У 2025 році 9 вересня минає 45 років з того дня, як Рівне втратило одного зі своїх найшанованіших лікарів — Григорія Андрійовича Клешканя. Його ім’я залишилося не лише в документах, архівах і назві вулиці, а й у серцях тих, хто знав його особисто, хто лікувався у нього, хто просто проходив повз його оселю і відчував повагу.

Григорій Андрійович був лікарем, якого шукали не за посадою, а за довірою. Його професіоналізм поєднувався з глибокою людяністю, а його кабінет — із книгами, фортепіано і тишею — був місцем, де лікували не лише тіло, а й душу.

Григорій Андрійович Клешкань народився 23 січня 1904 року в селі Грушівка Селенянського району Дніпропетровської області.

У 1939 році розпочав роботу головним лікарем та хірургом Любарської районної лікарні Житомирської області. З 1944 року очолив Рівненську центральну міську лікарню, де також завідував хірургічним відділенням. У 1947 році був призначений головним хірургом Рівненської області, а з 1968 року працював хірургом в обласній лікарні.

Григорій Андрійович зробив вагомий внесок у розвиток хірургічної служби області: організував спеціалізовані хірургічні відділення в обласній лікарні, активно займався підготовкою медичних кадрів. Протягом багатьох років очолював наукове товариство хірургів Рівненщини.

Після виходу на пенсію за станом здоров’я у 1968 році продовжував працювати як хірург-консультант, залишаючись активним учасником наукового товариства хірургів та хірургічної служби області.

За значні досягнення у розвитку хірургії йому було присвоєно почесне звання Заслуженого лікаря України.

9 вересня 1980 року, після тривалої хвороби, Григорій Андрійович Клешкань відійшов у вічність.

45 років — це ціле життя. Але пам’ять про нього живе. Вона — у назві вулиці, що веде крізь осіннє листя до старих будинків. Вона — у спогадах сусідів, які досі згадують його ввічливе «добрий день» і уважний погляд. Вона — у тій етиці, яку він залишив після себе: звертатися з повагою, слухати з терпінням, допомагати без зайвих слів.