Категорія: Статті Page 4 of 8

1 грудня світ відзначає день боротьби з СНІДом та толерантності з ВІЛ-позитивними людьми. Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю проблему. Ризик інфікування ВІЛ під час війни зростає. Велика кількість травм, поранень, які супроводжуються масивними коровотечами, та потребують невідкладної домедичної допомоги. Ще один із характерних злочинів війни – сексуальне насильство, коли, нажаль, статевий акт незахищений та досить травматичний.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.

Симптоми початкової ВІЛ-інфекції

Імунодефіцит розвивається не одразу, але щойно вірус потрапив в організм, він вже атакує здорові Т-лімфоцити. Під час інкубації збудник практично не заявляє про себе. Це може тривати від 2 тижнів до кількох місяців, залежно від початкового стану імунітету: чим сильніша імунна система, тим швидше розвивається ВІЛ. Перші симптоми ВІЛ-інфекції людина зазвичай не помічає — вони схожі на ангіну чи ГРВІ. Слід звернути увагу на розвиток такого захворювання, якщо за 1-3 місяці до цього відбувся незахищений статевий акт або контакт із кров’ю іншої людини.

ВІЛ-інфекція має такі перші симптоми:

1)швидка втомлюваність;

2)лихоманка і температура;

3)збільшення лімфовузлів на шиї;

4)підвищена пітливість, особливо у жінок;

5)висипи і сухість шкіри;

6)герпес.

Через деякий час симптоми можуть зникнути.

7)стрімка втрата ваги.

Характерним ВІЛ-симптомом у чоловіків у цей період є висип на язику.

Симптоми СНІДу — перша стадія

Проявам СНІДу передує так званий СНІД-асоційований комплекс. Це постійні симптоми, які розвиваються у носіїв ВІЛ-інфекції, але не супроводжуються опортуністичними інфекціями та новоутвореннями.

Симптоми загострюються, додаються порушення нервової системи — нейропатії, втрати пам’яті довготривалого характеру. Триває ПГЛ, стрімко знижується вага тіла (до 10% і більше). Організм стає вразливим перед грибковими захворюваннями, може розвинутись кандидозний стоматит.

Симптоми СНІДу у жінок:

1)часті ГРВІ;

2)розвиток захворювань репродуктивних органів;

3)порушення менструального циклу;

4)підвищена пітливість;

5)дерматити.

Симптоми СНІДу у чоловіків:

1)постійна лихоманка та перепади температури тіла;

2)м’язовий біль;

3)регулярні інфекції статевої системи;

4)висипання в порожнині рота.

Симптоми СНІДу — друга стадія

Ознаки СНІДу на останніх стадіях — наявність чисельних пухлин, розвиток онкозахворювань та опортуністичних хвороб.

Опортуністичні захворювання, як правило, викликані збудниками, які імунітет здорової людини легко долає. Але людина, яка живе з ВІЛ, не може від них захиститися. Прикладом такої хвороби є пневмоцистна пневмонія, збудник якої може вільно жити у легенях здоров’ї людини.

Також можуть розвинутися туберкульоз, саркома Капоші, герпетичні захворювання.

Аналізи показують наявність антигену р24, антитіла до ВІЛ уже знижуються або зовсім зникають. Це говорить про те, що організм уже не може протистояти вірусу.

Як довго живуть із ВІЛ/СНІД

Чи виліковується ВІЛ — це питання залишається відкритим для сучасної медицини. На жаль, подолати хворобу повністю наразі неможливо, але людство навчилося її контролювати та продовжувати здорове й активне життя ВІЛ-позитивних людей на десятки років.

Пацієнти повинні приймати пожиттєву антиретровірусну терапію, яка стала значним кроком вперед на шляху глобального подолання ВІЛ.

Як можна заразитися ВІЛ?

Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, виділеннях статевих органів жінки і грудному молоці. Тому найпоширенішим способом зараження ВІЛ є статевий акт без презерватива, коли через мікротравми слизової оболонки статевих органів чоловіка чи жінки вірус проникає в організм людини.

Особливо небезпечними є:

1)анальні сексуальні контакти, оскільки слизова оболонка кишечника дуже легко травмується;

2) зносини під час менструації;

3)статеві зносини між партнерами із запальними захворюваннями статевих органів.

Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.

Якими шляхами ВІЛ не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.

Як боротися з ВІЛ?

ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.

Куди слід звернутися для обстеження на ВІЛ?

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінети створені в кожному обласному центрі України та в багатьох великих містах. Його адресу можна дізнатися через телефонну довідкову службу або в будь-якому медичному закладі. Прийом у таких кабінетах ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.

Як уберегти себе від зараження ВІЛ?

На сьогодні єдиним засобом проти зараження ВІЛ є профілактика.Гомосексуалісти та бісексуали, люди, які вживають наркотики внутрішньовенно й ті, що мають багато статевих партнерів, постійно опиняються в ситуаціях, пов’язаних з високим ризиком зараження ВІЛ. Тому, якщо ви усвідомили цю загрозу та її наслідки для себе, рекомендуємо вжити всіх необхідних застережливих заходів, вдаючись до безпечних форм сексуальних контактів.

Список літератури:

1) Правда про СНІД/ сост. С. Шараєвський. – Луцьк: «Християнське життя», 2009. – 32с.

2) Войтенко В.П. ВІЛ/СНІД в Україні/ В.П.Войтенко.- К. :Фітосоціоцентр, 2008. – 262с.

3) Фещенко Ю.І. Туберкульоз, ВІЛ – інфекція та СНІД: навчальний посібник / Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, Л.В. Турченко. – К. : «Здоров*я», 2004. – 200 с.

4) Зонтаг, Сьюзен. Хвороба як метафора. СНІД та його метафори /С. Зонтаг ; пер. з англ. Т. Бойко. – Київ : Видавництво Жупанського, 2012. – 162 с.

5) Ведення побічних реакцій під час лікування хворих на туберкульоз та ко-інфекцію (туберкульоз- ВІЛ-інфекція/СНІД) (методичний посібник для пiкарiв) / Мiнiстерство охорони здоров’я України, Національна академія медичних наук Украïни, Український центр науково медичної інформації та патентно-ліцензійноï роботи; уклад. Ю.І Фещенко [и др.]. – Київ : [б. и.], 2016. – 93 с.

6) Ступінь та деякі причини захворювання на СНІД: метод. Рекомендації/ Уклад: В.П. Копель; Рівненський обл. центр здоров*я. – Рівне: 2011. – 9с.

7) Ведення публічних реакцій під час лікування хворих на туберкульоз та ко-інфекцію (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД) / Ю.І.Фещенко// Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ- інфекція.- 2017.- №4. – С.13-24

Різні форми запалення, що виникають у слизовій оболонці порожнини рота і проходять гостро або хронічно, позначаються терміном “стоматит”. Всі види стоматитів підрозділяються на первинні і вторинні. До групи первинних відносяться всі ті запальні процеси, які виникають при впливі патогенного фактора на нормальну слизову оболонку. Такими можуть бути
різні механічні травми, хімічні або термічні опіки та ін. В цих випадках порушується цілість епітеліального покриву і створюються умови для проникнення інфекції в основну тканину слизової оболонки. До групи вторинних стоматитів відносять захворювання, при яких ураження слизової оболонки рота виникають як місцеві прояви загального захворювання організму ( деякі інфекційні хвороби, лейкози, авітамінози,
професійні отруєння ).

Перебіг стоматиту може бути гострим, коли запалення розвивається раптово, відрізняється сильною болісністю, і хронічним – тривалий, з невеликою болісністю.
До найбільш частих уражень слизової оболонки порожнини рота відноситься катаральний стоматит. Причиною захворювання є місцеві фактори: значні відкладення зубного каменю, наявність зруйнованих зубів і ін. Часто цей вид стоматиту зустрічається у важкохворих, коли догляд за
порожниною рота відсутній. Такі захворювання, як гастрит, дуоденіт, коліт і глистна інвазія, також можуть бути причиною розвитку катарального стоматиту. Для захворювання характерна набряклість слизової оболонки рота, вона інфільтрована та покрита спочатку білим, а потім коричневим
нальотом. Ясенні сосочки збільшуються, стають болючими, легко кровоточать. З’являється неприємний запах з рота. Везикулярний і пустулярний стоматит розвиваються переважно на губах, слизовій оболонці щік, кінчику язика. Везикулярний стоматит викликається збудником ящура. Проявляється у вигляді грипоподібної інфекції і супроводжується появою
пухирчиків, або везикул з прозорим, рідким вмістом. Якщо в ексудаті з’являються лейкоцити і кількість їх стає значною, то пухирчик заповнюється уже не прозорою, а каламутною гноєвидною рідиною. Такі пухирчики називаються пустулами. Вони нерідко повторно інфікуються бактеріями з
порожнини рота. На фоні раптового підйому температури розвиваються симптоми загальної інтоксикації. Через 2-3 доби на слизовій оболонці рота та шкірі обличчя ( щоках, крилах носа, верхній губі ) з’являються везикулярні висипи, які зберігаються 10-12 діб. Виразковий стоматит є більш важким захворюванням, ніж катаральний, і може розвиватись як із катарального, так і самостійно. Найчастіше виникає у хворих з виразковою хворобою шлунка чи хронічним ентеритом. Однак виразкове ураження слизової оболонки порожнини рота може бути і при недостатньо активному лікуванні катарального стоматиту, при захворюваннях серцево-судинної системи і
крові, при інфекційних захворюваннях, отруєнні солями важких металів. На відміну від катарального стоматиту, що уражає тільки поверхневийшар слизової оболонки, при виразковому стоматиті спостерігається порушення глибоких шарів слизової оболонки. Початкові ознаки виразкового стоматиту досить подібні до картини катарального: гіперемія, набряк слизової оболонки, відчуття печії, запах з рота. Однак при виразковому стоматиті з’являється загальна інтоксикація, яка викликає слабкість, головний біль, підвищення температури тіла до 37,5 градусів С. На 2-3 день хвороби часто під язиком, на щоках з’являються брудно-сірого кольору нашарування, після зняття яких утворюється виразкова поверхня. Регіонарні лімфатичні вузли бувають збільшені і болючі. В крові спостерігається лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Гострий афтозний стоматит характеризується появою однакових множинних афт на слизовій оболонці порожнини рота.Причиною афтозного стоматиту можуть бути захворювання шлунково- кишкового тракту, алергія, вірусна інфекція, ревматизм. Захворювання починається із загальної слабкості, підвищення температури тіла, появи больових відчуттів в роті на місці утворення афт. В період активного висипання афт спостерігаються зміни в аналізі крові
запального характеру. Афти бувають округлої чи овальної форми. В зв’язку з різними термінами утворення афт спостерігаються різні стадії їх розвитку. Після самостійного відділення фіброзної плівки на місці афти настає загоєння без утворення рубця і декілька днів на її місці утримується застійна
гіперемія. Хронічний рецидивний афтозний стоматит часто викликає періодичні загострення у хворих, деколи протягом багатьох років. Найбільш частою причиною є хронічне захворювання товстого кишечника. Хронічний рецидивний афтозний стоматит відрізняється від гострого афтозного відсутністю гострої реакції організму, появою поодиноких афт і
періодичного повторення захворювання, особливо весною та восени. Афти проходять 4 стадії розвитку: продромальну, афтозну, виразкову і стадію загоєння. Весь цикл розвитку триває 7-10 днів, після чого настає тимчасове видужання.

Лікування полягає у ліквідації місцевих причин – видаленні зубного каменю, згладжуванні гострих країв зубів. Протягом дня полощуть порожнину рота теплим розчином відвару ромашки, календули. Призначає лікування лікар-стоматолог.

В профілактичних цілях проводять періодичне оздоровлення порожнини рота, усунення чинників, що можуть викликати стоматит.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

Волосовець Т.М. Оцінка ефективності діагностики та лікувальної тактики хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту / Т.М. Волосовець, О.Я.
Фелештинська // Вісник стоматології. – 2020. – No1
Двулит И.П. Лечебно–профилактическое действие мукозо-адгезивных пленок с лизоцимом при токсическом стоматите // Вісник стоматології : наук.-практ. журн. – 2018. – N 2. – С. 2-6.
Деньга О.В. Сравнительная оценка лечебно профилактического действия оральных мукозопротекторов “Капосол” и “Кверцетин” [при стоматите] // Вісник стоматології : наук.-практ. журн. – 2018. – N 1. – С. 29-31.
Карпук И.Ю. Алгоритмы оказания стоматологической помощи пациентам с непереносимостью стоматологических материалов [стоматит, вызванный зубным протезом] // Вестник Витебского Государственного медицинского университета”. – 2017. – Т. 16, No 1. – С. 94-101.
Карпук И.Ю. Иммунотерапия протезного стоматита, ассоциированного с кандидозом [Электронный ресурс] // Вестник Витебского Государственного медицинского университета”. – 2017. – Т. 16, No 5. – С. 117-126.
Маврутенков В.В. Вирусные стоматиты // Здоровье ребенка. – 2015. – No 3. – С. 63-68.
Терлецький Р.В. Ефективність та безпечність застосування спрея Стоматофіту А міні порівняно із загальноприйнятими засобами при стоматитах у дітей / Р.В. Терлецький  Современная педиатрия. – 2019. – No1
Фитотерапия стоматита // Фармацевт практик. – 2016. – No 4. – С. 38-39.

Міжнародний день відмови від паління був заснований Американським онкологічним суспільством (American Cancer Society) і щорічно відзначається  в третій четвер листопада. В 2022 році він припадає на 17 листопада.

Цей День покликаний звернути увагу суспільства на величезну шкоду нікотинової залежності на здоров’я людини, залучити лікарів до боротьби з палінням та проводити профілактичні та просвітницькі заходи.

Паління – набута шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. Ця звичка є найпоширенішою шкідливою звичкою у світі. Разом  із збільшенням споживання тютюну, відзначається зростання рівня захворювань, пов’язаних з тютюном.

Паління впливає на усі системи організму людини. Найбільш негативно воно впливає на серцево – судинну і дихальну системи. Коли Ви курите, Ваш організм поглинає не тільки нікотин. Тютюновий дим містить понад 7 000 хімічних компонентів, з яких щонайменше 250 є токсичними, а близько 70 000 викликають онкологічні захворювання. Деякі з цих елементів входять також до складу отрути для комах, лаку для дерева, містяться у щурячій отруті, рідині для зняття лаку тощо.

Крім цього куріння спричиняє :

• онкологічні захворювання різних частин тіла та органів: ротової порожнини, гортані, стравоходу, трахеї, бронхів, легень, шлунку, підшлункової залози, товстої кишки, сечового міхура, хвороби серця, інфаркти та інсульти;
• остеопорози;
• катаракта та сліпота;
• парадонтози;
• захворювання судин;
• безпліддя;
• імпотенція.

Захворювання спричиняє не лише активне куріння. Пасивні курці, які вдихають тютюновий дим поряд із курцем, також підпадають під ризик отримати одну із вище перерахованих хвороб.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі 90% летальних випадків від раку легенів, 75% від хронічного бронхіту і 25% від ішемічної хвороби серця обумовлені палінням. Щорічно тютюн призводить майже до 6 мільйонів випадків смертей, з яких більше 5 мільйонів випадків стається серед споживачів і колишніх споживачів тютюну, і більше 600 000 – серед людей, що не палять, але піддаються дії вторинного тютюнового диму. В середньому, кожні 10 секунд на планеті помирає 1 завзятий курець.

Паління впливає на усі системи організму людини. Найбільшої шкоди паління завдає серцево – судинній і дихальній системам, а також є чинником, що провокує прояви ракових пухлин. В період пандемії COVID -19 мільйони курців по всьому світу виявили бажання побороти тютюнову залежність. Адже, як відомо, COVID -19, насамперед, вражає саме дихальну систему – погана новина для курців, чиї легені й так постійно зазнають небезпечного впливу тютюнового диму. За даними ВООЗ у курців (в т.ч. і електронних пристроїв для куріння) на 40 – 50% вищий ризик важкого перебігу та смерті від COVID-19.

Жінки, які курять під час вагітності, мають істотно більший ризик викиднів, ніж ті, які не курять. Куріння також може призвести до ускладнень під час вагітності та пологів, у тому числі позаматкової вагітності, кровотечі під час вагітності, передчасного відділення плаценти і передчасного розриву оболонки.

Метою Дня відмови від паління є активні дії по сприянню у зниженні поширення шкідливої тютюнової залежності. Вони включають в себе боротьбу проти тютюнопаління в усіх прошарках суспільства і в першу чергу в середовищі лікарів і медичного персоналу. Широке інформування суспільства про шкідливий і згубний вплив тютюну на здоров’я курця і оточуючих його людей здатне позитивно вплинути на самосвідомість безлічі курців.

Поради

• нагадуйте курцеві про шкоду паління для його здоров’я і для здоров’я близьких йому людей;
• ніколи не створюйте комфортних умов для паління, не даруйте курцеві приємних “курильних” аксесуарів: дорогих сигарет, запальничок, попільничок;
• людина, яка тільки почала палити або тільки пробує “побалуватися” палінням, повинна усвідомити, що при цьому швидко формується нікотинова залежність, яка потім, коли виникне бажання відмовитися від паління, зробить це дуже важкою проблемою;
• коли вирішуєте відмовитися від паління, подумайте про здоров’я своє і своїх близьких, економію грошей;
• вже через 6 місяців після відмови від паління Вам стане краще;
• припиняйте палити відразу, а не по трошки, бо нічого не вийде;
• намагайтесь уникати курців;
• замість куріння займіться якоюсь корисною справою;
• після відмови від паління настає поліпшення смакової чутливості, підвищується апетит, збільшується маса тіла в перші 2-3 місяці, тому намагайтеся споживати низькокалорійні продукти, підвищити свою фізичну активність, зазвичай впродовж року після відмови від паління вага тіла стабілізується;
• стався зрив ? – не страшно. Спробуйте ще раз – і все вийде;
• якщо треба, зверніться по допомогу до лікаря.

Деякі люди не усвідомлюють, як сильно собі шкодять. У зв’язку з цим ВООЗ та ряд міжнародних громадських та медичних організацій, пропонують урядам країн прийняття податкових і цінових заходів по скороченню попиту на тютюнові вироби, законодавчий захист своїх співгромадян від впливу тютюнового диму. Крім того пропонуються прямі державні регуляторні дії з контролю над складом тютюнових виробів і їх публічного оприлюднення. Заходи з регулювання маркування та упаковки тютюнових виробів, з метою попередження людей про небезпеку цієї шкідливої звички. Заборона стимулювання продажів і реклами, а також можливості спонсорства тютюнових компаній. Повсюдне надання кваліфікованої допомоги тим, хто вирішив позбутися від цієї шкідливої звички

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Бронхіальна астма та паління / Н. С. Слепченко та ін. // Український пульмонологічний журнал. – 2021. – №1. – С. 62 – 64.

2). Крушинська Н. А. Шкідливий вплив паління кальяну на серцево – судинну систему / Н. А. Крушинська, В. Г. Лизогуб // Артериальная гипертензия. – 2020. – №5. – С. 26 – 36.

3). Куріння навіть однієї сигарети на день підвищує серцево – судинний ризик // Артериальная гипертензия. – 2018. – №1. – С. 102 – 103.

4). Лісецька І. С. Види та пристрої для паління та їх  шкідливий вплив на організм людини / І. С. Лісецька // Український журнал Перинатологія і Педіатрія. – 2021. – №1. – С. 81 – 90.

5). Лісецька І. С. Паління, як чинник ризику виникнення захворювань тканин пародонту / І. С. Лісецька, М. М. Рожко // Сучасна педіатрія. Україна. – 2020. – №6. – С. 36 – 43.

6). Лісецька І. С. Поширеність шкідливої звички паління серед осіб підліткового та юнацького віку / І. С. Лісецька, М. М. Рожко // Сучасна педіатрія. Україна. – 2021. – №5. – С. 41 – 46.

7). Ткаченко В. М. Вплив пасивного куріння батьків на стан тимуса та надниркових залоз їхніх нащадків на тлі механічної рани / В. М. Ткаченко // Ендокринологія. – 2021. – №2. – С. 137 – 144.

12 листопада – Всесвітній день боротьби із пневмонією. Офіційно з’явилась така дата завдяки Глобальній коаліції проти дитячої пневмонії. Так називається об’єднання міжнародних, урядових, неурядових та місцевих організацій, науково дослідних і навчальних інститутів, фондів і громадян – активістів. Мета цього дня – активізація боротьби з пневмонією за допомогою комплексу заходів щодо профілактики та лікування цього захворювання, поширення знань про пневмонію.
Пневмонія – це запалення легень, яке відбувається перш за все у повітряних міхурцях, які називаються альвеолами. Зазвичай виникає при інфікуванні бактеріями, значно рідше – вірусами та іншими мікроорганізмами, ураженні деякими медичними препаратами, при автоімунних захворюваннях, дії деяких токсичних факторів тощо. Хоча існує більше 100 видів виявлених збудників запалення легенів, лише декілька з них спричинюють більшість випадків пневмонії.
Зазвичай при пневмонії спостерігають наступні симптоми:
– Підвищення температури тіла (38 – 39°С, рідше – 37,2 – 37,4°С),
лихоманка;
– Кашель із виділенням слизово-гнійного (зеленкуватого) або навіть гнійного мокротиння, інколи може бути «сухе» покашлювання;
– Відчуття браку повітря, зниження апетиту;
– Втома, сонливість, пітливість;
– Задишка внаслідок фізичного навантаження, інколи біль за грудиною;
– Втягнення грудної клітки – під час вдихання западає її нижня частина (у здорової людини грудна клітка розширюється під час вдихання);
– Свистячі хрипи під час дихання (частіше під час вірусних інфекцій);
– Інколи хворим немовлятам важко пити або ковтати їжу, у них
знижується температура тіла, з’являються судоми, дехто може навіть знепритомніти.
Для визначення пневмонії часто слухають вдих – видих в легенях. Але вислухати хрип вдається не завжди. Діагностувати недугу допомагають рентген і комп’ютерна томографія, пульсоксиметрія, аналіз крові та мокротиння.

Хто ризикує захворіти на пневмонію?
Захворіти на пневмонію можуть люди різного віку, соціального статусу і професії. Але все ж є чинники ризику:
– Вік (на запалення легень частіше хворіють маленькі діти й літні люди);
– Цукровий діабет та інші хронічні захворювання;
– Робота у громадських місцях та контакти з великою кількістю людей.
Для діагностики застосовують рентгенографію легень і бактеріологічний посів мокротиння. Лікування залежить від причини захворювання. Бактеріальну пневмонію лікують антибіотиками. При гострій формі пневмонії хворий,
азвичай, проходить лікування у стаціонарі.
Лікування пневмонії
Зазвичай призначають пероральні антибіотики, відпочинок, прості анальгетики та споживання великої кількості рідини. Але, якщо у хворого є додаткові медичні ускладнення, наприклад, якщо це люди похилого віку, то тут може знадобиться інтенсивніше лікування.
Профілактика пневмонії
Профілактика пневмонії у дітей і дорослих передбачає:
– Щеплення;
– Зміцнення імунітету;
– Достатнє та збалансоване харчування;
– Здоровий спосіб життя;
– Регулярна фізична активність на свіжому повітрі;
– Дотримання правил особистої гігієни;
– Адекватне лікування інших проблем зі здоров’ям;
– Дослідження середовища.
Для новонароджених важливе грудне вигодовування протягом перших шести місяців життя: це зміцнить захисні сили малюка і допоможе побороти небезпечні інфекції.
Профілактика пневмонії у дітей є одним із основних елементів глобальної стратегії зниження рівня дитячої смертності. Найбільш ефективним методом профілактики пневмонії визнано планову вакцинацію проти Hib – інфекції,
пневмококової інфекції, кору.

За даними ВООЗ, пневмонія є причиною близько 15% смертей дітлахів віком до п’яти років – щохвилини від запалення легень помирає два малюка у світі. Лікувати пневмонію самотужки не треба. Можна лише завдати собі додаткової шкоди. Якщо у вас з’явилися симптоми або підозра на пневмонію, негайно
зверніться до лікаря! Лише лікар може підтвердити чи спростувати діагноз і за потреби призначити лікування. Багато захворювань органів дихання мають дуже схожі симптоми. Саме тому краще при перших проявах зразу звернутись
до лікаря. Якщо затягнете, наслідки можуть бути фатальними.
Прості кроки, які може зробити кожен із нас, допоможуть уникнути запалення легень у себе чи своєї дитини, адже цю хворобу досить легко діагностувати.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Антимікробна терапія хворих на вірусно-бактеріальну не госпітальну пневмонію, що виникла у мобілізованих при проходженні служби в зоні АТО/ООС під час бойових дій / Я. О. Дзюблик та ін. // Український пуль монологічний журнал. – 2019. – №1. – С. 44 – 48.
2). Вольницька Х. І. Бронхообструктивний синдром у хворих на туберкульоз легень або пневмонію: особливості цитокінового профілю / Х. Л. Вольницька // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ – інфекція. – 2019. – №4. С. 43 – 48.
3). Дзюблик А. Я. Принципы диагностики и лечения внебольничной пневмонии у взрослых иммунокомпетентных больных в современных условиях / А. Я. Дзюблик // Український пуль монологічний журнал. – 2018. – №4. – С. 21 – 24.
4). Динаміка зміни показника захворюваності на пневмонію дітей України за останні 20 років / О. П. Волосовець та ін. // Медичні перспективи. – 2020. – №4. – 174 – 181.
5). Імунореактивність хворих на не госпітальну пневмонію молодого віку при цитомегаловірусній персистенції / Л. В. Мороз // Запорожский медицинский журнал. – 2018. – №6. – С. 768 – 774.

6). Клінічна ефективність «Кларитроміцину – МБ» у комплексній терапії хворих на не госпітальну пневмонію / Т. І. Лядова та ін. // Міжнародний медичний журнал. – 2020. – №2. – С. 66 – 69.
7). Корогод С. Н. Интенсивная терапия коревой пневмонии у взрослых / С. Н. Корогод, С. И. Поталов // Біль, знеболення та інтенсивна терапія. – 2019. – №3. – С. 69.
8). Крихтіна М. А. Ризик формування тромботичних ускладнень у хворих на негоспітальну пневмонію третьої та четвертої клінічних груп / М. А. Крихтіна // Український пульмонологічний журнал. – 2018. – №1. – С. 29 – 32.
9). Ортинська О. Пневмонія знову смертельно небезпечна / О. Ортинська, Б. Убога // Фармацевт практик. – 2020. – №7-9. – С. 22 – 24.
10). Патогенетичні аспекти лікування хворих на негоспітальну пневмонію / О. Я. Дзюблик // Український пульмонологічний журнал. – 2019. – №2. – С. 19 – 24.
11). Раціональна комбінована антибактеріальна терапія першої лінії для лікування хворих на негоспітальну пневмонію в умовах стаціонару / Т. О. Перцева // Сімейна медицина. – 2018. – №2. – С. 98 – 102.
12). Фармакоекономічна доцільність застосування противірусної терапії у комплексному лікуванні хворих на вірусно-бактеріальну негоспітальну пневмонію середньотяжкого перебігу / О. Я. Дзюблик та ін. // Український
пульмонологічний журнал. – 2019. – №4. – С. 11 – 17.
13).Фармакоекономічні аспекти етіотропної хіміотерапії хворих на негоспітальну пневмонію вірусно-бактеріальної етіології / О. Я. Дзюбик та ін. // Український пульмонологічний журнал. – 2021. – №1. – С. 15 – 21.
14). Чабан Т. В. Показники перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у хворих на пневмоцистну пневмонію (стендова доповідь) / Т. В. Чабан, В. М. Бочаров //Актуальна інфектологія. – 2019. – №5. – С. 128.
15). Яковлєва Л. В. Порівняльний аналіз антимікробних лікарських засобів, рекомендованих медико-технологічними документами для лікування хворих на негоспітальну пневмонію / Л. В. Яковлєва, Т. О. Баглай, О. В. Хоменко // Фармацевтичний журнал. – 2019. – №2. – С. 38 – 44.

Своєчасна допомога хворому з інсультом у перші години має принципове значення і значно підвищує шанси на успішне лікування та одужання.Інсульт — це небезпечне порушення мозкового кровообігу, яке вимагає невідкладного лікування, тому при перших ознаках інсульту необхідно викликати швидку (103) або – за крайньої необхідності – самостійно доставити пацієнта у лікарню. Знання базових правил першої домедичної допомоги теж може відіграти важливу роль у збереженні життя та здоров’я постраждалого.

Після виклику “швидкої” варто:

• заспокоїти постраждалого і пояснити, що допомога буде надана

• дотримуватись вказівок диспетчера швидкої допомоги
• надати постраждалому максимально зручного для нього положення (рекомендовано – підвищене положення голови 15-30 градусів)
• забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної медичної допомоги
• при погіршенні стану постраждалого повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги
• за можливості, зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації (наприклад, стосовно точного часу погіршення стану, можливих обставин, які з цим пов’язані, наявних захворювань). Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.

При цьому необхідно пам’ятати, що:

• постраждалому не можна давати їсти та пити
• якщо у нього до приїзду “швидкої” зникли наявні ознаки інсульту, – жодним чином не відміняти виклик. 

Нагадуємо, що лікування інсульту є безоплатним для пацієнта. При цьому критично важливо доставити його в лікарню, яка має обладнання та спеціалістів, що можуть діагностувати тип інсульту в перші кілька годин пiсля появи симптомів.

Національна служба здоров’я (НСЗУ) оплачує лікарням надані медичні послуги і контрактує лише ті заклади, які гарантують цілодобову роботу фахівців необхідної кваліфікації та наявність спеціального обладнання для діагностики лікування інсультів (наприклад, КТ або МРТ, які дозволяють точно встановити діагноз).

 

Сьогодні увесь світ святкує Міжнародний день вегана – свято, що з’явилося 1 листопада 1994 року.Слово веган було утворено Дональдом Уотсоном з перших трьох і останніх двох букв англійського слова «vegetarian». Цей термін почав використовуватися веганським суспільством, заснованим Уотсоном 1 листопада 1944 року в Лондоні.
Веганізм (веганство) – спосіб життя, який характеризується, зокрема, суворим вегетаріанством. Вегани харчуються та користуються тільки рослинними продуктами, тобто, повністю виключають в своєму житті компоненти тваринного походження.
Вегани – це суворі вегетаріанці, які не тільки виключають зі свого раціону м’ясо та рибу, але виключають і будь-які інші продукти тваринного походження – яйця, молоко, мед та тому подібні продукти. Вегани не носять одяг зі шкіри, хутра, вовни і шовку і, більш того, не користуються продуктами, які тестували на тваринах. Адже веганство це не тільки система харчування, веганство це ідея, спосіб захисту не тільки тварин, а й навколишнього середовища в цілому.
Види вегетаріанства:
 Лакто-вегетаріанство. Такі люди відмовляються від всіх продуктів тваринного походження, крім молочної продукції.
 Ово-вегетаріанство. Представники їдять яйця (тільки без зародків), виключають всі mрізновиди м’яса і риби.
 Лакто-ово-вегетаріанство. Відбувається відмова від м’ясної продукції і риби, але вживаються і молоко і яйця.
 Веганство. Виключає всі продукти тваринного походження.

Плюси веганства:
1. У веганів низький холестерин
Дослідження аналізів крові веганів в усьому світі довели, що в середньому по популяції у веганів майже в три рази рідше трапляється підвищення холестерину до небезпечного рівня.
2. У веганів здорове серце
Невелика кількість жирів в раціоні, багато клітковини, вітаміни, велика кількість свіжої їжі закономірно призводить до того, що серцеві захворювання зустрічаються в середовищі веганів в два рази рідше, ніж серед м’ ясоїдів, в тому числі і тому, що подібний раціон сприяє зниженню артеріального тиску.
3. Вони рідше хворіють
У веганів в чотири рази рідше виникає діабет та майже завжди нормальний рівень цукру в крові. Також вегани менше ризикують захворіти на рак, причому будь-якого типу. Поки вченим не вдалося встановити причини цього явища, але статистика невблаганна: вегетаріанці в цілому рідше страждають від онкологічних mзахворювань. Особливо показова картина при дослідженні раку органів шлунково- кишкового тракту та раку грудей.
4. Вони виглядають молодшими
При сліпому тестуванні, коли групі випробувачів показували у випадковому порядку фотографії людей та просили оцінити їх вік, веганам давали на 5-10 років менше їх реального віку, тоді як м’ясоїдам – ​​реальний вік та старше. Вчені пояснюють це великою кількістю антиоксидантів в типовій для веганів їжі.
5. Вони більш стрункі
Можливо, це в принципі пов’язано з тим, що, відмовившись від м’яса, люди більш пильно ставляться до свого здоров’я, частіше займаються спортом та більше рухаються, але факт залишається фактом: середньостатистичний веган є на 10 кг легшим за свого ровесника-м’ясоїда.
Мінуси вегетаріанства:
1.Вегетаріанська дієта не може повною мірою забезпечити людський організм білками, цинком, залізом, кальцієм і вітаміном В12. У вегетаріанців може виникнути ризик розвитку анемії і брак вітамінів.

2.Тваринні білки є будівельним матеріалом для тканин організму, і вони мають свої переваги перед білками
рослинного походження. Приміром, вони краще засвоюються.
3.При відмові від риби може спостерігатися нестача омега-3 поліненасичених кислот, при цьому їх неможливо замінити рослинним аналогом.
4.Надмірне вживання клітковини може спровокувати погане засвоєння білка.
5.Вегетаріанська дієта не завжди може підійти вагітним і годуючим жінкам, в цьому випадку потрібен індивідуальний підхід.
6.Для повноцінного і різноманітного харчування вегетаріанцям необхідно купувати різні фрукти, овочі, насіння, горіхи, сухофрукти, що вимагає досить великих матеріальних витрат.

Міфи про веганство:
1. Веганство і вегетаріанство – одне і те ж.Ні це не правда. Вегетаріанці не споживають м’ясо, але можуть їсти молочні продукти і іноді яйця. Вегани ж не вживають продукти тваринногопоходження взагалі.
3. Молочні продукти необхідні для міцних кісток.Для міцних кісток необхідний кальцій, який вегани можуть отримати з рослинних продуктів. Для цього необов’язково вживати в їжу молочні продукти.
4. Вагітним необхідно вживати в їжу м’ясо і молочні продукти.Під час вагітності важливо приймати всі поживні речовини, яких потребує плід. Рослинна їжа може забезпечити переважна більшість з них. Вегетаріанцям або веганам може знадобитися додаткове планування раціону харчування, щоб забезпечити організм достатньою кількістю поживних речовин.
5. Вегетаріанство гарантує схуднення.На жаль, це не так.Не всі вегетаріанські та веганські дієти однаково корисні для здоров’я. Ключ до втрати ваги – це здорова дієта і регулярні фізичні
вправи, і ні те, ні інше не вимагає відмови від продуктів тваринного походження.
6. Без м’яса не можна наростити м’язи.Ні, це не так. Білок можна легко знайти в рослинних продуктах.

Список літератури:
1.Журавльова, Л.В. Вегетаріанська дієта й цукровий діабет 2-го типу:чи існує зв`язок? (Текст)/ Л.В.Журавльова, О.В.Огнєва.Ліки України.-2020. -№9/10.-С.52-56
2.Давидова,Ю.В. Корекція дефіциту заліза та залізодефіцитної анемії в жінок,які дотримуються вегетаріанської і веганської дієти (Текст) Ю.В.Давидова, А.Ю.Лиманська,Ю.П.Нерознак. Український журнал Перинатологія і Педіатрія.-2020.-№2.-С.42-46
3.Тимошенко,О.Г. Состояние ключевых звеньев метаболизма у лиц, придерживающихся вегетарианского стиля питания: особенности нарушения обмена витамина В12 в организме, лабораторные тесты и критерии mвыявления его дефицита( Текст) О.Г.Тимошенко, А.Л.Калинин. Лабораторная диагностика. Восточная Европа.-2020.-Том9,№3.-С.238-251

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, яке спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій.
Першою згадкою про інсульт служать описи, зроблені Гіппократом в 460 – х роках до н. е., в яких йдеться про випадок втрати свідомості в результаті захворювання головного мозку.
Надалі Клавдій Гален описав перебіг розвитку інсульту. Починається все з раптової непритомності і надалі глибшої втрати свідомості. Вільям Гарвей, англійський лікар, вивчивши в 1628 році, як рухається кров в організмі, визначив функцію серця як насоса, описавши процес циркуляції крові. Ці знання заклали основу вивчення  причин виникнення інсульту і ролі кровоносних судин у цьому процесі.
Розрізняють наступні види інсультів:
– Інфаркт мозку (ішемічний інсульт) – розвивається при закупоренні магістральних судин шиї або головного мозку тромбом, емболом, чи при недостатньому припливі крові через звужену атеросклеротичним процесом чи спазмом кровоносну судину.
– Крововилив у мозок (геморагічній інсульт) – трапляється як наслідок крововиливу в мозок. Кров, що вилилась у головний мозок, руйнує, частково здавлює нервову тканину, спричинює
набряк мозку, при якому спостерігаються зміщення мозкових структур, здавлення стовбура мозку.
– Субарахноїдальний крововилив. Найбільш часто крововилив відбувається у віці 30 – 60 років. Він може статися спонтанно, звичайно внаслідок розриву артеріальної аневризми або в
результаті черепно – мозкової травми. Всі ці види інсультів мають етіопатогенетичні та клінічні відмінності.
Причини інсульту:
 Гіпертонія. Це найбільш часта причина інсульту.
 Захворювання серця. Наприклад, серцева недостатність або аритмія.
 Цукровий діабет.
 Зайва вага.
 Певні групи препаратів.
 Малорухливий спосіб життя.
 Високий рівень холестерину в крові.
 Паління.
Спричиняють інсульти порушення кровообігу, коагуляційні властивості крові, спазми, дистонія судин, коливання артеріального тиску, психотравми, фізичні навантаження тощо. Перші симптоми інсульту:
На тлі низького або, навпаки, підвищеного артеріального тиску спостерігається:
– раптова слабкість або оніміння руки і / або ноги, половини особи з помітним «перекосом» (людина не може посміхнутися);
– різке порушення мови і / або її розуміння (людина не може вимовити навіть просте речення);
– запаморочення, дезорієнтація, втрата рівноваги, порушення координації (людина не може одночасно підняти обидві руки);
– втрата свідомості;
– сильний головний біль без видимої причини.

Як попередити інсульт:

1). Перевіряйте рівень холестерину. Контролювати цей показник важливо 1 раз на 5 років. Якщо у вас високий рівень холестерину – зміна способу життя та консультація з лікарем
допоможе зменшити ризик інсульту.
2). Контролюйте артеріальний тиск. Деколи важко розпізнати симптоми гіпертонії. Порадьтеся з вашим лікарем про те, як часто вам потрібно перевіряти артеріальний тиск. Ви
можете це робити вдома, у лікаря, а також в деяких аптеках.
3). Лікуйте діабет. Якщо лікар вважає, що у вас є симптоми діабету, то треба пройти обстеження. Регулярно перевіряйте рівень цукру в крові.
4). Лікуйте серцеві захворювання. Вчасно обстежуйтеся та дотримуйтеся призначеного лікування.
5). Обирайте здорову їжу. Щоденний раціон обов’язково має містити свіжі овочі та фрукти. Вживайте їжу з низьким вмістом насичених жирів, транс жирів і холестерину. Обмежте споживання солі. Це допоможе знизити артеріальний тиск.
6). Будьте фізично активними. Це допоможе зберегти здорову вагу та знизити рівень холестерину. Декілька разів на тиждень займайтеся швидкою ходьбою. 30 – 40 хв. аеробних вправ – найкращий спосіб підтримати форму та здоров’я.
7). Відмовтеся від куріння. Зверніться до свого лікаря з проханням допомогти вам кинути палити.
8). Відмовтесь від алкоголю. Надмірне споживання алкоголю може підвищити кров’яний тиск. Правильно організуйте режим праці та відпочинку. Нормально харчуйтесь. Запобігайте нервово – психічним перенапруженням. Слідкуйте та за потреби лікуйте судинні захворювання. Вживайте фрукти і овочі, хліб, пшеницю та інші крупи, оливкову олію, рибу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Артеріальна гіпертензія та інсульт у хворого з вродженою аномалією судин головного мозку / Я. І. Ломей та ін. // Український медичний вісник . – 2018. – №1. – С. 25 – 28.
2). Всесвітній день боротьби з інсультом // НейроNEWS. – 2019. – №9. – С. 6 – 8.
3). Галушко О. А. Гострий інсульт у жінок: особливості виявлення та корекції вуглеводних порушень / О. А. Галушко, М. А. Тріщинська // Медицина невідкладних станів. – 2019. – №6. – С. 88 – 92.
4). Галушко О. А. Дискусійні питання застосування манітолу у хворих на гострий інсульт (огляд літератури та власний досвід) // Медицина неотложных состояний. – 2018. – №2. – С. 34 – 39.
5). Галушко О. А. Результати застосування удосконаленого алгоритму інтенсивної терапії хворих на гострий інсульт при супутньому цукровому діабеті / О. А. Галушко, С. І. Бабак //
Медицина неотложных состояний. – 2018. – №3. – С. 49 – 52.
6). Гостєва Г. В. Медична допомога хворим на ішемічний інсульт у перші години розвитку захворювання / Г. В. Гостєва, О. Є. Коваленко // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – №5. – С. 43 – 46.
7). Гузій О. Академія інсульту: сучасні методи боротьби з інсультом в Україні та світі / О. Гузій // Український медичний часопис. – 2019. – №6. – С. 15 – 17.
8). Інсульт – проблема сучасності // Фармацевт практик. – 2019. – №10. – С. 32.
9). Пашковська Н. В. Цукровий діабет і мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему / Н. В. Пашковська, В. М. Пашковський // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2018. – №4. – С. 11 – 22.
10). Рекомендації Австрійської асоціації боротьби з інсультом (ASS, 2018) щодо нейрореабілітації пацієнтів після інсульту / підгот. О. Коробка // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – №7. – С. 56 – 61.
11). Стасенко Т. Інсульт. Нечесні перегони: біжимо від нього щосили, а він у лідерах / Т. Стасенко // Український медичний часопис. – 2018. – №6. – С. 35 – 38.
12). Тріщинська М. А. Гострий ішемічний інсульт у жінок: деякі особливості інтенсивної терапії / М. А. Тріщинська, О. А. Галушко // Медицина невідкладних станів. – 2019. – №8. – С. 155 – 156.
13). Турчина Н. С. Клініко – неврологічні кореляції у хворих на ішемічний інсульт із різними видами маніфестної вірусної інфекції в анамнезі // Журнал неврології ім. Б. М. Маньковського. – 2018. – №2. – С. 14 – 21.
14). Фломін Ю. В. Інсульт загрожує кожному. Час діяти! / Ю. В. Фломін // Судинні захворювання головного мозку. – 2020. – №1-2. – С. 2.
15). Чернецька В. І. Інсульт як причина смерті та інвалідизації населення / В. І. Чернецька, О. М. Ясковець // Магістр медсестринства. – 2020. – №1. – С. 80 – 86.

Колись, в давнину, Король Великобританії, який страждав на заїкання, визнав важливість мовної терапії для лікування заїкання ще на початку ХХ століття.
Кожного року, 22 жовтня, за ініціативою фахівців з дослідження патології мови з Канади (Canadian Association of Speech – Language Pathologists and Audiologists – CASLPA ) почали проводити Всесвітній день людей з вадами мовлення.
Швидше за все, заїкання з’явилось майже одночасно з мовою. Про цю проблему згадують з найдавніших часів. З стародавніх джерел відомо, що проблеми з мовою мали єгипетські фараони, перський цар Бат, та, можливо, пророк Мойсей, римський поет Вергілій та багато інших. Тепер розглянемо цю проблему детальніше.
Заїкання – це порушення мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Під час цього людина може робити неприродні рухи, гримаси або тики. Завдяки цим діям вона намагається подолати заїкання. Проблеми з мовою мають близько 2,5% дошкільнят. В дитинстві заїкалися приблизно 1%. Дорослі дуже рідко мають вади мовлення. 80% з них – це чоловіки і 20% – жінки.
Які ж причини цього захворювання?
Причини виникнення заїкання точно не встановлені. Загально відомо, що заїкання з’являється як в наслідок генетичних відхилень, та і через неврологічні чинники. Заїкання спричинюють судоми м’язів мовного апарату: язика,піднебіння, губ або ж гортані. Якщо заїкання зумовлено нервами, то воно з’являється і посилюється коли людина починає нервувати. А ще у людини може з’являтися заїкання при сильних емоціях.
Як же лікувати цю непросту недугу?
Є багато методів, як лікувати проблеми з мовленням. Але жодний з багатьох способів не дає 100% гарантії, що хворобу буде вилікувано. Всі методи діляться на два типи: ті, що розглядають заїкання як дефект мови, й ті, що розглядають його як логоневроз. Одні кажуть, що треба говорити повільно.
Інші сходяться на думці, що треба лікувати нервову систему, оскільки вважають, що заїкання – це прояв неврозу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1). Бєлова О. Б. Особливості розвитку мовлення у дітей з інтелектуальними порушеннями / О. Б. Бєлова // Медична освіта. – 2021. – No1. – С. 5 – 10.
2). Бруннер Р. Й. Лінгвістичні внески в міждисциплінарне дослідження афазії:Посібник / Пер. з нім. І. Д. Бідюк; Загальна редакція І. Д. Герич. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2003. – Випуск 3. – 32 С. (Сер. “Нова медична бібліотека”).
3). Черненко О. Який документ щодо забезпечення перекладу жестовою мовою надати НСЗУ / О. Черненко, Г. Гусева // Управління закладом охорони здоров’я. – 2022. – No1. – С. 10.
4). Шидловська Т. А. Функціональні порушення голосу Т.А.Шидловська — К.: Логос 2011. – 523 С.: іл.

Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на рак молочної залози відзначається 20 жовтня.
Рак молочної залози (РМЗ) – одна із найпоширеніших злоякісних захворювань у жінок. Захворюваність на РМЗ в Україні за останні 20 років зросла на 19,8 % при зниженні смертності на 12 %, проте в Івано- Франківській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій та Чернігівській областях зареєстровано зростання цього
показника на 16, 6 – 34, 7 %. За прогнозними оцінками розвитку онкоепідеміологічного процесу, ці тенденції зберігатимуться у наступні 10 років і захворюваність зросте на 2,8
%, кількість хворих на РМЗ може щорічно сягати 17, 3 тис. нових випадків, смертність знизиться на 17,3%, кількість померлих не перевищуватиме 4,7 тис. осіб.
Частота РМЗ зростає із збільшенням віку жінок, а пік захворювання припадає на вікову групу від 50 до 70 років. Удвічі збільшилась за останнє десятиліття захворюваність жінок молодого віку ( до 40 років ). Слід зазначити, що у переважній більшості хворих РМЗ діагностують у
пізніх стадіях, а 15-20% пацієнток з 1-11 стадіями хвороби після лікування гинуть у подальшому від віддалених метастазів.
До факторів, які можуть сприяти виникненню раку молочної залози, належать: раннє настання менструацій і пізнє їх припинення, відсутність статевого життя і вагітностей, штучне переривання вагітності, короткочасні лактації або відмова від грудного годування, застосування гормональних і хімічних контрацептивів, генетичні фактори.
Також до факторів, що збільшують ризик захворіти на рак молочної залози, належать: дисфункція щитоподібної залози, гіпофіз, наднирникових залоз, яєчників; значне збільшення маси тіла ( понад 90 кг) у жінок менопаузального віку; нестача вітамінів А, С, Е, селену; вживання алкоголю, куріння; запальні процеси статевих органів, цукровий діабет, гіпертонічна
хвороба; травмування залози, перенесений мастит ( рубці ).
Діагностика раку молочної залози базується на клінічних даних ( огляд, пальпація ) і даних додаткових методів обстеження: рентгенологічного; морфологічного; ультразвукового; радіонуклідного; нових методів ( цифрова мамографія, ком’ютерна томографія, ядерно-магнітно-резонансна
томографія, позитронно-емісійна томографія ). Скринінг належить до методів діагностики, які спрямовані на активне
виявлення безсимптомного перебігу хвороби на початкових стадіях. Існує три методи скринінгу для виявлення онкопатології молочної залози: самообстеження молочних залоз; клінічне обстеження молочних залоз; мамографія.
Лікування хворих на ранніх стадіях раку, виявлених при скринінгу, набагато ефективніше і може привести до видужання. Оскільки більшість хворих виявляють у поширеній стадії хвороби, то лікування частіше носить комбінований або комплексний характер. Для лікування раку молочної залози використовують хірургічний, променевий, медикаментозний ( хіміо- та гормонотерапія ), імунний методи.
Все актуальнішою стає проблема реабілітації. Відновлення функції після лікування, повернення до звичайної праці і сімейного життя, необхідність низки обмежень і дотримання певного режиму протягом кількох років – всі ці питання входять у поняття медичної, психологічної і трудової реабілітації
хворих. Дослідження, проведені в різних онкологічних закладах, показують, що близько 2/3 хворих після радикального лікування повертаються до суспільнокорисної праці, виконуючи попередню або полегшену роботу.
Незважаючи на значні успіхи сучасної медичної техніки, будуть довго залишатись актуальними проблеми профілактики, ранньої діагностики раку молочної залози, а також лікування і реабілітації жінок.

Список рекомендованої літератури:

Винник Ю. А. Биологические особенности распространенного рака молочной железы в первичной опухоли и метастазах [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю.
Белевцова // Харківська хірургічна школа. – 2018. – No 5/6. – С. 56-59

Винник Ю. А. Клинико-морфологические факторы риска развития местно- регионарных рецидивов рака молочной железы [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю.

Белевцова, Н. Г. Романюк // Харківська хірургічна школа. – 2019. – N 1. – С. 190-196
Винник Ю. А. Морфологические особенности первичного очага и регионарного метастатического компонента рака молочной железы [Текст] / Ю. А. Винник, Ю. Ю. Белевцова // Харківська хірургічна школа. – 2018. – No 3/4. – С. 96-101
Вінник Ю. О. Профілактика ускладнень після радикальних операцій у хворих з раком молочної залози [Текст] / Ю. О. Вінник, В. Г. Власенко, А. В. Баранова // Клінічна хірургія. – 2019. – Том 86, N 11/12. – С. 46-50
Вторинно-набряковий рак грудної залози: коли оперувати на тлі неоад’ювантної хіміотерапії [Текст] / О. М. Білий [та ін.] // Міжнародний медичний журнал. – 2019. – Т. 25, No 4. – С. 50-53
Захворюваність на рак молочної залози і роль хімічних забруднювачів довкілля (аналіз даних літератури) / І. О. Черниченко [та ін.] // Довкілля та здоров’я. – 2019. – N 3. – С. 52-60
Кучер Е. Наследственный рак молочной железы и яичников: молекулярная диагностика [Текст] / Е. Кучер // З турботою про жінку. – 2019. – No 1. – С. 46-50
Лаговська Г. І. Рак молочної залози [Текст] / Г. І. Лаговська, І. М. Скиба, Н. С.
Кравчук // Магістр медсестринства. – 2020. – N 1. – С. 24-33
Лептин и рак грудной железы [Текст] / И. С. Громакова [и др.] // Український радіологічний журнал. – 2019. – No 1. – С. 43-48

Лялькин С. А. Оценка прогностического значения субпопуляций опухоль- инфильтрирующих лимфоцитов у пациенток с метастатическим тройным негативным раком молочной железы [Текст] / С. А. Лялькин // Репродуктивное
здоровье. Восточная Европа. – 2019. – Том 9, No 2. – С. 210-218
Маркер проліферації PCNA як прогностичний показник ефективності неоад’ювантної поліхіміотерапії у жінок з місцево-поширеним раком молочної залози [Текст] / Ю. В. Думанський [та ін.] // Травма. – 2019. – Том 20, N 5. – С.
85-90

Можливість застосування детекціїї сторожових лімфатичних вузлів у хворих на рак грудної залози після неоад’ювантної поліхіміотерапії [Текст] / І. І. Смоланка [та ін.] // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 2. – С. 103-105
Новые возможности в лечении метастатического РГЖ в постменопаузе: клинический обзор ключевых исследований [Текст] / подгот. Е. Гончарук // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 2. – С. 68-73
Особливості експресії ЕрСАМ у клітинах пухлин молочної залози та їх зв’язок із клініко-патологічними показниками і молекулярним підтипом раку / Л. М. Ковалевська [та ін.] // Онкология = Oncology. – 2019. – Том 21, N 4. – С. 294-298
Особливості прогресії раку грудної залози після лікування [Текст] / Ю. Я. Чупровська [та ін.] // Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 1. – С. 46-49
Павлюченко Ю. Скільки жінок втратить груди цього року? [Текст] / Ю. Павлюченко // Приватний лікар. – 2018. – N 1. – С. 36-38
Показники редокс-стану крові у хворих на рак молочної залози: потенційні маркери прогнозу перебігу захворювання [Текст] / А. П. Бурлака [та ін.] //
Клінічна онкологія. – 2019. – Том 9, N 3. – С. 154-158
Рідкісне онкологічне захворювання у чоловіків – рак груді. Важливість тривалого моніторингу стану лікарем первинної ланки (за результатами власних спостережень) [Текст] / В. М. Рудіченко [та ін.] // Ліки України. – 2020. – No 1. – С. 61-66.
Шумицький А. В. Загальні принципи і рекомендації з визначення пухлинних маркерів у клінічній практиці гінеколога [Текст] / А. В. Шумицький, О. А. Бурка, Т. М. Тутченко // Здоров’я жінки. – 2019. – No 7. – С. 31-38

Гінекологія – галузь медицини, що вивчає захворювання, характерні лише для жіночого організму, i насамперед, захворювання жіночої репродуктивної системи.
Найтіснішим чином гінекологія пов’язана з акушерством, що вивчають явища в жіночому організмі, пов’язані з вагітністю та пологами, від моменту зачаття до кінця післяпологового періоду. Тісно гінекологія пов’язана з хірургією та іншими галузями практичної медицини.
Основна мета міжнародного дня гінекологічного здоров’я – нагадати, що здоров’я є однією з найважливіших цінностей. В цей день медики всього світу прагнуть звернути увагу жінок на збереження власного здоров’я та профілактику гінекологічних захворювань.

Як зберегти жіноче здоров’я та на що потрібно звертати увагу для цього?

• Звертайте особливу увагу на виділення

Дуже важливо регулярно відстежувати, як змінюється кількість й консистенція виділень протягом менструального циклу. Це дозволить вчасно помітити ті чи інші відхилення. Їх незвичайні властивості є ознакою інфекції, тим більше, якщо є і інші супутні симптоми.

• Не ігноруйте симптоми, що регулярно повторюються.

Болі, порушення циклу — це важливі симптоми, які сигналізують, що час звернути увагу на своє здоров’я.

• Пам’ятайте про фактори, що сприяють розвитку інфекції.

Збільшує ризик захворювань все, від чого залежить рівень гормонів і кислотно-лужний баланс піхви: діабет, вагітність, антибіотики, контрацептиви. Спровокувати інфекцію можуть і інші чинники. Наприклад, гель для душа або парфумовані засоби для інтимної гігієни можуть порушити природну захисну флору піхви та викликати алергічну реакцію.

• Ніколи не нехтуйте безпечним сексом

Не варто втрачати пильність, навіть якщо ви абсолютно впевнені у своєму партнері. Пам’ятайте, що найкращий засіб захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, — це презерватив. Правда, 100%-ї гарантії він теж вам не дасть. Тому, якщо ви помітили у себе будь-які підозрілі симптоми, відразу ж звертайтеся до лікаря.

• Регулярно проходьте медичне обстеження

Навіть якщо вас нічого не турбує, необхідно відвідувати гінеколога 1, а краще 2 рази на рік, та робити аналізи. Особливо, коли з’являється новий сексуальний партнер — адже це збільшує ризик бактеріальних захворювань. Такі захворювання проходять без виражених симптомів, і в запущеному стані можуть привести до безпліддя, позаматкової вагітності або передчасних пологів. Крім того, вони збільшують ймовірність зараження вірусом імунодефіциту: адже якщо у вас є хоча б одна гінекологічна інфекція, захисні функції організму знижені, і ви уразливі до ВІЛ.
Приходьте вчасно на профілактичні огляди і будьте здорові.

22 серпня проводиться Всесвітній день мозку, проголошений в 2014 році Всесвітньою федерацією неврології. Заходи дня спрямовані на підвищення обізнаності громадян про важливість здоров’я мозку. Ці серпневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер. Мозок – центральний відділ нервової системи людини, розташований в
головному відділі тіла. Це компактне скупчення нейронів і дендритів. Оточений оболонкою з сполучної тканини. У хребетних тварин (в тому числі людини) розрізняють головний мозок, розміщений в порожнині черепа, і спинний, що
знаходиться в хребетному каналі. Спинний мозок – відділ центральної нервової системи, що розміщений у
хребтовому каналі, та виконує рефлекторну й провідникову функції. Головний мозок – головний мозок центральної нервової системи (ЦНС), він міститься в черепній коробці. Структури мозку відповідають за виконання різноманітніших задач: від контролю вітальних (життєвих) функцій до вищої
психічної діяльності.

Головний мозок має такі відділи та виконує різні функції: 1. Довгастий мозок – це нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок людини. Довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об’єму головного мозку. В цій ділянці головного мозку знаходиться дихальний і серцево-судинний нервові
центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.
2. Мозочок – відділ головного мозку хребетних, що відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м’язового тонусу.
3. Задній мозок – вторинний мозковий міхур, разом із мозочком складає задній мозок, розташований у стовбурі між довгастим та середнім мозком, центральніше мозочка. Таку назву він отримав, через те, що структура складається переважно зі провідних шляхів. Також у цій структурі мозку розташовуються ядра, що разом із ядрами довгастого мозку беруть участь у регулюванні частоти дихальних рухів. 4.Таламус – ділянка сірої речовини у верхній частині проміжного мозку. Він
розміщений між структурами великого мозку, зокрема корою, та структурами середнього мозку. Таламус відповідає за передання сенсорної та рухової інформації від органів чуття (за винятком інформації від органів нюху) до відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку. Також впливає на
регуляцію рівня свідомості, процесів сну та неспання, концентрації уваги. 5. Гіпоталамус – невелика ділянка в проміжному мозку, що містить у собі велику
кількість груп клітин, які регулюють нейроендокринну діяльність мозку й гомеостаз організму. Контролює відчуття голоду й спраги, терморегуляцію організму, статеву поведінку. Грає важливу роль в регуляції вищих функцій, таких як пам’ять і емоційний стан, і тим самим бере участь у формуванні різних
аспектів поведінки.
Цікаві факти про мозок:
1). Якщо мозку недостатньо кисню, то в ньому починаються незворотні пошкодження вже через 5 – 10 хвилин.
2). До речі, наш мозок використовує приблизно 20% кисню, який надходить ворганізм людини.
3). Коли ми дізнаємось якусь нову цікаву інформацію, структура нашого мозку змінюється, тому що щоразу, коли формується пам’ять з’являються нові нервові зв’язки.
4). Ви, можливо, будете здивовані, але близько 60% головного мозкускладаються з жиру.
5). Навіть коли ми спокійні, наш мозок використовує одну п’яту частину калорії в хвилину.
6). Наш мозок дуже швидко піддається впливу шкідливих факторів, вже через шість хвилин після вживання алкоголю клітини мозку реагують на його згубний вплив.
7). Під впливом алкоголю наш мозок частково втрачає можливість створювати нові спогади.
8). У жінок в середньому мозок становить близько 2,5% від маси тіла, а учоловіків 2%.

9). Відсутність сну дуже негативно впливає на мозок людини. Перші прояви шкідливого впливу проявляються у сповільненні реакції, а в крайніх випадках з’являється помутніння свідомості та галюцинації.

Через те, що мозок є головним органом центральної нервової системи, необхідно піклуватися про нього, дотримуючись здорового способу життя:
відмовитися від шкідливих звичок, пам’ятати про фізичні вправи, гуляти на вулиці, добре спати та відпочивати і збалансувати своє харчування. Для покращення розумової активності їжте рибу. Вона містить велику кількість
поліненасичених жирних кислот омега-3, які виробляють речовину мієлін – ізоляційний матеріал нервових клітин.
Волоські горіхи- вони підвищують рівень серотиніну (гормону щастя). Це чудовий антидепресант. Чорниця – джерело антиоксидантів, які забезпечують правильну роботу мозку,
покращують пізнавальні функції і пам’ять. Какао – покращує кровообіг мозку, а також захищає його від окислювальних
процесів, що призводять до різних нейродегенеративних захворювань (наприклад, хвороби Альцгеймера). Яйця – поліпшують працездатність нервових клітин, дозволяють вам тримати мозок у тонусі.
Броколі – це одне з головних джерел вітаміну K, який підтримує нормальну діяльність мозку.
Яблука – містять практично всі мінеральні речовиниі вітаміни, оздоровлюють судини мозку, перешкоджаючи їх закупорці, знижують небезпеку крововиливів.
Сочевиця – джерело заліза і амінокислот, необхідних для швидкого перебігу біохімічних процесів в мозкових клітинах. Так забезпечується ясність розуму і підвищується швидкість мислення. Але крім гарного харчування для ефективного тренування мозку бажано вивчати іноземні мови та грати на музичних інструментах, читати, менше нервувати, тренувати мозок різними інтелектуальними задачами та ще краще –
подорожувати та спілкуватись.

Міжнародний день йоги відзначається 21 червня.
Слово “йога” походить від санскритського кореня “юг”, що означає об’єднувати, скріплювати. Також воно означає союз або спілкування.
Йога – одна з шести ортодоксальних систем індійської філософії. Вона буласистематизована Патанджалі в його праці “Йога-сутра”, що складається зі 185 стислих афоризмів.
Індійська система йогів просякнута думкою, що людина стає людиною, коли прагне до високої досконалості свого організму, свого тіла і свого духу. При цьому вважають, що фізична і духовна досконалість доступна кожному, хто систематично і наполегливо тренується.
За допомогою системи йогів можна досягти вдосконалення не лише рухового апарата, але й усього організму: нервової системи, серця, легенів, кровоносних судин, шлунку, печінки.
Особливість вправ йогів полягає в тому, що вони мають переважно статичний характер. Майже відсутні вправи динамічного циклічного характеру, коли м’язи скорочуються ізотонічно і певний руховий цикл повторюється, як наприклад, під час бігу, багаторазового присідання. Система йогів максимально використовує формувальну дію на організм
таких фізичних вправ, які вимагають невеликої витрати енергії і, отже, порівняно незначного збільшення харчування. Взагалі йогам властиве кількісно обмежене харчування. Це в свою чергу сприяє зміцненню здоров’я, не обтяжує органи, які здійснюють обмін речовин: серце і судини, травну систему і печінку, залози внутрішньої секреції. Це дуже важливо, бо дає можливість уникнути ожиріння й порушення обміну речовин.
Особливістю фізичних вправ йогів є використання кисневої недостатності (гіпоксії). За допомогою правильної затримки дихання йоги досягають значного кисневого голодування. Організм привчається витримувати стан гіпоксії, що благотворно впливає на ферментні системи, на кров і постачання нею серця і мозку, бо спричиняє розширення артеріальної судинної системи, а також капілярної сітки.
В самій Індії йогів розділяють на дві групи: йоги-філософи і йоги-практики. Йоги-практики приділяють увагу в основному одному із аспектів вчення йоги, а саме хатха-йозі.
Хатха-йога або фізіологічна йога – це очищувальний процес, здійснюваний засобами фізичної культури. Фізичне загартування сприяє зміцненню психічної стійкості. Цей принцип безперечної відповідності фізичного і психічного станів стисло характеризує відома давньоримська формула: в здоровому тілі – здоровий дух.
Для вправ хатха-йоги характерно, що їхнє виконання впливає на всі внутрішні органи.Тіло завдяки цьому стає гнучке й молоде. Йоги вважають, що їхню систему можна застосовувати не лише для загартування організму і збереження здоров’я, а й для лікування хвороб.
Складовими частинами виховання йогів є асани (пози) і пранаями (дихальні вправи), які дають змогу здійснювати контроль над функціями внутрішніх органів.
Пранаяма – це сукупність дихальних вправ, які виконують свідомо і навчають контролювати весь дихальний процес. Щоб правильно виконувати дихальні вправи, треба знати будову органів дихання. Протягом усього свого життя людина вдихає і видихає повітря. Дихання забезпечує природжений рефлекс. Йоги вважають, що тривалість життя людини великою мірою залежить від того, як вона дихає. Чим повніші і глибші
вдихи і видихи, чим спокійніше і повільніше людина дихає, тим довше вона живе. Частота дихання пересічно становить 10 вдихів і видихів за хвилину в спокійному стані і 40 під час напруженої роботи. Під час виконання кожної пози треба стежити за диханням. Воно повинно відповідати окремим моментам пози. Набагато легше виконувати всі пози, якщо перед цим прочистити носові канали, втягуючи підсолену воду через ніс і випускаючи через рот. До виконання асан треба приступати після випорожнення кишок. Вправи повинні
приносити людині задоволення, а не бути тягарем.

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

1. Безверхняя Л. Йога: необъятный океан // Фармацевт-практик. – 2013. – № 11. – С. 58-59.
2. Всупереч тяжінню [йога] // Health. MEDIX. – 2013. – № 5/6. – С. 58-60.
3. Дедишина Л. Дітки-«йожки» // Фармацевт- практик. – 2017. – № 6. – С. 24-25.
4. До здорового хребта через йогу // Фармцевт-практик. – 2019. – № 6. – с.44-46.
5. Ломоносова Т. Йога – путь к самопознанию // Фармацевт-практик. – 2014. – N7/8. – С. 78-80.
6. Ніканоров О.К. Застосування нетрадиційних методів фізичної реабілітації у хворих з переломами довгих трубчатих кісток нижніх кінцівок [йога,масаж, гімнастика] // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия : науч.-практ. журн. – 2008. – № 1. – С. 53-54.
7. Переваги йоги для пацієнтів із захворюваннями серця // Артеріальна гіпертензія. – 2017. – № 1. – С. 94-95.
8. Сур’ я Намаскар — назустріч сон [йога] // Фармацевт-практик. – 2012. – № 4. – С. 65. Тиск нормалізує йога // Фармацевт-практик. – 2012. – № 3. – С. 70.
9. Шейко Н.І. Сучасні уявлення про вплив йоги на організм людини / Н.І. Шейко, К.Б.Ківеджі // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України.- 2019. – №2. – с. 100-106.

Проблема наркоманії хвилює людство вже сотні років. З давніх часів у різних народів існували традиції вживання різних наркотичних речовин під час проведення релігійних обрядів, ритуальних церемоній. В Малій Азії служителі культу пили
змішані з вином наркотичні речовини. Потім вони стверджували, що читають різні послання предків та своїх богів. У інків звичка жувати листя коки була пов’язана з
традицією проведення обряда богослужіння. В різних племенах Африки та Південної Америки по нині існують схожі ритуали.
Історія знає багато свідчень використання наркотичних речовин також і в медичних цілях, оскільки медицина далеких часів по більшій мірі базувалась на релігійних основах. Багато ліків, які використовувались в античній фармакології,
грунтувалися на дії опіуму. Це доводить, що ще 3 тис. років назад в медичній практиці застосовувались наркотичні речовини. Але з часом людство зрозуміло згубну дію наркотиків на організм людини.
Наркотик – це суміш природних або штучних речовин, які можуть викликати фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з сполук, які беруть участь в обміні речовин. Через те, що наркотик впливає на нервові центри головного мозку, він
впливає на настрій, ейфорію чи надмірну сонливість, може заспокоювати або навпаки збуджувати, а іноді й плутати свідомість. Наркоманія – стан, що характеризується патологічним потягом до різних психоактивних речовин, зміною толерантності, розвитком психічної та фізичної
залежності, а також вираженими медико – соціальними наслідками. Це захворювання виникає з різних причин. Такі як: особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Часто приймають наркотики й ті, хто приймав такі речовини в медичних цілях. Наркотичну залежність можна отримати й від багатьох лікарських препаратів, наприклад снодійних, заспокійливих чи знеболювальних.
В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960 – х рр.
На сьогодні в світі дуже поширені синтетичні наркотики. Вони виробляються і разу ж потрапляють у тіньовий обіг, таким чином оминаючи чинне законодавство. Особливо такі наркотики поширені серед молоді. Це зумовлено тим, що їх можна легко та недорого придбати через інтернет. Плюс до цього вони набагато дешевші ніж звичайні наркотики.
Щорічно 26 червня, починаючи з 1987 року, за рішенням Генеральної Асамблеї ООН у всьому світі відзначається Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом з метою створення міжнародного суспільства, вільного від зловживання наркотиками.
В Україні за різними оцінками приблизно 1,5 – 2 мільйона наркозалежних. У 2010 році Міністерство охорони здоров’я повідомило, що від 8 до 26% школярів у 13 – 16 років пробували наркотики хоча би раз. В Україні шукають нові засоби боротьби зі злочинами, пов’язаними із розповсюдженням наркотиків. Сьогодні, коли у великих і малих населених пунктах
стіни будинків рясніють адресами Telegram – каналів, через які відбувається поширення натуральної й синтетичної отрути, правоохоронці та місцева влада не можуть обійтися без підтримки всього суспільства. Для покращення ситуації – за ініціативою Управління забезпечення формування
державної політики у сфері протидії наркозлочинності Міністерства внутрішніх справ України було створено робочі групи з питань протидії незаконного обігу наркотичних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
Національна поліція України повідомляє, що було розроблено додаток курсантами факультету кіберполіції Харківського університету внутрішніх справ. Охочі допомогти встановлюють програму на свій смартфон і отримують можливість
надсилати фотографії наркографіті. Оскільки більшість віртуальних наркокрамниць використовують для зв’язку із замовниками канали у Telegram, користувачі можуть
надіслати скарги адміністрації. У чаті можна повідомити також про веб – сайти і фізичні адреси, за якими, на думку користувача, здійснюється продаж наркотиків. Тож програма стає в нагоді й правоохоронцям, які отримують змогу архівувати та систематизувати всі адреси для подальшої протидії наркозлочинам, а також блокувати їх.
З вересня 2019 року, коли програму було презентовано, вже вдалося заблокувати понад 300 адрес наркокрамниць.
Наркоманія залишається важливою соціальною і медичною проблемою, оскільки наслідки цього явища мають згубний вплив на все суспільство. Основна мета профілактики наркоманії є формування у населення і, особливо, у молоді
активної життєвої позиції неприйняття вживання наркотиків. Велике значення має організація дозвілля підлітків, створення умов, що забезпечують корисне проведення вільного часу. Не менше значення мають установи культури, які виховують
духовність людини, впливають на її інтелект і емоції, мислення і свідомість.

Список рекомендованої літератури:

1). Вплив наркозалежності на патологію порожнини рота та особливості надання стоматологічної допомоги наркозалежним хворим (огляд літератури) / І. Р. Федун та ін. // Запорожский медицинский журнал. – 2020. – No6. – С. 858 – 864.
2). Загородна Т. Облік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: на що звернути увагу / Т. Загородна // Журнал головної медичної сестри. – 2021. – No3. – С. 18 – 22.
3). Загородна Т. Перевірки Держлікслужби: на що звернути увагу при підготовці / Т. Загородна // Практика управління медичним закладом. – 2021. – No3. – С. 8 – 20.
4). Зміни прокоагулянтної ланки під час вагітності в жінок із наркозалежністю / Л. В. Суслікова та ін. // Репродуктивна ендокринологія. – 2020. – No2. – С. 49 – 53.

5). Курділь Н. В. Аналіз випадків смертельних отруєнь наркотичними та психотропними речовинами в Україні за результатами епідемічних, клінічних, судово – медичних і лабораторних досліджень (2015 – 2019рр.) / Н. В. Курділь //
Медицина невідкладних станів. – 2021. – No2. – С. 116 – 121.
6). Матвієць Л. Г. Порядок та організація надання послуг замісної підтримувальної терапії агоністами опіоїдів наркозалежним пацієнтам у закладах первинної медичної допомоги / Л. Г. Матвієць // Сімейна медицина. – 2020. – No3. – С. 7 – 12.
7). Миколаєць Ю. Пацієнт перебуває на наркообліку: чи надавати інформацію на запит з іншої країни / Ю. Миколаєць //Довідник головної медичної сестри. – 2021. – No5. – С. 34 – 36.
8). Нахімчук Ю. Звідки брати дані про осіб, що перебувають на
психіатричному чи наркологічному обліку / Ю. Нахімчук // Довідник головної медичної сестри. – 2020. – No11. – С. 52 – 53.
9). Подолян В. М. Підліткова наркоманія в Україні: соціальний та психологічний аспекти / В. М. Подолян // Сімейна медицина. – 2021. – No2-3. – С. 20 – 23.
10).Чемерис М. Долікарська допомога в разі наркотичного, алкогольного й токсичного сп’яніння: тести / М. Чемерис /Довідник головної медичної сестри. – 2020. – No9. – С. 52 – 54.

Серед факторів способу життя, що негативно впливають на здоров’я людини, у тому числі на показники дихальної, репродуктивної, травної та серцево – судинної системи, паління посідає одне з перших місць. Поширеність тютюнокуріння є
однією з найсерйозніших небезпек для здоров’я населення. За даними ВООЗ, щорічно у світі помирає понад 8млн осіб через хвороби, які спричинені цією залежністю, у тому числі близько 80 тис. осіб в Україні. Окрім того, вживання тютюну завдає істотних економічних збитків. До них можна віднести значні витрати на охорону здоров’я та втрати людського ресурсу в результаті захворюваності й смертності, які зумовлені вживанням тютюну.
Лаболаторними дослідженнями у тютюновому димі виявлено понад 4000 сполук, близько 50 з них – канцерогени, а більше ніж 450 – токсичні речовини, серед яких одна з основних – нікотин, алкалоїд, що викликає хімічну залежність. В
результаті горіння тютюну виділяється нікотин. Він вражає нервову та серцево – судинну системи. Порушується дихання, травлення. Дають збої залози внутрішньої секреції. Виникають різні захворювання, наприклад, тяжкі бронхіти, емфізема,
туберкульоз, рак легенів, атеросклероз, гіпертонія та багато інших.

Боротьба проти тютюнопаління ведеться у всьому світі вже давно. На курця та оточуючих його людей може позитивно вплинути дуже глибока проінформованість суспільства. На самосвідомість деяких тютюнозалежних це може вплинути на стільки, що вони взагалі кидають палити. Починаючи з 1988 року, 31 травня в Україні щорічно відзначається Всесвітній
день без тютюну. Ця дата створена для того, щоб доносити до людей інформацію про вплив та шкоду від цієї гидоти, і в наслідок цього знижувати поширення шкідливої тютюнової залежності.
В Україні від 2009 року чинне законодавство забороняє тютюнопаління у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; у приміщеннях
гуртожитків; в аеропортах та на вокзалах; в усіх закладах охорони здоров’я, освітніх закладах, громадському транспорті та у місцях загального користування, культурного та спортивного призначення, ресторанного господарства. Також закон забороняє пряму рекламу тютюнових виробів, поширення безкоштовних зразків сигарет, рекламу тютюну, промоутерські акції та спонсорство тютюновими компаніями.
А от у деяких країнах, де з курінням борються організовано, так як борються з організованою злочинністю, там курців стало набагато менше. Досвід країн, які успішно проводять боротьбу з курінням, доводить, що основний внесок у відмову від куріння вносять медичні працівники первинних структур охорони здоров’я. Самостійно кинути курити досить важко, саме тому
висока інформованість лікарів та середніх медичних працівників про проблему куріння та усвідомлення ними свого значення в боротьбі з цим фактором ризику є передумовою для успішного втручання, спрямованого на припинення куріння.
Медичні працівники мають надавати практичні поради і консультації особам, які бажають позбутися залежності від тютюнових виробів та відповідну лікувально – профілактичну допомогу. Дивлячись на таку ситуацію, треба суттєво посилювати пропаганду здорового способу життя.

Список рекомендованої літератури:

1). Бабінець Л. С. Тютюнопаління: патогенетичні механізми, можливості медикаментозної корекції (Огляд літератури) / Л. С. Бабінець, З. Я. Онуфрик // Сімейна медицина. – 2021. – No2-3. – С. 92 – 95.
2). Волошина І. М. Тютюнопаління vs e – сигарети: підміна гравців. Доказове лікування нікотинової залежності / І. М. Волошина // Артеріальна гіпертензія. – 2020. – No1. – С. 35 – 41.
3). Гутор Т. Г. Поширеність вживання тютюнових виробів серед молодого населення Львівської області / Т. Г. Гутор, С. П. Козій-Бределєва // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2020. – No4. – С. 13 – 18.
4). Дедишина Л. Мій зможе? Тютюн і сексуальне здоров’я / Л. Дедишина // Фармацевт практик. – 2020. – No10. – С. 22 – 23.
5). Котова Н. В. Вплив вторинного тютюнового диму на респіраторну патологію, сенсибілізацію та розвиток алергічних захворювань у дітей раннього віку / Н. В. Котова, О. О. Старець, Д. А. Коваленко // Здоров’я дитини. – 2021. No5. – С. 68 – 74.
6). Лісецька І. С. Види та пристрої для паління та їх шкідливий вплив на організм людини / І. С. Лісецька // Український журнал перинатологія і педіатрія. – 2021.- No1. – С. 81 – 90.
7). Лісецька І. С. Поширеність шкідливої звички паління серед осіб підліткового та юнацького віку / І. С. Лісецька, М. М. Рожко // Сучасна педіатрія. – 2021. – No5. – С. 41 – 46.
8). Омельченко Е. М. Вплив законодавчих змін у сфері охорони здоров’я щодо тютюнопаління на захворюваність та смертність від серцево – судинної патології серед населення України / Е. М. Омельченко, О. О. Полька, О. Т. Єлізарова, С. С. Карташова // Довкілля та здоров’я. – 2021. – No2. – С. 15 – 21.
9). Тютюн і психічні розлади: причинно – наслідкові зв’язки // НейроNews. 2021. – No9. – С. 6 – 7.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котра передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз, у більшості випадків, уражає легені, але захворювання може ушкодити будь-який орган, наприклад: нирки, хребет, мозок, лімфатичні вузли, кишечник, шкірні покриви, статеві органи тощо. Туберкульозом можна заразитися при вдиханні повітря, в якому є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році. Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його
унікальність, насамперед, полягає в тому, що він є стійким до умов навколишнього середовища. З року в рік росте кількість вперше в житті виявлених хворих активним туберкульозом органів дихання, в т.ч. з відкритими, заразними формами.
Основним джерелом туберкульозної інфекції є людина, хвора на туберкульоз, яка виділяє мікобактерії туберкульозу з мокротинням при кашлі, чханні, розмові. Нерозпізнані вчасно хворі, не вважаючи себе заразними, продовжують вести звичайний спосіб життя і тому особливо небезпечні для оточуючих. Джерелом інфекції може бути також хвора на туберкульоз велика рогата худоба (зараження
відбувається в основному через молоко). Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі до впливу різноманітних природних факторів, особливо висушування. Так, у пилу вони зберігаються біля 2-х тижнів. Під час інтенсивного переміщення повітря, (підмітання підлоги, руху людей) пилинки, що містять мікобактерії, піднімаються у повітря і, проникаючи в легені, спричиняють зараження туберкульозом. Тому дуже важливо проводити вологі прибирання в помешканнях, службових приміщеннях, громадському транспорті. Вважається, що кожний хворий з «відкритою» формою туберкульозу інфікує 10-15
людей на рік, але це не межа, в медичній практиці описаний випадок, що – 54 особи! Та все ж не кожен з нас, зазнавши контакту з мікобактерією хворіє на туберкульоз. Факт проникнення мікобактерії в організм, що визначається як інфікування, не рівнозначне захворюванню. Під впливом імунної системи людини мікобактерії міняють свої біологічні властивості до неактивних форм і лише при певних умовах
становлять загрозу розвитку захворювання. Така загроза стає реальною під впливом факторів ризику, які призводять до зниження імунного захисту. Інфікування мікобактеріями туберкульозу серед усього населення у віці 40 років і старше становить 80%. Це означає, що захворювання можливе не лише при
недостатньому харчуванні, поганих житлових умовах, виснажливій праці, але й у будь-якої здорової людини, яка зазнала стресової ситуації, хірургічного втручання, травми, тощо.
Віддавна туберкульоз вважається супутником сирого клімату, поганого харчування та бідності. Тому соціальні фактори, такі як відсутність постійного місця проживання, перебування у місцях позбавлення волі, безробіття, малозабезпеченість також важливі. Ускладнюється епідемічна ситуація великою міграцією населення, недостатнім харчуванням, вживанням алкоголю. Все ж основну роль у виникненні
туберкульозу грає комбінація вищезазначених факторів.
Виявити початкові туберкульозні зміни в легенях можна лише рентгенологічними
методами обстеження. Флюорографічне обстеження органів грудної клітки вважається найефективнішим
методом виявлення туберкульозу. Серед дорослого населення існує недостатнє усвідомлення важливості флюорографічного обстеження органів грудної клітки, яке повинно відбуватися не рідше 1 разу в 2 роки, а для декретованих груп, диспансерних хворих, курців – щороку. Це найефективніший метод раннього
виявлення хвороби, яка на цьому етапі повністю піддається лікуванню і не призводить до інвалідизації.
Другим методом профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків є своєчасне проведення туберкулінових проб і щеплень БЦЖ.
УВАГА! Туберкульоз може розпочинатися під «масками» гострого респіраторного захворювання, грипу, загострення хронічного бронхіту, пневмонії.
Основними симптомами захворювання є:
• кашель більше двох тижнів;
• підвищена температура тіла більше 7 днів;
• задишка;
• біль в області грудної клітки;
• поганий апетит, постійна слабкість;
• безпричинна втрата ваги;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• кровохаркання (наявність крові в мокроті).
Які дослідження дозволяють поставити діагноз?
Огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки та інші, які Вам порадить лікар.
Як лікують туберкульоз
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох лікарських препаратів, які доповнюють один одного. Курс лікування туберкульозу має тривати не менше 6–8 місяців. Найголовніше під час лікування – суворо виконувати всі призначення і рекомендації лікаря і в жодному випадку не переривати лікування. Важливо виявити туберкульоз у початковій його стадії. Якщо провести в цей час необхідне лікування, то в більшості випадків досягається стійке та повне видужання.
З профілактичною метою здоровим людям слід:
– дотримуватись правил особистої гігієни;
– дотримуватись збалансованого харчування;
– відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
– вести здоровий спосіб життя;
– уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів;
– регулярно проходити флюорографічне обстеження.
Пам’ятайте:
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для всіх.
Існують програми боротьби з туберкульозом і ефективні ліки.
Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і
легше досягти результату.
В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне.

Список використаних джерел :

Актуальні проблеми лікування і профілактики туберкульозу : Тези науково- практичної конференції з міжнародною участю (16-17 травня 2018 р., м. Київ ) //

Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 74-90.
Валецький Ю. М. Досягнення та складні питання боротьби з туберкульозом в Україні : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 76-77.
Грищенко О. Інфекційний контроль у ЗОЗ, що надають допомогу хворим на туберкульоз / О. Грищенко // Довідник головної мед. Сестри. – 2019. – No 8. – С. 26- 32.
Дашкевич Ю. Лікуємо туберкульоз по-новому: рекомендації ВООЗ . / Ю. Дашкевич // Довідник головної мед. сестри. – 2018. – No 10. – С. 23-26.
Державна стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. – No 1. – С. 18-24.

Динаміка інфраструктури протитуберкульозної служби в Україні за період виконання “Загальнодерожавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки” / В. М. Мельник [та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 33-36.

Досягнення та складні питання щодо подолання туберкульозу в Україні (консолідований погляд з різних регіонів) [ / Л. Д. Тодоріко [та ін.] // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2020. -No 1. – С. 10-17.
Жавріченко К. В. Туберкульоз легень як глобальна проблема усього світу / К. В. Жавріченко // Медсестринство. – 2019. – No 3. – С. 17-21.
Корнага С. І. Успіхи та недоліки в боротьбі з туберкульозом / С. І. Корнага, І. І. П’ятночка // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2018. – No 2. – С. 44-49.
Мельник В. М. Оцінка результатів лікування хворих на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2018. -No 4. – С. 35-41.
Мельник В. М. Причини неефективного лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2020. – No 1. – С. 5-9.
Мельник В. М. Проблема низької ефективності лікування хворих на туберкульоз легень / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. -No 1. – С. 25-32.
Мельник В. М. Психологічна допомога хворим на туберкульоз / В. М. Мельник, І. О. Новожилова, В. Г. Матусевич // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 2. – С. 63-71.
Нові підходи та моделі лікування туберкульозу у світлі реформ : “Імунопатологія при захворюваннях органів дихання і травлення” VII Науковий симпозіум з міжнародною участю, 8-9 жовтня 2019р., Тернопіль, Україна / І. Я. Макойда [и др.] //
Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 3. – С. 78.
Оцінка досліджень стосовно контактів з туберкульозом за національними стандартами // Український журнал з проблем медицини праці. – 2019. – Т. 15No 4. – С. 325.
П’ятночка І. Т. Знання історії туберкульозу – запорука успіху і застереження від помилок / І. Т. П’ятночка, С. І. Корнага // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2019. – No 4. – С. 94-99.
Петренко В. І. Нові підходи до виявлення і лікування латентної туберкульозної інфекції / В. І. Петренко, М. Г. Долинська // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ- інфекція. – 2018. – No 4. – С. 5-10.

Савула М. М. Лікуватися з приводу туберкульозу легень у стаціонарі чи амбулаторно – що думають пацієнти? / М. М. Савула, Н. М. Лопушанська // Інфекційні хвороби. – Тернопіль, 2018. – No4. – С. 4-9.
Соціально-психологічні аспекти лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному
етапі / Г. П. Олещенко [та ін.] // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2019. – No 4. – С. 30-35.
Ставлення хворих на туберкульоз до захворювання та лікування / І. О. Новожилова
[та ін.] // Укр. пульмонол. журнал. – 2021. – No2. – С. 11-15.
Трофімова Н. Лікувальне харчування хворих на туберкульоз. Зразки документів / Н.
Трофімова // Довідник головної мед. сестри. – 2019. -No 9. – С. 16-18.
Устінов О. Мультирезистентний туберкульоз в Україні: причини поширення та шляхи подолання / О. Устінов // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1 No 1. – С. 39-41.
Фещенко Ю. І. Сучасні тенденції вивчення проблем туберкульозу / Ю. І. Фещенко // Укр. пульмонол. журнал. – 2019. – No 1. – С. 8-24.
Щанкіна О. Як діагностувати туберкульоз за новою інструкцією / О. Щанкіна // Управління закладом охорони здоров’я. – 2019. – No12. – С. 28-30.
Як діяти, якщо в пацієнта – туберкульоз: покрокова інструкція // Управління  закладом охорони здоров’я. – 2019. – No11. – С. 60.

Хронічні хвороби нирок займають особливе місце серед хронічної патології, оскільки вони широко розповсюджені (зустрічається у кожного 10-го мешканця Землі) а їх розвиток пов’язаний з погіршенням якості життя населення. На хронічні хвороби нирок страждає, у більшій мірі, працездатна частина населення. Не дивлячись на те, що існують прості та доступні методи ранньої діагностики, у значної кількості пацієнтів хронічні хвороби нирок виявляється на термінальній стадії, коли вже втрачена можливість «зупинити» прогресування процесу за рахунок нефропротекторної терапії.

Щоб зберегти нирки здоровими, необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:

Для нормальної роботи нирок необхідно випивати за добу не менше 1,5 л води (при відсутності набряків, ниркової або серцевої недостатності). Якщо ви активно займаєтесь спортом, кількість рідини необхідно збільшити із-за інтенсивного потовиділення. Не можна заміняти воду літрами кави або газованих напоїв, так як вони провокують утворення в нирках каменів.

Правильне харчування. Достатня кількість в раціоні овочів та фруктів з підвищеним вмістом вітаміну А: морква, солодкий перець, зелень петрушки, кропу, а також тих, які володіють сечогінною дією – гарбуз, кавун, диня, яблука та сливи. Ідеальним засобом для нирок є сік або морс з журавлини, які володіють слабкими антибактеріальними властивостями. Необхідно обмежити вживання повареної солі.

Нирки люблять горизонтальне положення, в якому покращується кровопостачання. Це, можливо не має особливого значення для здорових людей, але треба враховувати цю рекомендацію при захворюваннях нирок.

Помірні фізичні навантаження. Для профілактики опущення нирок показані латиноамериканські та східні танці, вправи «велосипед», плавання. Щоденні прогулянки та ходьба найпростіший спосіб підтримувати функцію нирок. Найбільш улюблена поза для нирок колінно-ліктьова (стоячи навколішки та спираючись на коліна та лікті) – 5 хвилин на день в такій позі дозволяє покращити роботу нирок. Особливо це корисно для вагітних жінок.

Правильне взуття. Виключити тривале носіння взуття на високих підборах – це змінює положення кісток тазу, а з ними і положення нирок. Влітку корисно ходити босоніж по гравію, траві.

Одежа. Якщо ваші нирки нездорові, то відмовтесь від тісних брюк, шортів, юбок, які погіршують кровообіг в малому тазі. Жінки повинні відмовитись від коротких спідниць в холодну пору року, і навіть влітку.

Треба пам’ятати, що шкодить природному фільтру організму

1 Вживання занадто солоних страв і газованих напоїв. Встановлено, що дві або більше порції штучно підсолодженої газованої води в день двократно погіршують роботу нирок. Причиною хвороб нирок може бути і неконтрольоване вживання мінеральної лікувальної води без консультації з лікарем. Надмірне вживання солі більше 5 г на добу призводить до підвищення артеріального тиску та затримці рідини.

2. Алкоголь – один з основних ворогів здорових нирок, який може призвести до розвитку ниркової недостатності. Це відноситься і до слабоалкогольних напоїв, пива.

3.Різке схуднення. Жорсткі дієти можуть сильно зменшити кількість жиру навколо внутрішніх органів, у тому числі нирок, що загрожує їх опущенням. Небезпечні для нирок також безсольові дієти та білкові дієти (зайві білки розщеплюються з утворенням кінцевих продуктів азотистого розпаду- креатиніну, сечовини, сечової кислоти, які шкодять організму і повинні виводитися нирками).

4 Погано впливають на нирки парникові овочі та фрукти які вирощують з використанням пестицидів. Нирковими провокаторами є шпинат, щавель, велика кількість шипшини Не люблять нирки і продукти з надмірною кількістю залізовмісних сполук: стара свинина, лівер.

5. Не затримуйте надовго сечопуск, коли хочете до туалету. Повний сечовий міхур стає менш еластичним і сеча у невеликих кількостях потрапляє в уретру, створюючи ідеальне середовище для розмноження бактерій. Тому в туалет краще ходити по першому позиву.

6. На нирки погано діють хронічні вогнища інфекції. (ангіни, хронічні тонзиліти, гайморити, карієс) . З одного боку вони викликають постійну, хоч і незначну інтоксикацію, а з іншого – збудники з током крові можуть потрапляти в нирки і викликати запалення (особливо стрептококова інфекція). Тому необхідно проводити своєчасне лікування.

7. Нирки не люблять холод. Небезпечно сидіти на чомусь холодному та вологому, на камені, на сирій землі. З цієї причини захворювання нирок часто виникають у туристів, альпіністів, рибалок, які ночують у холодних умовах. Небажано довго перебувати в холодній воді. Небезпечно взагалі, а в літньому віці особливо, в холодну пору року носити короткі куртки, жінкам — ходити в легких спідницях із тонкими колготками.

8. Небезпечним для нирок є безконтрольний прийом різних лікарських засобів, в першу чергу, протизапальних та знеболюючих, деяких антибіотиків.

Дотримання  цих простих правил дозволить на довгі роки зберегти здоров’я.

Джерело: https://bit.ly/3J2ncIm

В період воєнного стану надзвичайно актуальними постають питання збереження здоров’я військовослужбовців як одного із чинників підвищення боєздатності військ та профілактики серед них інфекційних хвороб, у тому числі правця. Водночас існує великий ризик розвитку правця і серед населення.
Екстрена профілактика правця показана при:
– травмах з порушенням цілісності шкірних покривів та слизових
оболонок;
– опіках та відмороженнях (термічних, хімічних, радіаційних) другого, третього та четвертого ступеню;
– проникних пошкодженнях шлунково-кишкового тракту;
– пологах поза медичними закладами;
– гангрені або некрозі тканин будь-якого етапу, абсцесах;
– укусах тваринами;
– позагоспітальних абортах.
Важливо своєчасно провести екстрену профілактику правця, яка передбачає:
– первинну хірургічну обробку рани;
– створення імунологічного захисту.
Рекомендовані препарати, для екстреної імунопрофілактики правця:
АДП-М – адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів.
ППЛІ – протиправцевий людський імуноглобулін, який виготовляють з крові імунних людей. Одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць (МО).
Які терміни введення:
 АДП-М – не раніше 3-го та не пізніше 12-го дня після травми до 20 днів з моменту отримання травми.
 ППЛІ – імуноглобулін застосовують негайно для профілактики правця у дітей та дорослих замість конячої протиправцевої сироватки.
Спосіб застосування та дози:
 АДП-М – вводити глибоко внутрішньом’язово в ділянку дельтоподібного м’яза в кількості 0,5 мл (разова доза). Перед введенням ампулу ретельно струсити до одержання гомогенної суспензії.
 ППЛІ – вводять у дозі 250 МО внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідниці.

ПРИМІТКИ.
1. Повний курс імунізації АДП-М-анатоксином для дорослих складається з трьох щеплень по 0,5 мл кожне з інтервалом 4 тижні між 1 та 2 дозами та 6 місяців між 2 та 3 дозами, ревакцинація через рік, в подальшому
кожні 10 років.

2. Два щеплення за звичайною схемою імунізації (для дорослих та дітей) та одне щеплення при скороченій схемі імунізації для дорослих.
3. При ранах, що піддаються зараженню («інфікована рана»), вводять ППЛІ.

Коронавірус викликає низку змін в організмі, які також зачіпають і серцево-судинну систему. Порушення згортання крові спричиняє утворення мікротромбів, зміну жорсткості судинної стінки і є причиною підвищеного артеріального тиску – і це лише деякі наслідки вірусу COVID–19.
Особливо серйозно COVID–19 здатен вдарити по здоров’ю людей, що вже мають захворювання серця та судин. Хвороба може погіршити стабільний стан і спричинити кризу.
Є група інфекційних захворювань міокарду – так звані міокардити, причина яких криється у вірусній, бактеріальній, грибковій інфекціях чи токсинах. Механізм ураження серцевого м’язу пов’язаний із впливом патогенних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності на тканини серця. Також
пошкодження відбувається на тлі загальної реакції організму на запалення. Під час коронавірусної інфекції ризик ураження серця та серцево-судинної системи в цілому, безсумнівно, високий. Нерідко це приводить до серйозних наслідків, особливо при наявності хронічних серцево-судинних та ендокринних захворювань.
Не можна сказати, що проблеми з серцем та судинами виникають у всіх, хто переніс COVID–19. В першу чергу в групі ризику – люди с серцевими захворюваннями. У людей з такими хронічними захворюваннями, як ішемічна хвороба, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, надлишкова маса тіла – нерідко виникає підвищене тромбоутворення. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним ураженням судин можуть бути повторні інфаркти через мікротромбоз коронарних судин.
Якщо згусток крові потрапив у судини головного мозку, це може закінчитися інсультом. Якщо в легені – тромбоемболією чи інфарктом легень, в інші органи – їх ішемічним ураженням. Тому хворим з хронічними захворюваннями варто бути особливо уважними. Проте потрапити під удар можуть і ті пацієнти, які раніше не мали проблем з серцем та судинами. Тому необхідно стежити за тиском та пульсом, особливо
якщо після хвороби не вдається довго відновитися. Якщо є підвищена втома та втомлюваність, головні болі, а при звичних фізичних навантаженнях з’являються задишка і давлячий біль у серці, серцебиття, відчуття перебоїв, немає ритмічності пульсу – тоді варто звернутися до спеціаліста, щоб розібратися в причинах такого стану. Правильне відновлення після коронавірусу – не менш важливо, ніж грамотне лікування. Недуга довго може нагадувати про себе. Чим скоріше почнеться
реабілітація – тим швидше вдасться повернутися до звичного ритму життя. Після завершення гострого етапу хвороби зберігається слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну вночі, зниження пам’яті, різні відчуття у
серці. В кожному випадку потрібен індивідуальний підхід, свої аналізи та рекомендації. Якщо не вдається повернутися до звичного фізичного та емоційного стану, як до захворювання, – тоді слід розпочати відновлення організму. Особливу увагу в цьому випадку слід приділити фізичній активності за рахунок грамотно підібраних вправ і програм тренувань. Не будуть зайвими медичний масаж та фізіотерапевтичні процедури. Безумовно, підбирати відновний комплекс повинен лікар. Сьогодні методом профілактики вірусних інфекцій є вакцинація, а не вітаміни. Вітаміни не виявляють специфічного впливу на вірус. Вони відносяться до лікарських засобів, тому їх повинен призначати лікар після огляду, консультації і після здавання аналізів. Надлишковий прийом цих препаратів може привести до гіпервітамінозу, причому деякі з цих речовин у
великих кількостях стають отруйними.
Для зміцнення серця найкращий вітамін – це активний відпочинок, збалансоване харчування, режим сну, регулярне фізичне навантаження: прогулянки, лікувальна фізкультура, пробіжки, лижі та ковзани. Така фізкультура зміцнить імунітет та підніме настрій.

Список використаних джерел:

1. Батушкін В. В. Фактори смертності хворих на серцево-судинну патологію з коронавірусною інфекцією / В. В. Батушкін, Д. С. Дакалов // Кардиология: от науки к практике. – 2020. – № 1. – С. 91-107.
2. Коронавірусна (COVID) хвороба у дорослих із вродженою хворобою серця: позиційна стаття робочої групи ESC із питань вроджених вад серця та Міжнародного товариства із вроджених вад серця // Артеріальна гіпертензія = Артериальная гипертензия = Hypertension. – 2021. – Т. 14, № 1. – С. 48.
3. Осовська Н. Ю. Постковідні зміни в структурі серця й ефективність
вазодилатора Сиднофарм (результати власного дослідження) / Н. Ю. Осовська, Л. А. Олійник // Український медичний часопис. – 2021. – № 3. – С. 63-69.

4. Позиція Всеукраїнської асоціації кардіологів України щодо серцево-судинних захворювань під час пандемії COVID-19 // Український кардіологічний журнал. – 2020. – Том 27, № 2. – С. 9.
5. Свінцицький І. А. Серцево-судинні наслідки коронавірусної хвороби 2019: особливості клінічного перебігу, діагностики, лікування // Практикуючий лікар. – 2021. – № 2 спецвип. – С. 24-27.
6. Ткаченко Л. О. Потенційні впливи коронавірусів на серцево-судинну систему в умовах пандемії COVID-19 / Л. О. Ткаченко, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. – 2020. – № 2. – С. 5-17.
7. Частота виявлення порушень серцевого ритму в пацієнтів, які перенесли інфекцію COVID-19, за даними добового моніторування електрокардіограми /
В. О. Збітнєва [та ін.] // Запорож. мед. журн. – 2021. – Том 23, № 6. – С. 759-765.

Щороку в другий понеділок лютого –Міжнародний день боротьби з епілепсією. 2022 року подія випадає на 14 лютого. Епілепсія є неінфекційним хронічним захворюванням мозку, від якого страждає близько 50 млн людей по всьому світі. Ця хвороба характеризується періодичними нападами зі втратою свідомості і судомами.

Нині все ще існує поширений, але позбавлений наукової основи міф про те, що епілепсія є невиліковним захворюванням. Згідно зі світовою статистикою, застосування сучасних протиепілептичних препаратів допомагає знизити ймовірність виникнення нападів у 65% хворих! Таким чином, адекватна терапія, підібрана грамотним лікарем, і чітке виконання рекомендацій пацієнтом дозволяє запобігти як соціальних, так і медичних наслідків захворювання. Це в свою чергу дає можливість пацієнтам з епілепсією здобути освіту і роботу, створити сім’ю і мати дітей.

10 поширених міфів про епілепсію

Список літератури:

COVID-19 створив чимало загроз для людини. Одна з них – це загроза епідемії онкологічних захворювань. Світова медична спільнота не має права її ігнорувати. Забезпечення безперервної онкологічної допомоги в умовах боротьби з COVID-19 є для багатьох країн світу неймовірно складним завданням.

У наш час в світі припадає приблизно третина всіх випадків COVID-19 та пов’язаних з ними летальних випадків. Станом на 2021 рік у світі від онкологічних захворювань померло понад десять мільйонів чоловік. Це неприпустимо багато, якщо врахувати, що цих смертей можна було уникнути.

Пандемія COVID-19 багато в чому вплинула на ситуацію з онкологічними захворюваннями в світі. Часто це називають “смертельною взаємозалежністю”. Обмеження поїздок і величезне навантаження на системи охорони здоров’я, що зайняті боротьбою проти COVID-19, привели до перебоїв у наданні онкологічної допомоги у всьому світі. Це дається взнаки щодо шансів вилікуватися і вижити мільйонам хворих.

Деякі країни зіткнулися з дефіцитом препаратів для лікування раку. В багатьох країнах, навіть гарно забезпечених ресурсами, спостерігається значне зниження показників діагностики нових випадків. Висока вартість лікарських засобів та лікування створює проблеми навіть для країн з високим рівнем доходів.

Наслідки пандемії для ситуації з онкологічними захворюваннями в світі можна назвати катастрофічними. Лікарі своїми очима побачили реальні наслідки ігнорування проблеми неінфекційних захворювань, таких як рак.

Сьогодні світова медична спільнота повинна об’єднати зусилля для підвищення ефективності заходів по профілактиці та боротьби з онкологічними захворюваннями. І також допомогти особам, що формують політику, можливість приймати правильні рішення для ефективної протидії раку.

Ця концепція є одним з найважливіших елементів, спрямованих на просування ефективних підходів щодо охорони здоров’я громадян за допомогою спільних дій для покращення здоров’я.

Ефективні підходи передбачають п’ять елементів: профілактика, раннє виявлення, загальний доступ до діагностики та лікування, паліативна допомога і особлива увага до виявлених даних.

Онкологічній службі необхідні зміни на кожному етапі і заходи по боротьбі з раком. Це смілива і реалістична концепція. Медична спільнота  прагне до того, щоб рак перестав бути смертельною хворобою, і щоб смерть від онкологічних захворювань більше не вважалася звичайною, в порядку речей.

Насамперед, потрібно спрямувати зусилля на проблеми дитячого раку, раку шийки матки та раку молочної залози. Варто прагнути до зміцнення співробітництва і партнерства, посилення політичного лідерства, залучення молоді та громадянського суспільства до означених проблем.

Сьогодні можна з користю застосувати досвід пандемії COVID-19 та активізувати заходи щодо профілактики і боротьби з раком. На сьогоднішній день неможливо ліквідувати рак, проте можна зробити так, щоб він перестав призводити до смертельного результату.

 Використані джерела з фондів медичної бібліотеки:

Особливості імунологічної відповіді в онкологічних хворих на COVID-19 / О. К. Дуда [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2020. – Том 8, № 5/6. – С. 136-137.