У Рівненській науковій медичній бібліотеці  відбувся поетичний вечір памʼяті загиблих героїв “Колись ми думали Герої лиш в кіно”, присвячений вшануванню тих, хто віддав своє життя заради свободи та незалежності України. Захід зібрав небайдужу молодь, поетів та письменників. У програмі вечора звучали вірші  рівненських авторів,  натхненні мужністю й самопожертвою воїнів.

Цього разу гостями бібліотеки стали рівненські поетки та письменниці: Людмила Марчук, Неоніла Диб’як,  Світлана Гуменюк (Мейта), Анна Лимич. Разом з організаторами мисткині  створили атмосферу скорботи та водночас гордості за наших героїв, які продовжують жити у пам’яті кожного.

Поетичний захід розпочали хвилиною  мовчання за усіма полеглими у бою за Україну Героями.

Ведуча вечора, диркторка РОНМБ Людмила Васюха, зауважила, що  з особливим болем і вдячністю варто  згадувати героїв, котрі  віддали свої життя за свободу, незалежність і мир в Україні:

“Вони були мужніми воїнами, чиї серця палали любов’ю до своєї Батьківщини. Їхній подвиг — це священна жертва, яка ніколи не буде забута. Цей вечір –  важливе нагадуванням про ціну миру та необхідність єднання суспільства в боротьбі за краще майбутнє”. 

Далі ведуча передала слово  письменниці Людмилі Марчук, мамі загиблого Героя Богдана Гордійчука, котра згадала день, коли відправляла сина на фронт та прочитала спогад зі своєї книги про те,  як боляче було усвідомлювати у яке пекло проводажає свою єдину дитину.

Анна Лимич, здебільшого пише вірші та казки для дітей, однак і її поезія нині сповнена болі і трагічності.

Віршовану посвяту своїм колишнім студентам, талановитим та світлим хлопцям, читатала Світлана Гуменюк. І її вірші відгукувались у поглядах глядачів, молодих хлопців та дівчат, котрі прийшли на поетичний вечір пам’яті.

Поетичний вечір памʼяті загиблих героїв завершився особливим моментом – Неоніла Диб’як  прочитала кілька правдивих і надзвичайно реальних віршів про війну.

Загалом  поезія, яка лунала у читальному залі впровдож години, не залишили байдужим жодного з присутніх, оскільки кожен рядок пронизував болем, втратами та важкими реаліями фронтового життя. Автори віршів зуміли передати справжню сутність війни, її страхітливі обличчя та нескорений дух тих, хто продовжує боротися.