Автор: Васюха Людмила Page 34 of 38

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, небезпечне для життя. Вона має перебіг у вигляді гострого запалення верхніх дихальних шляхів, переважно ротоглотки – 90% ураження, а також носа, шкіри в місцях її ураження, очей і статевих органів. Основну загрозу, однак, представляє не запалення, а отруєння токсином, який виробляє бактерія Corynebacterium diphtheria – збудник захворювання.

Особливу небезпеку представляє токсин, до якого чутливі практично всі органи людського організму, та найбільше всього – серце, нирки, наднирники, нервова система. Отрута блокує синтез білку в клітинах, через що розвиваються небезпечні функціональні і структурні зміни, що приводять до летального наслідку. Токсин діє як локально, так і системно, якщо потрапляє у кров і лімфу. У тяжких випадках він може спровокувати міокардит або периферійну невропатію, та найчастіше через скупчення мертвих тканин у горлі та мигдаликах у хворого порушується дихання.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом від хворих на дифтерію або від здорових носіїв інфекції, значно рідше – через предмети побуту. Найбільш вразливими до інфекції є діти 3-7 років, проте в останні роки збільшилась захворюваність серед підлітків і дорослих.

Здорові носії патогенних бактерій менш заразні, проте відсутність у них будь-яких зовнішніх ознак їх стану не дозволяє контролювати розповсюдження ними інфекції. Адже виявити таких носіїв можливо тільки випадково під час масових диспансерних обстежень. В результаті більшість випадків зараження дифтерією зумовлено контактом зі здоровими носіями дифтерійної палички. Однак заразність на дифтерію не така висока, як наприклад, на кір. Із десяти чоловік, що контактували з хворим, інфікуватися можуть тільки один-два.

Інкубаційний період складає від 2 до 10 діб.

Дифтерія зазвичай починається з невеликого підвищення температури, незначної хворобливості при ковтанні, почервоніння і набряклості мигдаликів, формуванню на них специфічного плівчастого нальоту. Також збільшуються шийні лімфовузли. Колір плівок на мигдаликах – спочатку білий, а потім за декілька днів – сірий або жовтувато-сірий. Приблизно через тиждень захворювання або закінчується одужанням (легка форма трапляється у щеплених людей), або переходить у тяжку токсичну форму, зумовлену системною дією дифтерійного токсину.

Токсична форма дифтерії має дуже тяжкий перебіг. Вона характеризується високою температурою тіла (39-41°С), сильними головними болями, сонливістю, апатією. Шкіра стає блідою, в роті сухість. У дітей можливе багаторазове блювання і біль у животі. Набряк мигдаликів стає різко вираженим і може привести до повного закриття входу у ротоглотку. Дихання ускладнюється, змінюється голос. Шия також набрякає. Хворий може втрачати свідомість, спостерігаються судоми.

У разі появи характерного нальоту на мигдаликах проводиться лабораторна діагностика. Це робиться для виключення інших діагнозів, симптоми яких дуже схожі на дифтерійні: наприклад, ангіни різної етіології, інфекційний мононуклеоз, гострий ларинготрахеїт, різні абсцеси тощо.

Профілактика дифтерії полягає у щепленні. І це єдиний спосіб запобігти дифтерії, хоча і він не дає 100% гарантії того, що хвороба не повернеться. Людина може захворіти повторно, оскільки сформований імунітет нестійкий. Вакцина від дифтерії дозволяє організму створити антитоксичний імунітет, що не дасть хворобі перейти у більш тяжку форму. Після вакцинації імунітет сформується протягом місяця. Для попередження епідемій необхідно, щоб рівень колективного імунітету сягав 95-98%.

Вакцина проти дифтерії на сьогодні вважається безпечною. Легкі побічні ефекти у вигляді почервоніння, головного болю, незначного підвищення температури з’являються у невеликого числа людей. Глибока алергійна реакція – явище вкрай рідке. Антидифтерійна вакцина настільки вдосконалилася, що нею вакцинують недоношених діток.

Для покращення епідемічної ситуації керівництво органів охорони здоров’я повинно тримати ситуацію під контролем і в разі чого охопити населення щепленнями у осередку розповсюдження дифтерії.

Список рекомендованої літератури

Анастасій І. А. Особливості перебігу дифтерії в сучасних умовах // Актуальная инфектология. – 2017. – № 1. – С. 17-19.

Анчишкін А. Дифтерія – забута інфекція. Чи забута? / А. Анчишкін // Участковый врач. – 2017. – N 8/9. – С. 36-38.

Демецька О. У зоні особливої уваги: дифтерія // Фармацевт практик. – 2019. – № 11. – С. 18-20

Епідситуація з дифтерії та правця в Україні та можливі тенденції її розвитку / О. І. Мотика [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2018. – Том 6, N 5. – С. 89-90.

Крамарьов С. О. Ретроспективний аналіз історій хвороб дітей із дифтерією за період 1992-1999 років // Актуальна інфектологія. – 2018. – Том 6, N 4. – С. 45-50.

Малюга В. Чи може повернутись дифтерія? // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2018. – № 1. – С. 23-28

Особливості інтерналізації дифтерійного токсину резистентними та чутливими клітинами / К. Ю. Манойлов [та ін.] // Цитология и генетика. – 2018. – Том 52, N 5. – С. 41-50

Плаксивий О. Г. Дифтерія // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2018. – N 3. – С. 79-86

Ревенко Г. О. Імунна відповідь дорослих людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, на введення дифтерійного та правцевого анатоксинів (огляд літератури) // Актуальна інфектологія. – 2018. – Том 6, N 1. – С. 21-25.

Ревенко Г. О. Рівень імунологічного захисту проти дифтерії населення Дніпропетровської області // Актуальная инфектология. – 2016. – № 4. – С. 43-46.

Серологічний моніторинг антидифтерійного імунітету населення Дніпропетровської області / О. П. Штепа [та ін.] // Актуальна інфектологія. – 2019. – Том 7, N 5. – С. 131

4 лютого 2000 року на Всесвітньому саміті проти раку було запропоновано відзначати Всесвітній день боротьби проти раку як складову частину Всесвітньої протиракової кампанії, яку запропонувала Паризька хартія. Міжнародний протираковий союз (UICC) сприяв ініціативі та до 2005 року отримав підтримку від різних партнерів та організацій, а також Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та МАГАТЕ.

З 2006 року 4 лютого стало офіційним Днем боротьби з раком.

Основна мета цього дня– це нагадати суспільству про існування такої глобальної проблеми, як онкологічні захворювання, привернути увагу до неї, нагадати, наскільки поширений та небезпечний рак і що треба робити, щоб запобігти цій хворобі, а саме – активно впроваджувати у життя заходи щодо його профілактики та ранньої діагностики, лікування.

Цікаво, що існують різні символи, які допомагають привернути увагу до боротьби проти різних форм раку. Наприклад, рожева стрічка асоціюється з раком молочної залози, помаранчева – з онкологічними захворюваннями у дітей, жовта – саркомою, блакитна – раком яєчника.

На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти, орієнтуючись і дотримуючи елементарні норми здорової поведінки, такі як: огорожу доступу до куріння дітей, боротьба з курінням як таким; фізична активність; збалансована та здорова їжа; своєчасна вакцинація проти вірусів, які викликають рак печінки і шийки матки; утримання від тривалого перебування на сонці та в солярії; своєчасна діагностика і увага до власного здоров’я.

В Україні Міжнародний день боротьби проти раку відзначається досить широко. З нагоди цього Дня у лікувально-профілактичних закладах країни проводяться роз’яснювальні заходи щодо профілактики та ранньої діагностики раку, Дні відкритих дверей, на які запрошують провідних спеціалістів-онкологів, які проводять огляд населення, поширюється відповідна література.

Провідні онкологи запрошуються для участі у телевізійних та радіопередачах, під час яких нагадують про необхідність проходження профілактичних оглядів, роз’яснюють, що треба робити, щоб запобігти розвитку раку, і наскільки важлива рання діагностика. Нагадують, що має бути обов’язково включено до щорічного профілактичного обстеження: для жінок – відвідування гінеколога, мамолога, проходження мамографії, для чоловіків – уролога.

Ніхто не залишається байдужим у цей день до проблем раку. Проте, основною метою всіх заходів є те, щоб ніхто не залишався байдужим до цієї проблеми не лише у цей день, а і протягом всього року

Рак – узагальнена в побуті назва онкологічних захворювань. Назва походить від терміну «карцинома» (грец. kapkivoc – краб, рак), яку сформував Гіппократ. Виявивши зовнішню схожість пухлини з тілом краба, давньогрецький лікар використовував термін для позначення злоякісного новоутворення, що розвивається з епітеліальних клітин.

Злоякісні пухлини з’являються в організмі внаслідок порушення механізму ділення клітин (імунна система розпізнає їх як чужорідні). Пухлини можуть утворюватися у всіх тканинах та органах людського тіла. Ракові клітини поширюються кровоносним руслом і лімфотоком, утворюючи патологічні осередки (метастази) в місцях вторинної локалізації.

Небезпека для організму

Метастази мають здатність проростати в тканини органів, судин, нервів, спричиняти незворотні процеси, які призводять до летального результату. У разі відсутності лікування захворювання завжди закінчується смертю.

Рак не має негативної симптоматики на ранніх стадіях, тому вчасно виявлені ознаки захворювання можуть врятувати життя. У разі виражених симптомах раку (III-IV стадії хвороби) пухлини важко піддаються лікуванню, проте рання діагностика дозволяє вилікувати більшість видів онкології або досягти тривалої ремісії.

Фактори, що провокують розвиток раку

Фактори, що сприяють появі онкологічних захворювань, діляться на дві групи – спадкові і зовнішні. За даними офіційної медичної статистики, 70-90% мутацій у клітинах спровоковані неправильним способом життя і несприятливим ​​навколишнім середовищем:

• куріння;
• зловживання алкоголем;
• неправильне харчування;
• іонізуюче випромінювання;
• спадкова схильність;
• екологічні проблеми;
• споживання деяких БАДів (біологічно активних добавок);
• малорухливий спосіб життя;
• травми.

Існують також форми раку вірусної природи. Онковіруси – мікроорганізми, що вражають певний тип клітин і стимулюють запуск механізму патологічної трансформації тканин. Рак найчастіше виявляють у людей поважного віку, хоча в останні роки фахівці фіксують тенденція до омолодження хвороби.

Загальні ознаки онкології

Прояви онкології різноманітні й багатопланові через широку варіабельність пухлин, особливості організму людини, стадію і локалізацію захворювання. Тому онкологи ретельно вивчають усі симптоми, що сприяють вчасній діагностиці та ефективній методиці лікування.

До загальних (неспецифічних) ознак онкології зараховують низку симптомів, які наявні в інших видах захворювань. На появу і розвиток пухлини можуть вказувати:

• загальне погіршення стану;
• зниження імунітету;
• анемія;
• зміна стану шкіри;
• підвищене потовиділення;
• різка втрата ваги;
• зміни в роботі травного тракту.

Загальне погіршення самопочуття виражається в прогресивній слабкості, сонливості, зниженні працездатності, довготривалій апатії. Якщо на тлі вище зазначених ознак відбувається зменшення маси тіла, порушення травлення, локалізований біль або субфебрильна температура, потрібно терміново звернутися до лікаря.

До проявів порушень роботи органів травлення належать: діарея (пронос), констипація (запор), диспепсія (розлад шлунка), печія, нудота, метеоризм, труднощі при ковтанні, неприємні відчуття в епігастральній ділянці.

Непрямими симптомами онкології вважають: рясне потовиділення, озноб, гарячковий стан (останні ознаки часто спостерігаються при злоякісних новоутвореннях в кровотворних органах). Волосся стає тьмяним, шкіра блідне і набуває землистого або жовтуватого відтінку в зв’язку з токсичним ураженням печінки, порушенням роботи шлунково-кишкового тракту і кровоносної системи.

Місцеві ознаки онкології

Перші ознаки раку бувають різними (в залежності від виду пухлини і місця локалізації). Найлегше помітити новоутворення на шкірі (з’являються кровоточиві ранки, незагойні виразки, змінюється зовнішній вигляд родимок). Також можна самостійно виявити пухлину в молочній залозі або лімфовузлах – ущільнення, вузлик або горбик легко промацується при пальпації. Зокрема, варто звернути увагу на:

• осиплість голосу;
• хрипоту і кашель без застуди (загрозлива ознака захворювання – кашель з кров’ю);
• кровотечі (носові, шлункові, маткові, з прямої кишки).

На останніх стадіях захворювання з’являються виражені ознаки онкології – сильний біль з чіткою або розмитою локалізацією (в залежності від ступеня тяжкості ураження нервових волокон), психологічні розлади, супутні інфекції, різноманітні запалення.

Що робити, якщо виникли підозри на захворювання?

У разі наявності перших симптомів раку необхідно терміново звернутися до онколога. Регулярні профілактичні огляди дозволяють розпізнати захворювання на ранніх стадіях. Насамперед потрібно зробити мамографію і флюорографію. У разі виявлення ознак захворювання шлунково-кишкового тракту лікар призначить кольпоскопію, фіброгастроскопію.

Після появи шкірних новоутворень не відкладайте візит до дерматолога, маткових кровотечах – до гінеколога, болю в шлунку – до гастроентеролога, осиплості голосу – до ЛОРа. У разі необхідності лікар випише направлення в онкологічну клініку для поглибленого обстеження. Для точного діагностування застосовують:

• ультразвукове дослідження (УЗД);
• магнітно-резонансна томографія (МРТ);
• контрастна томографія (КТ);
• фіброгастроскопія (ФГС);
• біопсія;
• гістологічні дослідження.

Використана література:

1. Бережная Н. М. Иммунология злокачественного роста / Н. М. Бережная. –  Київ: Наукова думка. 2005. – 792 с.
2. Галайчук І. Й. Клінічна онкологія / І. Й. Галайчук. − Тернопіль: Укрмедкнига, 2003 − 274 с.
3. Давыдов М. И. Новые подходы в комбинированном лечении рака / М. И. Давыдов. – М.: Медицина, 2003. –219 с.
4. Онкологія: підручник / Ю. В. Думанський, А. I. Шевченко, I. Й. Галайчук, …та ін. ; за ред. Г. В. Бондаря, А. I. Шевченка, I. Й. Галайчука. — 2-е вид., переробл. та допов. — K. : ВСВ «Медицина», 2019. — 520 с.
5. Рак в Україні: захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби /За ред. С. О. Шалімова. Бюлетень національного канцер-реєстру України. ( дивитися щорічні №№ бюлетенів )