Іван Мартинюк — земський лікар і просвітник Рівненського краю.

На початку XX століття, коли Рівненщина ще перебувала у складі Волинської губернії, медицина була справою не лише професійною, а й глибоко громадською. Однією з ключових постатей цього періоду став Іван Мартинюк — земський лікар, який працював у сільських амбулаторіях поблизу Дубна та Клеваня.

Мартинюк був не просто медиком — він був людиною, яка знала селянське життя зсередини. Його щоденна праця включала не лише лікування, а й профілактику, санітарну освіту, боротьбу з епідеміями тифу та холери. У 1910-х роках він організовував виїзні медичні огляди, читальні з лекціями про гігієну, а також — перші курси для акушерок у регіоні.

Іван Мартинюк активно співпрацював із місцевими осередками «Просвіти», виступав із публічними лекціями, публікував статті у медичних бюлетенях. Його стиль — простий, доступний, з глибокою повагою до слухача. Він вірив, що знання — це найкраща профілактика.

Хоча його ім’я не збереглося у назвах медичних закладів, у фондах Рівненської обласної наукової медичної бібліотеки можна знайти згадки про його діяльність у звітах земських лікарень. Його підхід до медицини — як до служіння — став основою для формування етичних стандартів у регіоні.

На жаль, багато земських лікарів того періоду залишили по собі лише письмові згадки, а не портрети.