Автор: Васюха Людмила Page 32 of 38

«Люди повинні знати, що саме через мозок, і тільки через мозок виникають наші радощі, задоволення, сміх та жарти, так само як наші прикрощі, біль, печалі та сльози. Завдяки мозку ми набуваємо мудрість і знання, бачимо та чуємо, відрізняємо потворне від прекрасного, погане від хорошого, смачне від пісного…»

Гіппократ

Гіппократ здогадався, що людський мозок є одним із найскладніших та найзагадковіших і водночас найдосконаліших творінь природи. У свій час Гіппократ та його сучасники й уявити не могли, як далеко ми просунемося у вивченні цього органу. Завдяки технологічним досягненням у нейровізуалізації, медицині, біології, психології і нейронауках в цілому ми змогли розгадати найважливіші таємниці його анатомії і функцій. Однак досі існують багато секретів і питань, на які поки що немає відповідей.

У всьому світі в рамках Всесвітнього тижня мозку (Brain awareness week) проходять заходи для спеціалістів та громадськості, які поширюють знання про діяльність мозку, про його функціонування, захворювання, особливості. В цілому тематика заходів охоплює всі напрямки сучасної неврології, нейрохірургії і психіатрії. Досвідчені фахівці у ці дні читають багато лекцій, проводять майстер–класи не тільки для медиків, біологів, психологів і психіатрів, а й для широкої аудиторії, для всіх бажаючих.

Ці заходи в рамках Brain awareness week проходять щорічно, починаючи з 1995 року. Ініціатором є Федерація європейських нейрофізіологічних громад (Federation of European Neuroscience Societies, FENS), та союз філантропів The Dana Foundation (Нью–Йорк, США). На сьогоднішній день кампанія має понад чотири тисячі партнерів у 99 країнах світу. Українська спільнота нейронаук приєдналася до Всесвітнього тижня мозку у 2010 році.

Підтримку Всесвітньому тижню мозку в Україні надає The Dana Foundation. Програмою передбачені щоденні лекції та майстер–класи від провідних нейровчених.

Головна мета цих днів, що проходять у всьому світі – популяризація знань про мозок і боротьба з розповсюдженням хвороб мозку і нервової системи. Актуальність полягає в тому, що одними із найголовніших причин смертності у всьому світі є серцево–судинні захворювання і захворювання нервової системи. Тиждень мозку триває тиждень, з 12 до 18 березня з майстер–класами і тренінгами. Участь беруть не тільки студенти медичних і біологічних факультетів, а взагалі усі бажаючі. Заходи розраховані також і для школярів. Метою є стимулювання інтересу школярів до сучасних проблем нейробіології, а саме:

1. Популяризація сучасних досягнень наук про мозок серед школярів і вчителів біології.
2. Формування наукового світогляду школярів і сприяння в усвідомленому вибори майбутньої професії.
3. Оцінка результатів самостійної наукової активності школярів у галузі вивчення мозку та заохочення авторів найкращих дослідних чи наукових робіт.

Популяризація наукових знань через розмову з професіоналами про складні проблеми важлива для формування наукового світогляду учнів та студентів, для протидії оманливим теоріям та уявам.

Ознайомчі лекції розповідають про мозок, його діяльність: як з ним правильно поводитися, щоб він якомога довше працював, як зберегти психічне та нервове здоров’я. Серед цікавих для молоді тем — чи варто вживати наркотики, на сьогодні це популярно серед молодих людей. Також лекції розповідають про те, як досліджується мозок, про сучасні методи його вивчення.

Актуальність досліджень мозку важко переоцінити, тому що за останні 20 років у світі значно зросла кількість таких тяжких захворювань, як хвороба Альцгеймера і хвороба Паркінсона. Почастішали інсульти — в Україні їх кількість в рази випереджає аналогічні показники в Європі та США. Те саме можна сказати про захворювання нервової системи.

Тобто, перед наукою стоїть багато викликів, і ми хочемо адекватно на них реагувати, оскільки наші лікарі щоденно приймають пацієнтів, спілкуються з людьми і розуміють ситуацію зсередини.

Також важливим завданням Тижня мозку є популяризація наукових знань серед населення. З цим у нас не все так добре, тому що рівень розуміння процесів, що відбуваються в організмі людини, знань про те, як потрібно поводитися зі своїм тілом, залишається низьким. Тому необхідно надавати людям наукову і достовірну інформацію.

Список рекомендованої літератури

Берсенев В. А. Сто мільярдів – у довічне користування. Як зберегти та відновити працездатність мозку / В. А. Берсенев. – К.: СМП “Аверс”, 2006. – 60 с.

Взрыв мозга // Рубежи здоровья. – 2017. – № 18. – С. 20–21.

Коваленко О. Головний мозок . Вища нервова діяльність. Клінічне дослідження вищих мозкових функцій // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2010. – № 4. – С. 10–15.

Коваленко О. Головний мозок. Кора головного мозку // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2010. – № 3. – С. 22–23.

Мозг: мышца, которую нужно тренировать. – Киев: ООО “Издательский дом “Здоровый образ жизни”, 2020. – 126 с. – (Библиотечка “ЗОЖ”: Предупреждение плюс Украина, приложение к газете “ЗОЖ”, №6, 2020 г.).

Мозг женщин стареет медленнее, чем мозг мужчин // Медичні аспекти здоров’я чоловіка. – 2019. – № 1. – С. 40.

Нейроинтерфейс и наш мозг / подгот. И. А. Евтушенко // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 6. – С. 111–112.

Нейроінтерфейс: мозок + комп’ютер // Фармацевт практик. – 2020. – № 12. – С. 8–10.

Сеченов И. М. Рефлексы головного мозга. Глава первая: Невольные движения = Reflexes of the brain. Chapter I: involuntary movements / И. М. Сеченов // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2017. – № 3/4. – С. 100–120.

Сеченов И. М. Рефлексы головного мозга. Глава вторая. Произвольные движения = Reflexes of the brain. Chapter II. Voluntary movements / И. М. Сеченов // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2018. – № 3/4. – С. 66–101.

Столяренко А. М. Функціональні особливості головного мозку та психофізіологічних реакцій у хворих на ігрову інтернет–залежність // Медична психологія = Медицинская психология. – 2018. – Том 13, № 4. – С. 8–11.

Чому після тривалої самотності важко повернутися до соціального життя? // Фармацевт практик. – 2018. – № 6. – С. 47.

Впродовж усього життя нас оточує світ, наповнений різними звуками. Одні приносять задоволення, інші умиротворення, треті – радісне збудження, четверті – чіпають до глибини душі. Є також звуки, що створюють огидну какофонію, що породжує суцільні негативні емоції. Але не кожен з нас може чути все це розмаїття завдяки наявності передбачених природою органів слуху. Проблеми в цій сфері є у багатьох, і значні. З даної причини Всесвітньою організацією охорони здоров’я було засновано знаменний день, покликаний звернути увагу громадськості на важливість збереження у людей функції вловлювати звуки. Свято носить назву Міжнародного дня охорони здоров’я вуха та слуху.

Згідно з прогнозами ВООЗ, в найближчі десятиліття кількість людей, що втратили слух, значно збільшиться в усьому світі. 

Від втрати слуху страждають люди, які чують гірше, ніж люди з нормальним слухом – поріг становить від 26 дБ і вище в обох вухах. Є декілька форм втрати слуху: легка, помірна, важка та глибока. Проблеми зі слухом можуть розвиватися в одному або обох вухах, бути вродженими або набутими. Глухота – це найважча форма втрати слуху, коли люди чують дуже мало або не чують взагалі.

Причини.

Вади слуху можуть розвиватися внаслідок деяких генетичних факторів, ускладнень під час пологів, а також в результаті інфекційних хвороб, хронічних вушних інфекцій, прийому певних лікарських засобів, впливу надмірного шуму та в процесі старіння.

Вроджені причини втрати слуху

Вроджені причини – це втрата слуху внаслідок спадкових та неспадкових генетичних факторів, а також ускладнень під час вагітності чи пологів, включно з такими:

• жінка хворіла на краснуху, сифіліс та деякі інші інфекційні захворювання під час вагітності;
• низька маса тіла дитини при народженні;
• асфіксія при народженні (недостатність кисню під час пологів);
• застосування деяких лікарських засобів під час вагітності (наприклад, аміноглікозидів, цитотоксичних препаратів, діуретиків тощо);
• важка форма неонатальної жовтяниці (жовтяниці новонароджених), яка може спричинити ураження слухового нерва немовляти.

 Набуті причини втрати слуху

Набуті причини можуть стати причиною погіршення слуху у будь-якому віці:

• інфекційні захворювання (менінгіт, кір, свинка);
• хронічна вушна інфекція (наприклад, хронічний середній отит є поширеною причиною втрати слуху серед дітей);
• скупчення ексудату (рідини) в вусі (середній отит);
• використання деяких лікарських засобів (наприклад, препаратів для лікування неонатальних інфекцій, малярії, мультирезистентного (стійкого до ліків) туберкульозу та онкологічних захворювань);
• травми голови або вуха;
• надмірний шум (наприклад, від обладнання на робочих місцях, вибухів);
• негативний вплив гучних звуків (наприклад, при використанні аудіо пристроїв, регулярному відвідуванні концертів, нічних клубів, спортивних заходів тощо);
• старіння;
• вушна сірка або сторонні предмети, що блокують зовнішній слуховий прохід.

 Профілактика

• вакцинація дітей згідно з календарем профілактичних щеплень (зокрема – щеплення від кору, менінгіту, краснухи та свинки);
• вакцинація дівчат підліткового віку та жінок репродуктивного віку проти краснухи;
• запобігання розвитку цитомегаловірусної інфекції у вагітних жінок, що передбачає дотримання правил гігієни, ранню діагностику та лікування інфекційних захворювань;
• вчасне виявлення середнього отиту у дітей, надання необхідної медичної допомоги або хірургічне втручання;
• відмова від застосування лікарських засобів, які можуть мати негативний вплив на слух, а при необхідності, застосування цих засобів тільки за призначенням та під контролем лікаря;
• рання діагностика вад слуху у новонароджених дітей, які належать до групи високого ризику (якщо у когось із членів сім’ї є вади слуху або дитина народилась з низькою масою тіла, асфіксією, жовтяницею або менінгітом), в разі потреби – призначення належного лікування;
• зменшення негативного впливу гучних звуків та шуму.

Використана література:

1. Нейман Л.В. «Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи».
2. Швецов А.Г. «Анатомия, физиология и патология органов слуха, зрения и речи». Великий Новгород, 2006г.
3. Шипицына Л.М. «Анатомия, физиология и патология органов слуха, речи и зрения». Москва, Академия, 2008г.
4. Петрова Н.Н. Проблемы профессиональной тугоухости.: Автореф. дисс. … д-ра мед. наук. – СПб., 2010. 48 с.
5. Сыраева Н.И. К вопросу о лечении хронической сенсоневральной тугоухости / Н.И. Сыраева, С.В. Мовергоз // Успехи совр. естествознания. / 2009. 9. 201.
6. Лопотко А.И. Общепатологические аспекты повреждения волосковых клеток спирального органа // Архив патологии. – 2004. 1. 44.
7. Шахова Е.Г. Новые подходы к лечению и профилактике сенсоневральной тугоухости: Автореф. дис. … д-ра мед. наук. / Е.Г. Шахова. – М.: 2008. – 29 с.
8. Красюк А.А. Коррекция психосоматических расстройств, обусловленных кохлеовестибулярными нарушениями. Материалы 3-го Международного конгресса. Восстановительная медицина и реабилитация. – 2006. -М., 2006. 114 с.
9. Золотова Т.В. Клинико-морфологические аспекты сенсоневральной тугоухости в контексте апоптоза // Успехи современного естествознания. – 2008. 5. 24 – 25.
10. Ушной шум в практике ЛОР-врача / Гуненков А.В., Косяков С.Я. – 2012 – 28 с.

1 березня – відзначається Всесвітній день імунітету. Цей день став відзначатися спочатку медичною громадськістю за ініціативою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) з 2002 року з метою привернення суспільної уваги до проблем, пов’язаних з поширеністю різних імунних захворювань, залучення суспільства до створення умов для збереження і зміцнення імунітету. Велика робота в цьому напрямку ведеться з імунізації – створенню штучного імунітету.

День обраний невипадково – на початку весни проблеми, пов’язані з ослабленням функцій імунної системи, виражені особливо яскраво.

Мета Всесвітнього дня імунітету – інформувати населення про значення, особливості функціонування імунної системи і способи її зміцнення (насамперед, зміна способу життя).

Саме слово «Імунітет» походить від латинського слова «immunitas» і означає – звільнення.

Імунітет – здатність імунної системи зберігати цілісність і сталість внутрішнього середовища організму.

Загальну тенденцію до підвищення імунопатологій пов’язують з впливом чинників навколишнього середовища, зокрема з погіршенням екологічної ситуації.

В силу дії ряду факторів (стрес, метаболічні порушення, гіподинамія і т. д.) загальна імунологічна опірність людей поступово знижується, що проявляється зростанням імунозалежних захворювань. Проявами порушень у роботі імунної системи є часті застуди, тривале підвищення температури, синдром хронічної втоми, больові відчуття в суглобах і м’язах, збільшені лімфовузли. Крім того, до явних ознак імунодефіциту відносять часті рецидиви або хронізацію захворювань, зокрема отоларингологічних, гінекологічних тощо. Серед тривожних ознак також можна назвати порушення сну, частий головний біль, поява висипань на шкірі.

Важливими для формування і зміцнення імунітету є  здоровий спосіб життя, достатній сон, свіже повітря, рух, загартовування, а також збалансоване раціональне харчування. Корисним буде вживання сирих овочів, фруктів та ягід, молочних продуктів, м’яса, риби, бобових, горіхів, продуктів бджільництва, зелені. А ще важливі позитивні емоції, оптимізм, гарний настрій, задоволення життям.

Зміцнювати захист свого організму за допомогою імуномодуляторів, навіть рослинного походження, можна робити тільки після консультації лікаря.

Існує також профілактика імунітету, специфіка якої полягає в тому, що, попереджаючи або своєчасно коректуючи порушення імунітету, можна запобігти виникненню захворювань багатьох органів і систем.

Система імунітету починає створюватися ще в утробі матері. І навіть після народження дитина деякий час знаходиться під захистом імунітету, отриманого від матері через плаценту, а пізніше при харчуванні материнським молоком.

Потім будь-який контакт з мікроорганізмом або алергеном запам’ятовується імунною системою і на кожен вірус або бактерію відповідь буде своя, суто специфічна.

На цьому будується система вакцинації. Організму не потрібно переносити такі важкі хвороби як поліомієліт, дифтерія, кір, коклюш та ін.

Вакцинація створює “імунну пам’ять”. Щеплені люди іноді теж хворіють, але важких ускладнень від інфекцій імунна система не допустить.

Імунітет, що накопичується протягом усього життя після перенесених хвороб або щеплень, називається набутим. Існує також вроджений імунітет – генетично успадковується несприйнятливість до хвороби.

Всесвітній день імунітету – це ще одна можливість підкреслити важливість і значущість здорового способу життя, збереження головного ресурсу людства – здоров’я. Адже здоровий імунітет дозволяє людині уникнути більшості захворювань, прожити здорове і повноцінне життя.

Використана література:

1. Анафілаксія. Монографія за редакцією проф. Кузнецової Л.В., проф. Бабаджана В.Д., проф. Зайкова С.В. та інші. – Київ. – 2014. – 228 с.
2. Літус В.І. Система імунітету за умов мікромеркуріалізму та його корекції. – Монографія. – Київ, ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2013. – 294 с.
3. Кузнецова Л.В. Оцінка антигістамінних лікарських засобів при лікуванні хворих на алергодерматози //Методичні рекомендації. – Київ. – 2013. – 31 с.
4. Імунологія. Національний підручник за загальною редакцією Кузнецової Л.В., Бабаджана В.Д.,Літус В.І. – Київ. – 2015. – 584 с.
5. Особливості діагностики та лікування кропив’янки в алергологічній практиці. – Монографія за редакцією професора Л.В.Кузнецової. – Київ. – 2012. – 68 с.
6. Кузнецова Л.В. Клінічна та лабораторна імунологія. – Національний підручник //За загальною редакцією доктора медичних наук, професора Кузнецової Л.В., доктора медичних наук, професора Бабаджана В.Д., доктора медичних наук, професора Фролова В.М. – К.ООО.: “Полиграф плюс”. – Київ. –  2012. – 922 с.
7. Клінічна імунологія та алергологія. – Навчальний посібник медичних ВНЗ ІV рівня акредитації та медичних факультетів університетів (за редакцією: член-кореспондента АМНУ, д.м.н., професора О.М.Біловола, д.м.н., професора П.Г.Кравчуна, д.м.н., професора В.Д.Бабаджана. д.м.н., професора Л.В.Кузнецової). – Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України як навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів ІV рівня акредитації (протокол № 4 від 01.10.2010) – Харків “Гриф”. – 2011. – 550 с.
8. Кузнецова Л.В. Алгоритм відбору пацієнтів для алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ). – Методичні рекомендації (85.11/213.11) – Київ. – 2011. –  31 с.