Ставлення до смерті суттєво у Японії відрізняється від європейського. Це держава з традиційно високим показником самогубств, які не зазнають різкого осуду ні з боку суспільства, ні з боку релігії.Значна їхня частина припадає на представників творчих професій, зокрема письменників, тому японська література нерозривно пов’язана із суїцидом: до нього широко вдаються і герої творів, і їхні автори. Чи не найяскравішим прикладом цього є біографія та доробок одного з найвідоміших митців країни сонця, що сходить, Дадзая Осаму (1909–1948). Схильний до депресії, залежний від алкоголю та наркотичних речовин, за своє недовге життя він принаймні п’ять разів намагався накласти на себе руки, причому тричі — разом із жінкою.
Дізнатися більше про письменника, одного із провідних авторів Японії XX ст. можна із статті в журналі Нейроньюс №7 (152)’ 2024 cтр52-58. Найвідоміші його твори: «Біжи, Мелосе!» (1940), «Закатне сонце» (1946) та «Крах людини» (1948). Справжнє ім’я — Цусіма Сюдзі.
Дадзай Осаму:
Єдине бажання — сказати «прощай!»