Впродовж усього життя нас оточує світ, наповнений різними звуками. Одні приносять задоволення, інші умиротворення, треті – радісне збудження, четверті – чіпають до глибини душі. Є також звуки, що створюють огидну какофонію, що породжує суцільні негативні емоції. Але не кожен з нас може чути все це розмаїття завдяки наявності передбачених природою органів слуху. Проблеми в цій сфері є у багатьох, і значні. З даної причини Всесвітньою організацією охорони здоров’я було засновано знаменний день, покликаний звернути увагу громадськості на важливість збереження у людей функції вловлювати звуки. Свято носить назву Міжнародного дня охорони здоров’я вуха та слуху.

Згідно з прогнозами ВООЗ, в найближчі десятиліття кількість людей, що втратили слух, значно збільшиться в усьому світі. 

Від втрати слуху страждають люди, які чують гірше, ніж люди з нормальним слухом – поріг становить від 26 дБ і вище в обох вухах. Є декілька форм втрати слуху: легка, помірна, важка та глибока. Проблеми зі слухом можуть розвиватися в одному або обох вухах, бути вродженими або набутими. Глухота – це найважча форма втрати слуху, коли люди чують дуже мало або не чують взагалі.

Причини.

Вади слуху можуть розвиватися внаслідок деяких генетичних факторів, ускладнень під час пологів, а також в результаті інфекційних хвороб, хронічних вушних інфекцій, прийому певних лікарських засобів, впливу надмірного шуму та в процесі старіння.

Вроджені причини втрати слуху

Вроджені причини – це втрата слуху внаслідок спадкових та неспадкових генетичних факторів, а також ускладнень під час вагітності чи пологів, включно з такими:

  • жінка хворіла на краснуху, сифіліс та деякі інші інфекційні захворювання під час вагітності;
  • низька маса тіла дитини при народженні;
  • асфіксія при народженні (недостатність кисню під час пологів);
  • застосування деяких лікарських засобів під час вагітності (наприклад, аміноглікозидів, цитотоксичних препаратів, діуретиків тощо);
  • важка форма неонатальної жовтяниці (жовтяниці новонароджених), яка може спричинити ураження слухового нерва немовляти.

 Набуті причини втрати слуху

Набуті причини можуть стати причиною погіршення слуху у будь-якому віці:

  • інфекційні захворювання (менінгіт, кір, свинка);
  • хронічна вушна інфекція (наприклад, хронічний середній отит є поширеною причиною втрати слуху серед дітей);
  • скупчення ексудату (рідини) в вусі (середній отит);
  • використання деяких лікарських засобів (наприклад, препаратів для лікування неонатальних інфекцій, малярії, мультирезистентного (стійкого до ліків) туберкульозу та онкологічних захворювань);
  • травми голови або вуха;
  • надмірний шум (наприклад, від обладнання на робочих місцях, вибухів);
  • негативний вплив гучних звуків (наприклад, при використанні аудіо пристроїв, регулярному відвідуванні концертів, нічних клубів, спортивних заходів тощо);
  • старіння;
  • вушна сірка або сторонні предмети, що блокують зовнішній слуховий прохід.

 Профілактика

  • вакцинація дітей згідно з календарем профілактичних щеплень (зокрема – щеплення від кору, менінгіту, краснухи та свинки);
  • вакцинація дівчат підліткового віку та жінок репродуктивного віку проти краснухи;
  • запобігання розвитку цитомегаловірусної інфекції у вагітних жінок, що передбачає дотримання правил гігієни, ранню діагностику та лікування інфекційних захворювань;
  • вчасне виявлення середнього отиту у дітей, надання необхідної медичної допомоги або хірургічне втручання;
  • відмова від застосування лікарських засобів, які можуть мати негативний вплив на слух, а при необхідності, застосування цих засобів тільки за призначенням та під контролем лікаря;
  • рання діагностика вад слуху у новонароджених дітей, які належать до групи високого ризику (якщо у когось із членів сім’ї є вади слуху або дитина народилась з низькою масою тіла, асфіксією, жовтяницею або менінгітом), в разі потреби – призначення належного лікування;
  • зменшення негативного впливу гучних звуків та шуму.

Використана література:

  1. Нейман Л.В. «Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи».
  2. Швецов А.Г. «Анатомия, физиология и патология органов слуха, зрения и речи». Великий Новгород, 2006г.
  3. Шипицына Л.М. «Анатомия, физиология и патология органов слуха, речи и зрения». Москва, Академия, 2008г.
  4. Петрова Н.Н. Проблемы профессиональной тугоухости.: Автореф. дисс. … д-ра мед. наук. – СПб., 2010. 48 с.
  5. Сыраева Н.И. К вопросу о лечении хронической сенсоневральной тугоухости / Н.И. Сыраева, С.В. Мовергоз // Успехи совр. естествознания. / 2009. 9. 201.
  6. Лопотко А.И. Общепатологические аспекты повреждения волосковых клеток спирального органа // Архив патологии. – 2004. 1. 44.
  7. Шахова Е.Г. Новые подходы к лечению и профилактике сенсоневральной тугоухости: Автореф. дис. … д-ра мед. наук. / Е.Г. Шахова. – М.: 2008. – 29 с.
  8. Красюк А.А. Коррекция психосоматических расстройств, обусловленных кохлеовестибулярными нарушениями. Материалы 3-го Международного конгресса. Восстановительная медицина и реабилитация. – 2006. -М., 2006. 114 с.
  9. Золотова Т.В. Клинико-морфологические аспекты сенсоневральной тугоухости в контексте апоптоза // Успехи современного естествознания. – 2008. 5. 24 – 25.
  10. Ушной шум в практике ЛОР-врача / Гуненков А.В., Косяков С.Я. – 2012 – 28 с.