Продовжувач справи батька. Микола Прохоров молодший
Про сина Миколи Прохорова — також Миколу і відповідно Миколайовича — в основному відомо зі спогадів Бориса Костянтиновича Квашенка, якому випало певний час працювати разом із ним.

За інформацією Бориса Квашенка (“Микола Прохоров – перший головний лікар першого у Рівному пологового будинку”. Б. Квашенко. “Медичний вісник”, 19 листопада 2004 року), Микола Прохоров (молодший) народився 10 лютого 1901 року в Новгороді, де тоді мешкала родина Прохорових. Родина переїхала до Рівного, і коли хлопець став дорослим, вирішив піти батьковим шляхом — вступив до одного з кращих у тодішній Польщі медичних вишів — Познанського медінституту. Повернувшись до Рівного, Микола Прохоров обійняв посаду головного лікаря в пологовому будинку на тодішній вулиці Бандурського (тепер Драгоманова; у цьому будинку нині розміщується апеляційний суд; звели будинок для потреб повітової каси хворих у 1929 році).

Молодший Прохоров був фаховим акушером-гінекологом, але вів також і загальнолікарську практику. Як і його батько, залишив по собі добру славу в місті. За радянської влади, в 1940 році, його було призначено головним лікарем першого пологового будинку в Рівному, відкритого на базі лікарні Червоного Хреста на теперішній вулиці 16 Липня. Про це, зокрема, у своїх спогадах розповідав Борис Квашенко. Про подальшу долю молодшого Прохорова відомо, що під час Другої світової війни його було мобілізовано до армії, а згодом він потрапив до Війська Польського під командуванням генерала Владислава Андерса (як відомо, військо воювало на боці СРСР і було власне створено під керівництвом і кураторством СРСР), де став головним військовим лікарем.

https://retrorivne.com.ua/operaciju-na-serci-v-rivnomu-robili-vzhe-sto-rokiv-tomu-likari-prohorovi