Автор: Васюха Людмила Page 43 of 51

Вітамінна недостатність – захворювання, що виникає під час дефіциту вітамінів у їжі, а також якщо вітаміни, що надходять з їжею, не всмоктуються з кишечнику, або інтенсивно руйнуються в організмі. В залежності від ступеню вітамінної недостатності розрізняють авітамінози та гіповітамінози.

Авітамінози – тяжка форма вітамінної недостатності, що розвивається  при довгій відсутності вітамінів в їжі або порушенні їх засвоєння. Гиповітаміноз – захворювання, що виникає при неповному задоволенні потреб організму у вітамінах. З метою профілактики витамінної недостатності, потрібно знати причини її розвитку.

По-перше, низький вміст вітамінів у раціоні і неправильне харчування. Так, наприклад, відсутність в раціоні овочів, фруктів та ягід приводить до дефіциту в організмі вітамінів С і Р.

По-друге, недотримання правильних співвідношень між харчовими речовинами в раціоні (незбалансоване харчування). Наприклад, при дефіциті повноцінних білків у організмі виникає недостатність вітамінів С, А, В2, нікотинової та фолієвої кислот. Різке зниження в харчуванні жирів зменшує всмоктування із кишечника жиророзчинних вітамінів. При надлишку у харчуванні вуглеводів розвивається недостатність вітаміну В1.

Сезонні коливання вмісту вітамінів у харчових продуктах також впливають: так, в зимово-весняний період у овочах і фруктах знижується кількість вітаміну С, а в молочних продуктах та яйцах — витамінів А і D. Тому в зимово-весняний період, особливо в регіонах помірного й холодного клімату слід обирати практику профілактики гіповітамінозів, в тому числі, використовуючи полівітамінні препарати.

Якщо порушуються правила зберігання й кулінарної обробки продуктів. Наприклад, порушення правил холодної й теплової обробки овочів закінчується повним знищення аскорбінової кислоти (вітаміну С).

Некомпенсована підвищена потреба у вітамінах, що викликана особливостями праці та климату. Так, в умовах надзвичайно холодного клімату потреба у вітамінах підвищується на 30-60%. Важка фізична праця, нервово-психічне напруження також збільшують потребу організму у вітамінах.

Отже, знання причин розвитку того чи іншого виду вітамінної недостатності (гіповітамінозів) — основа їх профілактики и передумова для збільшення дози відповідних вітамінів.

Клінічні прояви гіповітамінозів з’являються не одразу, а після більш-менш тривалого дефіциту вітамінів в організмі. Розрізняють специфічні і неспецифічні ознаки гіповітамінозів. На початку захворювання з’являються неспецифічні ознаки: загальна слабкість, поганий апетит, підвищена дратівливість, погіршення сну тощо, які властиві багатьом захворюванням.

До специфічних ознак гіповітамінозів водносять: загальну сухість шкіри з легким відлущуванням (гіповітаміноз А, С, Р). Лискучий тип шкіри, дрібні, жовтуваті лусочки біля носогубних складок, носа, вух, (гіповітаміноз В2, B6, РР). Дрібні поверхневі крововиливи, особливо біля волосяних фолікул (гіповітаміноз С, Р). Потовщена сухувата шкіра, помережана неглибокими тріщинами, що надають їй мозаїчного вигляду, особливо біля ліктьових та колінних суглобів (гіповітаміноз А, РР).

Жовтувато-коричневе забарвлення шкіри, переважно в області вилиць, очних западин, надбрівних дуг (гіповітаміноз А, РР). Ламкість нігтів з утворенням зазубрених країв (гіповітаміноз А). Також синюшні губи (гіповітаміноз С, Р, РР), список можна продовжувати безкінечно.

При появі ознак вітамінної недостатності, слід негайно прийняти невідкладні заходи, щоб уникнути розвитку авітамінозу. Потрібно обов’язково звернутися до лікаря. Самолікування неприпустиме!

Завдання лікаря полягає в тому, щоб підтвердити діагноз гіповітамінозу і оцінити стан органів травлення, встановити захворювання, які можуть бути причиною вітамінної недостатності, або виявити інші причини розвитку вітамінного дефіциту. За необхідністю проводяться лабораторні дослідження з метою визначення характеру вітамінної недостатності.

Зрештою, тільки лікар зможе рекомендувати характер харчування й лікування. Лікар збере анамнез: що передувало й сприяло появі захворювання, чому виникла схильність до гіповітамінозу, особливості харчування й життєдіяльності, яка ще є симптоматика, дасть оцінку клінічній картині.

За статистикою до 70 % населення, в тому числі й діти, мають недостаток якогось вітаміну. На жаль, сьогодні мало хто звертається до лікаря з гіповітамінозом. Хоча самий достовірний спосіб з’язувати, якого саме вітаміну не вистачає — це лабораторні дослідження.

Неконтрольоване застосування лікарських засобів може сприяти досить швидкому розвитку гіпервітамінозів.

Список рекомендованої літератури

Hasret A. Вплив дотримання безглютенової дієти на дефіцит вітамінів і мікроелементів у хворих на целіакію // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 4. – С. 11-15.

Вплив вмісту вітамінів D i B12 на частоту стеатогепатозу в дітей із надмірною масою тіла та ожирінням / Civan H. Ayyildiz [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2020. – Т.16, № 3. – С. 40-45.

Григоровський В. В. Показники структурно-функціонального стану губчастої та компактної кістки та їх кореляція за експериментального глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу в умовах застосування вітамінів D та E // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2018. – № 1. – С. 15-26.

Корзун В. Морські водорості для лікування і профілактики мікроелементозів // Фармацевт практик. – 2018. – № 6. – С. 28-29.

Короб О. Роль вітамінів групи В у лікуванні нейропатії та нейропатичного болю // НейроNews. – 2018. – № 8. – С. 25-28.

Корост Я. В. Гіпергомоцистеїнемія: маркер дефіциту вітамінів групи В і незалежний фактор ризику розвитку серцево-судинних зазворювань = Гипергомоцистеинемия: маркер дефицита витаминов группы В и независимый фактор риска сердечно-сосудистых заболеваний / Я. В. Корост // Ліки України. – 2018. – № 1. – С. 33-36.

Пашковська Н. В. Підвищення ефективності лікування пацієнтів із метаболічним синдромом шляхом застосування комплексу селену та вітамінів Оксилік // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 3. – С. 53-58.

Поворознюк В. В. Вплив гіповітамінозу D на стан хворих до та після ендопротезування великих суглобів (огляд літератури) // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2019. – № 3. – С. 88-96.

Профілактика гіповітамінозів та гіпомікроелементозів у студентської молоді / Л. Б. Єльцова [и др.] // Довкілля та здоров’я. – 2018. – № 4. – С. 53-57.

Ровбуть Т. И. Критерии обоснованной витаминопрофилактики при хронической патологии у детей // Педиатрия. Восточная Европа. – 2020. – Том 8, № 2. – С. 227-238.

Статус вітамінів крові хворих на хронічну хворобу нирок II-V стадій / І. О. Дудар [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. – 2018. – № 2. – С. 29-33.

Статус вітамінів крові хворих на хронічну хворобу нирок II-V стадій / І. О. Дудар [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. – 2018. – № 2. – С. 29-33.

Струк Т. А. Безпека та ефективність вітамінно-мінеральних комплексів з точки зору взаємодії мікронутрієнтів: погляд лікаря-фармаколога та акушера-гінеколога // Здоровье женщины. – 2019. – № 4. – С. 19-22.

Товстолиткіна Н. Вітамін D – чи все так просто, як здається? // З турботою про жінку. – 2019. – № 3. – С. 52-54.

Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму встановлений у резолюції Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/62/139, що була прийнята 18 грудня 2007 р. Його відзначають щорічно 2 квітня.

У 1938 р. австрійський педіатр і психіатр Ганс Аспергер на одній зі своїх лекцій з дитячої психології почав використовувати термін, уведений швейцарським психіатром Ейгеном Блейлером. Саме Блейлеру належить сучасне поняття термінології аутизму.

Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку дозрівання синоптичних зв’язків в головному мозку зростаючого організму дитини. Цей розлад характеризується вираженим і всебічним дефіцитом спілкування і соціальної взаємодії, досить обмеженими інтересами, а також часто повторюваними діями. Гостроту цих ознак можна визначити вже у віці до трьох років. Захворювання має генетичний характер і його основні причини поки не відомі науці, однак своєчасна реабілітація дитини з ранніх років його життя дозволяє у багатьох випадках домогтися впевнених результатів у соціальній адаптації, що сприяє більш повноцінному життю.

Приблизно 60 % дітей, хворих на аутизм, котрі своєчасно пройшли лікування у віці 2-4 роки, в подальшому змогли успішно опанувати програму загальноосвітньої школи та досить непогано адаптуватися в суспільстві. Відомо, що 10 % аутичних дітей володіють видатними здібностями. У світовій науці є достатньо тому прикладів. Так, Ейнштейн у дитячому віці тримався відокремлено, не грався з однолітками, до 7 років нав’язливо повторював одні й ті самі речення, в 15 років покинув школу, впродовж усього життя не вмів організувати свій побут і добувати засоби для існування загальноприйнятим шляхом. Ньютон мав труднощі у спілкуванні, хоча добре викладав свої думки на папері. Серед відомих аутистів – Вінсент Ван Гог, Леонардо да Вінчі, Гаррі Труман, Авраам Лінкольн, Вуді Аллен, Боб Ділан і багато інших. Досягнувши значних успіхів у кар’єрному рості, вони залишалися суспільно та сімейно дезадаптованими у зв’язку з проблемами вербальної комунікації. Сьогодні таким людям можна допомогти незалежно від віку, але дуже вавжливою є рання діагностика. Отже, наведемо основні чинники, на які потрібно звернути увагу батькам:

• Дитина рідко встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб (наприклад, дивиться скоса на вас чи наче крізь вас).
• Виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу, ніж від неї сподіваються.
• Переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі.
• Не наслідує ігри інших дітей, поведінки батьків.
• Зовсім не виявляє зацікавлення до гри з однолітками.
• Дитина починала говорити, а потім перестала.
• Не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом.
• Розвиток мовлення дитини не відповідає її вікові.
• Механічно повторює почуті слова, наприклад, висловлювання з телепрограм. Повторює їх багаторазово.
• У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки.
• Повторює у відповідь останні слова, з якими до неї звертаються.
• Надмірно боїться різких звуків (наприклад, шуму порохотяга), часто затуляє при цьому долонями очі, вуха.
• Не хоче, щоби її торкалися, обіймали, гладили по голові.
• Має стереотипні рухи, наприклад, клацає пальцями, крутить головою, погойдується.
• Протестує проти змін у середовищі довкола неї чи в способі життя (наприклад, проти зміни меблів у помешканні чи зміни маршруту, яким ходить у садочок).
• Надмірно захоплюється числами, датами, поодинокими предметами, однією темою. Їй подобається крутитися на місці, або ж вона захоплюється предметами, що крутяться.
• Має обмежене коло уподобань, наприклад, бавиться лише одним (часто незвичним) предметом, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п.
• Дитину важко зупинити в її повторюванні стереотипних дій чи фраз, відвернути її увагу на щось інше.
• Прив’язується до незвичних речей, любить бавитися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям і т.п.
• Потребує точного дотримування встановлених ритуалів, різко реагує на будь-які зміни (наприклад, наполегливо вимагає дотримуватися однакової послідовності дій, купуючи щось у крамниці, або ж їсти лише з певного посуду, вдягатися тільки у такий, а не інший одяг, ходити постійно тією самою дорогою і т.п.).

Будьте пильними і будьте здорові!

Список літератури:

1. Акішина С. В.  “Діти дощу” : [особливі люди – аутисти] / С. В. Акішина // Початкове навчання та виховання. – 2012. – № 16/18. – С. 60–61.
2. Астапов В. М.  Понятие синдрома раннего детского аутизма / В. М. Астапов // Введение в дефектологию с основами нейро- и патопсихологии : учебное пособие для слушателей спецфак. по переподготовке работников народного образования по направлению “Психология” / В. М. Астапов. – Москва : Международная педагогическая академия, 1994. – С. 114–116.
3. Астапов В. М.  Психологические особенности аутичного ребенка / В. М. Астапов // Введение в дефектологию с основами нейро- и патопсихологии : учебное пособие для слушателей спецфак. по переподготовке работников народного образования по направлению “Психология” / В. М. Астапов. – Москва : Международная педагогическая академия, 1994. – С. 116–119.
4. Аутизм: без майбутнього чи все-таки… / підгот. Наталя Плохотнюк // Голос України. – 2012. – 16 жовт. (№ 194). – С. 14.
5. Балабан М.  Як навчати “дитину дощу” : [діти-аутисти] / Марина Балабан // Освіта України. – 2014. – 12 трав. (№ 17/18). – С. 13.
6. Білик Т. П.  Соціальна адаптація дітей з розладом аутистичного спектру : колективний міні-проект / Білик Тетяна Петрівна // Нива знань. – 2018. – № 4. – С. 55–58.
7. Болденкова Ю. В.  Ігрова діяльність в корекційній роботі з дітьми-аутистам / Ю. В. Болденкова // Педагогіка здоров’я. – 2012. – С. 352–353. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами : навчально-методичний посібник : у 9 кн. Кн. 8. Дитина з аутизмом / А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко, Т. В. Сак [та ін.] ; за заг. ред. А. А. Колупаєвої. – Київ : Літопис–ХХ, 2010. – 38 с. – (Інклюзивна освіта).
9. Скрипник Т. В.  Методика дослідження психічних процесів у дошкільників з аутизмом : методичні рекомендації / Т. В. Скрипник. – Київ : Пед. думка, 2008. – 72 с.
10. Скрипник Т. В.  Моделювання шкільної ситуації як засіб підготовки до навчання дітей з аутизмом : науково-методичний посібник / Т. В. Скрипник ; Ін-т спеціальної педагогіки АПН України. – Київ : Пед. думка, 2008. – 104 с.
11. Сухіна І.  Психологічна модель раннього втручання для дітей з аутизмом : посібник / І. Сухіна, І. Риндер, Т. Скрипник ; Інститут спеціальної педагогіки НАПН України ; за ред. І. В. Сухіної. – Київ ; Чернівці : Букрек, 2017. – 192 с.
12. Яковлева Л. М.  Психологічний супровід дітей-аутистів / Л. М. Яковлева. – Київ : Редакції загальнопед. газет, 2013. – 120 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).

Гази та метеоризм – поширені проблеми з травленням, які часто виникають через розлади шлунка, харчову алергію або серйозніші проблеми.

Вони не є хворобою самі по собі, але можуть бути настільки частими, що хворий змушений звернутися до лікаря, тому що не в змозі контролювати симптоми або через те, що вони постійно ставлять його у незручне становище.

Гази породжують конкретні різновиди бактерій, які живуть у кишківнику. Вони, як правило, складаються з водню, вуглекислого газу та метану, що викликає запах, і можуть також містити сірку.

Коли кишківник здоровий, газів дуже мало, і їх зазвичай легко вивести. Але коли ви страждаєте на проблеми з травленням, скупчення бактерій у кишківнику може спричиняти жахливий запах і врешті-решт стає настільки серйозним, що викликає стрес у соціальних ситуаціях.

Цілком нормально страждати від цієї проблеми, але це може бути дуже неприємно. Ось чому в сьогоднішній статті ми хочемо поділитися 6 домашніми засобами, які можуть допомогти в лікуванні газів і метеоризму.

Чим лікувати метеоризм? Засіб від метеоризму з імбиром

Корінь імбиру використовували протягом багатьох століть, щоб контролювати розлад шлунка, зменшувати запалення й усувати гази.

Як його споживати?

Для того, щоб уникнути метеоризм після їжі, пожуйте шматок сирого кореня імбиру перед їжею.

Але найкращий спосіб скористатися його численними лікувальними властивостями – приготувати імбирний чай.

Інгредієнти

• 4 скибочки свіжого кореня імбиру
• 1 склянка води (250 мл)

Приготування

• Доведіть воду до кипіння і додайте шматочки кореня імбиру.
• Залишіть варитися на повільному вогні протягом п’яти хвилин.
• Дайте чаю трохи охолонути, процідіть рідину і пийте 2-3 рази на день.

Засіб від метеоризму з часником

Часник допомагає у травленні й бореться із запаленням, що допомагає запобігти газам і розладам кишківника.

Найкращий варіант – з’їсти сирий часник і отримати 100% вигоду від його властивостей.

Як його споживати?

• Подрібніть кілька зубчиків часнику, поки не утвориться паста, змішайте з невеликою кількістю чорного перцю і насіння кмину, залийте склянкою гарячої води.
• Процідіть рідину, дайте їй охолонути, пийте 2-3 рази на день.

Засіб від метеоризму з насінням кропу

Кріп є ідеальною травою для лікування запалення в черевній порожнині, викликаного скупченням газів у кишківнику.

Як його споживати?

• Додайте столову ложку насіння кропу (10 г) до чашки гарячої води. Варіть протягом п’яти хвилин, потім процідіть і пийте рідину.

Інший варіант: підсмажте 5 столових ложок насіння кропу (50 г), подрібніть і змішайте насіння з 5 столовими ложками цукру і насінням подорожника. Споживайте цю суміш вранці та ввечері.

Засіб від метеоризму з корицею

Антибіотичні та противірусні властивості кориці допомагають усунути бактерії, які викликають накопичення газів і жахливий запах.

Як її споживати?

Ви можете додавати мелену корицю до десертів, коктейлів тощо.

Однак найкращий спосіб отримати вигоду з кориці – приготувати чай.

Інгредієнти

• 3 палички кориці
• 1 склянка води (250 мл)

Приготування

• Покладіть палички кориці в каструлю з водою. Доведіть суміш до кипіння і відразу ж зніміть з вогню.
• Нехай суміш настоїться стільки, скільки потрібно. Пийте одну чашку на день.

Запобіжні заходи

Не пийте чай з корицею, якщо у вас виразка або гастрит, оскільки це може викликати погіршення симптомів.

Також слід уникати чаю з корицею, якщо ви вагітні або приймаєте певні ліки.

Засіб від метеоризму з м’ятою

М’ята є однією з найважливіших природних трав, вона знімає безліч проблем з травленням, у тому числі гази й метеоризм.

Як її споживати?

Рекомендуємо пожувати свіже листя м’яти при перших ознаках газів або розладу шлунка.

Однак для досягнення найкращих результатів, необхідно приготувати чай і підсолодити його медом.

Інгредієнти

• свіже листя м’яти
• 1 склянка води (250 мл)
• 1 чайна ложка меду (7,5 г)

Приготування

• Доведіть воду до кипіння, додайте листя м’яти та прокип’ятіть протягом п’яти хвилин.
• Процідіть рідину і додайте чайну ложку меду, щоб підсолодити.

Засіб від метеоризму з харчовою содою і лимоном

Поєднання харчової соди та лимонного соку є ефективним способом усунення газів і зменшення інших симптомів поганого травлення, таких як печія і запалення.

Як його споживати?

Ви можете легко зробити шипучий напій, поєднавши ці два інгредієнти.

Інгредієнти

• сік одного лимона
• 1/2 чайної ложки харчової соди
• 1/2 склянки води (100 мл)

Приготування

Ретельно перемішайте всі інгредієнти та пийте одразу.

Список рекомендованої літератури:

1. «Революція» в животі відміняється! Як боротися зі здуттям і спазмами в животі від споживання великої кількості сирих овочів і фруктів? // Фармацевт практик. – 2016. – № 7/8. – С. 48.
2. Agrawal A. Здуття живота при функціональних шлунково-кишкових захворюваннях – епідеміологія і можливі механізми / A. Agrawal, P. J. Whorwell // Медицина світу (Львів). – 2008. – № 8. – С. 68-73.
3. Белоусова, О. Метеоризм у детей и подростков (функциональное гастроинтестинальное расстройство или симптом органической патологии) / О. Белоусова // З турботою про дитину. – 2018. – № 3. – С. 6-10.
4. Квашніна Л. В. Функціональний метеоризм у дітей / Л. В. Квашніна, В. П. Родіонов // Перинатологія та педіатрія. – 2009. – № 1. – С. 89-91.
5. Коваленко А. А. Метеоризм: норма и патология / А.А. Коваленко, Т.В. Гасилина, С.В. Бельмер // Лечащий врач : журнал для практикующего врача. – 2008. – №2. – С. 38-42.
6. Марушко Ю. В. Можливості корекції функціональних порушень травного каналу у дітей / Ю.В. Марушко // Современная педиатрия. – 2008. – № 1. – С. 63-66.
7. Махов В. Метеоризм: от патогенеза к лечению / В. Махов, А. Соколова // Врач. – 2010. – № 3. – С. 20-24.
8. Минушкин О. Н. Функциональные расстройства кишечника и желчевыводящих путей. Лечебные подходы, выбор спазмолитика / О. Н. Минушкин // Лечащий Врач. – 2012. – № 2. – С. 64-67.
9. Патогенетические подходы в лечении синдрома раздраженного кишечника / Н. А. Агафонова [и др.] // Лечащий Врач. – 2011. – № 7. – С. 10-14.
10. Сучасні підходи до корекції метеоризму в дітей раннього віку / О. Г. Шадрін [та ін.] // Здоровье ребенка. – 2018. – Т. 13, № 2. – С. 38-45.
11. Ткач С. М. Симптоматические подходы к лечению абдоминальной боли и метеоризма при синдроме раздраженной кишки / С. М. Ткач // Участковый врач. – 2018. – № 2/3. – С. 15-21.
12. Ткач С. М. Симптоматические подходы к лечению абдоминальной боли и метеоризма при синдроме раздраженной кишки / С. М. Ткач // Участковый врач. – 2018. – № 2/3.
13. Усатий І. Метеоризм і його лікування / І. Усатий // Медична сестра : Професійне видання для мед. сестри, акушерки та фельдшера. – 2008. – № 3. – С. 18-20.

Джерело: https://cutt.ly/BcwKKHe

День нефролога  відзначають 27 березня. Нефрологія, як окрема медична спеціальність, відокремилася порівняно з іншими спеціальностями терапевтичного профілю  набагато  пізніше, а саме в 60-х роках 20 століття.

Нефрологія – це наука про  будову та діяльність нирок, їх хвороби,  діагностику, профілактику та лікування.

Сучасна нефрологія є результатом інтеграції різних медичних спеціальностей на новому рівні. Нефрологію неможливо уявити без участі в діагностичному та лікувальному процесах спеціалістів-рентгенологів, радіологів, морфологів, лабораторної служби.

До компетенції нефрологів належать такі захворювання: гломерулонефрит, пієлонефрит, амілоїдоз нирок,  нефропатія вагітних, природжені та спадкові хвороби нирок, ураження їх при отруєннях ( професійних, медикаментозних, побутових), при різних захворюваннях ( гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, хвороби крові ), після радіоактивного опромінення, а також хронічна недостатність нирок, стан після пересадки нирки. В діагностичних аспектах нефрологи обстежують хворих з підвищеним артеріальним тиском різного походження. Лікуванням гострої ниркової недостатності займаються реаніматологи, але майже завжди при активній участі нефрологів.

У зв’язку з цим нефролог повинен бути глибоко обізнаним у суміжних спеціальностях, працювати в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, насамперед – з урологами. педіатрами, акушерами-гінекологами, дерматологами, ревматологами, токсикологами, інфекціоністами та ін.

Формування нефрології як окремої галузі визначається не так частотою недуг нирок, як захворюваністю на них осіб переважно молодого віку. З виділенням нефрології поглибилися знання про давно відомі хвороби нирок, відкрито нові захворювання.

Нирки – парний орган, розташований на задній стінці черевної порожнини по обидва боки хребта. Права нирка трохи менша за ліву, розташована дещо нижче.

Діяльність нирок залежить від кількості прийнятої рідини, фізичного навантаження, температури повітря, барометричного тиску. Вона тісно пов’язана з діяльністю органів травлення, серцево-судинної системи, шкіри. Цей зв’язок особливо помітний при порушенні функцій нирок, коли відхилення  різних органів та систем стають особливо помітними.

Хвороби нирок супроводять у хворого  набряки,  біль у поперековій ділянці, зміну частоти сечовипускання та кольору сечі.

При лікувальному харчуванні хворих на нирки дуже важливо дозувати рідину, кухонну сіль та білок.

Рідини треба споживати менше при схильності до її затримки, наявності набряків. Кількість білка, тобто вживання м’яса, риби значно зменшують, коли  знижується виділення нирками продуктів його розпаду.

У профілактиці недуг нирок виділяють 3 основні завдання: запобігання гострим хворобам; переходу гострих хвороб у хронічні; запобігання прогресуванню хронічних хвороб нирок, сприяння його сповільненню та стабілізації процесів.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

Аналіз результатів та прогноз діяльності ДУ “Інститут нефрології НАМН України” / М. О. Колесник [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. – 2019. – № 3. – С. 3–16.

Иванов Д. Д. Нефрология “под микроскопом”. Фитотерапия и заболевания почек // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1, № 6. – С. 94–95.

Иванов Д. Д. Нефрология «под микроскопом». Функциональный почечный резерв // Український медичний часопис. – 2018. – Т. 1, № 3. – С. 68–69.

Іванов Д. Д. Нефрологія в практиці сімейного лікаря: навч.–метод. посіб. – Донецьк: Вид. Заславсьий О.Ю., 2012. – 400 с.

Кушніренко С. В. Хронічна хвороба нирок і гіперурикемія // Ліки України. – 2020. – № 3. – С. 30–34.

Морфологічна класифікація хвороб нирок (для нефрологічної практики) / В. М. Непомнящий [та ін.] // Український журнал нефрології та діалізу. – 2018. – № 1. – С. 6–23.

Нефрология / сост. А. С. Дементьев [и др.]. – Москва: ГЭОТАР–Медиа, 2018. – 224 с. – (Стандарты медицинской помощи).

Осадчий О. Захворювання нирок і хронічна серцева недостатність: клінічні аспекти // Український медичний часопис. – 2019. – Т. 1, № 3. – С. 29–32.

Основи внутрішньої медицини (кардіологія, ревматологія, нефрологія): посібник для студентів 5–го курсу / Р. Р. Коморовський, У. С. Слаба; за ред. С. І. Сміян. – 2–ге вид., випр. і допов. – Тернопіль : ТДМУ “Укрмедкнига”, 2016. – 398 с.

Посадова інструкція лікаря–нефролога / підгот. О. Клименко // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 7. – С. 66–74.

Посадова інструкція лікаря–нефролога дитячого / підгот. О. Клименко // Практика управління медичним закладом. – 2020. – № 7. – С. 75–83.

Снєгірьов П. Наука – практиці: від вартості медичної послуги до актуальних проблем нефрології // Український медичний часопис. – 2019. – Т. 2, № 1. – С. 3–8.

Трухан Д. И. Нефрология. Эндокринология. Гематология: учебное пособие / Д. И. Трухан, И. А. Викторова. – Санкт–Петербург : СпецЛит, 2017. – 253 с.

Царик І. О. Фенотипи діабетичної хвороби нирок (Огляд літератури та власні дані) // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 3. – С. 99–105.

Час, події, люди: зб. матеріалів, присвяч. 50–річчю Харківського обл. клінічного центру ім. В.І. Шаповала / В. М. Лісовий [та ін.].; Харківський нац. мед. ун–т ННВК “Урологія і нефрологія”. – Харків: ХНМУ, 2018. – 464 с.