Щорічно Всесвітній день москіта відзначається 20 серпня, ініціатором якого є сер Рональд Росса, індійський лікар і паразитолог шотландського походження, який відкрив переносника малярії – комарів роду Anopheles.

Москіти з’явились на Землі майже 175 мільйонів років тому. Відомо понад 3000 видів москітів, що живуть в арктичній тундрі і в тропічних лісах. Приблизно 90 з них зустрічаються на території нашої країни. Головною небезпекою москітів є ті збудники інфекційних та паразитарних захворювань, які ці комахи передають під час укусу.

До вивчення причини малярії  Р. Росса спонукало поширення цієї хвороби в Індії, де він працював і проводив свої дослідження. У 1897 році вчений експериментально довів, що малярія передається саме при укусах комарів. За це відкриття в 1902 році Росс став лауреатом Нобелевської премії з фізіології і медицини і на згадку про це запропонував щорічно відзначати Всесвітній день москіта.

Основне завдання цього дня – підвищити обізнаність громадськості про малярію, методи її профілактики та інші хвороби, переносниками яких є москіти та комарі.  Щорічно в світі реєструється 350 – 500 мільйонів випадків зараження малярією, з них до 3 мільйонів закінчуються летально. Заходи, присвячені Всесвітньому дню москіта щорічно організовує Лондонська школа гігієни і тропічної медицини і цій традиції вже майже 90 років.

Хвороби, які переносять москіти:

Малярія. Основним клінічним проявом малярії є напади гарячки, які являють собою періодичне підвищення температури тіла до високих цифр із ознобом, жаром та надмірним потовиділенням. На початку гарячки на тлі різкого підвищення температури тіла до 39 – 41 C виникає сильний озноб, який вже через годину змінюється на жар. Гарячка та відчуття жару утримується до 12 годин, після чого температура тіла різко, за годину – дві, знижується до норми, що супроводжується рясним потовиділенням. Уже після першого нападу гарячки збільшується печінка та селезінка, виникає і поступово наростає анемія. Зазвичай без лікування у гострій фазі малярії виникає 10 – 14 нападів гарячки, які знову повторюються через 2,5 – 3 місяці.

На сьогодні показник смертності від малярії є одним із найвищих серед інфекційної патології.

За даними Центру громадського здорові’я за 6 місяців 2022 р. в Україні зареєстровано 2 випадки захворювання на малярію.

Якщо ви вирушаєте в країну, де захворюваність на малярію поширена та є високий ризик заразитись цією недугою, то варто заздалегідь проконсультуватись зі своїм сімейним лікарем стосовно хіміопрофілактики. Основним заходом профілактики малярії безпосередньо в ендемічному регіоні є запобігання укусам комарів (обробка приміщень інсектицидами, використання анти москітних сіток на дверних та віконних рамах, просочування одягу та на нанесення на шкіру засобів, які відлякують комарів).

Особам, у яких підвищилась температура тіла після повернення із ендемічного щодо малярії регіону, необхідно негайно звернутися до лікаря!

Лихоманка паппатачі – це гостре арбовірусне, антропонозне, трансмісивне ендемічне захворювання, яке переносять саме москіти. Характерними є короткочасна (триденна) гарячка, генералізований м’язовий біль, кон’юнктивіт, ураження ЦНС. У ХІХ ст.  хвороба часто вражала солдат і була об’єктом дослідження саме військових лікарів. Оскільки описувалася різними дослідниками, тому спершу мала різні назви – «середземноморська гарячка», «епідемічний гастроентерит», «собача хвороба», «хвороба акліматизації», доки у 1886 р. військовий лікар А. Пікне об’єднав їх в одну самостійну нозологічну форму.  У 1905 р. австрійський мікробіолог С. Тауссіг довів взаємозв’язок з укусами москітів, а згодом експериментально на волонтерах довів, що хвороба має вірусну природу та передається саме через укуси москітів.

Поширеність лихоманки паппатачі в південних регіонах України незначна, хоча не виключно, що вона зустрічається значно частіше, ніж її реєструють, тому що там є всі умови для перебування москітів.

Не нехтуйте правилами та бережіть себе!

 

 Список рекомендованої літератури:

 

  1. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейної медицини: навч. посіб. для лікарів – інтернів і лікарів загальної практики та сімейної медицини / За ред. проф. М. А. Андрейчина. – Т.:»Укрмедкнига», 2007. – 500 С.
  2. Інфекційні хвороби: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. ІV рівня акредитації / За ред. О. А. Голубовської. – К.ВСВ «Медицина», 2012. – С. 495 – 500.
  3. Питання профілактики окремих тропічних захворювань: (гігієнічні аспекти): навч. посібник для студентів міжнародного мед. факультету вищих мед. навч. закладів ІV рівня акредитації / Авт.: Ю. М. Талакін та ін. ; Донецький держ. мед. ун – т. – Донецьк, 2006. – 104 С.
  4. Ющенко Н. В. Обережно, комахи! / Н. В. Ющенко // Вісник Медсвіт, 2011. – №4. – С. 27.