Бджолиний мед – один з складних природних продуктів, у складі якого виявлено більше чотирьохсот різних компонентів. Бджолиний мед – ні з чим не зрівняний за харчовим та цілющими властивостями продукт, це справжнє диво природи, її великодушний дарунок. Він вміщує більшість елементів таблиці Менделєєва, насичений амінокислотами і багатьма іншими біологічно активними сполуками, незмінний продукт харчування. Слід зазначити, що хімічний склад меду непостійний і залежить від виду медоносних рослин, з яких зібраний нектар; грунту, на якому вони виростають; погодних і кліматичних умов; часу, що пройшов від збору нектару до витягання меду із стільників; термінів зберігання меду.

Ще в стародавні часи Авіцена досить широко застосовував у своїй лікарській практиці мед і віск. У його книзі “Канон лікарської науки” є багато рецептів, до складу яких входить мед. Авіцена вважав, що людям після 45 років треба систематично вживати мед. Особливо з товченими ядрами горіхів, які містять багато жирів. Це йому належить вислів: “Якщо хочеш зберегти молодість, обов’язково їж мед”.

У міфології Стародавньої Індії бджоли займали виключно почесне місце. Досить сказати, що головний індійський бог Вішна зображувався у вигляді бджоли, яка відпочиває у чаші квітки лотоса. У стародавній індійській медичній книзі “Аюрведа” (“Книга життя”) говориться, що подовжити життя людини можна тільки еліксирами та дієтою, до складу якої входять мед і молоко. Відомий індійський лікувальний засіб “альтерація”, що зберігає молодість і забезпечує приємне самопочуття людини, готується переважно з меду.

Цілительниця Євпраксія-Зоя — дочка великого князя Мстислава Володимировича і онука Володимира Мономаха у своєму трактаті, “Алімма” (“Мазі”), розділі “Гігієна харчування” велику увагу приділила застосуванню меду.

У науковій літературі описаний випадок, коли в одній з єгипетських пірамід був виявлений збережений труп дитини, поміщений у посудину з медом. Древні єгиптяни, як виявилося, нерідко використовували властивості меду консервувати, при бальзамуванні трупів фараонів і членів їхніх родин.

Лікувальні властивості меду.

 

Бджолиний мед з давніх часів застосовували з лікувальною метою багато народів. У старовинних росіянах рукописних лікарських порадниках є немало рецептів, до складу яких входить мед. В даний час лікувальні властивості меду почали вивчатися більш поглиблено, і накопичений матеріал дає право поставити мед в ряд найбільш активнодіючих природних ліків. Проте слід враховувати, що мед в основному засіб неспецифічної терапії, нормалізуючий фізіологічні функції організму, тому його необхідно рекомендувати при комплексному лікуванні різних захворювань.

Використання меду як ефективного лікарського засобу ґрунтується на багатьох його властивостях, зокрема антибактеріальній, бактерицидній, протизапальній і протиалергічній дії. Лікувальному ефекту меду сприяють склад сахарів, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини. Мед використовують як загальнозміцнюючий, тонізуючий, відновлюючий сили засіб. Його застосовують для лікування ран і опіків, при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки жовчних шляхів, шлунково-кишкового тракту.

Мед добре пом’якшує шкіру, підвищує її тонус, усуває сухість і лущення, завдяки чому він широко використовується в косметиці. Для лікувальної мети мед рекомендується в основному приймати розчиненим, оскільки у такому вигляді полегшується проникнення його складових частин в кров’яне русло, а потім в клітки і тканини організму. При призначенні лікування медом потрібні строго індивідуальний підхід до кожного хворого, підбір відповідного виду меду і його строга індивідуальність дозувань щоб уникнути несприятливої дії великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів на вегетативну нервову систему і загальний обмін речовин.

При використанні в їжу мед швидко засвоюється організмом (засвоюваність меду складає 97-98 %) і сприяє кращому травленню. Крім того, мед містить велику кількість ароматичних речовин, які покращують смакові якості різних продуктів при додаванні в них меду.

Мед – концентрований високоживильний продукт. Основні живильні речовин меду – вуглеводи, білки, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти і ін. При розщеплюванні глюкози і фруктози виділяється велика кількість енергії, необхідної для життєвих процесів організму. 100 г меду забезпечують 1/10 добовій потребі дорослої людини в енергії; 1/25 – в міді і цинку, 1/15 -в калії, залозі, марганці, 1/4 – в кобальті; 1/25 – у вітаміні В (пантотеновій кислоті) і С, 1/5 – у вітаміні В6 і біофлавоноїдах. Поживність меду дуже висока і складає близько 1379Дж на 100 г продукту. По поживності він дорівнює пшеничному хлібу, баранині, в’яленій яловичині, телячій печінці, білій рибі і ін. Живильна цінність 200 г меду рівна 450 г риб’ячого жиру, або 180 г вершкового масла, або 8 апельсинам, або 240 горіховим ядерцям, або 350 г подрібненого м’яса.

Хімічний склад меду змінюється і залежить від того, з яких квітів, в якій місцевості і в яку пору року він зібраний. Залежно від того, з яких рослин зібраний нектар, мед набуває тих або інших цілющих властивостей.