Випуск 12 – «Серце»
Слово «серце»: мова, що не боїться вразливості
У світі, де раціональність часто переважає, слово серце повертає нас до тілесного, емоційного, духовного центру.
Серце — це не лише орган. Це образ, символ, істина, що звучить у кожному.
Слово серце походить від праслов’янського sьrdьce, спорідненого з середина, суть.
У латині — cor, cordis (звідси core, courage — «серце» і «відвага»).
У грецькій — kardia — звідси кардіологія.
У санскриті — hṛd — серце як місце душі.
Серце — це центр, осередок, вмістилище життя і почуттів.
Символічне значення
- У багатьох мовах серце — це не лише орган, а й осередок почуттів, волі, пам’яті, любові.
- У старослов’янських текстах серце часто означає душу, внутрішній світ, моральну сутність.
У культурі
- «Серце не камінь» — емоційна чутливість.
- «Від щирого серця» — глибока щирість.
- «Слухати серце» — довіряти інтуїції.
Мова медицини
- Серце — як насос, як ритм, як діагноз.
- Аритмія, інфаркт, реанімація — слова, що тривожать і мобілізують.
- У медичній етиці — «серце пацієнта» як метафора людяності.
- У паліативній допомозі — серце як тепло, присутність, останній дотик.
У літературі та культурі
- У поезії — серце як джерело любові, болю, натхнення.
- У прозі — як місце вибору, місце пам’яті, місце втрати.
- У фольклорі — «серце не камінь», «від щирого серця», «серце знає».
Цитата для роздумів
«Серце пам’ятає навіть те, що розум забув».
Слово тижня: Вразливість
Запитання для роздумів:
- Чи може серце бути сильним, залишаючись вразливим?
- Які слова торкаються вашого серця — і чому?
- Що означає «жити серцем» у вашому досвіді?
Залишити відповідь