Випуск 11 – «Пам’ять» 

Слово «пам’ять» — це і діагноз, і ліки, і оберіг.

Етимологія слова «пам’ять»

  • Походить від праслов’янського pamięťь, що означало «здатність згадувати, зберігати в думці».
  • Корінь пам- споріднений із дієсловом пам’ятати, яке має індоєвропейське коріння — пов’язане з поняттями думки, згадки, розумового збереження.
  • У старослов’янській мові — памѧть, що вживалося як у значенні «спогад», так і «молитва за померлих» — тобто акт збереження духовної присутності.

Медична пам’ять

У медицині пам’ять — це когнітивна функція, що дозволяє зберігати, відтворювати та використовувати інформацію.

  • Короткочасна, довготривала, епізодична, процедурна — кожна має свою нейрофізіологічну основу.
  • Порушення пам’яті — симптом багатьох станів: деменції, посттравматичних розладів, депресії.
  • Медична етика вимагає пам’ятати пацієнта не лише як діагноз, а як особистість із власною історією.

Культурна пам’ять

Пам’ять — це тканина культури.

  • Через обряди, пам’ятні дати, архіви, музеї ми зберігаємо досвід поколінь.
  • У мові — пам’ять про минуле: фразеологізми, прислів’я, історичні назви.
  • Культурна пам’ять формує ідентичність: «Хто ми? Звідки ми? Що ми пам’ятаємо разом?»

Особистісна пам’ять

Пам’ять — це серце особистості.

  • Вона зшиває наше «я» у часі: дитинство, юність, зрілість.
  • Через пам’ять ми переживаємо втрати, будуємо стосунки, приймаємо рішення.
  • Пам’ять — це не лише факти, а й емоції, запахи, образи, що оживають у спогадах.

 

Пам’ять у художній літературі

Олександр Довженко, «Зачарована Десна»

«Я бачив у сні свою Десну, і вона була така ж, як у пам’яті — тиха, зелена, повна птахів і запахів дитинства.»
Пам’ять тут — як міст між минулим і сном, як емоційна топографія, що не підвладна часу.

 

Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»

«Пам’ять — це не просто архів. Це те, що болить.»
У Костенко пам’ять — жива, пульсуюча, іноді рана, іноді щит. Вона формує моральну позицію героя.

 

Марія Матіос, «Солодка Даруся»

Пам’ять у Дарусі — це травма, що не має слів. Вона мовчить, але пам’ятає.

«Її пам’ять була як зашитий рот — усе знала, але не могла сказати.»
Це приклад того, як пам’ять може бути і мовчазною, і всепоглинаючою.

 

Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів»

Пам’ять — як генетичний код нації.

«Пам’ять — це не те, що було. Це те, що залишилось.»
У романі пам’ять — це політична, родинна, тілесна спадщина, що проростає крізь покоління.

 

Цитата для роздумів

«Пам’ять — це не те, що ми зберігаємо. Це те, що нас зберігає».

 

Слово тижня: Відлуння

Запитання для роздумів:

  • Що у вашій пам’яті залишає найсильніше відлуння?
  • Чи може пам’ять бути формою любові?
  • Які спогади ви носите як оберіг?