Щороку 24 березня, в день, коли у 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу, за що був у 1905 році відзначений Нобелівською премією, відзначається Всеукраїнський та Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз.

Туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних інфекційних вбивць у світі. За даними ВООЗ щодня близько 4 000 людей втрачають життя від туберкульозу і 28 000 людей хворіють на ТБ.

У світі не вистачає часу, щоб діяти згідно з зобов’язаннями щодо подолання туберкульозу, взятими світовими лідерами. Це особливо критично в контексті пандемії COVID – 19, яка піддає ризику прогрес боротьби з туберкульозом та забезпечення  рівного доступу до профілактики та догляду.

За оцінками, чверть світового населення заражена туберкульозними паличками, більшість з цих людей не є хворими або заразними, але вони мають ризик розвитку захворювання у майбутньому. Це залежить, передусім, від кількох факторів, найважливішим з яких є імунологічний статус людини.

Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз, щороку реєструється близько 30 000 нових випадків захворювання на туберкульоз. Кожен шостий хворий помирає, хоча сьогодні це захворювання цілком виліковне. За даними ВООЗ, в нашій країні щороку не виявляється близько 24% нових випадків захворювання на туберкульоз.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинено  мікобактерією туберкульозу (бацила Коха), передається переважно повітряно – крапельним шляхом від хворої людини до здорової, у більшості випадків вражає легені, але захворювання може виникнути у будь – якому органі, наприклад, нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишечнику, шкірі, статевих органах тощо.

Перші ознаки туберкульозу: підвищена стомлюваність, слабкість, схуднення, втрата апетиту, субфебрильна температура (37 – 37,5°C ) пітливість (особливо вночі). В активній стадії з’являються характерні для туберкульозу симптоми: кашель, що не припиняється понад 2 тижні з виділенням мокротиння, яке може бути з домішкою крові; біль у грудній клітині; задишка, брак повітря; лихоманка з ознобом, високою температурою (до 39°C); сильна слабкість; збільшення лімфатичних вузлів.

Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний «брак часу», а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування – це все стресові аспекти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. Разом з тим, туберкульоз – безумовно, соціальна хвороба, адже безпосередньо залежить від способу життя населення, якості харчування та інших факторів.

Ризик появи туберкульозу підвищують злоякісні новоутворення, цукровий діабет, аутоімунні захворювання, ВІЛ – інфекція, трансплантація органів або кісткового мозку та інші складні хвороби, які знижують імунітет.

Біля однієї чверті населення світу мають латентний туберкульоз, при якому люди інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки що) не захворіли цією хворобою і не можуть її передавати.  Ризик того, що люди, інфіковані  туберкульозними бактеріями, протягом свого життя  захворіють на туберкульоз, становить 5 – 15%.  Однак люди з ослабленою імунною системою, наприклад з ВІЛ – інфекцією, недостатністю харчування, діабетом і деякими хронічними захворюваннями та люди, що мають шкідливі звички більш схильні до захворювання. Вживання тютюну значно підвищує ризик захворювання на туберкульоз та смерть від нього (7,9% випадків захворювання на туберкульоз у світі пов’язане з курінням).

Коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, хвороба тривалий час може мати прихований перебіг, в наслідок чого захворівший не звертається своєчасно за медичною допомогою та передає бактерії іншим людям (за рік, людина хвора на туберкульоз, може інфікувати до 10 – 15 інших людей, з якими контактує).  У цей період мікобактерія туберкульозу , яка потрапила в організм людини, починає розмножуватися в легенях або інших органах – нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах. Через деякий час захворівший починає відчувати нездужання – кашель, лихоманку, слабкість, рясне потовиділення вночі, безпричинну втрату ваги тощо. Кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці – більш пізні симптоми. Поява двох або більше ознак – привід звернутися до лікаря.

Діагностика туберкульозу легень грунтується на інструментальних (флюорографія; рентгенографія грудної клітки; комп’ютерна та/або магнітно – резонансна томографія грудної клітки; бронхоскопія) і лабораторних методах дослідження (аналіз харкотиння протягом з днів поспіль на виявлення мікобактерій туберкульозу; бактеріальний посів мокротиння (або інших біологічних матеріалів) на спеціальні середовища (результат потрібно чекати протягом 2 – 6 тижнів); в якості швидкого і точного методу використовується ПЛР – діагностика туберкульозу.  Також використовуються надшкірні проби Манту і Діаскін – тест.

Лікування туберкульозу: прийом протитуберкульозних  препаратів. При наявності показань проводиться хірургічне лікування. Велике значення має підтримуюча терапія. Треба пам’ятати – дієвих народних методів лікування туберкульозу не існує!

Туберкульоз можна лікувати та виліковувати. Ефективне лікування призводить до припинення подальшого поширення випадків захворювання та попередження інфікування здорового населення мультирезистентним туберкульозом.

При своєчасному виявленні захворювання , належному забезпеченні та відповідальному  прийомі ліків переважна більшість випадків туберкульозу завершується одужанням. При лікуванні туберкульозу, найважливіше, щоб людина приймала ліки строго за суворою схемою, призначеною лікарем.

Профілактика туберкульозу. До первинної профілактики відноситься вакцинація. Перше щеплення (БЦЖ) відповідно до календаря щеплень проводиться на 3 – 5 день в пологовому будинку. Вторинна профілактика туберкульозу включає в себе ранню діагностику захворювання. З цією метою застосовують профілактичні огляди, флюорографію легенів, туберкулінодіагностику.

Успішність боротьби з епідемією, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу залежить від особистої позиції окремої людини. Кожен повинен розпочинати з себе, зі свого способу життя, щорічно проходити флюорографічне обстеження, намагатися вживати корисну та збалансовану їжу, займатися фізичною культурою та спортом, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися правил особистої гігієни тощо. І найважливіше: при перших же ознаках захворювання негайно звертатися за допомогою до медиків, щоб своєчасно розпочати лікування та не допустити подальшого поширення небезпечної недуги.

Тому у Всесвітній день боротьби з туберкульозом увагу світової спільноти привертають до критичних завдань для досягнення глобальних цілей Стратегії боротьби з туберкульозом. Експерти впевнені у тому, що програмний та комплексний підхід до реалізації цієї мети забезпечить виявлення осіб з найвищим ризиком захворювання, тестування на інфекцію та ефективність профілактичних заходів.

Список рекомендованої літератури:

1). 24 березня 2008 р. – Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз / Ю. І. Фещенко, В. М. Мельник, В. Г. Матусевич, Л. В. Ареф’єва // Український пульмонологічний журнал. – 2008. – №1. – С. 7 – 8.

2). Зупинимо туберкульоз разом! // Нова медицина: Всеукраїнський медичний журнал для лікарів та для громадськості. – 2006. – №1. – С. 4 – 5.

3). Попередимо туберкульоз // Медична сестра: Професійне видання для мед. сестри, акушерки та фельдшера. – 2007. – №6. – С. 20.

4). Тарасюк О. Зупинити туберкульоз можна тільки разом / О. Тарасюк // СЕС. Профілактична медицина. – 2008. – №5. – С. 64 – 67.

5). Тимощук Т. Я. Дієтичне харчування при туберкульозі / Т. Я. Тимощук, Л. А. Грищук // Медсестринство. – 2014. – №1. – С. 13.

6). Туберкульоз наступає // Медична сестра: Професійне видання для мед. сестри, акушерки та фельдшера. – 2007. – №2. – С. 21 – 23.

7). Туберкульоз: як запобігти епідемії (Пам’ятка пацієнту) // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. – 2009. – №4. – С. 23 – 24.