Рівненська обласна наукова медична бібліотека

Всесвітній День поцілунків  вперше з’явився у Великобританії в кінці XIX століття і носить відповідну назву «World Kissing Day». У ті далекі часи на березі туманного Альбіону, враховуючи важливість цього явища, як одного з неповторних і високих проявів любові, вирішили, що поцілунок просто зобов’язаний мати своє власне свято. Офіційним міжнародним святом цей День став пізніше, більше двох десятків років тому, коли він був затверджений. Міжнародною організацією – Організацією Об’єднаних Націй і став відзначатися щорічно 6-го липня.

В цей прекрасний день у багатьох країнах стало гарною традицією проводити різні конкурси та заходи, в центрі яких поцілунок. Перед учасниками подібних конкурсів відкривається шанс виграти різноманітні призи та подарунки, встановити нові рекорди і власні досягнення.

Для чого і кому потрібні поцілунки? Що вони означають? Чи потрібні вони лише закоханим?

На думку англійських і німецьких психологів, цілуватися корисно для здоров`я. В чому ж користь поцілунку?

• Для здоров’я людина потребує мінімум 15 обіймів і поцілунків щодня. Поцілунки зміцнюють імунітет та рятують від депресії.
• Проблеми з жовчним міхуром, травленням та нервовою системою рідше появляються у тих, хто часто цілується.
• Поцілунок – чудовий засіб від зморшок та чудове тренування для м’язів та шкіри обличчя, оскільки задіє 30 м’язів обличчя.
• Під час одного поцілунку спалюється 12 зайвих калорій
• Поцілунок пришвидшує пульс, в результаті чого активно працюють судини і клітини отримують більше кисню
• При поцілунку відбувається обмін слиною, в якій містяться антибіотики, в результаті чого зміцнюється імунітет
• Під час поцілунку виробляється ендорфін – гормон, що володіє болезаспокійливими властивостями, а отже, поцілунок допомагає зменшити біль
• І наостанок: ті, хто зранку цілують свою кохану людину, живуть на 5 років довше ніж ті, хто цього робить.

Джерело : https://www.unian.ua/

30 червня Міжнародний день боротьби зі сколіозом, а тому  варто згадати про те, що це за хвороба та що потрібно робити для її профілактики.

Сколіоз – це захворювання, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі.

У нормальному стані хребетний стовп людини характеризує собою пряму лінію, але коли хребці вигнуті в криву або обертаються (скручені) як штопор, така деформація називається сколіозом.

У медицині сколіоз — це усталене бічне викривлення хребта щодо своєї осі. Така деформація хребта може бути як вродженим захворюванням, так і набутим — розвинутися внаслідок безлічі різних причин і захворювань.

Сколіоз може починатися в будь якому віці. Найчастіше зустрічається в період швидкого зростання – у віці від 6 до 24 місяців, 5 – 8 років, 11 – 14 років життя.

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров’я.

Залежно від відділу хребта, в якому відбулося викривлення, розрізняють види сколіозу:

• Грудний (деформація в грудному відділі хребта);
• торако-люмбальний (викривлення на межі переходу грудного відділу хребта в поперековий);
• люмбальний (викривлення поперекового відділу хребта).

Розрізняють чотири ступені сколіозу:

• При сколіозі 1-го ступеня тазові кістки і плечі характеризуються асиметричністю.
• Для сколіозу 2-го ступеня характерна торсія (поворот хребців навколо вертикалі), опущення тазу, при цьому кут викривлення становить 10–20 градусів.
• Сколіозу 3-го ступеня притаманні ознаки деформації хребта попередніх ступенів з такими ускладненнями: м’язи живота ослаблені і передні реберні дуги випинаються уперед, кут викривлення складає до 40 градусів.
• 4-й ступінь сколіозу характеризується сильним викривленням хребта і видимим візуальним дефектом, оскільки кут викривлення становить 40 і більше градусів.

Показанням до хірургічної корекції сколіозу, операції для вирівнювання хребта, є 4 ступінь захворювання. Така важка деформація хребта супроводжується не тільки видимим косметичним дефектом у пацієнта (кут викривлення може становити більше 60 градусів), але і вираженим больовим синдромом, порушенням роботи внутрішніх органів, зокрема, функцій серця і легенів.

Важливою є профілактика сколіозу. Увага цьому питанню має приділятися з раннього дитинства. Батьки мають стежити за раціональним харчування і фізичною активністю дитини. Важливо забезпечити всі умови для правильної постави. Спати краще на ортопедичному матраці, подушка повинна бути невисокою. Одним із найкращих способів профілактики сколіозу є плавання.

Використана література:

1. Андрианов, В.Л. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков/ В.Л. Андрианов, Г.И. Баиров, В.И. Садофьева, Р.Э. Райе. – М.: Медицина, 1985. – 256 с. 2. Васичкин, В.И. Справочник по массажу /В.И. Васичкин. – Л.: Медицина, 1990. – 176 с.
2. Вербов, А.Ф. Основы лечебного массажа /А.Ф. Вербов. – СПб.: Феникс, 2002. – 320 с.
3. Дунаев, И.В. Основы и частные методики рефлекторно-сегментарного массажа при различных заболеваниях: Учебное пособие /И.В. Дунаев. – М.: Феникс, 2002. – 92 с.
4. Ишал, В.А. Проблема сколиоза // Сколиоз, искривление позвоночника – 1999,

http://www.dikul.net/News/file/article/sid/70/index.html

6. Кондрашев, А.В. Лечебный массаж: Учебное пособие / А.В. Кондрашев, Е.В. Харламов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 384 с.
7. Конева, Л.С. Большая книга. Массаж / Л.С. Конева. – М.: АСТ, 2006. – 416 с.
8. Массаж: Учебник /Под ред. В.И. Дубровского. – М.: Владос, 2001. – 496 с.
9. Массаж: Учебник для институтов физической культуры / Под общ. ред. А.А. Бирюкова. – М.: Медицина, 1985. – 44 с.
10. Медведев, Б.А. Сколиоз и остеохондроз: профилактика и лечение / Б.А. Медведев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 192 с.
11. Новый атлас анатомии человека / Под ред. Т. Маккрекена и Р. Уолкера; Пер с англ. Е. Незлобиной. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 339 с.: ил.
12. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Пономаренко Г.Н. – СПб.: ВМедА, 1998. – 256 с.
13. Общая физиотерапия: Учебник /Под ред. Улащика В.С., Лукомского И.В. – Минск: Книжный дом, 2008.-512 с.
14. Пономаренко, Г.Н. Частная физиотерапия: Учебное пособие для слушателей системы последипломного образования / Под ред. Г.Н. Пономаренко.-М.: ОАО «Издательство Медицина», 2005. – 748 с.
15. Сапин, М.Р. Анатомия и физиология человека (с возрастными особенностями детского организма): Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – 3-е изд. /М.Р. Сапин, В.И. Сивоглазов. – М.: Академия, 2002. – 448 с.
16. Спортивная медицина, лечебная физическая культура и массаж: Учебник / Под ред. С.Н. Попова. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 351 с.
17. Тюрин, А.М. Массаж традиционный и нетрадиционный /А.М. Тюрин. – Л., 1995.-224 с.
18. Устюжанина, В.О. Основы классического массажа: Учебное пособие / В.О. Устюжанина, Т.И. Попова. – Челябинск, 1998. – 58 с.
19. Фокин, В.Н. Полный курс массажа: Учебное пособие./ В.Н. Фокин. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2007. – 512 стр.
20. Цивьян Я.Л. Межпозвоночные диски./Я.Л. Цивьян. – Новосибирск.: Наука, 1977. – 165 с.
21. Чаклин, В.Д. Сколиоз и кифоз/ В.Д. Чаклин, Е.А. Абальмасова. – М.: Медицина, 1973. – 256 с.

Основна мета заходів відзначення 25 червня полягає  в підвищенні поінформованості населення щодо захворювання та  поліпшенні якості життя хворих, збиранні коштів для ґрунтовних досліджень патології.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість хворих на вітиліго в світі становить приблизно 0,8-2,8% від чисельності всього населення. В результаті соціальної стигми і важкого психологічного вантажу більше 100 мільйонів чоловік схильні до цього захворювання.

Понад 100 млн хворих у світі стають жертвами дискримінації через це захворювання. Вони соромляться своєї зовнішності. Хвороба може розпочатися в будь-якому віці, але в 70% випадків — до 20 років.

Вітиліго – набута депігментація шкіри без видимих трофічних і запальних явищ. Клітини, які синтезують пігмент у шкірі, руйнуються. На шкірі з’являються білі плями на різних частинах тіла. Найчастіше це обличчя, губи, руки, ноги. Волосся, яке росте на уражених ділянках стає білим. Людині нічого не болить.

Причина розвитку цього захворювання невідома. Поки що існує думка, що вітиліго є автоімунним захворюванням. Імунна система виробляє білки, які діють на клітини, і ті перестають продукувати меланін.

Є докази того, що сонячні опіки або емоційний стрес можуть бути пусковим механізмом для початку захворювання. Люди з іншими автоімунними хворобами мають більшу загрозу захворіти на вітиліго.

Діти батьків, які хворіють на вітиліго, є більш схильними до розвитку захворювання.

У деяких людей депігментовані плями не розповсюджуються, інколи зникають, а в інших прогресують, поширюються на інші ділянки тіла.

Вітиліго важко піддається лікуванню і вимагає індивідуального підходу, спрямованого на усунення нервово-ендокринних розладів. Ризик розвитку хвороби можна знизити, забезпечивши правильне харчування і спокійну атмосферу вдома (психоемоційні стреси вважаються однією з причин, що провокують розвиток захворювання). Харчування обов’язково має включати продукти з високим вмістом вітамінів Е, В, С. До них відносяться: петрушка, селера, гречана каша, інжир, плоди шипшини, сир, яловичина і креветки. Людям з вітиліго не рекомендується перебувати на відкритому сонці: уражені місця на шкірі можуть згоріти значно швидше. Через ризик появи опіків на незахищених ділянках шкіри необхідно користуватися сонцезахисним кремом, проте наносити його постійно не рекомендовано – присутній ризик того, що в процесі нанесення крему може погіршитися перебіг захворювання.

Офіційне визнання на міжнародному рівні є першим кроком у профілактиці захворюваності, поліпшенні лікування та догляду при вітиліго відповідно до сучасного розвитку медицини.

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. – с. 326. 

Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр 24 і 25 червня проводить тренінг «Діагностика туберкульозу в сучасних умовах. Лікування та супровід хворих на туберкульоз в практиці сімейного лікаря». Навчання проводяться для лікарів загальної практики – сімейної медицини та терапевтів.

До тренінгу приєдналась також обласна медична бібліотека. Бібліотечні працівники Наталія Цубан та Лариса Федорчук інформаційно забезпечили лікарів на тренінгу, надавши їм найновіші книги та журнальні статті з даної тематики з фондів медичної бібліотеки.

Лікарі отримають ґрунтовні знання щодо діагностики та лікування хворих на туберкульоз. Адже давно відомо, що туберкульоз є небезпечною соціальною хворобою. Доведено, що лише невелика частина населення є у групі ризику щодо туберкульозу. Туберкульоз може розпочатися через незадовільні умови життя, недостатність харчування, зниження опірності організму внаслідок різноманітних причин, спадкову схильність, часті простудні, хронічні захворювання, СНІД, непосильну праця, антисанітарні умови життя, постійний контакт з хворим відкритою формою туберкульозу, зловживання алкоголем, наркотиками, палінням тощо.

Щоб вчасно виявити туберкульоз у пацієнта, його сімейний лікар повинен вчасно скеровувати пацієнта на щорічне флюорографічне обстеження легенів. Особливо необхідно стежити за проходженням рентгенологічного контролю членами родини, де є хворі з будь-якими легеневими захворюваннями.

Адже вчасне виявлення туберкульозу є головним фактором для ефективного лікування та профілактики його поширення серед людей.

Днями в медичній бібліотеці Рівненська медична академія на чолі з Софією Ігорівною Дундюк-Березіною, викладачем стоматологічних дисциплін, та студентками другого курсу провели масовий захід для дорослої аудиторії, присвячений запобіганню стоматологічних захворювань.

Найнеобхідніша умова для здоров’я зубів та ясен – це підтримка правильної гігієни ротової порожнини. Здорові зуби – це приваблива зовнішність, впевненість та гарне самопочуття. Від стану ротової порожнини залежить здоров’я нашого організму.

Щоденна профілактика, у тому числі правильне чищення зубів, дозволяє запобігти розвитку захворювань ротової порожнини.

Між регулярними візитами до стоматолога кожен із нас має дотримуватися простих рекомендацій, що значно зменшують ризик розвитку карієсу, пародонтозу та інших захворювань ротової порожнини.

Як відбувається профілактика у дорослих?

Профілактика карієсу допомагає зберегти здорові зуби та ясна. Кожні півроку проходити профогляд. Щодня зранку та ввечері чистити зуби, найкраще всього м’якою щіткою. Напрямки руху щiтки повиннi бути рiзнi: горизонтальнi, вертикальнi, подовжнi та поперечнi по жувальних, зовнiшнiх i внутрiшнiх поверхнях зубiв.

Чищення займає мiнiмум 1,5-2 хвилини для того, щоб лiкувальнi компоненти, які мiстяться в зубних пастах, встигли проникнути до емалі зуба або слизової оболонки порожнини рота. Зубну пасту бажано використовувати з фтором, поскільки фтор захищає зуби від карієсу.

Після кожного прийому їжі бажано використовувати ополіскувач або просто полоскати рот теплою водою. Також використовують засоби, призначені для гігієни рота, наприклад, зубну нитку. Кожен місяць змінюйте зубну щітку.

Пам’ятайте, що лікування і профілактика захворювань ясен найбільш ефективні на початку хвороби.

Сьогодні ми знову відчули себе дітьми, легкими і грайливими, наче метелики. А все тому, що до нас на майстер-клас завітали діти з 4 школи, з загону «Смайлик», котрі відвідують дитячий шкільний табір. І виготовляли ми з ними саме метеликів, які ніби символізують літо, з його яскравістю, безтурботністю, легкістю.

Та все-таки навіть влітку ми не забуваємо, що перш за все ми є науковою медичною бібліотекою, покликання якої нести знання. Тому до дітей з Рівненської медичної академії завітали студенти 2 курсу спеціальності «Зубні гігієністи», на чолі з Софією Ігорівною Дундюк-Березіною. Вони докладно і доступно розповіли дітям про гігієну ротової порожнини.

А ще подарували на завершення діткам смачні і корисні смаколики.

Всесвітній день донора крові відзначається 14 червня. У цей день у 1868 р.  народився  Карл Ландштейнер, австрійський лікар, імунолог, лауреат Нобелівської премії за відкриття груп крові людини.

З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальний метод став швидко розвиватися. Перше пареливання з урахуванням груп сумісності зроблено у 1909 р. американським хірургом Дж. Крайл.

Разом з відкриттям К.Ландштейнера, крупною історичною подією є пропозиція В.А. Юревіча і Н.К. Розенгарта у 1910 році, а також А. Юстена з Брюсселя у 1914 році для запобігання згортанню крові при переливанні додавати до неї цитрат натрію. Цей метод значно спростив техніку переливання.

Всесвітній день донора координується та фінансується такими великими організаціями, як Всесвітня Організація Охорони здоров’я, Міжнародна Асоціація організацій донорів крові, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і Міжнародне Співтовариство Переливання Крові. Всі разом вони представляють 192 держави, 181 національне співтовариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, 50 добровільних організацій донорства крові та фахівців з переливання крові з усього світу.

Всесвітній день донора – це унікальна можливість віддячити цих особливих людей, що добровільно віддають свою кров. Донори регулярно здають свою кров, даючи можливість усім пацієнтам, що вимагають переливання, одержати здорову кров.

Можливості переливання безпечної крові в різних країнах  далеко не однакові. У значній мірі вони залежать від наявності належної програми безпечного донорства крові.

Країни з більш високим рівнем доходу на душу населення мають більш високі показники донорства та більше число добровільних, безоплатних донорів, що, як показує практика, є найбезпечнішими донорами.

Потреби в крові виникають в результаті отриманих травм або опіків, у ході операцій на серці або пересадки внутрішніх органів, від ускладнень під час вагітності та пологів, а також при проходженні лікування за допомогою продуктів крові при лейкемії, раку або інших захворюваннях.

З урахуванням  старіючого населення, а також успіхів медицини в області деяких видів лікування і методик, для яких потрібне переливання крові, попит на кров у країнах  продовжує рости.

Кров є складною речовиною, яку можна розкласти на багато складових частин. Основними компонентами крові є червоні клітки, тромбоцити та плазма, що, у свою чергу, складається з ряду протеїнів.

Усі ці компоненти мають різне призначення та використовуються в залежності від групи крові пацієнта і стану його здоров’я.

Червоні кров’яні клітки можна зберігати тільки 35 днів, а тромбоцити – тільки 5 днів, тому  вкрай необхідно регулярне поповнення запасів свіжої крові.

Усього лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох людей.

Щоб стати донором потрібно: вік від 18 до 60 років; вага  не менш 50 кг. Причини тимчасової заборони від донорства: після ОРЗ – 1 місяць; після щеплень – 1 місяць; після операції, народження дитини – 1 рік; після татуювання або пірсингу – 1 рік.

Причини постійної заборони від донорства: захворювання крові; перенесені або наявні вірусні гепатити; короткозорість більше 6 діоптрій; психічні захворювання; алкоголізм та наркозалежність; гіпертонічна хвороба.

Максимальний об’єм зданої одноразово крові не перевищує 450 мл.

Повне відновлення складу крові відбувається протягом 30-40 днів.

Для здорової дорослої людини процес кровоздачі абсолютно безпечний та не наносить шкоди організму.

Більшість медиків вважає, що донорство корисне і сприяє омолодженню організму донора.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

Андреев С. И. Кондиционирование потенциального донора // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. – 2018. – № 5. – С. 189–190.

Андреев С. И. Роль трансплантат–координатора: беседа с семьей потенциального донора // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. – 2018. – № 5. – С. 184–188.

Бойко Т. Організовуємо роботу з донором крові: зразок СОП // Довідник головної мед. сестри. – 2019. – № 12. – С. 11–18.

Бублий Ю. С. Оценка когнитивного, депрессивного и тревожного состояний у первичных доноров крови = Assessment of cognitive, depressive and anxiety disorders in primary blood donors / Ю. С. Бублий // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа. – 2019. – Том 5, № 2. – С. 177–182.

Времена года и повышение активности аланинаминотрансферазы у доноров крови / И. Г. Чемоданов [и др.] // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа. – 2019. – Том 5, № 1. – С. 30–33.

Гуторова Н. Безоплатне донорство крові та її компонентів як благодійність роботодавців // Український медичний часопис. – 2020. – № 4. – С. 8–10.

Державна служба України з питань праці. Пільги для донорів крові. Офіційно / Державна служба України з питань праці // Журнал заступника головного лікаря. – 2019. – № 4. – С. 61.

Дерпак Ю. Ю. Диагностика нарушений обмена микроэлементов у активных доноров крови // Гематология. Трансфузиология. Восточная Европа = Hematologe. Transfusiology. Eastern Europe. – 2018. – Том 4, № 4. – С. 482–487.

Ільющенкова К. О. Договір як підстава виникнення правовідносин донорства = A Contract as a Ground for Legal Relations of Donation Emergence / К. О. Ільющенкова // Медичне право. – 2018. – № 1. – С. 22–31.

Квіт Н. М. Правове регулювання поняття біологічних матеріалів як складової біобанку та їх співвідношення з анатомічними матеріалами = Legal regulation of the biological materials concept as an integral part of a biobank, and their relation with anatomical materials / Н. М. Квіт // Медичне право. – 2019. – № 2. –  С. 35–46.

Кравченко Л. Донор у закладі: надаємо пільги та оплачуємо відсутність // Управління закладом охорони здоров’я. – 2019. – № 3. – С. 21–24.

Красавцев Е. Л. Характеристика доноров, у которых выявлены HBsAg и aHCV // Клиническая инфектология и паразитология. – 2018. – Том 7, № 2. – С. 266–271.

Пам’ятка для донора крові // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 8. – С. 37.

Перехрестенко П. М. Стан служби крові України у 2018 р. // Український медичний часопис. – 2020. – Т. 2, № 1. – С. 23–25.

Телець Ю. Група крові не на рукаві: 4 кейси визначать, чи вмієте ви працювати з донорами // Довідник головної мед. сестри. – 2020. – № 8. – С. 29–36.

Ухвалено стратегію розвитку національної системи крові // Практика управління медичним закладом. – 2019. – № 4. – С. 19–20.

Фармакологическая протекция органов на донорском этапе / Р. П. Лавринюк [и др.] // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. – 2019. – № 4. – С. 45–55.

Шпуганич І. І. Анонімність донорства: національне правове регулювання та міжнародний досвід // Медичні перспективи. – 2020. – Т. 25, № 3. – С. 198–204.

Як стати донором // Журнал головної медичної сестри. – 2018. – № 6. – С. 66–69.