Відомим подружжям українських патріотів були лікарі Петро та Ганна Рощинські. Петро народився 18 березня 1890 р. у сім’ї диякона в Глухові на Чернігівщині. Середню освіту здобув у Чернігівській духовній семінарії. Медичні студії розпочав 1911 р. у Варшаві, а закінчив у Москві в 1916 р. У Варшаві належав до української студентської громади. Під час Першої світової війни був лікарем російській армії, а згодом – армії УНР. У добу національно-визвольних змагань працював лікарем у Києві, а потім емігрував до Польщі. В 1921 р. був запрошений на посаду лікаря у Рівненський шпиталь. У 1924 р. отримав посаду лікаря при «Касі хворих» у Костополі. Одночасно працював шкільним лікарем та викладав гігієну у Рівненській українській приватній гімназії. На Волині брав активну участь у суспільно-політичному та культурному житті краю. У 1927 р. прийняв участь у церковному з’їзді в Луцьку, культурно-просвітницьких організаціях, надаючи їм матеріальну допомогу. За таку діяльність польська влада у 1936 р. звільнила його з «Каси хворих», а в 1938 р. подружжя Рощинських змушене було виїхати до Кременця. Тут вони продовжило лікарську приватну практику й громадську діяльність. Із приходом більшовиків емігрував, а зі встановленням німецької окупаційної влади повернувся до родини в Кременець [12, с. 202–203].

Його дружина Ганна народилася 1890 р. у Кременці в сім’ї протоієрея, викладача духовної семінарії Івана Струтинського. У 1909 р. закінчила Кременецьку гімназію, а медичну освіту здобула в Петербурзі. Працювала у військовому шпиталі армії УНР, а згодом – шпиталі Рівного, де надавала допомогу інтернованим воякам. У 1922 р. одружилася із лікарем Петром Рощинським. Подружжя проживало у Костополі, й саме тут Ганна брала активну участь у громадському житті міста: організувала осередок товариства «Союз українок», щонеділі виїжджала у села повіту для просвітницької роботи із сільським жінками та надавала допомогу хворим. Життя подружжя Ганни та Петра Рощинських обірвалося трагічно, у лютому 1943 р. їх розстріляли при нападі українських повстанців на Кременецьку тюрму при спробі звільнення ув’язнених українців [12, с. 202].

Переходько Н. Участь волинських лікарів в Українському лікарському товаристві (1921– 1939 рр.). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: історія. Вип. 2, ч. 3. Тернопіль, 2016. С. 23–27.

#Цифрова_пам’ять_Рівного