Гайморит – запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Захворювання може бути гострим і хронічним.

Причин для розвитку гайморита багато: нежить, грип, кір, скарлатина, проблеми з зубами. Запалення верхньощелепних пазух може виникнути при потовщенні  слизової оболонки носа, викривленні носової перегородки, коли порушується відтік накопиченого слизу. А також причиною алергічного гаймориту можуть стати мікроскопічні пилові кліщі, які мешкають в сирих, теплих квартирах. Основні місця їх проживання – подушки, ковдри, перини, килими, м’які меблі.

Гострий запальний процес у гайморовій пазусі проявляється катаральним та гнійним запаленням.

При гострому гаймориті пацієнти скаржаться на закладаність носа і тиснення та біль у ділянці гайморової пазухи, що підсилюється при нахиленні голови, кашлі, чханні, а в тяжких випадках біль віддає в лобову і скроневу ділянки, корінь носа і зуби. Нерідко відмічається зниження нюху або цілковита втрата його, можливе підвищення температури тіла і порушення загального стану. На боці ураженої пазухи може бути припухлість щоки, набряк і почервоніння повік.

При хронічному гаймориті розрізняють катаральну, гнійну, полінозну, гнійно-полінозну форми. Клінічно спостерігається головний біль ( частіше у вечірній час ), закладеність носа, загальна слабкість, швидка втомлюваність, зниження або відсутність нюху на боці ураження, однобічний нежить. Із носа виділяється слизовий, серозний, гнійний вміст. В разі  загострення процесу хворі  скаржаться на біль та відчуття тиснення у ділянці гайморової пазухи.

Хронічний гайморит може ускладнитися набряком мозкових оболонок, серозним або гнійним менінгітом, абсцесом мозку.

Профілактика запальних захворювань верхньощелепних пазух має бути спрямована на правильне і своєчасне лікування як гострого, так і хронічного нежитю. Особливо важливо виявити гострі запалення додаткових пазух носа, які звичайно виникають при гострих інфекційних захворюваннях (грип, гострі катари дихального тракту), щоб своєчасним лікуванням запобігти переходу їх у хронічні форми.

Для профілактики гаймориту особливо корисне загартування носоглотки , яке проходить в два етапи. На першому етапі привчають носові ходи  до промивання теплою водою (32-35С). Після  цього переходять до промивання більш  холодною водою. Промивання носових ходів треба поєднувати з полосканням глотки. Температура води підбирається за правилом –  від нейтральної через прохолодну до холодної.

Загальнозміцнюючою дією володіють  ванни для ніг, які починають з температури води 26-28С, поступово знижуючи її на 1-2С в тиждень, і доводять до 12-14С. Після кожної процедури стопи ретельно протирають. Корисно робити контрастні ванни для ніг. В один таз наливають гарячу воду (до 40С), а в другий – холодну (18-20 С). Спочатку ноги опускають на 1-2 хвилини в гарячу воду, а після на 30 секунд в холодну. Такі зміни роблять 3-4 рази. Контрастні ванни треба робити кожен день, краще ввечері, поступово підвищуючи температуру гарячої води і знижуючи холодну.

Щоб запобігти проникненню інфекції в верхньощелепні пазухи, треба регулярно відвідувати стоматолога, своєчасно лікувати зуби та інші захворювання ротової порожнини.

Рекомендована література з фонду нашої бібліотеки:

Біла Н. Ф. Одонтогенний гайморит як ускладнення хронічного періодонтиту // Одеський медичний журнал : наук.–практ.журн. – 2019. – № 1. – С. 85–90.

Гавріш О. В. Медсестринство в оториноларингології: підручник для студентів медичних (фармацевтичних) коледжів, училищ та інститутів медсестринства. – Київ: ВСВ “Медицина”, 2015. – 416 с.

Гаргин В. В. Денситометрия костной ткани стенок верхнечелюстного синуса в физиологических условиях и при различных формах хронического гайморита // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2019. – № 4. – С. 23–28.

Дєєва Ю. В. Лікування хворих на хронічний гнійний гайморит препаратом “Цифран СТ” // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. – 2018. – № 1. – С. 79–83.

Кобахидзе А. Г. Смешанный генез хронического гнойного гайморита: обоснование симультанного подхода в диагностике и выборе тактики лечения // Оториноларингология. Восточная Европа. – 2019. – Том 8, № 3. – С. 247–253.

Науменко О. М. Антимікробна терапія в оториноларингології. – Київ : Медкнига, 2016. – 104 с.

Невідкладна допомога в оториноларингології: навчальний посібник для лікарів–інтернів і лікарів–слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти / О. М. Науменко [та ін.]. – Київ: ВСВ “Медицина”, 2017. – 144 с.

Обследование оториноларингологического больного / В. Т. Пальчун [и др.]. – М. : Изд–во “Литтерра”, 2014. – 336 с.

Піонтковська М. Б. Лікування хронічних постімплантаційних гайморитів // Лучевая диагностика, лучевая терапия. – 2017. – № 4. – С. 48–53.

Романьков І. А. Дентоантральні взаємовідносини які впливають на можливість виникнення одонтогенних гайморитів // Український медичний альманах. – 2018. – № 1. – С. 126–127.

Современная антибиотикотерапия в оториноларингологии / И.Б.Анготоева [и др.] – М.: ООО ” Изд–во ” МИА”, 2014. – 56 с.

Увеит, обнаруживший гайморит / Т. А. Гюрджян [и др.] // Офтальмология. Восточная Европа. – 2020. – Том 7, № 3. – С. 360–363.

Шкорботун Я. В. Экспериментальное обоснование использования микродебридерных систем в миниинвазивной функциональной эндохирургии околоносовых пазух // Оториноларингология. Восточная Европа. – 2020. – Том 8, № 4. – С. 346–354.