Всесвітній день щитовидної залози був заснований в 2008 році в рамках кампанії, що проводиться Європейською Асоціацією Щитовидної Залози (European Thyroid Association) і Американською Асоціацією Щитовидної Залози (American Thyroid Association), з метою підкреслити поширеність захворювань щитовидної залози, зосередити увагу на нагальну необхідність в освітніх і профілактичних програмах, а також підвищити обізнаність про нові методи лікування.

Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин та трийодтиронін, які беруть участь у регуляції низки біохімічних процесів, у тому числі — адаптації інтенсивності обміну речовин до потреб тіла в даний момент.

Гормони щитоподібної залози діють на всі клітини тіла, і впливають на такі процеси:

  • інтенсивність обміну речовин і поглинання в кишківнику
  • адаптація до температури довкілля
  • поглинання ліпопротеїнів клітинами (тобто від них залежить і рівень холестерину)
  • робота серця і периферичних судин
  • ріст і формування скелету та м’язів (разом із соматотропіном)
  • покращують поглинання кисню тканинами
  • ініціюють розпад жирів та вуглеводів
  • визначають інтелектуальний розвиток дітей та емоційну стабільність дорослих.

Тироксин та трийодтиронін містять йод, тому ми маємо достатньо споживати його з їжею. Якщо йоду бракує, щитоподібна залоза збільшується, але не може виробити достатню кількість гормонів.

Нестача тиреоїдних гормонів (гіпотиреоз) призводить до низки симптомів:

  • слабкість
  • набір ваги або проблеми із її скиданням
  • сухе жорстке волосся або втрата волосся
  • непереносимість холоду
  • біль у м’язах
  • депресивний стан та дратівливість
  • порушення менструального циклу чи втрата лібідо
  • закрепи
  • підвищення рівня холестерину
  • у дітей — затримка розумового розвитку (кретинізм).

Водночас, в організмі може бути і надлишок йоду та тиреоїдних гормонів. Надлишок тироксину може виникати внаслідок запалення залози, або якщо з’являються власні антитіла до рецептору тиреотропного гормону (ТТГ). ТТГ — це гормон гіпофізу, і саме його рівень визначає, скільки тироксину слід виділити щитоподібній залозі. Антитіла імітують дію гормону, тож залоза утворює зайве

Прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу. У щитоподібній залозі може запасатися до 16 мг йоду

 Симптоми гіпертиреозу такі:

  • знервованість та роздратованість
  • непереносимість спеки і пітливість
  • тремтіння, втрата ваги або нездатність її набрати
  • підвищена активність кишківника
  • набряклість щитоподібної залози
  • тахікардія (часте серцебиття)
  • тонка, тендітна і волога шкіра та нерівномірний ріст волосся
  • порушення сну.

В Україні брак гормонів щитоподібної залози трапляється частіше за надлишок. До прикладу, денна норма йоду становить 150-300 мкг. Водночас, більшість мешканців України споживають лише 40-80 мкг.

Є аутоімунні хвороби щитоподібної залози: хвороба Грейвса, хвороба Хашимото, вузловий зоб. Їх можуть спричиняти надлишок йоду, вірусні інфекції (ВІЛ, герпес, краснуха, епідемічний паротит), радіація та куріння.

Яка патологія щитоподібної залози найбільше поширена в Україні?

За кількістю захворювань, особливостями етіології, патогенезу та підходами до лікування – вузловий зоб. Поширеність цієї патології серед населення України суттєво зростає з кожним роком, частіше хворіють жінки. Кількість хворих на цю патологію збільшувалася щорічно майже на 10 % і за останніх 10 років зросла удвічі. Причиною зростання частоти випадків вузлового зоба в Україні є наслідки аварії на ЧАЕС, а також негативний стан довкілля у зв’язку з природним дефіцитом йоду, селену та інших мікроелементів. Діагностика вузлового зоба суттєво покращилась за останні роки завдяки сучасним ультразвуковим дослідженням, що і обумовлює частково загальне зростання захворюваності. Порівняно з іншою патологією, тиреотоксикоз спостерігають значно рідше, але кількість випадків також вимірюють десятками тисяч хворих. За 5 років приріст захворювання становив близько 8 %. Зокрема стрімко зростає поширеність тиреоїдитів на території України. Цей діагноз об’єднує гострі, підгострі, хронічні тиреоїдити, автоімунний тиреоїдит. Поширеність аутоімунного тиреоїдиту в Україні за 5 років зросла на 12,7 %, спостерігається тенденція до зростання аутоімунних тиреоїдитів у молодших вікових групах на територіях, що постраждали від аварії на ЧАЕС.

Що робити, аби уникнути захворювань щитоподібної залози?

  • Замініть звичайну сіль на йодовану та додавайте її у вже приготовані страви, аби йод не випаровувався через нагрівання. Адже свідомо щодня контролювати споживання денної норми йоду складно. Україна є однією з небагатьох країн, які не мають закону про обов’язкове йодування солі. У понад 140 країнах світу це дієвий метод боротьби з йододефіцитом
  • Природні джерела йоду – морепродукти, особливо морська капуста. Жоден інший продукт не містить стільки йоду.  Біла риба, овочі (картопля, редиска, часник, буряк, томати, спаржа, зелена цибуля, щавель та шпинат), фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси та хурма), яйця, яловичина та волоські горіхи також стануть у нагоді в боротьбі з йододефіцитом.
  • Вагітним та молодим матерям варто приймати добавки йоду. Добову норму йоду має визначити лікар. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі
  • Перевіряйте рівень тиреотропного гормону, і відвідуйте ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.

Список використаної літератури:
1. Бессесен Д.Г. Избыточный вес и ожирение. Профилактика, диагностика и лечение. М.: ООО Издательство БИНОМ, 2006.- 240 с.
2. Боднар П.М. (ред.) Ендокринология. Вінниця, Нова Книга, 2016 – 344 с.
3. Браверман Л.И. (ред.) Болезни щитовидной железы. Перевод с англ. – М.: Медицина, 2000.- 418 с.
4. Дедов И.И. Болезни органов эндокринной системы: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 2000.- 568 с.
5. Гарднер Д. (ред.) Базисная и клиническая эндокринология. Кн.1 Пер. с англ. (Greenspan’s Basic and Clinical Endocrinology, eigth edition). М.: Издательство БИНОМ, 2010.- кн.1 – 464 с.
6. Гарднер Д., Шобек Д. (ред.) Базисная и клиническая эндокринология. Кн. 2 Пер. с англ. (Greenspan’s Basic and Clinical Endocrinology, eigth edition). М.: Издательство БИНОМ, 2011.- 696 с.
7. Єфімов А.С. (ред.) Ендокринологія. – Київ, «Вища школа», 2004.- 495 с.
8. Ефимов А.С. Малая энциклопедия врача-эндокринолога. – К: Медкнига, 2007. – 360 с.
9. Караченцев Ю.И. Очерки клинической эндокринологии, Харьков, 2011. с.
10. Кеннеди Л. Диагностика и лечение в эндокринологии. Проблемный подход. Пер.с англ. – М. : ГЭОТАР – Медиа, 2010. – 304 с.
11. Лавин Н. (ред.) Эндокринология (перевод с англ.). – М.: «Практика», 1999.- 1128 с.
12. Лейкок Дж.Ф. Основы эндокринологии. М.: Медицина, 2000 – 504 с.
13. Теппермен Дж. Физиология обмена веществ и эндокринной системы (перевод с англ.) М.: Мир, 1989.- 654 с.
14. Тронько Н.Д. Механізми регуляції стероїдогенезу в корі надниркових залоз// К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 304 с.
15. Тронько Н.Д. Диагностика, профилактика и лечение заболеваний щитовидной железы у лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на ЧАЭС (метод. реком.) Киев, 1991.- 21 с.
16. Тронько М.Д. (ред.). Стандарти діагностики та лікування ендокринних захворювань// Довідник «VADEMEKUM Доктор Ендокринолог».- 2-е видання, перероблене й доповнене.-К.: ТОВ «Доктор-Медіа», 2007.- 352 с.
17. Тронько М.Д. (ред.) Довідник лікаря-ендокринолога. – К. – «Доктор-Медіа», 2010. – 460 с.
18. Эпштейн Е.В. Ультразвуковое исследование щитовидной железы. Атлас – руководство// Киев, 2004.- 381 с.
19. Wilson J. Williams Textbook of Endocrinology. 11-th Edition// W.B.Saunders Company, 2008.- 1872 pp.
20. Шустов С.Б. Функциональная и топическая диагностика в эндокринологии// Санкт-Петербург. ЭЛБИ-СПб.-2010.-295 с.
21. Дедов И.И. Эндокринология. Национальное руководство// М.: ГЭОТАР медиа.- 2008.-
22. Кеннеди Л. Диагностика и лечение в эндокринологии. Проблемный подход. /Пер. с англ. В.В.Фадеева. М.: ГЭОТАР медиа.- 2010.-304 с.
23. Кеттайл В.М. Патофизиология эндокринной системы. Пер. с англ. – М.: «Издательство БИНОМ», 2009. – 336 с.