18 лютого проводиться Міжнародний день синдрому Аспергера. Ці лютневі
заходи у другій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Міжнародний день синдрому Аспергера відзначають з 2007 року, щоб
підвищити обізнаність суспільства про цю групу людей та їхні потреби. Цей
день збігається з річницею від дня народження австрійського педіатра Ганса
Аспергера (18 лютого 1906 – 21 жовтня 1980), який вперше описав цей синдром.
Синдром Аспергера – це один з різновидів аутизму, неврологічне
порушення, що викликає значні труднощі в розвитку людини. Він зустрічається
у 3 – 7 осіб на кожну тисячу в світі. Однак точні причини його виникнення досі
залишаються невідомими.
Синдром Аспергера часто вважається високо функціональною формою
аутизму. За статистикою виникає у 23 – 24 з 10 тис. дітей. Зазвичай перші
симптоми розладу стають помітними у віці 2 – 3 років. Для синдрому Аспергера
характерні чотири симптоми, які по – різному проявляються в поведінці людини:
труднощі з соціальною взаємодією, поведінка, яка повторюється, затяте
слідування власним думкам і зосередженість на певних правилах та діях. Відомо,
що причиною багатьох симптомів синдрому Аспергера є зміни в головному
мозку, але лікарі поки що не можуть конкретно визначити, що саме їх провокує.
До потенційних факторів, провокаторів синдрому, відносять генетичну
схильність і вплив токсинів навколишнього середовища – хімічні речовини,
віруси та інші.
Синдром Аспергера вважається менш тяжким розладом, ніж аутизм. Людям
з цим розладом часто властива висока функціональність, тобто відсутність
затримки мовних навичок і когнітивного розвитку. Вони мають нормальні і
розвинені інтелектуальні здібності. Серед відомих особистостей з синдромом
Аспергера один з найвидатніших президентів США Авраам Лінкольн,
генеральний директор Tesla Motors Ілон Маск і екологічна активістка Грета
Тунберг.
Цей синдром характеризується порушеннями в соціальній взаємодії,
спілкуванні та інтересах. Людина із синдромом Аспергера часто не може
правильно сприймати мову тіла чи інтонації голосу, а також стикається з
труднощами в встановленні дружніх стосунків. Вони не розуміють «неписаних»
соціальних правил, через що можуть інколи поводитися дивно або неприязно.
Попри ці труднощі, люди з синдромом Аспергера мають нормальний або
вищий за середній рівень інтелекту, а їхня зовнішність часто не відрізняється від
інших. Важливо пам’ятати, що їхня поведінка не є навмисною. Вона лише
відображає інший спосіб сприйняття і взаємодії зі світом.
Щоб виявити синдром Аспергера в дитинстві, слід звертати увагу на
розвиток дитини. У разі помітних особливостей у розвитку, порівняно з іншими
дітьми, необхідно звернутися до фахівця і звіритися з ключовими показниками,
як – то здатність розмовляти, соціальна взаємодія, вираз обличчя при розмові,
інтерес до спілкування з іншими, реакція на зміни, ступінь розвитку координації
рухів і моторики.
Пам’ятайте, що аутизм та інші більш легкі подібні розлади – це не хвороби в
класичному розумінні, а особливості розвитку дитини.
Цей день – нагадування про важливість розуміння, підтримки та прийняття
людей з синдромом Аспергера. Потрібно вчитися бачити їхні сильні сторони і
давати їм можливість реалізувати свій потенціал, адже вони можуть мати
унікальні таланти та здібності, які залишаються непоміченими через соціальні
бар’єри.
Зміна поглядів на синдром Аспергера може призвести до того, що в
майбутньому ми не лише розумітимемо, але й цінуватимемо людей з таким
діагнозом.
Дана інформація взята з фонду нашої бібліотеки, яка нараховує понад
100 000 книг, де можна отримати відповіді на медичні вузькогалузеві запитання.
Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:
1. Дедишин Л. Знати, щоб допомогти / Л. Дедишин // Фармацевт практик. –
2019. – №4. – С. 22 – 24.
2. Дитяча психіатрія: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. ІV рівня
акредитації / За ред. проф. Г. М. Кожиної. – К.: ВСВ «Медицина», 2014. –
376 С.
3. Учебное пособие по аутизму (для педиатров, родителей и всех
специалистов, работающих в этой области) / Фонд допомоги дітям з
синдромом аутизму «Дитина з майбутнім»; сост. Л. Ли; пер. с англ. А.
Дейнега. – Киев: Украинская медицинская миссия, 2013. – 43 С.
Залишити відповідь