіє болезаспокійливими властивостями, а отже, поцілунок допомагає зменшити біль
• І наостанок: ті, хто зранку цілують свою кохану людину, живуть на 5 років довше ніж ті, хто цього робить.

 

 

 

Джерело : https://www.unian.ua/

30 червня Міжнародний день боротьби зі сколіозом, а тому  варто згадати про те, що це за хвороба та що потрібно робити для її профілактики.

Сколіоз – це захворювання, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі.

У нормальному стані хребетний стовп людини характеризує собою пряму лінію, але коли хребці вигнуті в криву або обертаються (скручені) як штопор, така деформація називається сколіозом.

У медицині сколіоз — це усталене бічне викривлення хребта щодо своєї осі. Така деформація хребта може бути як вродженим захворюванням, так і набутим — розвинутися внаслідок безлічі різних причин і захворювань.

Сколіоз може починатися в будь якому віці. Найчастіше зустрічається в період швидкого зростання – у віці від 6 до 24 місяців, 5 – 8 років, 11 – 14 років життя.

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров’я.

Залежно від відділу хребта, в якому відбулося викривлення, розрізняють види сколіозу:

• Грудний (деформація в грудному відділі хребта);
• торако-люмбальний (викривлення на межі переходу грудного відділу хребта в поперековий);
• люмбальний (викривлення поперекового відділу хребта).

Розрізняють чотири ступені сколіозу:

• При сколіозі 1-го ступеня тазові кістки і плечі характеризуються асиметричністю.
• Для сколіозу 2-го ступеня характерна торсія (поворот хребців навколо вертикалі), опущення тазу, при цьому кут викривлення становить 10–20 градусів.
• Сколіозу 3-го ступеня притаманні ознаки деформації хребта попередніх ступенів з такими ускладненнями: м’язи живота ослаблені і передні реберні дуги випинаються уперед, кут викривлення складає до 40 градусів.
• 4-й ступінь сколіозу характеризується сильним викривленням хребта і видимим візуальним дефектом, оскільки кут викривлення становить 40 і більше градусів.

Показанням до хірургічної корекції сколіозу, операції для вирівнювання хребта, є 4 ступінь захворювання. Така важка деформація хребта супроводжується не тільки видимим косметичним дефектом у пацієнта (кут викривлення може становити більше 60 градусів), але і вираженим больовим синдромом, порушенням роботи внутрішніх органів, зокрема, функцій серця і легенів.

Важливою є профілактика сколіозу. Увага цьому питанню має приділятися з раннього дитинства. Батьки мають стежити за раціональним харчування і фізичною активністю дитини. Важливо забезпечити всі умови для правильної постави. Спати краще на ортопедичному матраці, подушка повинна бути невисокою. Одним із найкращих способів профілактики сколіозу є плавання.

Використана література:

1. Андрианов, В.Л. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков/ В.Л. Андрианов, Г.И. Баиров, В.И. Садофьева, Р.Э. Райе. – М.: Медицина, 1985. – 256 с. 2. Васичкин, В.И. Справочник по массажу /В.И. Васичкин. – Л.: Медицина, 1990. – 176 с.
2. Вербов, А.Ф. Основы лечебного массажа /А.Ф. Вербов. – СПб.: Феникс, 2002. – 320 с.
3. Дунаев, И.В. Основы и частные методики рефлекторно-сегментарного массажа при различных заболеваниях: Учебное пособие /И.В. Дунаев. – М.: Феникс, 2002. – 92 с.
4. Ишал, В.А. Проблема сколиоза // Сколиоз, искривление позвоночника – 1999,

http://www.dikul.net/News/file/article/sid/70/index.html

6. Кондрашев, А.В. Лечебный массаж: Учебное пособие / А.В. Кондрашев, Е.В. Харламов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 384 с.
7. Конева, Л.С. Большая книга. Массаж / Л.С. Конева. – М.: АСТ, 2006. – 416 с.
8. Массаж: Учебник /Под ред. В.И. Дубровского. – М.: Владос, 2001. – 496 с.
9. Массаж: Учебник для институтов физической культуры / Под общ. ред. А.А. Бирюкова. – М.: Медицина, 1985. – 44 с.
10. Медведев, Б.А. Сколиоз и остеохондроз: профилактика и лечение / Б.А. Медведев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 192 с.
11. Новый атлас анатомии человека / Под ред. Т. Маккрекена и Р. Уолкера; Пер с англ. Е. Незлобиной. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 339 с.: ил.
12. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Пономаренко Г.Н. – СПб.: ВМедА, 1998. – 256 с.
13. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Улащика В.С., Лукомского И.В. – Минск: Книжный дом, 2008.-512 с.
14. Пономаренко, Г.Н. Частная физиотерапия: Учебное пособие для слушателей системы последипломного образования / Под ред. Г.Н. Пономаренко.-М.: ОАО «Издательство Медицина», 2005. – 748 с.
15. Сапин, М.Р. Анатомия и физиология человека (с возрастными особенностями детского организма): Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – 3-е изд. /М.Р. Сапин, В.И. Сивоглазов. – М.: Академия, 2002. – 448 с.
16. Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж: Учебник / Под ред. С.Н. Попова. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 351 с.
17. Тюрин, А.М. Массаж традиционный и нетрадиционный /А.М. Тюрин. – Л., 1995.-224 с.
18. Устюжанина, В.О. Основы классического массажа: Учебное пособие / В.О. Устюжанина, Т.И. Попова. – Челябинск, 1998. – 58 с.
19. Фокин, В.Н. Полный курс массажа: Учебное пособие./ В.Н. Фокин. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2007. – 512 стр.
20. Цивьян Я.Л. Межпозвоночные диски./Я.Л. Цивьян. – Новосибирск.: Наука, 1977. – 165 с.
21. Чаклин, В.Д. Сколиоз и кифоз/ В.Д. Чаклин, Е.А. Абальмасова. – М.: Медицина, 1973. – 256 с.

Основна мета заходів відзначення 25 червня полягає  в підвищенні поінформованості населення щодо захворювання та  поліпшенні якості життя хворих, збиранні коштів для ґрунтовних досліджень патології.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість хворих на вітиліго в світі становить приблизно 0,8-2,8% від чисельності всього населення. В результаті соціальної стигми і важкого психологічного вантажу більше 100 мільйонів чоловік схильні до цього захворювання.

Понад 100 млн хворих у світі стають жертвами дискримінації через це захворювання. Вони соромляться своєї зовнішності. Хвороба може розпочатися в будь-якому віці, але в 70% випадків — до 20 років.

Вітиліго – набута депігментація шкіри без видимих трофічних і запальних явищ. Клітини, які синтезують пігмент у шкірі, руйнуються. На шкірі з’являються білі плями на різних частинах тіла. Найчастіше це обличчя, губи, руки, ноги. Волосся, яке росте на уражених ділянках стає білим. Людині нічого не болить.

Причина розвитку цього захворювання невідома. Поки що існує думка, що вітиліго є автоімунним захворюванням. Імунна система виробляє білки, які діють на клітини, і ті перестають продукувати меланін.

Є докази того, що сонячні опіки або емоційний стрес можуть бути пусковим механізмом для початку захворювання. Люди з іншими автоімунними хворобами мають більшу загрозу захворіти на вітиліго.

Діти батьків, які хворіють на вітиліго, є більш схильними до розвитку захворювання.

У деяких людей депігментовані плями не розповсюджуються, інколи зникають, а в інших прогресують, поширюються на інші ділянки тіла.

Вітиліго важко піддається лікуванню і вимагає індивідуального підходу, спрямованого на усунення нервово-ендокринних розладів. Ризик розвитку хвороби можна знизити, забезпечивши правильне харчування і спокійну атмосферу вдома (психоемоційні стреси вважаються однією з причин, що провокують розвиток захворювання). Харчування обов’язково має включати продукти з високим вмістом вітамінів Е, В, С. До них відносяться: петрушка, селера, гречана каша, інжир, плоди шипшини, сир, яловичина і креветки. Людям з вітиліго не рекомендується перебувати на відкритому сонці: уражені місця на шкірі можуть згоріти значно швидше. Через ризик появи опіків на незахищених ділянках шкіри необхідно користуватися сонцезахисним кремом, проте наносити його постійно не рекомендовано – присутній ризик того, що в процесі нанесення крему може погіршитися перебіг захворювання.

Офіційне визнання на міжнародному рівні є першим кроком у профілактиці захворюваності, поліпшенні лікування та догляду при вітиліго відповідно до сучасного розвитку медицини.

 

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. – с. 326.