Хвороба Паркінсона – це хронічне дегенеративно-неврологічне  захворювання, яке характеризується прогресуючим ураженням рухової функції. У 1817 році англійський лікар Джеймс Паркінсон описав це захворювання і назвав його “тремтячим паралічем.” У 1877 році невролог Шарко детальніше описав клінічні вияви захворювання і запропонував назвати його “хворобою Паркінсона”.

Хвороба починається у віці від 50 до 60 років і триває повільно, тому хворі на протязі  певного часу можуть зберігати працездатність. Захворювання рахується спадковим. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки.

В основі хвороби Паркінсона лежить зниження кількості дофаміну в чорній субстанції мозку та полосатому тілі.

Основу клінічної картини хвороби становить гіпокінезія, м’язова ригідність і тремтіння. На пізнішій стадії захворювання приєднується  постуральна нестійкість.

Захворювання починається з підвищення тонусу м’язів тулуба й кінцівок. Це супроводжується патологічною осанкою: тулуб зігнутий, голова нахилена вперед і вниз, руки зігнуті в ліктьових, а ноги – в колінних суглобах. Обличчя маскоподібне, не виражає ніяких емоцій. Повіки рідко мигтять. Мова тиха, монотонна. Рухи сповільнені,  співдружні рухи відсутні. На тлі скутості помічається тремор у пальцях рук, нижній щелепі,  язиці, губах, голові. Тремор є більш вираженим у спокої, при активних рухах він зменшується. Нерідко під впливом емоцій хворий ніби розгальмовується і може здійснювати швидкі спрямовані рухи.

Постуральна нестійкість полягає в тому, що хворим тяжко утримувати вертикальне положення, вони відчувають поштовх уперед або назад, рідше вбік.

Може спостерігатись симптом “топтання”, коли хворий, вставши зі стільця чи з ліжка, не може відразу почати рух, а деякий час  тупцює на  одному місці. Почавши рух, він іде дрібними кроками. Для того, щоб змінити напрямок руху, хворий змушений зупинитися, якийсь час тупцює на місці й лише поступово змінює напрямок і починає рухатися.

Ригідність і тремтіння не в усіх хворих виражені рівномірно: в одних може переважати ригідність, у інших – тремтіння. Інтелект звичайно не страждає, однак часто відмічається підвищена дратівливість, плаксивість, депресія, можливі розлади свідомості, галюцінації.

Нерідко при тремтячому паралічі відмічаються вегетативні  розлади: сальність обличчя, гіперсалізація (підвищене виділення слини), сухість шкіри, підвищена пітливість.

Частота хвороби Паркінсона коливається від 60 до 140 людей на 100 тисяч населення.

Лікування при тремтячому паралічі направлено на зниження  м’язового тонусу (загальної скутості) і  зменшення тремтіння. Треба підтримувати певний режим, дієту.  Обов’язково виключаються паління та вживання алкоголю, застосовуються лікувальна гімнастика та фізіотерапія.

Важливе значення має дієта, яка містить продукти з достатньою кількістю вітамінів і харчового білка. Із раціону треба виключити гострі приправи, подразнюючі  речовини.

При проведенні лікувальної гімнастики треба навчити хворого активно розслабляти м’язи, покращувати рухівну активність. При цьому вправи повинні виконуватись без напруги і хвилювання. Якщо немає протипоказань зі сторони серцево-судинної системи хворі можуть виконувати деякі фізичні вправи в басейні, де під дією температурного фактору води знижується м’язовий тонус, збільшується темп і об’єм рухів, покращується кровообіг.

Фізіотерапія сприяє збереженню правильної ходи, навичків у виконанні повсякденних справ, дихальної функції, мови.

Сприятливу дію на м’язову ригідність робить масаж тулуба й кінцівок. Він повинен бути поверхневим, сприяти зменшенню напруги м’язів.

Список рекомендованої літератури з фонду нашої бібліотеки:

Демченко А. В. Клінічна ефективність агоніста дофамінових рецепторів праміпексолу при різних стадіях хвороби Паркінсона // Український медичний часопис. – 2020. – Т. 1, № 2. – С. 62–66.

Демченко А. В. Особливості психоемоційного стану та когнітивних функцій у пацієнтів із ранніми стадіями хвороби Паркінсона // Запорож. мед. журн. – 2020. – Том 22, № 2. – С. 250–255.

Демченко А. В. Роль інгібітору МАО–В разагіліну в лікуванні хвороби Паркінсона // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 5. – С. 69–74.

Демченко А. В. Тривожно–депресивні розлади при хворобі Паркінсона // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 7. – С. 81–87.

Карабань И. Н. Магнитолазерная терапия в комплексном лечении больных болезнью Паркинсона = Magnetic–laser therapy in complex treatment of patients with parkinson’s disease // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. – 2019. – № 1. – С. 31–35.

Когнитивные нарушения при болезни Паркинсона: современные возможности терапии / подгот. Т. Чистик // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 3. – С. 65–67.

Костюк К. Р. Досвід застосування глибинної мозкової стимуляції у хворих на хворобу Паркінсона із супутніми психоневрологічними розладами // Міжнародний неврологічний журнал. – 2018. – № 5. – С. 51–56.

Крамар Ю. Настанови щодо лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона // НейроNews. – 2018. – № 8. – С. 46–50.

Кулеш С. Д. Некоторые аспекты патогенеза и патоморфологии болезни Паркинсона: роль структур промежуточного мозга // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, № 2. – С. 280–287.

Лечение синдрома беспокойных ног при болезни Паркинсона // Міжнародний неврологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 3. – С. 103.

Лихачев С. А. Динамика постуральной функции у пациентов с болезнью Паркинсона на фоне глубокой стимуляции мозга: анализ собственных наблюдений // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, № 4. – С. 501–512.

Лихачев С. А. Оценка нарушений функции речи и голоса у пациентов с болезнью Паркинсона в период глубокой стимуляции мозга // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2019. – Том 9, № 2. – С. 241–251.

Новые патогенетические аспекты взаимосвязи некоторых факторов риска цереброваскулярных заболеваний и болезни Паркинсона / В. Н. Герцев [и др.] // Міжнародний неврологічний журнал. – 2019. – № 7. – С. 65–70.

Петухова И. С. Болезнь Паркинсона и комплексная медикаментозная терапия на ранних стадиях заболевания // Експерим. і клініч. медицина. – 2018. – № 2/3. – С. 111–116.

Петухова И. С. Ортостатическая гипотензия у больных с болезнью Паркинсона и меры её профилактики // Експерим. і клініч. медицина. – 2018. – № 4. – С. 52–57.

Поетапний підхід до терапії хвороби Паркінсона // НейроNEWS. – 2019. – № 10. – С. 24–28.

Пономарёв В. В. История статуэтки “Женщина с болезнью Паркинсона” // Міжнародний неврологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 3. – С. 97–100.

Праміпексол пролонгованого вивільнення – раціональний вибір терапії хвороби Паркінсона // Міжнародний неврологічний журнал. – 2020. – Т. 16, № 4. – С. 57–62.

Слободин Т. Н. “Золотому стандарту” лечения болезни Паркинсона Леводопе – 50 лет. Грядет ли замена? // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, №  3. – С. 461–472.

Слободин Т. Н. Немоторные нарушения в структуре фенотипической гетерогенности болезни Паркинсона // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, № 1. – С. 94–106.

Слободин Т. Н. Является ли болезнь Паркинсона не только нейродегенеративным, но и воспалительным заболеванием? // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, № 4. – С. 609–615.

Старовойтова Г. А. Личностные особенности пациентов с болезнью Паркинсона и их взаимосвязь с двигательными и нейропсихиатрическими нарушениями // Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа. – 2018. – Том 8, № 3. – С. 426–437.

Хубетова І. В. Фармакоекономічні аспекти терапії хвороби Паркінсона = Pharmacoeconomic aspects of Parkinson`s disease therapy // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2020. – № 2. – С. 52–59.

Цимбалюк В. І. Антидискінетичний ефект стереотаксичних втручань у ділянці вентроінтермедіального ядра таламуса у пацієнтів із хворобою Паркінсона // Укр. нейрохірург. журнал. – 2018. – № 2. – С. 40–46.