Всесвітній день боротьби з хворобою Вернейля

Хвороба Вернейля (або гідраденіт ) – гнійне запалення апокринових
потових залоз, що здебільшого набуває хронічного характеру. Нерідко
хвороба може загострюватися 4-5 разів на рік: щойно почали загоюватися
перші ранки, як вже з’являються нові висипання.
Гідраденіт діагностують у 1% жінок та чоловіків від всього населення
планети.
Хвороба не є смертельною, але вважається більш неприємною за акне,
екзему чи псоріаз, бо доставляє чималий дискомфорт хворому й значні
больові відчуття, а також порушує соціальну активність хворого.
Хвороба зазвичай не притаманна дітям до підліткового віку та людям
похилого віку, що пов’язано з пасивністю потових залоз у цих вікових груп.
Захворювання проявляється появою на тілі болючих підшкірних
“вузликів” та абсцесів на шкірі, що виникають через запалення потових залоз.
Поступово вони збільшуються у розмірі / кількості та стають болючими, часто
нагноюються.
Найчастіше такі “висипи” з’являються на ділянках локалізації потових
залоз: пахвові западини, складки на животі ( у людей з надлишковою вагою),
біля пупка, під грудьми, на внутрішній поверхні стегон.
Часто разом із появою запальних елементів погіршується і загальний
стан людини: може підвищуватися температура тіла, з’явитися нудота,
загальне нездужання.
Якщо хворобу не лікувати, “вузлики” можуть ставати болючишими та
збільшуватися в розмірах, може розвитися нагноєння. Іноді вони самі
вскриваються, і з них виділяється кров’янисто серозна рідина. Загоюються
такі ураження повільно – зазвичай протягом 10-30 днів й можуть лишати по
собі рубці та шрами на шкірі.
Виділяють три стадії розвитку хвороби Вернейля:
1 стадія: утворення щільних запальних елементів – рухомих за пальпації
“вузликів “, які можуть боліти й свербіти;
2 стадія: об’єднання кількох запалених елементів й утворення свищів,
розвиток абсцесів, поява рубців;
3 стадія: збільшення свищів ( до 2-х см у діаметрі ).
Лікування гідраденіту залежить від стадії хвороби й важкості симптомів
та проводиться за двома напрямами: боротьба з загостреннями та тривала
підтримувальна терапія.
За серйозних ускладнень та збільшення гнійного запалення може
знадобитися лікування гідраденіту в стаціонарі через ризики швидкого

прогресування і розвитку сепсису.
Дана інформація взята з фонду нашої бібліотеки, яка нараховує понад
100000 книг, де можна отримати відповіді на медичні вузькогалузеві
запитання.

Список рекомендованої літератури:

1. Денищук П.А. Структура потових залоз при есенціальному аксилярному
гіпергідрозі та після різних методів його хірургічного лікування / П.А.
Денищук // Пластична та реконструктивна хірургія. -2015. -No3-4. – С.40-
47
2. Карачева Ю.В.Случай множественного порока развития потовых желез /
Ю.В. Карачева // Клиническая дерматология и венерология. – 2007. –
No5. – С. 348-355
3. Кашуба Н.А. Особенности взаимодействия свинца с кожей человека /
Н.А. Кашуба // Лабораторная диагностика. Восточная Европа. – 2015. –
No3-4. – С. 194-201
4. Оценка состава жирных кислот в поте // Клинич. лаб. диагностика. –
2007. – No5. – С.20-21
5. Первично-множественный рак потовых желез с обширными
метастазами // Архив патологии. – 2010. – No5. – С.32-34