Алопеція – патологічне випадіння волосся. Виділяють  кілька різновидів алопеції: вроджена,  передчасна, себорейна, гніздова, симптоматична, рубцева.

Вроджена алопеція зустрічається рідко. При цьому може бути повна відсутність волосся або порідіння внаслідок недостатнього росту волосся. Дитина народжується з пушковим волоссям на голові, без вій і брів. Випадаючий пушок в подальшому замінюється нормальним волоссям або відбувається затримка його росту, іноді до початку  статевої зрілості. В цьому випадку волосся стає сухим, жорстким, не досягає нормальної довжини та швидко випадає. Борода та вуса  у дорослих чоловіків  ростуть скудно.

Розвиток облисіння в молодому віці,  до 35 років, називається  передчасним.

Передчасна алопеція у чоловіків  і жінок може початись в 20-25 років. Випадіння волосся може статися і при фізіологічному облисінні в старості. Але тут динаміка випадіння волосся іде дуже швидко. При цьому випадінні волосяні луковиці остаточно не гинуть. Це видно з того, що довге волосся замінюється пушковим.

Під час статевого дозрівання  збільшується вироблення організмом чоловічих гормонів ( андрогенів ). При цьому спостерігається передчасне випадіння волосся, яке веде до облисіння.

В одному випадку лисина починається у вигляді залисини з бокових ділянок лба, в другому з маківки. Отвіри фолікулів стають непомітними, шкіра стає гладкою, блискучою. При цій формі алопеції волосяний покров звичайно не відновлюється.

Систематичне загальноукріплююче лікування може загальмувати випадіння волосся. Треба уникати носіння тісних головних уборів.

Корисно дотримуватись дієти. При жирному волоссі треба уникати вживати багато вершкового масла, шоколаду, солі, алкоголю. Дієта при сухому волоссі  виключає  алкоголь, тютюн, гострі страви. Треба слідкувати за правильною роботою кишечника.

Себорейна алопеція розвивається на фоні себореї.

Себорея – це спадково зумовлений  стан, коли порушуються функції сальних залоз  і є якісні зміни шкірного сала переважно у період статевого дозрівання.

При себореї голови шкіра обличчя, волосистої частини голови стає жирною чи сухою, на голові спостерігається лущення ( лупа ), іноді свербіж.

Себорейна алопеція характеризується дифузним порідінням волосся. При цій хворобі дуже важливо своєчасне лікування себореї, чим можливо призупинити чи  зменшити подальше випадіння волосся.

Для лікування крім загальної терапії застосовують місцеве лікування лікарськими засобами, які містять сірку.

Гніздова алопеція найбільш часта форма  цього захворювання.

Причина гніздової алопеції остаточно не відома. Хвороба не заразна, хворіють у будь-якому віці.

Характеризується суцільним випаданням  волосся на різко обмежених ділянках шкіри. Запальні явища відсутні.

Гніздова алопеція звичайно починається раптово, частіше в молодому і середньому віці. Різко обмежені ділянки шкіри мають  круглу або овальну форми, в середньому 3-5 см в діаметрі, втрачають волосся.

Шкіра в осередках уражень бліда, блискуча, гладенька. Спочатку волосяні фолікули виглядають ясно, пізніше вони стають ледь помітними. Число вогнищ бувають від одного до кількох. Збільшуючись до периферії, вони часто зливаються і утворюють   великі вогнища. У стадії прогресування хвороби по периферії вогнищ  облисіння  волосся легко  усувається.

Тривалість захворювання – від декількох місяців до двох років і більше. Найбільш тривало  протікає тотальна алопеція, при якій вся волосиста частина голови та інші ділянки шкіри ( вії, брови ) втрачають волосся.

Можуть спостерігати і таку ситуацію, коли в одних вогнищах волосся починає відростати, а в інших  місцях з’являються нові вогнища алопеції.

Лікування поділяють на загальне і місцеве. Місцеве лікування спрямоване на подразнення шкіри у вогнищах, розширення судин, що сприяє росту волосся. Велике значення в терапії гніздової алопеції має зовнішнє застосування лікарських рослин. Вони проявляють лікувальну дію за рахунок вмісту в них біологічно активних речовин, а також внаслідок подразнення шкіри. Застосовують втирання у ділянку облисіння соку цибулі, часнику, настоянки кореня лопуха, хрону, стручкового перцю. У їжу доцільно вводити квасолю, горох, жовток, плавлений сир, печінку, горіхи, гречану і вівсяну кашу, які багаті на залізо, цинк, мідь.

Передбачити протікання хвороби складно.

Первинна профілактика не розроблена.

Симптоматична алопеція  може виникнути в результаті гострих інфекційних захворювань, пологів, операцій, анемії, туберкульозі, при ендокриних розладах, стресах, дієти із швидкою втратою маси тіла, токсичної дії  хімічних речовин, лікарських препаратів.

При симптоматичній алопеції волосяний фолікул дуже швидко переходить із стадії росту у стадію спокою. Внаслідок цього  спостерігають  рівномірне  порідіння  волосся в ділянці волосистої частини голови. Шкіра не змінена.

В більшості випадках волосяний покров повністю відновлюється.

Застосовують загальноукріплюючі засоби та лікування основного захворювання.

Причинами виникнення рубцевої алопеції можуть бути опіки, травми, деякі форми грибкових інфекцій шкіри, дія рентгеновських промінів.  На тлі легкої еритеми з’являються невеликі згруповані вогнища випадіння волосся 0,5-1 см діаметром із нечіткими і неправильними контурами. Згодом у вогнищах розвивається рубцева атрофія і ріст волосся тут не відновлюється. Після певного періоду прогресування процес зупиняється.

Для лікування використовують вітаміни А, Е, групи В.

Також виділяють інші  види облисінь.

Травматична алопеція наступає внаслідок випадкової травми, тривалого тиску на шкіру волосистої частини голови, порушуючи кровообіг фолікулів волосся.  Вже в грудному віці у малюків на потилиці формується кругле вогнище алопеції, яке виникає внаслідок тертя о подушку. Аналогічний стан розвивається у  дорослих хронічно лежачих хворих.

Лікування такої алопеції не потребує. Через декілька місяців волосяний  покров повністю відновлюється.

Рідше зустрічається травматична алопеція внаслідок трихотиломанії. Захворювання проявляється в нестримному бажанні висмикувати волосся. У дітей процес іноді провокується суб’єктивними відчуттями ( наприклад, свербіж ), а потім рефлекторно закріплюється і входить у звичку. У дорослих трихотиломанія  виникає при психічних захворюваннях. Хворі висмикують волосся на лбу, потилиці, скронях, бровах. Частіше хвороба трапляється  в дитячому  і юнацькому віці. Як правило, хворі приховують звичку висмикувати волосся. В діагностиці допомагає опитування родичів і симптоматика захворювання. В результаті трихотиломанії з’являються  вогнища облисіння неправильної форми, на яких можна бачити велику кількість низько обламаного волосся.

Лікування проводять у психоневролога. З метою лишити можливості висмикувати волосся рекомендують декілька разів збривати  його.

Найбільш частою причиною втрати волосся у дорослих є поганий  догляд і травмуючі процедури. Дуже небажана зачіска з постійним натягуванням волосся. Тривалий тиск на шкіру тяжких і тісних  головних уборів може привести до часткового облисіння. Також випадінню волосся сприяє завивка тонкого сухого волосся.

 

 

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

Возіанова С.В. Перспективи вивчення впливу метаболічного синдрому на виникнення та перебіг гніздової алопеції // Дерматологія та венерологія. – 2017. – N 4. – С. 39-41.

Денисенко О.І. Дифузна і вогнищева алопеція як віддалені дерматологічні прояви перенесеного COVID-19 / О.І. Денисенко // Дерматологія та венерологія. – Харків, 2021. – №3. – С.46

Калюжна Л.Д. Забута проблема захворювання волосся: алопеція в Чернівцях / Л.Д. Калюжна // Український журнал дерматології, венерології та косметології. – 2018. – №3. – С.106-109

Кушнір В.О. Вогнищева ( гніздова ) алопеція: загальні рекомендації щодо діагностики та лікування / В.О. Кушнір // Дитячий лікар. – 2019. – №1. – С.5-14

Не алопеція, а втрата волосся за жіночим типом: звіт мультидисциплінарного комітету // Репродуктивная эндокринология. – 2019. – №1. – С.64

Лечебные средства против алопеции // Дерматовенерология. Косметология. – 2016. – № 2. – С. 252-253.

Михнева Е.Н. Рубцовые алопеции (псевдопелада Брока, дискоидная красная волчанка, красный плоский лишай) // Дерматологія та венерологія. – 2017. – N 4. – С. 56-59.

Сербіна І.М. Імуноморфологічні особливості формування гніздової алопеції // Дерматологія та венерологія. – 2016. – № 3. – С. 52-60.

Татузян Є.Г. Плазмотерапія волосистої частини голови при лікуванні алопеції // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2017. – N 6. – С. 63.

Ярема І.О. Обгрунтування вибору антимікробних консервантів при розробці препаратів для місцевого лікування андрогенної алопеції // Одеський медичний журнал. – 2016. – N 2. – С. 20-24.
Ярема І.О. Розроблення технології емульгелю з екстрактом пальми сабаль та настойкою софори японської для лікування андрогенної алопеції // Фармацевтичний журнал. – 2016. – № 5. – С. 50-56.