Чи замислювались ви, як бачать світ тварини? Наше уявлення про кольори — лише одна з можливих версій сприйняття. У різних видів це відчуття влаштоване по-своєму, і ці відмінності справді вражають.
Наприклад, собаки не бачать червоного кольору. Їхній зір — дихроматичний, тобто заснований лише на двох типах колбочок. Вони добре розрізняють сині та жовті відтінки, але зелений і червоний для них зливаються в щось нейтральне. Це не недолік, а просто інша модель світу, адаптована до їхніх потреб.
Коти — теж дихромати, але їхній зір краще пристосований до сутінків. Вони бачать у темряві значно краще за нас, хоч і поступаються в насиченості кольорів. Вважається, що для кота важливіше помітити рух у темряві, ніж розпізнати всі барви денного освітлення.
А ось птахи — це вже інша історія. Багато з них мають тетрахроматичний зір: чотири типи колбочок, включаючи рецептори до ультрафіолету. Їхній зоровий світ набагато яскравіший і складніший, ніж людський. Вони бачать деталі на пір’ї інших птахів або квітах, які для нас просто невидимі.
І навіть бджоли бачать інакше: для них червоний колір не існує, зате ультрафіолет є важливою складовою орієнтації. Саме завдяки цьому вони знаходять нектар, реагуючи на УФ-візерунки на пелюстках квітів.
Усе це — результат еволюції. Кожен вид бачить те, що йому необхідно для виживання. Світ не має “єдино правильних” кольорів — він різний для кожного, хто на нього дивиться.